Лейбюк Олексій Володимирович

Олексій Володимирович Лейбюк (нар. 5 жовтня 1992, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, Україна) — український актор театру і кіно, режисер, артист драми Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка, телеведучий, співзасновник, директор і викладач Дитячої театральної майстерні при Франківському драмтеатрі[1].

Олексій Лейбюк
Ім'я при народженні Олексій Володимирович Лейбюк
Народився 5 жовтня 1992(1992-10-05) (31 рік)
м. Івано-Франківськ
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
режисер
Роки діяльності з 2010-го року
Дружина Галина Баранкевич
Провідні ролі Голохвостий, Хайм Сутін, Петер Леєр, Аладдін

Життєпис ред.

Народився в Івано-Франківську 5 жовтня 1992 року.

Виховували мати (Оксана Мельник, начальник відділу кадрів) і бабуся (Анна Мельник, швея).

Освіта ред.

 
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Середню освіту отримав у Івано-Франківській спеціалізованій школі №7 (1999 — 2007), закінчив музичну школу по класу скрипки. 13 років професійно займався бально-спортивними танцями. Середньо спеціальна освіта — Івано-Франківське вище професійне училище сервісного обслуговування техніки (2007 — 2010) за спеціальністю бухгалтерський облік[2][3].

Вищу освіту отримав на режисерсько-акторському курсі театрального факультету Київського національного університету культури і мистецтв (випуск 2015 року) — майстерня Ніни Гусакової. Вчився на курсі із Іваном Уривським, Дмитром Олійником[4][5][3][6]. Друга вища освіта — публічне управління і адміністрування у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (випуск 2021 року). Третя вища — Університет Короля Данила за спеціальністю архітектура та містобудування.

Театр ред.

У 6 класі отримав перший сценічний досвід у виставі «Біла Ворона» (постановка Анатолія Хостікоєва театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв») Хлопчик, який мав грати у виставі, захворів під час гастрольного туру, й Олексія підготували та ввели в роль протягом півгодини[2][7].

Першу роль — Перчика у виставі за «Тевье-Тевелем» Григорія Горіна — зіграв в університеті, ще як студент 3-го курсу. Будучи студентом, почав працювати у Київському театрі «Золоті ворота», де грав Орфея у виставі «Еврідіка» за Жаном Ануєм у постановці Валерія Пацунова.

 
Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка

На запрошення Ростислава Держипільського переїхав до Івано-Франківська[2].

З 2014-го року — актор Івано-Франківського театру імені Івана Франка, на сцені якого зіграв понад 25 ролей, більшість з яких — головні (Голохвостий, Петер Леєр, Хайм Сутін, Аладдін)[3].

Займається проєктами театру — виступив куратором напрямку «Аерофонія» під час фестивалю «Porto Franko», в рамках якого проходив перформенс із гелікоптерами, які озвучували музику Штокгаузена у футуристичній опері «AEROPHONIA» композиторів Романа Григорева та Іллі Разумейка у постановці Ростислава Держипільского[8][9][10][11].

Як режисер почав із постановки вистави «Кохання з присмаком дощу» — інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Маркеса, після якої були інші постановки на сцені Франківського драмтеатру («Красуня і Чудовисько»). Є постановником робіт Дитячої театральної майстерні («Україна в огні», «Мене звати», «Бабин Яр»), які згодом входили до основного репертуару театру, отримували фестивальне визнання[2][12][13][14].

2022-го реалізував незалежний проєкт — вокальну докудраму «Ніколи знову? Знову!» — етноформацію Галини Баранкевич про варварства московитів на західній Україні[15][16].

Викладацька діяльність ред.

Займається викладацькою діяльністю.

По переїзду з Києва, три роки викладав у франківській театральній школі «ЖИВБУВПЕС» (кер. Ігор Захарчук)[17][6].

