Баранкевич Галина Євгенівна
Галина Євгенівна Баранкевич (нар. 30 вересня 1986, Івано-Франківськ) — українська акторка, співачка, заслужена артистка України (2014)[1], артистка драми Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка. Викладачка акторської майстерності Університету Короля Данила; авторка ідеї і режисерка музичної феєрії «Легенда святого Різдва», авторка ідеї та виконавець драми концерту лемківської пісні «Вигнані з раю». Експертка Українського культурного фонду[2].
| Галина Баранкевич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Баранкевич Галина Євгенівна | ||||
 | ||||
| Народилася |
30 вересня 1986 (37 років) м. Івано-Франківськ, Українська РСР | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність |
акторка співачка | |||
| Роки діяльності | з 2008-го | |||
| Чоловік | Олексій Лейбюк | |||
| Провідні ролі | Даруся у виставі «Солодка Даруся» | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народилася в Івано-Франківську 30 вересня 1986 року. Батько — Євген Баранкевич — майстер бурових робіт (нафтовик), мати —Мирослава Баранкевич, медична сестра[3]. Лемкиня в третьому поколінні, популяризує лемківські пісні й культуру. Бабусю Ганну Бандуру (Дзюбинську) було виселена з села Верхомля Велика повіту Новий Сонч, чому присвячено проєкт лемківської пісні «Вигнані з раю»[4].
Середню освіту отримала у спеціалізованій школі № 5 з поглибленим вивченням німецької мови (1993 — 2003), закінчила музичну школу по класу бандури. Вищу освіту отримала на театральному факультеті Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (випуск 2008 року). Друга вища — провізор-фармацевт у Івано-Франківському національному медичному університеті (випуск 2019 року)[5].
Першу акторську роботу на сцені професійного театру втілила будучи студенткою 3-го курсу університету (Маруся Чурай у постановці «Маруся Чурай» режисера Євгена Курмана), за яку стала лауреаткою театральної премії ім. Віталія Смоляка у 2006 році. З 2008-го — акторка Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. Івана Франка, на сцені якого заграла понад 30 ролей, більшість з яких — головні[3]. Культовою стала вистава «Солодка Даруся», яку поставив Ростислав Держипільський за однойменним романом Марії Матіос. Титульну роль німої дівчини втілила Галина Баранкевич, та є незмінною виконавицею ролі з прем'єрного показу 2008 року[6]. Для створення образу було застосовано максимум з акторського інструментарію — від автентичних сорочок з гуцульською вишивкою, особливу ходу героїні[7]. Виставу зіграно більше двох сотень разів в Україні та за кордоном[8][9][10], а також на вершині гори Піп Іван. Станом на 2022 рік «Солодка Даруся» є діючою у репертуарі театру.
Займається музикою[11]. Створених лемківських пісень вистачило на запис студійного альбому «Вигнані з раю» (2014), з якого згодом народилася однойменна драма-концерт, в якому йдеться про життя і трагедію власної родини та земляків за часів примусового виселення[12][3]. Виступила авторкою, організаторкою та режисеркою щорічної музичної феєрії «Легенда святого Різдва»[13], де популяризує українські колядки, звичаї і традиції українського народу.
На позачергових виборах до Верховної Ради України 2019-го року балотувалася у мажоритарному виборчому окрузі 83 від партії «Голос»[14][15][16].
Одружена. Чоловік — Олексій Лейбюк, актор та режисер театру і кіно[17][18]. Рішення про одруження прийняли після тривалого знайомства та спільної роботу у театрі[19]. Олексій освідчився напередодні Нового 2020-го року, яке пара разом проводила на Кіпрі. Церемонія пройшла 7 червня 2020-го[20]. Первісток з'явився 27 жовтня 2023 року[21].
Театральні роботи ред.
У Франківському драмтеатру зіграла понад 30 ролей[22].
