Приходько Андрій
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (листопад 2014) |
| По батькові цієї особи не вказано. Ви можете допомогти проєкту, вказавши його. |
Андрій Приходько (нар. 11 січня 1958, м. Первомайський, Харківська область, УРСР, СРСР) — український і російський актор і театральний режисер-постановник, керівник Театрального центру «Пасіка» Києво-Могилянської академії. Заслужений діяч мистецтв України.
| Приходько Андрій | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
11 січня 1958 (66 років) Первомайський, Харківська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | театральний режисер, актор | |||
| Alma mater | Дніпропетровське театральне училище і Російський університет театрального мистецтва | |||
| IMDb | nm1347199 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (травень 2023) |
Народився у місті Первомайський Харківської області.
Закінчив акторський факультет Дніпропетровського театрального училища, режисерський факультет московського ГІТІСа.
З 1993 року він грав і ставив в «Майстерні Петра Фоменка».
Після нетривалих режисерських гастролей Росією («Маркіза де Сад» Юкіо Місіма в Челябінському молодіжному театрі, «Лжець» Корнеля в Нижньогородському театрі комедії, «Життя це сон» Кальдерона в Театрі ім. Є.Вахтангова) переїхав до Києва, де його першими роботами стають «Шельменко: друга версія» в Молодому театрі та «увертюраДОпобачення» (за «Сойченим крилом» Франка) в театрі «Сузір'я».
З 2000 року — режисер-постановник в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.
На франківській сцені, а згодом і у очолюваному ним Театральному центрі Києво-Могилянської академії розпочинає відродження давньої української драми. З'являються «Трагедокомедія о воскресенії мертвих» Г.Кониського та «Аз» за драмою «Ужасная изміна сластолюбіваго житія…» невідомого автора.
Українським текстам «до пари» режисер інсценує індійську Магабхарату («Шякунтала» в Театрі ім. Франка) та розповідає «Легенду про Фауста», зовсім не чіпаючи поему Гете. Виставу «Фрьокен», в оригінальному перекладі (суміш літературної мови, суржика і бойківського діалекту), у виконанні могилянських акторів-аматорів, вивозив на гастролі до Москви в «Мастерскую Фоменко».
Роботи в театрі ред.
- Майстерня Петра Фоменка
- Київський академічний молодий театр
- Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
- Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
- 2008 — «Легенда про Фауста» за мотивами творів Й. Шпіса, Крістофера Марлоу і Гейсельбрехта[1]
- 2014, 16 липня — «Носороги» Ежена Йонеско[2]
- 2011, 25 березня — «Лісова пісня» за драмою Лесі Українки[3]
- 2022, 28 грудня — «Захар Беркут» за однойменною повістю Івана Франка
- 2020, 26 листопада — «Едіп» за трагедієї «Цар Едіп» Софокла[4][5]
- 2023, 23 червня — «Лунаса» за п’єсою «Танці на Луназу» Брайана Фріла
Примітки ред.
- ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (31 жовтня 2008). Во ім’я отця і сина. Про Фауста, Мефістофеля, Ступок— і проблему напівфабрикатів (укр.). Г-та «Дзеркало тижня» №41. Процитовано 6 листопада 2020.
- ↑ Катерина КОНСТАНТИНОВА (4 липня 2014). Режисер Андрій Приходько: «Носороги живуть серед нас» (укр.). Г-та «Дзеркало тижня». Процитовано 12 грудня 2020.
- ↑ Лісова пісня. kurbas.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 10 березня 2021.
- ↑ Леся ЗЬОЛА (23 вересня 2019). Вісім прем’єр і щоденні режисерські інтенсиви (укр.). «Галичина». Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Ілона ШЕВЧЕНКО (21 серпня 2020). Вистави просто неба. У Франківську стартує новий театральний сезон (укр.). «Галичина». Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.