Ві́тебськ (біл. Ві́цебск, Viciebsk, рос. Витебск) — місто у Білорусі, адміністративний центр Вітебської області, порт на річці Західна Двіна при впаданні в неї річки Вітьба. Населення (тисяч мешканців): 1987 — 347; 2004 — 353,3.

місто Вітебськ
біл. Віцебск
Viciebsk

Транслітерація назви Viciebsk
Герб Вітебська Прапор Вітебська
Основні дані
55°11′00″ пн. ш. 30°10′00″ сх. д. / 55.18333° пн. ш. 30.16667° сх. д. / 55.18333; 30.16667
Країна Білорусь Білорусь
Область Вітебська область
Засновано 974
Перша згадка 974
Магдебурзьке право 1597, 1644
Поділ 3 райони
Населення 364 800 (на 1 січня 2020[1]
Площа 124,5 км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 210xxx
Телефонний код +375-212
Висота 164 м[2]
Водний об'єкт Західна Двіна
Етнікон Вітебчанін, вітебчанка
Міста-побратими Резекне, Харбін, Франкфурт-на-Одері (1991)[3], Нінбург, Бєльці, Даугавпілс (25 липня 1998)[4][5], Зелена Гура (березень 2002)[6], Цзінань (20 вересня 2009)
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція Вітебськ
До Мінська
 - фізична 220 км
Місцева влада
Адреса м. Вітебськ, вул Леніна, 32
Вебсторінка vitebsk.gov.by
Голова ради Орлов Микола Валерійович
Вітебськ. Карта розташування: Білорусь
Вітебськ
Вітебськ
Вітебськ. Карта розташування: Вітебська область
Вітебськ
Вітебськ
Вітебськ (Вітебська область)
Мапа
Орден Трудового Червоного Прапора

CMNS: Вітебськ у Вікісховищі

Історія

ред.
 
Абрам Маневич. Старий Вітебськ
 
Вітебськ на початку 19 ст.

Вітебськ (літописний Відбеск, Відебськ, Вітьбеськ, Вітепеск) засновано в 974 (є версії — у 947 та 914[7]). Свою назву отримав від річки Вітьби, на якій його й закладено. Оборонне місто кривичів.

1021 року місто приєднано до Полоцького князівства. З 1101 — столиця удільного Вітебського князівства.

З 1320 в кордонах Литви, користується певною самостійністю.

1597 року надано магдебурзьке право.

В 1654 під час Хмельниччини місцеве населення масово підтримувало козаків, через що місцевий шляхтич Костянтин Поклонський погрожував населенню, «что головы отсечены будут, которые до войска казацкого приставать будути», тому не бажаючи терпіти грабунків від московських, кримських та польських військ населення міста висловило бажання приєднатися до Гетьманщини, так відповівши емісару Поклонського:

Мы хочемъ пана гетмана себѣ за полковника имѣти, нежели на всяко время умирати отъ наѣзду татарского и московского[8].

З 1772 під владою Росії як центр Вітебської губернії.

У 19191991 у складі Білоруської РСР. Влітку і восени 1941 року в окупованому Вітебську німецько-нацистські загарбники та їхні посібники-поліцаї знищили в'язнів Вітебського гетто — до 20 000 осіб: старих, жінок, дітей. Основним місцем розстрілів став Туловський яр.

Пам'ятки: Благовіщенська церква (XII століття), ратуша (середина XVI століття) та ін.

Економіка

ред.

У місті розвинуті машинобудування, електронна, хімічна, деревообробна промисловість.

Транспорт

ред.

У місті діють трамвайні, тролейбусні і автобусні маршрути. Діє річковий транспорт. Вітебський трамвай був уведений в експлуатацію 1898 року, на рік раніше, ніж у Москві і на 9 років раніше, ніж у Санкт-Петербурзі і через 7 років після київського трамвая.

Вітебськ — залізничний вузол.

Культура та освіта

ред.

Вітебськ проводить музичний фестиваль «Слов'янський базар».

Працюють 2 театри:

та кілька музеїв:

У місті діє 4 вищі навчальні заклади, серед яких:

Архітектура

ред.

Вітебська ратуша.

Храми Вітебська

ред.

У місті розташовані релігійні архітектурні будівлі: Собор Святої Варвари, Успенський собор, Покровський собор, Благовіщенська церква, Троїцький Марків монастир, Свято-Духів монастир, Воскресенська церква.

Люди

ред.

У Вітебську народилися

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Географический энциклопедический словарь. — 2-е издание. — М., 1989. — С. 106.
  • УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 251.
  • Любезный мне город Витебск… Мемуары и документы. Конец XVIII — начало XIX в. / Вступ. ст., науч., коммент., сост., публ. В. А. Шишанова. Мн.: Асобны Дах, 2005. 40 с.[2]
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства история создания и коллекции. 1918–1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.[3]
  • Шишанов В. Основание Витебска: ещё одна версия // Витебский курьер. 1998. № 33. 5 мая. С.1. Текст на сайте https://web.archive.org/web/20190817071015/http://oli-art.com/
  • Шишанов В. 974, 947 или 914? // Витебский проспект, 10 ноября 2005, № 45, с. 3 [4].
  • Изобразительное искусство Витебска 1918–1923 гг. в местной периодической печати: библиограф. указ. и тексты публ. / сост. В. А. Шишанов. — Минск: Медисонт,2010. — 264 с.[5]

Примітки

ред.

Посилання

ред.