- 2006 — «Маруся Чурай» містерія-ораторія за однойменним романом Ліни Костенко; реж. Євген Курман — Маруся Чурай (театральна премія ім. Віталія Смоляка, 2006)[23]
- 2007 — «Шлюб по-італійськи» за мотивами п'єси «Філумена Мартурано»[it] Едуардо Де Філіппо; реж. Володимир Грицак — Діана
- 2008 — «Солодка Даруся» драма за однойменним романом Марії Матіос; реж. Ростислав Держипільський — Даруся[7][24] (номінація на Національну премію України ім. Тараса Шевченка)
- 2008 — «Ігри імператорів» Сергія Кузика за творами «97» Миколи Куліша, «Калігула»[en] Альбера Камю та філософськими трактатами Григорія Сковороди; реж. Сергій Кузик — Римлянка
- 2008 — «Лісова пісня» за однойменною п'єсою Лесі Українки; реж. Ігор Матіїв — Килина
- 2008 — «Театр» за п’єсою Майкла Фрейна; реж. Юрій Одинокий — Поппі Нортон-Тейлор
- 2008 — «Золоте курча» Володимира Орлова; реж. Ростислав Держипільський — Лисиця
- 2009 — «Шлюха» драма за п'єсою «Натусь» Володимира Винниченка; реж. Ростислав Держипільський — Христя Парменівна
- 2009 — «Kurazh» за п'єсою «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта; реж. Мирослав Гринишин — Катрін
- 2010 — «Нація» драма-реквієм на основі реальних подій за однойменною книгою Марії Матіос; реж. Ростислав Держипільський:
- «Юр'яна і Довгопол» — Юр'яна
- «Вставайте, мамко» — дитина
- 2010 — «Звичайна горошина» Всеволода Данилевича та Олександра Костинського; реж. Ростислав Держипільський — Королева Ізабелла
- 2011 — «Заробітчанки або Мамо, повернись!» трагедія сучасності за новелами з книги «На паперті Колізею» Надії Семенкович; реж. Ростислав Держипільський:
- «Клятва Гіпократа» — Галя
- «Розіп'яте свято» — Ореста
- «Вірність Патриціїв» — Катерина
- «Чужі далекі береги» — Валентина
- «Любов зла» — жінка
- 2011 — «Тев’є-Тевель» за п'єсою «Поминальна молитва» Григорія Горіна за мотивами збірки оповідань «Тев'є-Молочар» Шолом-Алейхема; реж. Микола Яремків — Цейтл
- 2012 — «…майже ніколи не навпаки» драма за однойменною книгою Марії Матіос; реж. Ростислав Держипільський — Теофіла
- 2013 — «Три сестри» драма на дві дії за однойменною п'єсою Антона Чехова; реж. Ростислав Держипільський — Маша
- 2013 — «По щучому велінню» за мотивами народної казки; реж. Ростислав Держипільський — співачка
- 2013 — «Ніч перед Різдвом» за однойменною повістю Миколи Гоголя; реж. В'ячеслав Жила — Оксана
- 2014 — «Енеїда» феєрія-бурлеск Ростислава Держипільського та Олексія Гнатковського за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського; реж. Ростислав Держипільський — Венера / мати
- 2014 — «Котигорошко» А.Шияна; реж. Ростислав Держипільський — Бабуся
- 2014 — «Шаріка» Ярослава Барнича та Юрія Шкрумеляка; реж. Ростислав Держипільський — Ляля
- 2015 — «Оце так Анна» комедія за п'єсою Марка Камолетті; реж. Орест Пастух — Жаклін
- 2015 — «Оскар і рожева пані» за однойменним романом Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Ростислав Держипільський — Мати Пеггі Блу
- 2016 — «Слава героям» специфічна комедія за п'єсою Павла Ар'є; реж. Стас Жирков — Ганя (копродукція Київського експериментального театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Івана Франка)[25]
- 2017 — «Hamlet» неоопера за мотивами трагедії «Гамлет» Вільяма Шекспіра у перекладі Юрія Андруховича на музику Романа Григоріва та Іллі Разумейка; реж. Ростислав Держипільський — Еринія
- 2018 — «Любов до гробу» комедія за мотивами п'єси «Не п’ята, а дев’ята» Альдо Ніколаї; реж. Орест Пастух — Єва[26][3]