2018-го року очолив створену Дитячу театральну майстерню при Івано-Франківському театрі ім. Івана Франка. Перший набір відбувався через кастинговий відбір до трьох вікових груп[18][3]. Станом на 2019-й рік загальна кількість учнів складала 90 дітей, у 2021-у — 150)[19][2][20]. До репертуару театральної майстерні увійшли вистави «Україна в огні» за мотивами кіноповісті Олександра Довженка, документальні вистави «Мене звати» за авторськими дитячими монологами та «Бабин Яр». Вихованці підійшли до постановки Шекспіра («Сон літньої ночі»)[21].

Кіно і телебачення ред.

Повний метр у кінематографі розпочався із стрічки «Чому я живий» — фільм за оповіданням «Тепер я турок, не козак…» Євгена Митька режисера Віллена Новака, дія якого розгортається у Маріуполі довоєнного життя, який зібрав нагороди у Маріуполі (Гран-прі МКФ «КіТи»), Великій Британії (Діамантова нагорода журі за Найкращий повнометражний фільм Британського європейського кінофестивалю), став найкращим повнометражним фільмом «Future of Film Awards»[22]. Наступна робота — стрічка «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука — історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї[23]. На питання про свій шлях у кіно, відповідає, що «йде до Голлівуду»[20].

Знімається у короткому метрі, музичному відео («Любов і Добро» Оксани Сливки та Віктора Барчука[24]), рекламі («МТС», 2011, 2013; «Пепсі», 2013; «Mobile Nar» (Азербайджан), 2015; «Карсил», 2015)[25].

У 2018 році став першим ведучим прямих етерів ранкової програми «Карпатський ранок» на телеканалі «UA: КАРПАТИ»[26][27][6].

У липні 2018 року увійшов до TOP-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України за версію видання «Главком»[5][28], у лютому 2021-го — до TOP-10 найсексуальніших молодих акторів за версією проєкту «Дивогляд» «5 каналу»[29][30].

Особисте життя ред.

Одружений.

Дружина — Галина Баранкевич, актриса театру, співачка[31][32]. Рішення про одруження прийняли після тривалого знайомства та спільної роботу у театрі[33]. Освідчився напередодні Нового 2020-го року, який пара разом проводила на Кіпрі. Церемонія пройшла 7 червня 2020-го[34]. Первісток з'явився 27 жовтня 2023 року[35].

Театральні роботи ред.

Актор ред.

Київський театр «Золоті ворота»
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка

У Франківському драмтеатру зіграв понад 25 ролей[1].

Режисер ред.

Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка
  • 2014 — діалог почуттів «Кохання з присмаком дощу» інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсії Маркеса[2]
  • 2017 — «Красуня і Чудовисько» інсценізація Олексія Лейбюка за мотивами народної європейської казки[2][14][44]
Дитяча театральна школа «ЖИВБУВПЕС»
  • 2016 — сповідь втраченого дитинства «Янгол у пітьмі» Таїсії Лютої (у співрежисурі із Ігорем Захарчуком)[45]
Дитяча театральна майстерня при Івано-Франківському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка
  • 2019 — «Україна в огні» за мотивами кіноповісті Олександра Довженка (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2019 року)[46]
  • 2020 — документальна вистава «Мене звати» Олексія Лейбюка за монологами сучасних авторів, авторських дитячих монологів (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2020 року)[12]
  • 2021 — «Бабин Яр» документальна вистава (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2021 року)[47][13][20]
Незалежні проєкти

Фільмографія ред.

Нагороди та визнання ред.

