Відкрити головне меню

«Ніч перед Різдвом» (рос. Ночь перед Рождеством) — повість Миколи Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Ніч перед Різдвом
Ночь перед Рождеством
Жанр повість
Автор Микола Гоголь
Мова російська
Опубліковано 1832
Попередній твір Пропала грамота
Наступний твір Страшна помста

Commons-logo.svg  CMNS: Цей твір на Вікісховищі

Історія створенняРедагувати

Час написання «Ночі перед Різдвом» різні дослідники визначають по-різному — хоча і в загальних рамках періоду з 1830 р. до зими 18311832 рр.[1].

Уперше повість опублікована у виданні: «Вечера на хуторе близ Диканьки. Повести, изданные Пасичником Рудым Паньком. Вторая книжка. Санкт-Петербург. Печатано в типографии А. Плюшара. 1832 (цензурное разрешение — 31 января 1832 г.)».

СюжетРедагувати

 
Поштовий блок присвячений 200-тій річниці від дня народження М. Гоголя. На правій марці — «Ніч перед Різдвом»

Дія повісті хронологічно приурочена до епізоду царювання Катерини II, останньої депутації запорожців, що відбулася в 1775 році і пов'язаної з роботою Комісії щодо ліквідування Запорізької Січі.

Сюжет твору розгортається в українській Диканьці. Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що наставша темрява утримає вдома багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дьяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду) не наважиться прийти до дочки Чуба — Оксани.

Чуб з кумом не знають, чи йти в такій темряві до дьяка, однак вирішують що йдуть. Вдома залишається красуня Оксана. Приходить Вакула. Оксана насміхається над ним. У двері стукає Чуб що збився з дороги, без кума, який вирішив повернутися через влаштовану чортом хурделицю додому. Однак, почувши коваля, Чуб вирішує, що потрапив в хату кульгавого Левченка. Чуб відправляється до матері Вакули, Солохи, яка і є та сама відьма, яка крала з неба зірки.

До Оксани приходять її подруги. Оксана зауважує на одній з них розшиті золотом черевички. Оксана гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця».

Між тим чорта, що з користю проводить час у Солохи, налякав голова, що не пішов до дьяка на кутю. Чорт залізає в мішок, залишений серед хати Вакулою, а в інший незабаром лізе і голова, тому що до Солохи прийшов дьяк. Загравшомуся з Солохою дьяку теж доводиться лізти в мішок, бо приходить Чуб. Втім, незабаром Чуб лізь в той же мішок, уникаючи зустрічі з Вакулою що повернувся. Поки Солоха розмовляє на городі козаком Касьяном Свербигуз що тільки но прийшов, Вакула забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною.

 
Різдво в Україні. Поштова марка СРСР, 1991 р., серія Народні свята

У натовпі колядників коваль знову зустрічає Оксану, яка повторює свою обіцянку з приводу черевичок. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає все мішки, крім самого маленького, і тікає.

Трохи заспокоївшись, Вакула хоче спробувати ще один засіб: він приходить до запорожця Пузатого Пацюка, який «трохи схожий на біса», і отримує туманну відповідь, що чорт у нього за плечима. Передчуваючи славну здобич, чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і погрожуючи його перехрестити, стає господарем становища і велить біса везти себе «в Петербург, просто до цариці»[2].

Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. За допомогою чорта він домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Дивуючись розкоші палацу і чудному живопису, коваль виявляється перед царицею і просить у неї царських черевичків. Зачеплена такою простодушністю, Катерина звертає на цей пасаж увагу Фонвізіна що стояв неподалік, а Вакулі дарує черевички.

У селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а до ранку «закохалася по вуха в коваля». Повернувшись на Батьківщину коваль виймає зі скрині нові шапку і пояс і відправляється до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб, прельщённий подарунками і розсерджений віроломством Солохи, відповідає згодою. Йому вторить і Оксана, готова вийти за коваля «і без Черевичків».

Завівши сім'ю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалював чорта, та «такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз».

Постановки та екранізаціїРедагувати

Існує декілька постановок та екранізацій повісті, зокрема:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. Том первый. М., Наследие, 2001. С. 767.
  2. «В Петембург…» — не помилка, а гоголівська мовна характеристика персонажа (таке написання в виданнях: Гоголь М. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. — М. : Наука, ИМЛИ РАН, 2003. — Т. 1. — С. 169. — ISBN 5020326798.; Гоголь М. В. Полное собрание сочинений [в 14 т.]. — Изд-во АН СССР, 1940. — Т. 1. — С. 226.)