Вітовський район
Частина інформації в цій статті застаріла.(липень 2020) |
Вітовський райо́н (до 1944 року — Миколаївський, у 1944—2016 роках — Жовтневий) — колишня адміністративно-територіальна одиниця Миколаївської області України. Розташовувався на півдні області. Районний центр — місто Миколаїв (у 1944—1972 роках — місто Жовтневе, котре увійшло до складу обласного центру). В районі знаходилося 44 населених пункти, Вітовська районна рада, 19 сільських рад та 2 селищні ради. 19 липня 2020 року район було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи[1].
Вітовський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
Колишній район на карті Миколаївська область | |||||
Основні дані | |||||
Країна: | СРСР ( УРСР), Україна | ||||
Область: | Миколаївська область | ||||
Код КОАТУУ: | 4823300000 | ||||
Утворений: | 1923 | ||||
Ліквідований: | 19.07.2020[1] | ||||
Населення: | (на 1.02.2016) | ||||
Площа: | 1460 км² | ||||
Густота: | 35.2 осіб/км² | ||||
Тел. код: | +380-512 | ||||
Поштові індекси: | 57200—57287 | ||||
Населені пункти та ради | |||||
Районний центр: | м. Миколаїв | ||||
Селищні ради: | 2 | ||||
Сільські ради: | 11 | ||||
Смт: | 2 | ||||
Селища: | 12 | ||||
Села: | 30 | ||||
Районна влада | |||||
Голова ради: | Матвєєв Ігор Семенович | ||||
Голова РДА: | Дзюба Юрій Миколайович[2] | ||||
Вебсторінка: | Вітовська РДА | ||||
Адреса: | м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 306 | ||||
Мапа | |||||
| |||||
Вітовський район у Вікісховищі |
Географія
ред.На сході він межував зі Снігурівським, на півночі — з Баштанським та Новоодеським, на заході — з Миколаївським та Очаківським районами Миколаївської області, на півдні — з Білозерським районом Херсонської області.
Новоодеський район | Баштанський район | |
Миколаїв | Снігурівський район | |
Березанський район, Дніпровський лиман |
Херсонська область (Білозерський район) |
Західну частину району омивавали води Бузького лиману, північно-західною його частиною протікала річка Інгул. Центральна та південна частини району були густо змережені каналами Інгулецької зрошувальної системи, магістральний канал котрої ділив район практично навпіл.
Об'єкти природно-заповідного фонду
ред.Історія
ред.Як адміністративно-територіальна одиниця утворений 7 березня 1923 року. Первісно мав назву — Миколаївський район з районним центром в округовому місті Миколаїв.[3] 1930 року район ліквідовано.[4] Район змінював свої обриси, то збільшувався, вбираючи в себе населені пункти сусідніх районів Миколаївської та Херсонської областей, то зменшувався до своїх звичайних меж.
У грудні 1938 р. район відновлений як Миколаївський.[5] 12.09.1944 райцентр перенесений з Миколаєва в смт. Жовтневе і район отримав свою нову назву — Жовтневий.[6][7][8] Районним центром стало село Богоявленське (до 1789 року — Вітовка), перейменоване 1939 року в село Жовтневе. Тож у 1944—2016 роках район називався Жовтневим[9]; район був ліквідований у 1962 р.[10][11][12] та відновлений у 1965 році.[13]
Економіка
ред.У Вітовському районі працювали такі підприємства, як: ТОВ «Сандора», ДП «ЗАТ „Миколаївзернопродукт“», СГ ТОВ «Вікторія», ТОВ «СП Укрсоя», КП «Харчокомбінат», КП «Жовтневі ковбаси», КП «Жовтневий хліб», КП «Жовтневі ласощі», ТОВ «Сімекс» та ін.
Транспорт
ред.Районом проходили залізничні магістралі Миколаїв-Долинська, Миколаїв-Херсон, Миколаїв-Нова Каховка, Миколаїв-Одеса, автошляхи: Н11 (Миколаїв-Кривий Ріг), Миколаїв-Снігурівка, E58 (Ростов-на-Дону-Одеса-Рені). Район мав широку мережу внутрішньорайонних автошляхів з твердим покриттям. На території району розташовувалися 5 залізничних станцій, діяло 2 морських порти, всі села району пов'язувалися з районним і обласним центрами залізничним та автобусним сполученням.
