Гібралтар

Гібралта́р (англ. Gibraltar) — британська заморська територія та місто, які розташовані на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа становить 6,5 км². Має північний кордон з Іспанією.

Гібралтар англ. Gibraltar
Прапор Герб
Девіз: лат. Nulli Expugnabilis Hosti Ніким не завойований
Гімн: Гімн Гібралтару Боже, бережи короля
Розташування Гібралтару
Столиця	Гібралтар 36°08′ пн. ш. 5°21′ зх. д.
Офіційні мови	англійська
Етнос	гібралтарці (суміш генуезців, мальтійців, португальців та андалузійців), англійці, марокканці й індійці
Форма правління	Британська заморська територія
- Король	Карл III
- Губернатор	Девід Стіл
- Шеф-міністр	Фабіан Пікардо
Подія	Дата
- Захоплення	4 серпня 1704
- Приєднання до корони	11 квітня 1713
- Національний день	10 вересня 1967
- День Конституції	29 січня
- Приєднання до ЄС	1 січня 1973
- Вихід з ЄС	31 січня 2020
Площа
- Загалом	6,86,843±0,001 км² (229)
- Внутр. води	0 % %
Населення
- оцінка (2014)	33 140 (209)
- перепис (2012)	32 194
- Густота	4 873/км² (5)
ВВП (ПКС)	2010 р., оцінка
- Повний	£914 млн ( —)
- На душу населення	£27 468 ( —)
ІЛР ( —)	— ( —) ( —)
Валюта	Гібралтарський фунт £ (GIP)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166	292 / GIB / GI
Домен	.gi
Телефонний код	++350
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гібралтар

Схема Гібралтару

Керує територією губернатор, якого призначає король Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська партія Гібралтару, Соціал-демократична партія Гібралтару, Прогресивна демократична партія.

Історія

Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний з ім'ям Таріка ібн Зіяда, армія якого висадилися в Гібралтарі 29 квітня 711 року, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Гібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.

В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом Джорджем Руком (1650—1709) і приєднано до Англії за Утрехтським миром 1713 року. Референдум 1967 року показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Великої Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію, і в 1969—1985 роках закривала кордон із нею. У 1989 році британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Виведення наземних військ почалося в березні 1991 року, але морські й повітряні сили залишилися.

Завдяки особливому географічному розташуванню Гібралтар — один із важливих стратегічних пунктів, який дає змогу контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Гібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської й військово-повітряної бази та іноземних туристів.

Географія

Геологія

Рельєф місцевості Гібралтару складається з 426-метрової Гібралтарської скелі з юрського вапняку і вузької прибережної низовини навколо. Довжина берегової лінії становить 12 кілометрів.

Клімат

Територія знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 24,4 °C (76 °F). Найхолодніший місяць — січень із середньою температурою 13,3 °C (56 °F).

Клімат Гібралтару
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	23	23	29	31	32	37	37	40	37	32	29	25	40
Середній максимум, °C	16	16	17	18	21	24	27	27	26	21	18	16	21
Середня температура, °C	13	13	15	16	18	21	23	24	22	19	16	14	18
Середній мінімум, °C	11	11	12	13	15	17	20	20	20	16	13	12	15
Абсолютний мінімум, °C	0	2	2	7	10	11	16	16	13	8	2	3	0
Норма опадів, мм	120	100	100	60	30	10	0	0	20	70	140	130	830
Днів з опадами	12	10	10	10	8	3	1	2	6	12	11	14	99
Вологість повітря, %	75	75	75	75	75	75	70	75	75	80	80	80	75.8
Джерело: Weatherbase

• 
  Північна сторона Мавританського замку в Гібралтарі
• 
  Гібралтар: вид із повітря
• 
  Гібралтарська скеля, сфотографована з боку Іспанії

Фауна і флора

Гібралтарський ботанічний сад

Гібралтарська скеля була оголошена природним заповідником у 1993 році для захисту природи Гібралтару. У Гібралтарі зростає більш як 600 видів рослин. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який у дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними є чагарники маквіс.

На території Гібралтару мешкає єдиний у Європі примат макака лісовий, який живе у напівдикому стані й має непевне походження. У першій половині XX століття були повідомлення про спостереження Balaenoptera edeni у водах поблизу Гібралтару.

Гібралтар також має невеликий ботанічний сад площею 6 га.

