Жила В'ячеслав Миколайович (режисер)
В'ячеслав Миколайович Жила (нар. 8 лютого 1961, м. Київ) — український режисер театру та кіно, актор, педагог. Народний артист України (2024). Заслужений діяч мистецтв України (2009). Лавреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Батько В'ячеслава та Олександра Жилів.
| В'ячеслав Жила | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| В'ячеслав Миколайович Жила | ||||||
 | ||||||
| Народився | 8 лютого 1961 (63 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Діяльність | режисер, актор, педагог | |||||
| Alma mater | Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого | |||||
| Дружина | Олександра | |||||
| Діти | В'ячеслав, Олександр | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
|
| ||||||
 В'ячеслав Жила у Вікісховищі | ||||||
Життєпис
ред.В'ячеслав Жила народився 8 лютого 1961 року в Києві.
Закінчив акторський (1985, клас Анатолія Решетникова) і режисерський (клас Сергія Данченка і Ростислава Коломійця) факультети Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Працював актором Чернігівського українського музично-драматичного театру (1985—1989). Від 1988 — актор, від 1994 — режисер-постановник, певний період[джерело?] — заступник художнього керівника з творчих питань Тернопільського обласного драматичного театру ім. Т. Шевченка (нині академічний театр).
Від 1994 — викладач майстерності актора на театральному відділенні Тернопільського музичного училища (нині мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької).
Творчість
ред.У доробку має більше 100 вистав у театрах України і Польщі. Автор восьми п'єс[джерело?].
Режисер-постановник
ред.У театрі:
- «Екскоріал» М. Гельдерода,
- «Каліґула» А. Камю (1994),
- «Недоумкуватий Журден» М. Булгакова (1995),
- «Ніч на полонині» О. Олеся,
- «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем (1997, автор інсценізації),
- «Ромул Великий» Ф. Дюрренматта,
- «Одруження» і «Ревізор» М. Гоголя (1998, 2001),
- «Старомодна комедія» О. Арбузова (1999),
- «Русалчина ніч» за М. Гоголем, «Будьте здорові» Р. Шено (2000; 2001, м. Рівне),
- «Снігова королева» Є. Шварца (2002, м. Чернівці).
У кіно:
- «Жага неба» (2016).
Вистави були представлені на міжнародному фестивалі в м. Ліверпуль (1994, 1996, 1997, 2003; Велика Британія), серед них «Гуляння» за С. Мрожеком визнана «перлиною фестивалю» (1994). Також вони отримали перші премії на фестивалях «Тернопільські театральні вечори» (1999, краща режисура — «Ромул Великий» Ф. Дюрренматта; 2000, «Коханий нелюб» Я. Стельмаха; 2002, «Ромео і Джульетта» В. Шекспіра; 2003, «Не судилось» М. Старицького), «Прем'єри сезону» в Івано-Франківську (2001, «Коханий нелюб»; 2002, «Ромео і Джульетта»; 2003, «Не судилось»). На фестивалі комедії в Чернівцях (2004) — краща вистава «Аут в готелі» Р. Куні.
Ролі в театрі
ред.- Лаерт, «Гамлет», В. Шекспіра,
- Сергій, «Провінціалки» Я. Стельмаха,
- Полковник Самойлович, «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської,
- Панчоха, «Наливайко» В. Гримича.
Фільмографія
ред.- «Трамвай ішов на фронт» — лейтенант (1984),
- «Проти місяця» — Віктор,
- «Час збирати каміння» — капрал (1992—1996);
- «Господарі» — журналіст,
- «Я все тобі доведу» (2019),
- «Червоний. Без лінії фронту» (2020)[джерело?],
- «Дон Жуан із Жашкова» (2022)[джерело?],
- «Киснева станція» (2022)[джерело?].
Нагороди
ред.- Народний артист України (23 серпня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку[1];
- Заслужений діяч мистецтв України (1 грудня 2009) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Тернопільської області, вагомі досягнення у праці та з нагоди 70-річчя утворення області[2][3]
- Відзнаки Міністерства культури України (2000), Національної академії мистецтв України (2004).
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2024 року № 513/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 999/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Тернопільської області»
- ↑ Зорепад нагород // Вільне життя. — 2009. — 18 груд. — С. 2.
Джерела
ред.- Весна, Х. Жила В'ячеслав Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 625. — ISBN 966-528-197-6.
- Жила В'ячеслав Миколайович // Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик / Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — С. 125—126.
- Базів, Л. В'ячеслав Жила, режисер-постановник Тернопільського академічного облдрамтеатру // Укрінформ. — 2020. — 29 лютого.
- Шот, М. В'ячеслав Жила: «Кожен актор має знайти свого режисера, з яким творчо розвиватиметься» // Урядовий кур'єр. — 2021. — 20 лютого.
- Заморська, Л. «Роблю все на користь людям» // 20 хвилин. — 2008. — 26 черв. — С. 8—9. — (Альбом)
- Садовська, Г. В'ячеслав Жила: «Хочу, щоб на моїй дорозі було менше дурнів і дилетантів» // Вільне життя. — 2011. — 1 квіт. — С. 6.
- Театр — життя ти наше, радість і печаль... // Свобода. — 2011. — № 79 (30 верес.). — С. 8. — (Відкривається новий сезон).
- Солтис, В. Роботу актора та режисера не поєднує // 20 хвилин. — 2012. — № 29 (12-13 берез.). — С. 9. — (Люди).
Посилання
ред.- В'ячеслав Жила // Dzyga MDB.
Жила В'ячеслав Миколайович у соцмережі «Facebook»
