Шухевич Володимир Осипович

український громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ

Володи́мир О́сипович Шухе́вич (псевдонім і криптоніми — Шумило, В. Ш.; 15 березня 1849, Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область — 10 квітня 1915, Львів) — український громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ. Дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича.

Володимир Шухевич
Народився15 березня 1849(1849-03-15)
Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер10 квітня 1915(1915-04-10) (66 років)
Львів, Львівська губернія, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, Російська імперія
Країна Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьгромадський діяч, етнограф, педагог і публіцист
Alma materЛьвівський університет
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
БатькоШухевич Осип
У шлюбі зШухевич Герміна Максимівна
Діти

Шухевич Осип (Йосип) Ірина Рожанківська Тарас Шухевич Дарія Старосольська

Володимир Шухевич
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Життєпис

ред.

Закінчив Львівський університет. З 1876 року вчитель середніх шкіл у Львові. Ініціатор створення та один з керівників багатьох громадських установ у Львові, зокрема товариства «Просвіта», «Руського (Українського) Педагогічного Товариства», засновник товариств «Руська (Українська) Бесіда» (його голова 1895—1910), «Боян» (1891) і Музичного Товариства ім. Лисенка (1903—1915), для якого збудував будинок.

Засновник і редактор (1890—1895) дитячого журналу «Дзвінок», автор і видавець дитячих книг і читанок, редактор газети «Учитель», (1893—1895), співробітник «Зорі», «Дїла», «Руської читанки» та ін. Спільно з Анатолем Вахнянином заснував Союз співацьких і музичних товариств.

Збирав (разом із графом Володимиром Дідушицьким і директором Людвіком Вежбицьким) етнографічні матеріали і мистецькі предмети домашнього промислу на Гуцульщині. Вислідом його студій є цінна 5-томова праця «Гуцульщина»[1][2][3] (Львів: НТШ, 1897—1908) і 4 томи польською мовою (видання Музею ім. Дідушицьких (1902—1908), в якій Шухевич влаштував природничо-етнографічний відділ і був його кустошем.

Чимало зробив для поширення української культури за кордоном: організував подорож хору «Боян» на виступ до Праги (1891) і приїзд чеських соколів до Львова (1892); крім того, влаштував етнографічний похід на Високому замку (1887, з нагоди приїзду архікнязя Рудольфа) й етнографічний відділ на Галицькі крайовій виставі у Львові (1894). Свою етнографічну збірку з Гуцульщини передав Національному Музеєві у Львові.

Був серед засновників коломийського об'єднання промисловців «Гуцульська спілка» (1885)[4], член австрійського товариства народознавства (з 1901) і Чеського етнографічного товариства (з 1903).

Основні праці

ред.

Сім'я

ред.
Докладніше: Шухевичі

Донька — Ірина Софія (1881—1934) стала дружиною д-ра Теодора Рожанковського. Оскільки вона була родичкою чоловіка, довелось отримати дозвіл на шлюб Святішого Престолу в Римі[5].

Онук — Роман Шухевич — головний командир УПА.

Відзнаки

ред.

Вшанування пам'яті

ред.

Названо вулиці:

Примітки

ред.
  1. Володимир Шухевич — Гуцульщина (1899). Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  2. Гуцульщина. Перша і друга частини. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. [Архівовано 2017-06-02 у Wayback Machine.]
  3. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич. П'ята часть // Електронна бібліотека «Культура України». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  4. Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 44, кн. 2. — С. 62.
  5. Ігор Мельник. Перший комендант УСС. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918[недоступне посилання з грудня 2019]. — Wien, 1918. — S. 183.

Джерела

ред.

Посилання

ред.