Сватання на Гончарівці (п'єса)

«Сватання на Гончарівці» — соціально-побутова комедія Григорія Квітки-Основ'яненка. Перша редакція видана у 1836 році у Харкові - тоді п'єса була зовсім коротесенькою (всього 16 сторінок). Згодом Квітка-Основ'яненко значно переробив й доповнив п'єсу й вже, наприклад, коли п'єса «Сватання на Гончарівці» увійшла у посмертне зібрання його драматичних творів, що вийшло у Москві у 1862 році у Видавництві Панька Куліша, там п'єса вже була значно розширеною й мала 96 сторінок.

Сватання на Гончарівці
Жанр соціально-побутова комедія
Автор Грицько Квітка-Основ'яненко
Мова українська[1]
Опубліковано 1836

СюжетРедагувати

Дія відбувається в місті Харкові, на Гончарівці.

Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти — бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його багатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допомогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.

ПерсонажіРедагувати

  • Прокіп Шкурат. - голова родини Шкуратів
  • Одарка — жінка Прокіпа Шкурата
  • Уляна — вродлива донька Шкуратів
  • Олексій — кріпак і коваль
  • Павло Кандзюба — обиватель з-під Харкова
  • Стецько — син обивателя Кандзюби
  • Осип Скорик — відставний солдат
  • Тиміш — обиватель з Заїківки
  • Дівки - подруги Уляни.

МоваРедагувати

В основу літературної мови творів Квітки-Основ'яненка лягла харківська говірка української мови. Крім того Квітка вживає багато церковно-слов'янізмів, особливо коли йде мова про церкву, церковний побут і в діялогах попів. Крім того в діялогах, де виступають московити, їх Квітка-Основ'яненко часто наділяє таким суржиком з української та російської мови де є чимало московських слів (веші, вор ,звожчик, ящик тощо).[2]

ВиданняРедагувати

Написання першої редакції п'єси Квітка-Основ'яненко завершив у 1835 році. Цензурний дозвіл на друкування першої редакції п'єси було дано у травні 1835 році. Перша редакція видана у 1836 році у Харкові - тоді п'єса була зовсім коротесенькою (всього 16 сторінок). Згодом Квітка-Основ'яненко значно переробив й доповнив п'єсу й вже, наприклад, коли п'єса «Сватання на Гончарівці» увійшла у посмертне зібрання його драматичних творів, що вийшло у Москві у 1862 році у Видавництві Панька Куліша, там п'єса вже була значно розширеною й мала 96 сторінок.

Сьогодні автограф одної з редакцій п'єси «Сватання на Гончарівці» зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 67, №66.

З ремарками та описом дійових осіб російською
З ремарками та описом дійових осіб українською

Історія вистав за п'єсоюРедагувати

Вперше вистава за п'єсою поставлена у Харкові влітку 1836 року трупою Людвіга Млотковського, де роль Стецька дісталася Карпу Соленику.[3] Опісля вистава вона посіла постійне місце в репертуарі багатьох труп.

Похідні твориРедагувати

Екранізації

Джерела та приміткиРедагувати

  1. у першому виданні 1836 року ремарки та опис дійових осіб був російською. Крім того персонажі-московини, як от Скорик, говорить суржиком наближеним до російської
  2. Мова // Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори. 1954. Ню Йорк: Українське видавництво Говерля. 226 стор.: С. 219
  3. Як сватаються на Гончарівці (до 185-річчя п'єси Грицька Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці») // Бібліотека у форматі Д°. Київ: Національна бібліотека України для дітей; Київ: Українська асоціація працівників бібліотек для дітей. №1 (за 2020 рік). 62 стор.: С. 54

ПосиланняРедагувати