Гнатковський Олексій Іванович
український театральний режисер, актор театру та кіно
Олексій Іванович Гнатковський (нар. 9 листопада 1985, Івано-Франківськ, Україна) — український театральний режисер, актор театру та кіно. Заслужений артист України (2014).
| Олексій Гнатковський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
9 листопада 1985 (38 років) Івано-Франківськ | ||||
| Національність | українець | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Діяльність | режисер, актор | ||||
| Дружина | Ольга Гнатковська | ||||
| Провідні ролі | Іван Довбуш - у к/ф "Довбуш" | ||||
| Нагороди та премії | |||||
| |||||
|
| |||||
Життєпис ред.
Олексій Гнатковський народився 9 листопада 1985 року в місті Івано-Франківськ Івано-Франківської області. У 2008 році закінчив Прикарпатського національнального університету імені Василя Стефаника за спеціальністю "Політологія", пізніше закінчив театральне відділення Інституту мистецтв цього ж університету, клас народного артиста України Володимира Нестеренка[1]. У 2004 році, бувши студентом історичного факультету (політологічне відділення) ПНУ імені Василя Стефаника, був прийнятий до театру як артист балету та артист допоміжного складу. Після завершення навчання в Інституті мистецтв ПНУ імені Василя Стефаника у 2008 році, став артистом драми Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка [2].
У 2014 році отримав звання Заслужений артист України
У 2023 році було номіновано на Шевченківську премію за постановку комедії Вільяма Шекспіра "12 ніч, або Що собі хочете" у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[3].
Диктор радіодиктанту національної єдності у 2023 році[4].
«Довбуш» ред.
Широку популярність здобув після ролі Івана Довбуша у фільмі «Довбуш» режисера Олеся Саніна, який запросив його на роль без кастингу. Зйомки почалися у 2018 році, а прем'єра відбулася у 2023 році. Це була перша роль Гнатковського у кіно, хоч він і отримував пропозиції раніше. Постать Івана Довбуша як реального персонажа стала для актора відкриттям, хоч він і був феномен Довбуша був йому, як франківчанину, добре знайомим. За словами актора трюки він виконував без дублера. [5][6][7]
Театральні роботи ред.
Актор ред.
- «Пан де Пурсуньяк» — за однойменною комедією-балетом Мольєра– диригент
- «Шлюб по-італійськи» — на основі комедії Едуардо де Філіппо «Філумена Мартурано»– Рікардо
- «Лісова пісня» — за однойменною п'єсою Лесі Українки– Перелесник
- «Маруся Чурай» — за однойменним історичним романом у віршах Ліни Костенко– Гриць
- «Театр» — на основі сценарію Віньї Дельмар «Поступися завтрашньому дню», створеному за п’єсами Хелен Лірі та Ноа Лірі, заснованому на романі Джозефіни Лоренс «Довгі роки» (The Years Are So Long) – Адвокат Хоппер
- «Ігри імператорів» — за творами Микола Куліша, Альбера Камю та Григорія Сковороди – Сергій Смик
- «Шлюха» — за драмою Володимира Винниченка "Натусь" – Семен Семенович Чуй
- «Дуже проста історія» — за однойменною трагікомедією Марії Ладо – Півень
- «Солодка Даруся» — за романом української письменниці Марії Матіос– майор Дідушенко
- «Нація» — драма-реквієм за однойменною книгою Марії Матіос– Дідушенко, Василь Шандро
- «...майже ніколи не навпаки» — третя частина театральної трилогії за творами Марії Матіос у постановці народного артиста України Ростислава Держипільського – Грицько Кейван
- «Занадто одружений таксист» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні – Джон Сміт
- «Таксист – 2, або Кохання на швидкості» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні – Джон Сміт
- «Заробітчанки, або, Мамо, повернись…» — за мотивами новел Надії Семенкович «На паперті Колізею» – Сеньйор Мімо, Джанмарко
- «Ромео і Джульєтта» — на основі однойменної трагедії Вільяма Шекспіра – Меркуціо
- «Неоопера-жах HAMLET» — вистава режисера Ростислава Держипільского з музикою композиторів Романа Григорів та Іллі Разумейка на основі трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет" у перекладі Юрія Андруховича– Гамлет
- «Гуцулка Ксеня» — мюзикл на основі однойменної оперети Ярослава Барнича, композитора і першого диригента Станіславського театру– Іван Синиця
- «Енеїда» — феєрію-бурлеск режисера Ростислава Держипільского за однойменною поемою Івана Котляревського– Еней
- «Назар Стодоля» — за однойменною драмою Тараса Шевченка, режисура та музичне оформлення Андрія Сенчука– Гнат
- «Оскар і рожева пані» —арт-проєкт за Е.-Е. Шміттом –Лікар Дюссельдорф
- «Слава героям» — за однойменною п'єсою Павла Ар’є, результатом спільної праці київського театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка, режисер Стас Жирков - Остап Ількович
- «Пристрасті Тіля» — героїчна комедія за мотивами п’єси Григорія Горіна «Тіль», постановка режисера “Дикого театру” Максима Голенка– Рибник Іост
- «Модільяні» — ескіз на тему долі Амедео Модільяні за мотивами сценарію однойменного драматичного біографічного художнього фільму Міка Девіса (2014) – Амедео Модільяні
- «Вона – Земля» — притча-ораторія за Василем Стефаником режисериРостислав Держипільський, Наталка Половинка– Читець, Син [2]
- "Гуцульське весілє" — автентична забава за монографією Володимира Шухевича «Гуцульщина» - Віщун
- "Коляда та й плєс... Ізпрежди віка...." — Різдвяні набутки, вистава режисера Ростислава Держипільського - Віщун
Для юних глядачів ред.