  • 2018, липень — ТОР-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України (видання «Главком»)[5][28]
  •  2019, квітень — Всеукраїнський фестиваль «Овації» (м. Тернопіль)
    • «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце[53]
  •  2019, квітень — Театральна премія ім. Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ)
    • «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — Найкраща вистава народних аматорських драматичних колективів[54]
  •  2019, травень — Всеукраїнський фестиваль «День театру» (м. Київ)
    • «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце[53]
  • 2020, серпень — III Всеукраїнський відкритий театральний фестиваль дитячих та юнацьких колективів «Казки України»[55]
    • Премію у номінації «Відкриття фестивалю» — документальна вистава «Мене звати» (Дитяча театральна майстерня)
    • Спеціальна премія за режисерську роботу (Олексій Лейбюк)
  • 2021, лютий — ТОР-10 найсексуальніших молодих акторів (проєкт «Дивогляд», «5 канал»[29][30]
  • 2021, травень — IV Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (м. Мукачево)[55][56]
    • Краща вистава фестивалю — вистава «Україна в огні» (Дитяча театральна майстерня)
    • Кращий акторський ансамбль
    • Краща роль другого плану (Ольга Держипільська)
    • Голос фестивалю (Ірина Шегеда)
  • 2023, квітень — V Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (м. Мукачево) — Вистава «Мене звати»[57]
    • Гран-прі
    • Краща режисерська робота
    • Краща вистава на сучасну тематику

Примітки ред.