- 2018 — «Гуцулка Ксенія» мюзикл на музику і лібрето Ярослава Барнича; реж. Ростислав Держипільський — Мері[27]
- 2019 — «Коляда та й плес… ізпрежди віка…» різдвяні набутки; реж. Ростислав Держипільський — Співачка з Лемківщини
- 2020 — «Едіп» трагедія за Софоклом у перекладі Івана Франка; реж. Приходько Андрій — натовп, воїн
- 2020 — «Гоголь-Кабаре» фрікнута комедія за творами Миколи Гоголя; реж. Жюль Одрі — Анна Андріївна[28][29][30]
- 2021 — «Romeo & Juliet» dramma per musica за трагедією «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра у перекладі Юрія Андруховича; реж. Ростислав Держипільський — Еринія[31][32][33]
- 2021 — «Гуцульське весілє» автентична забава за етнографічною розвідкою академіка Володимира Шухевича «Гуцульщина», творами Станіслава Вінценза; реж. Ростислав Держипільський — Лемкиня[34]
- «Була собі Сироїжка» Валерія Зиміна; реж. Ростислав Держипільський — Поганка
- Проєктні роботи
- «Вигнані з Раю» (драма-концерт); реж. Ростислав Держипільський[3]
- «Легенда святого Різдва» (музична феєрія); реж. Галина Баранкевич[6]
- 2022 — «Ніколи знову? Знову!» (вокальна докудрама) етноформація Галини Баранкевич; реж. Олексій Лейбюк[35][36][37]
Дискографія ред.
- 2014 — «Вигнані з Раю» (лемківські пісні) — Label: «Kosmata design»[38][3]
Нагороди та визнання ред.
- 2006 — Театральна премія ім. Віталія Смоляка
- 2014, 26 грудня — Заслужена артистка України — за вагомий особистий внесок у розвиток театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність[1]
- 2018 — Грамота Верховної Ради України — за заслуги перед українським народом
- 2021, 28 грудня — Премія Національної спілки театральних діячів України — за краще сценічне відтворення надбань українського народу, закладених у звичаях, обрядах, традиціях, фольклорі наших предків (за відновлення та популяризацію лемківської пісенної культури у проєкті «Вигнані з раю»)[39][40][41]
Примітки ред.
- ↑ а б Указ Президента України від 26 грудня 2014 року № 956/2014 «Про відзначення державними нагородами України працівників Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка»
- ↑ Український культурний фонд. Експертні ради. Інноваційний культурний продукт. Архів оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ а б в г д е Людмила ПУЛЯЄВА (6 березня 2018). Маю музичні гени. У нашій родині всі вчилися у музичних школах (укр.). Г-та «Високий замок». Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Людмила СТРАЖНИК (24 лютого 2018). «Вигнані з Раю»: вилита в піснях доля лемків (укр.). «Голос України». Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ В ІФНМУ відбувся рекордний випуск студентів фармацевтичного факультету заочної форми навчання (фото) — Івано-Франківський національний медичний університет. www.ifnmu.edu.ua. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ а б Катерина КОНСТАНТИНОВА (12 січня 2018). Галина Баранкевич: «Моя лемківська родина була вивезена товарняком на Луганщину» (укр.). «Дзеркало тижня». Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ а б Вистава «Солодка Даруся» (укр.). Телеканал «Тоніс». 7 груд. 2009. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ «Солодка Даруся» Ростислава Держипільського їде в Європу. Збруч (укр.). 6 грудня 2016. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Актори франківського драмтеатру стали «людьми тижня» (ФОТО, ВІДЕО). report.if.ua. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Яна КОЗАК (27 травня 2016). Даруся раз, два, три, чотири (укр.). «Курс». Процитовано 4 червня 2022.