- «Звичайна горошина» — Мюзикл (музична казка) для сімейного перегляду А.Данилевича та В.Костинського за мотивами казки Ганса Крістіана Андерсена– Король Барбарийський
- «Золоте курча» — музична казка для дітей за п`єсою Володимира Орлова– Вовк
- «По щучому велінню» — музична казка для дітей за п`єсою Марка Кропивницького, створеною у 1907 році на основі народних казок для першої дитячої театральної трупи– Казкар
- «Котигорошко» — за п'єсою-казкою Анатолія Шияна– Змій[2]
Режисер ред.
- 2017, 30 листопада — «На Західному фронті без перемін» інсценізація Олексія Гнатковського за мотивами роману «На Західному фронті без змін» Еріха Марія Ремарка[8]
- 2019, 30 травня — «Twelfth Night or What You Will» за п'єсою «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» Вільяма Шекспіра (Project «W» – Veteran, Volunteer and William – спільний проект Сучасної школи англійської мови «English Amon People», громадської організації «Елеос-Україна» та Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка)
- 2022, 28 жовтня — «Сватання на Гончарівці» за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка
- 2021, 23 серпня — «Серце навпіл» за творами «Апокаліпсис» та «Дванадцять службів» Марії Матіос[9]
- 2022, 17 грудня — «Ніч перед Різдвом» за повістю Миколи Гоголя[10]
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2023 | ф | Довбуш | Іван Довбуш, головна роль (дебют в кіно) |
Визнання та нагороди ред.
- 2014 — Заслужений артист України (2014)[11]
- 2019 — Премія імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва за кращу режисерську роботу (драма “На Західному фронті без перемін” Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[12])
- 2020 — премія Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» за найкращу пошуково-експериментальну виставу — комедія Вільяма Шекспіра "12 ніч, або Що собі хочете" у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[13]
- 2021 — Премія Національної спілки театральних діячів України імені Мар’яна Крушельницького за ролі Івана Синиці («Гуцулка Ксеня»), Гамлета («HAMLET»), Еней («Енеїда»), брата Лоренцо («Romeo&Juliet»)[14]
- 2024 — Премія "Чорний лотос" за головну чоловічу роль(Іван Довбуш) у фільмі "Довбуш"(реж. Олесь Санін)
Примітки ред.
- ↑ ОЛЕКСІЙ ГНАТКОВСЬКИЙ
- ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюftне вказано текст - ↑ Оголосили короткий список Шевченківської премії-2023
- ↑ Актор Гнатковський розповів, як готувався до читання радіодиктанту-2023. suspilne.media. 26 жовтня 2023.
- ↑ Баранник, Віталій (28 червня 2023). Актор Олексій Гнатковський: «Довбуш» — це історичне дзеркало: чи готові ми знищити всіх, хто посягне на святе для нас. detector.media (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
- ↑ “Довбуші — це дволикий Янус”: Олексій Гнатковський про роль та біблійність фільму “Довбуш” – ГЛУЗД (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
- ↑ “Довбуші — це дволикий Янус”: Олексій Гнатковський про роль та біблійність фільму “Довбуш” – ГЛУЗД (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
- ↑ Ірина КУЙБІДА (1 грудня 2017). У Франківську відбулася прем’єра вистави «На західному фронті без перемін» (укр.). Інтернет-видання «Типовий Франківськ». Процитовано 25 серпня 2022.
- ↑ Дмитро ЖУРАВЕЛЬ (19 серпня 2021). «Серце навпіл». В Українському театрі Одеси готують виставу до річниці Незалежності (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 9 листопада 2023.
- ↑ В Українському театрі готують прем’єру «Ніч перед Різдвом» (укр.). «USI Online». 16 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 26 грудня 2014 № 956/2014 Про відзначення державними нагородами України працівників Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка. База даних «Законодавство України» ВР України.
- ↑ У Франківську визначили лауреатів премії імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва
- ↑ Підсумки ІІІ Всеукраїнської «ГРИ». Про те, якою вона була
- ↑ Премії НСТДУ 2021 року: оголошення номінантів та переможців
Посилання ред.
- Гнатковський Олексій Іванович / Г. В. Бабинська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-878731