• 
  Iberis gibraltarica — ендемік Гібралтару
• 
  Silene tomentosa — ендемік Гібралтару
• 
  Макака лісовий на тлі туристів Гібралтару
• 
  Kogia sima в Європі трапляється біля берегів Гібралтару, Іспанії та Португалії

Економічне становище

Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла-Лінеа.

Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988).

Населення

Основні етнічні групи за походженням прізвищ поданих до списків виборців, є британці (27 %), іспанці (24 %, переважно з Андалузії, і близько 2 % з Менорки), генуезці та інші італійці (20 %), португальці (10 %), мальтійці (8 %), євреї (3 %). Є також (менш як 1 %) представники інших народів, як-от марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.

За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22 %, «Інші британці» — 9,56 %, марокканці — 3,5 %, іспанці — 1,19 % та «Інші країни ЄС» — 1 %.

Мова

Офіційна мова Гібралтару — англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих мешканців двомовна і також говорить іспанською через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, гінді і синдхі — індійські, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.

Гібралтарці часто розмовляють мовою яніто. В її основі лежить іспанський діалект Андалузії зі значною домішкою британської англійської й елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької й гакетії (ладіно). Понад 500 слів яніто, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто кличуть себе янітос.

Релігія

Собор Святої Трійці

За даними перепису 2001 року, близько 78,1 % католиків, англіканці — 7,0 %, 2,9 % повідомили, що не релігійні.

Політична система

Парламент Гібралтару

Резиденція генерал-губернатора Гібралтару

Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається Головним міністром Гібралтару. Його кандидатуру затверджує губернатор.

Головні міністри Гібралтару

№	Прізвище	Початок каденці	Кінець каденці
1	Джошуа Гассан	11 серпня 1964	6 серпня 1969
2	Роберт Пеліза	6 серпня 1969	25 червня 1972
3	Джошуа Гассан	25 червня 1972	8 грудня 1987
4	Адольфо Канепа	8 грудня 1987	25 березня 1988
5	Джо Боссана	25 березня 1988	17 травня 1996
6	Пітер Каруана	17 травня 1996	9 грудня 2011
7	Фабіан Пікардо	9 грудня 2011	на посаді

Уряд складається також із міністра юстиції і міністра фінансів.

З погляду ЄС, мешканці Гібралтару — громадяни Великої Британії, а отже до виходу Великої Британії з ЄС 31 січня 2020 року були членами ЄС. У 2003—2020 роках мешканці Гібралтару брали участь у виборах до Європарламенту.

Питання політичної належності

Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньополітичний статус території:

• 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6 % населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи.
• 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900, або 98,97 %, проголосували проти іспансько-британської влади, себто за британське правління. За проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88 % із тих, хто має право голосу.

29 травня 2016 року головний міністр Гібралтару, Фабіан Пікардо, оголосив, що країна готова підняти питання про спільний суверенітет з Іспанією, у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу.

Міжнародні відносини

У міста є чотири побратими:

•  Велика Британія, Балліміна;
•  Португалія, Фуншал;
•  Сінгапур;
•  Венесуела, Гібралтар.

Спорт

Футбольна асоціація Гібралтару є членом УЄФА. Національна збірна бере участь у відбіркових матчах до чемпіонату Європи з футболу й чемпіонату Європи з футзалу команди з Гібралтару беруть участь у турнірах Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА, Кубок УЄФА з футзалу. Ще одним популярним видом спорту в Гібралтарі є крикет. Збірна Гібралтару з крикету бере участь у чемпіонатах Європи з крикету.

Див. також

• Список ссавців Гібралтару
• Список птахів Гібралтару
• Список плазунів Гібралтару
• Список судинних рослин Гібралтару
• Вікторія (стадіон, Гібралтар)
• Печера Горама
• Трафальгарський цвинтар
• Поштова індексація Гібралтару

Література

• Офшорна зона Гібралтар [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
• Canessa A. Bordering on Britishness: National Identity in Gibraltar from the Spanish Civil War to Brexit. Palgrave Macmillan, 2019.
• Chartrand R., Courcelle P. Gibraltar, 1779—1783: The Great Siege. Osprey, 2006.
• Pack S.D. The Deepest Border: The Strait Of Gibraltar And The Making Of The Modern Hispano-African Borderland. Stanford University Press, 2019.

Посилання

• Visit Gibraltar. [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Gibraltar profile on BBC. BBC. Архів оригіналу за 10 грудня 2019.