- ↑
Концерт Галини Баранкевич. Частина 2 («Українська естрада». 1 лют. 2017 р.) на YouTube
- ↑ Драма концерт «Вигнані з Раю» I Via Carpatia 2021 (укр.), процитовано 3 червня 2022
- ↑ Музична феєрія «Легенди святого Різдва» (укр.), процитовано 3 червня 2022
- ↑ Баранкевич Галина Євгеніївна — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація. www.chesno.org (укр.). Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Округ №83. Кандидати в депутати Верховної Ради. if.suspilne.media. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Володимир ТИЩЕНКО: «Моя мета — не засмітити майданчик «Голосу», а допустити туди прогресивних людей». «Галицький Кореспондент» (укр.). 17 жовтня 2020. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Софія ШЕМЕТУХА (9 червня 2020). Актори Франківського драмтеатру Галина Баранкевич і Олексій Лейбюк одружилися (укр.). «Суспільне». Процитовано 2022-6-03.
- ↑ Зіркова пара Франківського драмтеатру зіграла весілля (укр.). «Курс». 9 червня 2020. Процитовано 2022-6-03.
- ↑ Заслужена артистка України Галина Баранкевич та актор Олексій Лейбюк у програмі «Вечір добрий» (укр.). ТРК «РАІ». 30 грудня 2020. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ «Зонакомфорту». Випуск 3: Галина Баранкевич (укр.). Телерадіокомпанія «Вежа». 16 вересня 2020. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Соня ГРЕЙДА (27 жовтня 2023). У зіркових франківських акторів Лейбюка та Баранкевич народився син (укр.). «Галка». Процитовано 28 жовтня 2023.
- ↑ Галина Баранкевич на сайті Франківського драмтеатр
- ↑ Анна ЛИПКІВСЬКА (13 жовтня 2006). Загадкова «Маруся Чурай». В Івано-Франківську, в обласному Музично-драматичному театрі відбулася прем’єра вистави, поставлена за однойменною поемою Ліни Костенко (укр.). Г-та «День» №175. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (16 грудня 2017). Ростиславове Чудо (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ «Поза графіком». Галина Баранкевич (укр.). Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина». 6 лютого 2019. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Ранок-панок. Орест Пастух про виставу «Любов до гробу» (укр.). ОТБ «Галичина». 26 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 грудня 2018). «Гуцулка Ксеня». В пошуках мюзикла (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ Відкрита репетиція вистави «Гоголь-Кабаре». Режисер — Жюль Одрі (23 квіт. 2020 р.)
- ↑ Відкрита репетиція вистави «Гоголь Кабаре». Режисер — Жюль Одрі (9 квіт. 2020 р.)
- ↑ Леся ЗЬОЛА (3 січня 2021). Французькі дослідження Гоголя на Гуцульщині. Івано-франківський Національний драматичний театр представив прем‘єру, яка викликає помітний ентузіазм у глядачів та критиків (укр.). «День». Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 2021-1-3.
- ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (16 лютого 2021). «Найбезумніше з безумств»: театральні події після локдауну (укр.). «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 2021-2-19.
- ↑ Romeo and Juliet find new stage in a Soviet factory in Ukraine (англ.). «Reuters». 04 червня 2021. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 2021-6-9.
- ↑ Неля РОМАНОВСЬКА (11 травня 2021). «Насправді». Галина Баранкевич про вміння бачити лицемірство розповість «Солодка Даруся» (укр.). Телерадіокомпанія «Вежа». Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Надія ДЗІНЬКО (29 жовтня 2021). «Найбезумніше з безумств»: театральні події після локдауну (укр.). «Прикарпатська інформацйна корпорація». Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ Вікторія ПАСАЙЛЮК (10 червня 2022). У Івано-Франківську відбудеться унікальна вокальна докудрама «Ніколи знову» (укр.). «Місто». Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Франківців запрошують на вокальну докудраму «Ніколи знову» (укр.). «Репортер». 21 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ Тетяна ЗЕЛІНСЬКА (21 червня 2022). У Франківську покажуть вокальну докудраму про варварства московитів на західній Україні (укр.). «Галка». Процитовано 28 червня 2022.
- ↑ Галина Баранкевич – Вигнані з раю / лемківські пісні
- ↑ Франківські актори Галина Баранкевич і Олексій Гнатковський отримали театральні премії. «Репортер» (укр.). Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ Національна спілка театральних діячів оголосила переможців 2021 року. «Укрінформ» (укр.). Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Оголошення лауреатів премій НСТДУ 2021 на YouTube