  1. а б Олексій Лейбюк на сайті Франківського драмтеатр
  2. а б в г д е ж и к л Ірина БЛАЖЕНКО (27 березня 2019). Олексій Лейбюк: Театр для мене храм, в якому я оголюю себе перед глядачами (укр.). Інтернет-видання «Типовий Франківськ». Процитовано 25 серпня 2022. 
  3. а б в г Юрій ЛОЗЯК (21 жовтня 2021). Олексій Лейбюк у програмі Було/не було (укр.). Канал «Юрій Лозяк». Процитовано 27 серпня 2022. 
  4. Зоряна МИХАЙЛИК (12 травня 2021). Молоді та перспективні: талановиті актори Івано-Франківського драмтеатру (укр.). «Frankivsk Trend». Процитовано 26 серпня 2022. 
  5. а б в Самые обаятельные и привлекательные: ТОП-20 молодых актеров Украины (рос.). «Главком». 14 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2022. 
  6. а б в Марися ТОМАШЕВСЬКА (5 лютого 2019). Актор драмтеатру ім. Франка Олексій Лейбюк у програмі «Актуальне інтерв`ю» (укр.). ТРК «RAI». Процитовано 1 вересня 2022. 
  7. Вікторія ГАВАЛЕШКО (4 липня 2017). Олексій Лейб'юк (укр.). Канал Вікторії Гавалешко. Процитовано 6 вересня 2022. 
  8. AEROPHONIA — Nova Opera (амер.). Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020. 
  9. На фестивалі Porto Franko поєднають звуки оркестру та двигуна літака (укр.). «Gazeta.ua». 9 червня 2018. Процитовано 28 серпня 2022. 
  10. Ольга СУРОВСЬКА (8 червня 2018). У Франківську драйвовим шоу зустрічали хедлайнера фестивалю PORTO FRANKO — літак АН-2 (укр.). «Репортер». Процитовано 28 серпня 2022. 
  11. Оксана КВІТНЕВА (10 червень 2018). Куратор найексклюзивнішого напряму PF-2018 Олексій Лейбюк (укр.). Радіо «Західний полюс». Процитовано 28 серпня 2022. 
  12. а б Сергій ВИННИЧЕНКО (23 червня 2020). Карантинна диджиталізація театру. Частина 5. Формат вистав (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 25 серпня 2022. 
  13. а б Руслана ПОЛІВЧАК, Наталія ОЛЕКСІЄНКО (27 вересня 2021). У Франківську актори Дитячої театральної майстерні зіграють документальну драму «Бабин Яр» (укр.). «Суспільне Івано-Франківськ». Процитовано 26 серпня 2022. 
  14. а б в На сцені і за лаштунками: В мережі опублікували відео з вистави франківського театру «Красуня і чудовисько» (укр.). «Курс». 8 січня 2017. Процитовано 26 серпня 2022. 
  15. а б Тетяна ЗЕЛІНСЬКА (21 червня 2022). У Франківську покажуть вокальну докудраму про варварства московитів на західній Україні (укр.). «Галка». Процитовано 28 червня 2022. 
  16. Наталія ДИМНІЧ, Наталія ОЛЕКСІЄНКО (21 червня 2022). В Івано-Франківську презентують нову докудраму «Ніколи знову» (укр.). «Суспільне Івано-Франківськ». Процитовано 26 серпня 2022. 
  17. Анастасія ШУЛЯТИЦЬКА. По той бік сцени: що приховують актори Івано-Франківського драмтеатру за кулісами (укр.). «RAI». Процитовано 28 червня 2022. 
  18. Юлія ЮЗЬКІВ (22 серпня 2018). Актуальне інтерв'ю. Олексій Лейбюк. Про Дитячу театральну майстерню (укр.). Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина». Процитовано 27 червня 2022. 
  19. «Дитяча театральна майстерня» у Франківську показала виставу про бабая Йохана (укр.). «Курс». 27 червня 2019. Процитовано 26 серпня 2022. 
  20. а б в г Мар'яна МАЗУР (1 листопада 2021). Поза графіком. Олексій Лейбюк (укр.). Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина». Процитовано 27 червня 2022. 
  21. Любомир БЕЛЕЙ (11 лютого 2021). Сьомий поверх. Ірина Погрібна - художниця. Олексій Лейбюк — актор театру, керівник ДТМ (укр.). «Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина»». Процитовано 28 серпня 2022. 
  22. «Чому я живий» на порталі «DzygaMDB»
  23. а б На Прикарпатті завершились зйомки фільму «Памфір» (укр.). Г-та «Галичина». 24 березня 2021. Процитовано 24 серпня 2022. 
  24.   Оксана Сливка та Віктор Барчук — Любов і Добро («Open Eyes production», 2017) на YouTube
  25.    Олексій Лейбюк 2 (Christina Mogiluk) на YouTube
  26. Телеканал «UA: Карпати» запустив власне ранкове шоу (укр.). «ДМ Суспільного». 25 квітня 2018. Процитовано 26 серпня 2022. 
  27. Руслана ПОЛІВЧАК (10 липня 2020). «Карпатський ранок» прощається з глядачами (укр.). «Суспільне Івано-Франківськ». Процитовано 26 серпня 2022. 
  28. а б П'ятеро франківських артистів — у ТОП-20 найчарівніших молодих акторів України (укр.). «Курс». 16 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2022. 
  29. а б Гаряча кров: ТОР-10 найсексуальніших молодих українських акторів (укр.). «Дивогляд» («5 канал»). 9 лютого 2021. Процитовано 26 серпня 2022. 
  30. а б Гаряча кров: четверо прикарпатців у ТОП-10 найсексуальніших молодих акторів (укр.). «Типовий Франківськ». 24 лютого 2021. Процитовано 26 серпня 2022. 