Населення
ред.Розподіл населення за віком та статтю (2001)[14]:
Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | 26 026 | 5013 | 4286 | 8211 | 6256 | 2205 | 55 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Жінки | 28 735 | 4861 | 3933 | 7767 | 7527 | 4293 | 354 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[15]:
Національність | Кількість осіб | Відсоток |
---|---|---|
українці | 54763 | 85,14 % |
росіяни | 5981 | 10,92 % |
білоруси | 707 | 1,29 % |
молдовани | 421 | 0,77 % |
корейці | 273 | 0,50 % |
інші | 757 | 1,38 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[15]:
Мова | Кількість осіб | Відсоток |
---|---|---|
українська | 44088 | 80,51 % |
російська | 9903 | 18,08 % |
молдовська | 224 | 0,41 % |
білоруська | 137 | 0,25 % |
вірменська | 127 | 0,23 % |
інші | 284 | 0,52 % |
Всього в районі проживало 52,6 тис. осіб (станом на 01.10.2006 р.), у тому числі чоловіків — 24,8 тис. осіб, жінок — 27,8 тис. осіб, кількість пенсіонерів — 14,5 тис. осіб (відсоток пенсіонерів від загальної кількості населення району становив 27,6 %), щільність проживання (на 1 кв. км) — 36 осіб. Працездатне населення — 32339 осіб (на 01.01.2006 р.). Населення дошкільного віку — 3247 особи (на 01.01.2006 р.), шкільного віку — 8067 осіб (на 01.01.2006 р.). Середній вік населення становив 38,4 років (на 01.01.2006 р.), у тому числі чоловіків — 35,8 років, а жінок — 40,8 років.
Кількість населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності — 11289 штатних працівників (за січень-вересень 2006 р.), з них:
- у промисловості — 2547 осіб;
- у сільському господарстві — 2582 особи;
- у будівництві — 166 осіб.
Освіта
ред.Кількість дошкільних навчальних закладів — 31, в них дітей — 1150 чол; бюджетні дошкільні навчальні заклади — 30, відомчі дошкільні навчальні заклади — 1, позашкільні заклади освіти — 1, вечірня школа — 1, де навчалося — 440 учнів, денних загальноосвітніх шкіл — 39, навчалося — 610 учнів, шкіл І ступеня — 7, в них учнів — 73 чол., шкіл І-II ступенів — 9, в них учнів — 585 чол., шкіл I—III ступенів — 23, в них учнів — 5352 чол.
Організовано роботу: 3-х шкіл-комплексів «Школа — вищий навчальний заклад», 2-х комплексів «Школа — дошкільний навчальний заклад».
Політика
ред.25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Вітовського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 48,93 % (проголосували 20 584 із 42 067 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,66 % (9 810 виборців); Сергій Тігіпко — 13,91 % (2 863 виборців), Юлія Тимошенко — 8,54 % (1 757 виборців), Вадим Рабінович — 6,69 % (1 377 виборців), Олег Ляшко — 4,26 % (877 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,26 %.[16]
Пам'ятки
ред.У Вітовському районі на обліку перебувало 7 пам'яток архітектури, 47 — історії та 3 — монументального мистецтва.
Примітки
ред.- ↑ а б Постанова ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ // Голос України : газета Верховної Ради. — 2020. — 18 липня. — Дата звернення: 19.07.2020. — Цитата: «3. Ліквідувати: ... 14) у Миколаївській області: Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Братський, Веселинівський, Вітовський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький, Казанківський, Кривоозерський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський, Первомайський, Снігурівський райони».
- ↑ Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 581/2019-рп «Про призначення Ю.Дзюби головою Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області»
- ↑ Постанова ВУЦВК № 310 від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ Одещини»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
- ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 86.(рос.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перенесення районного центру Миколаївського району, Миколаївської області» від 12 вересня 1944 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1945. — № 7–8 (1 квітня). — С. 12.
- ↑ Административно-территориальное деление союзных республик / Отв. ред.: П. В. Туманов. — Доп. к 3-му изд. (к справ. вып. 1941 г.: Изменения 01.01.1941 – 01.10.1944). — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1944. — С. 82.(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 902, 1000.
- ↑ Перейменований 19.05.2016 р. Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів». Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
- ↑ s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 3–6, 44–45.
- ↑ Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 115–116.(рос.) - ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 р. «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Миколаївська область (осіб) - Регіон, 5-річні вікові групи, Рік, Категорія населення, Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 27 вересня 2021.
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 1 березня 2024.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС «Вибори Президента України». www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 3 квітня 2016.