Відкрити головне меню

Йоахім Кароль Потоцький гербу Золота Пилява (пол. Joachim Karol Potocki; пом. 1791[1]/перед[2] 1796) — польський шляхтич, воєначальник, державний діяч, генеральний регіментар Барської конфедерації.

Йоахім Кароль Потоцький
Joachim Potocki
Joachim Karol Potocki.PNG
Псевдо Йоахім Потоцький
Народився 1725
Теребовля, Тернопільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер травень 1791
Поховання Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
Підданство Республіка Обидвох Націй Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність воєначальник, державний діяч, меценат
Членство Барська конфедерація
Посада підчаший литовський
Військове звання Ротмістр
Конфесія католик
Рід Потоцькі
Батько Ян Потоцький
Мати Констанція з Собєських
Родичі Павел Потоцький (дід),Теодор Потоцький (брат), Міхал Францішек Потоцький (стрий)
Брати, сестри  • Теодор Потоцький
У шлюбі з Тереза з Сапєгів, Анна Саломея з Ґрохольських
Діти Кристина, Йоанна
Нагороди
орден Білого Орла
Герб

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син брацлавського каштеляна, смотрицького старости Яна Потоцького та його першої дружини Констанції з Собєських. Внук Павела Потоцького. Зведений брат белзького воєводи Теодора Потоцького[джерело?].

24 квітня 1768 р. в Підгайцях закликав галицьку шляхту «обдумувати рятунок віри і вітчизни», 26 квітня утворено конфедерацію Галицької землі на чолі з маршалком Мар'яном Потоцьким (черкаський, грабовецький староста, молодший брат Евстахія). Тут зробив свою головну штаб-квартиру, титулувався маршалком воєводств Брацлавського, Київського, Руського, Волинського, Подільського, Чернігівського, генеральним регіментарем. Наприкінці квітня біля Бучача опанував кінний регімент гетьмана Вацлава Пйотра Жевуського, на початку травня у Бережанах забрав кільканадцять гармат, багато амуніції та надвірну піхоту Августа Чарторийського. 11 травня під Підгайцями атакував частину російського війська (командир — полковник Вайсман) з 400 вершників, зазнав поразки. Перебрався до Городенки, потім на Буковину. Росіяни засеквестрували його маєтки, потім жорстоко пограбували, понищили. 22 травня 1768 р. на чолі 400 вояків напав на Снятин.[3]

1750 р. продав Еліяшівку з прилеглими селами (Брацлавщина), 1761 р. продав Городище (Луцький повіт Волинського воєводства). У березні-квітні 1773 р. в Мюнхені врегульовував маєткові справи з Іґнацієм (старостою канівським) та Пйотром (старостою щирецьким, зятем) Потоцькими. На початку 1779 року повернувся додому, після відставки з посади литовського підчашого присвятив себе родині, маєткам. Проживав головно в Мурафі Брацлавського воєводства (мав місто і 8 фільварків, які отримав 1758 року від стрия Міхала Францішека — старости теребовлянського). 1787 р. австрійський уряд надав йому маєтки старостинські в любуські, освєнцимські, городельські взамін солеварень у Дунаєві та Болехові (Львівська земля). Після смерті 10 лютого 1790 року подільського воєводи Яна Якуба Замойського безуспішно хотів мати цю посаду.[4] Влітку 1763 р. останнім з поляків з рук короля Августа III орден Білого Орла.[3]

21 лютого 1791 р. склав заповіт, за яким Мурафу записав дружині Анні. Помер у травні 1791 р. в Мурафі, був похований у костелі домініканів у Мурафі в підготовленому за життя гробівці.[5]

Маєтності, меценатРедагувати

  • Після Миколи Василя Потоцького став дідичем Городенки[6] 1780 року як дідич підтвердив міські права Будзанова[7]
  • 62 000 золотих на своїх маєтностях Городенці та околицях для діяльности семінарії дієцезіяльної при кляшторі (монастирі) оо. Місіонарів у Городенці.[8]
  • кошти на виготовлення органу для костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Теребовлі львівськими майстрами Стефаном Уніцьким, Францішеком Енджеєвським у 1759 році,[9] ймовірно, кошти для виготовлення другого годинника для костелу в 1750 році[10]

ПосадиРедагувати

31 жовтня 1769 р. в Бялій став коронним генеральним регіментарем.[11] Підчаший литовський з 3 лютого 1763 p.[3] по 1780 р., шеф кінного реґіменту імени королеви Ядвиги, староста ґжибовський, теребовельський (став 1758 р. за консенсом короля після стрийка Міхала Францішека[1]).[12]

Сім'яРедагувати

Був двічі одружений. Перша дружина: донька генерал-майора військ литовських, підскарбія надвірного литовського[13] Юзефа Францішека Сапеги Тереза (розведена в 1745 році з першим чоловіком — підчашим литовським Геронімом Флоріаном Радзивіллом,[14] пом. 1777[15]). Діти:

Друга дружина — Анна Саломея з Ґрохольських (донька брацлавського воєводи Марціна Ґрохольського,[17]). Дітей не мали.[12] молодша приблизно на 50 років, разом з нею 19 травня 1787 p. вітав у Тульчині короля, який повертався з Канева[15]).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 50.
  2. Potocki family (пол.), (англ.)
  3. а б в Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 51.
  4. Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 55-56.
  5. Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 56.
  6. Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence… — S. 80.
  7. Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — S. 35.
  8. Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence… — S. 82.
  9. Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli… — S. 366.
  10. Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli… — S. 367.
  11. Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 53.
  12. а б Potoccy (03) Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.) [недоступне посилання]
  13. Sapiehowie (04) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  14. Książęta Radziwillowie (05) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.) [недоступне посилання]
  15. а б Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 55.
  16. Czappe M. Potocki Franciszek Piotr h. Pilawa (1745—1829) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 127—132. (пол.)
  17. Grocholscy (04) Архівовано 27 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.) [недоступне посилання]

ДжерелаРедагувати

  • Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 360—370. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  • Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 78—83. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  • Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 50—57. (пол.)

ПосиланняРедагувати