  31. Софія ШЕМЕТУХА (9 червня 2020). Актори Франківського драмтеатру Галина Баранкевич і Олексій Лейбюк одружилися (укр.). «Суспільне». Процитовано 3 червня 2022. 
  32. Зіркова пара Франківського драмтеатру зіграла весілля (укр.). «Курс». 9 червня 2020. Процитовано 3 червня 2022. 
  33. Заслужена артистка України Галина Баранкевич та актор Олексій Лейбюк у програмі «Вечір добрий» (укр.). ТРК «РАІ». 30 грудня 2020. Процитовано 3 червня 2022. 
  34. «Зонакомфорту». Випуск 3: Галина Баранкевич (укр.). Телерадіокомпанія «Вежа». 16 вересня 2020. Процитовано 16 червня 2022. 
  35. Соня ГРЕЙДА (27 жовтня 2023). У зіркових франківських акторів Лейбюка та Баранкевич народився син (укр.). «Галка». Процитовано 28 жовтня 2023. 
  36. І тортом в обличчя: актора Івано-Франківського драмтеатру привітали з днем народження (укр.). «Курс». 5 жовтня 2016. Процитовано 26 серпня 2022. 
  37. Притчу про душі між небом та землею показали на «Тернопільських театральних вечорах» (укр.). Г-та «20 хвилин». 21 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2022. 
  38. Олег ВЕРГЕЛІС (16 червня 2017). Стефаник, століття (укр.). «Дзеркало тижня». Процитовано 17 червня 2022. 
  39. Ірина КУЙБІДА (1 грудня 2017). У Франківську відбулася прем’єра вистави «На західному фронті без перемін» (укр.). Інтернет-видання «Типовий Франківськ». Процитовано 25 серпня 2022. 
  40. Женя СТУП'ЯК (14 травня 2019). Як сила перетворюється в насильство: у Франківську покажуть виставу про Калігулу (укр.). «Місто». Процитовано 25 серпня 2022. 
  41. Леся ЗЬОЛА (23 травня 2019). «Калігула» на сцені Франківського драмтеатру зібрав дводенний аншлаг (укр.). Г-та «Галичина». Процитовано 25 серпня 2022. 
  42. #ВставайШОУ — Олексій Лейбюк про #новийсезон Драмтеатру (укр.). Радіо «Західний полюс». 3 жовтня 2018. Процитовано 28 серпня 2022. 
  43. Тетяна ПОЛІЩУК (21 грудня 2021). Глибокий колодязь. 26 та 28 грудня митці Івано-Франківського національного театру ім. І. Франка представлять на прем'єру «Навернений Грішник» (укр.). «День». Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021. 
  44.   «Красуня і чудовисько» на сцені і за лаштунками Івано-Франківського драмтеатру на YouTube
  45. Юлія ЛИСЕНКО (7 грудня 2016). Янгол у пітьмі: у Франківську готують виставу про безпритульних дітей (укр.). «Курс». Процитовано 26 серпня 2022. 
  46. Особлива вистава: у Палаці Потоцьких про полеглих воїнів розповіли діти (укр.). «Курс». 30 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2022. 
  47. Христина САВЧИН (27 вересня 2021). Виховання свідомих громадян: в Івано-Франківську діти представлять трагедію про Бабин Яр (укр.). «Firtka.if.ua». Процитовано 25 червня 2022. 
  48. Вікторія ПАСАЙЛЮК (10 червня 2022). У Івано-Франківську відбудеться унікальна вокальна докудрама «Ніколи знову» (укр.). «Місто». Процитовано 16 червня 2022. 
  49. Франківців запрошують на вокальну докудраму «Ніколи знову» (укр.). «Репортер». 21 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022. 
  50. У підвалі івано-франківського університету «поведуть під трибунал» російських загарбників (укр.). Телерадіокомпанія «Вежа». 21 червня 2022. Процитовано 28 серпня 2022. 
  51. «Дух Різдва»: фільм про кохання, зраду і містичне перетворення у Франківську (укр.). «Курс». 17 січня 2018. Процитовано 26 серпня 2022. 
  52. У Франківську зняли фільм про підлітків, які зіграли самих себе (укр.). «Укрінформ». 1 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2022. 
  53. а б Сергій ВИННИЧЕНКО (7 травня 2020). 2019 рік українського театру. Франківський часопис (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 26 серпня 2022. 
  54. Розпорядження №93/163-р Про присудження премії імені Віталія Смоляка. Архів оригіналу за 26 серпня 2022. Процитовано 26 серпня 2022. 
  55. а б Вісім прем'єр, 10 фестивальних премій, вистави на унікальних локаціях: Франківський драмтеатр підсумував сезон (укр.). «Курс». 13 липня 2021. Процитовано 26 серпня 2022. 
  56. Підсумки Четвертого Всеукраїнського відкритого фестивалю театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (16-18 травня 2021 року, м. Мукачево, Мукачівський драматичний театр). Архів оригіналу за 28 серпня 2022. Процитовано 28 серпня 2022. 
  57. Володарями гран-прі театрального фестивалю в Мукачеві стали івано-франківці (укр.). «ПроЗахід». 24 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023. 

Посилання ред.