Вікіпедія:Це зробила вона 2020/Статті на перевірку (фемінітиви 1)
(редагувати) 1988 року здобула звання кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 — радянська багатонаціональна література (науковий керівник — доктор філологічних наук, професор Морозова Емілія Федорівна).
(редагувати) Батько, Владислав Олександрович Швець (1926—2007) — професор, диригент, викладач класу труби у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка, мати, Тамара Наумівна, — відомий у Львові лікар, психолог і логопед.
(редагувати) Наталія Владиславівна автор монографії — «Хронос композиторської життєтворчості» (2008), а також близько 100 статей у наукових збірках та часописах України і світу.
(редагувати) Діють церковні хори «Знамення» та «Світоч» (керівник Людмила Волощук).
(редагувати) Вона була ініціатором і науковим керівником науково-дослідної теми: «Бібліографія бібліографії Української РСР (1976—1980)».
(редагувати) До 1962-го року вона працює викладачем російської мови і літератури в сільських школах різних районів Харківської області (Князево, Краснопавлівка, Гинеївка, Шелудьківка).
(редагувати) "Завойчинська Мілена Валеріївна" — російський автор книг фентезі і романтичної фантастики.
(редагувати) Потім автор провела п'ять років у Монголії (міста Булган, Улан-Батор, Шєви-Гобі), після чого переїхала в Москву, де і живе досі.
(редагувати) Починалося письменство як хобі, так як в той момент автор перебувала у відпустці по догляду за другою дитиною і шукала захоплення, яке не потребує поїздок з дому.
(редагувати) Ганна-Надія Миколаївна Моховик (з дому — "Маланчук"; 20 травня 1957, с. Біла, Україна) — український журналіст, публіцист.
(редагувати) Вона була першою жінкою-викладачем географічного факультету.
(редагувати) Віра Желіховська — автор низки оповідань: «За пригодами»; «Як я була маленькою»; «Моє отроцтво»; «Кавказькі розповіді».
(редагувати) Свою викладацьку кар'єру розпочала з посади асистента на кафедрі цивільного права і процесу (2004 рік), згодом — старшого викладача (2005—2012 роки).
(редагувати) Семигіна Тетяна Валеріївна — доктор політичних наук, доцент, проректор з наукової роботи Академії праці, соціальних відносин і туризму, викладач Школи охорони здоров'я НаУКМА.
(редагувати) Протопопова Віра Вікторівна- автор і співавтор більше 200 наукових праць, серед них
(редагувати) У поетичних книжках "«Супергупі» (2003)", "«Добре поводься, Супергупі!» (2005), «Вітання від Супергупі» (2005) та «Супергупі, ура!» (2010)" завдяки старанням автора й ілюстраторки Фльор Ван дер Веел перед маленькими читачами постає спритний песик, що філософствує про мистецтво керування візками в супермаркеті, про поїдання пудингу-желе й про бабусині зморшки.
(редагувати) Сидорова Антоніна Василівна — український науковець, автор низки наукових праць.
(редагувати) Протягом 2001—2017 рр. була керівником держбюджетних науково-дослідних тем.
(редагувати) Дослідження її життя і творчості здійснено виданнях "Wild Blessings: The Poetry of Lucille Clifton" («Дикі благословення: Поезія Люсіль Кліфтон», LSU Press, 2004, автор Гіларі Голладей), і "Lucille Clifton: Her Life and Letters" («Люсіль Кліфтон: її життя і листи», Praeger, 2006, автор Мері Джейн Лаптон).
(редагувати) З 1964 працювала викладачем кафедри ботаніки.
(редагувати) Автор лише намагалась уявити, яким чином було створене полотно.
(редагувати) Батьки віддали її в Пресвітеріанський жіночий колледж в Оранжі, потім в Сіднейський Технічний колледж, після якого вона стала викладачем мистецтв в приватній школі.
(редагувати) В даний час Гайденрайх живе в Кельні, багато і плідно працює: вона автор сценаріїв кількох телефільмів, радіоп'єс, є у неї і п'єса для театру "«Підприємство "Ноїв ковчег"»".
(редагувати) Працювала викладачем сільськогосподарської практики в школі-інтернаті у Підгайцях, завідувачкою Великоборківського райвідділу РАГС, товарознавцем гуртової бази Райспоживтовариства, секретарем-друкаркою міжрайпалива у Підволочиському районі.
(редагувати) У 1932 році закінчила спеціальні курси й стала викладачем фізкультури.
(редагувати) Також співачка, автор пісень та гітаристка, учасниця фольк-рок-груп «» та «» з міста Міннеаполіс.
(редагувати) Автор і упорядник збірки — Федишин Оксана Василівна .
(редагувати) Широку популярність Є.Кордюм здобула завдяки роботі науковим керівником спільного українсько-американського космічного біологічного експерименту (1995—1998 рр.).
(редагувати) З 1924 року працювала викладачем біології у Робітничій школі (станція Основа, околиця м. Харків), де вона вела загальний курс зоології.
(редагувати) Євдокія Решетник є автором близько 20 наукових статей, надрукованих у відомих зоологічних виданнях, таких як: «Збірник праць Зоологічного музею» (1939, 1941), «Бюллетень МОИП»(1946), «Труди Інституту зоології АН Укр. РСР» (1948), «Наземні хребетні України» (Наукова думка, 1965),«Вестник зоологии»(1970, 1971).
(редагувати) Цола Нінчева Драгойчева (30 серпня 1898 Бяла-Слатіна — 26 травня 1993, Софія) — болгарський державний і політичний діяч, вчителька, комуніст і антифашист.
(редагувати) У 1919 закінчила Вищий педагогічний інститут в Софії, а потім стала викладачем.
(редагувати) Тетяна Георгіївна Федосова працює викладачем спеціальних предметів у Кролевецькому ПТУ художньго ткацтва.
(редагувати) Соларі походить зі спортивної сім'ї: його батько, , також був футболістом, а наразі працює технічним директором, а мати Алисиея Сусана Поджио — викладач фізкультури.
(редагувати) 1978 року Суркова Т. М. влаштувалася викладачем у щойно відкриту Сумську художню школу для дітей.
(редагувати) Вона є автором трьох томів з увідних текстів з астрофізики, вперше опублікованих 1989 року.
(редагувати) Вона була першим дослідником боротьби за незалежність, хто зробив такі зусилля.
(редагувати) Емі Гутманн (народилася 19 листопада 1949 року) — восьмий президент Пенсільванського університету, визнана нагородами політичний теоретик, автор 16 книг та професор університету.
(редагувати) Через чотирнадцять років після Володаря перснів, Урсула Ле Гуїн, відома як автор науково-фантастичних творів, вирішила написати, в свою чергу, фантазію у стилі Толкіна.
(редагувати) Марія Сергіївна Берлінська ( , Кам'янець-Подільський, УРСР) — український військовий та громадський діяч, що на волонтерських засадах створила у листопаді 2014го "Центр підтримки аеророзвідки", що займається освітньою та матеріально-технічною допомогою здійснення українськими військовиками, аеророзвідки під час Російсько-Української війни.
(редагувати) Серед численних муз великого Ґете Маріанна фон Віллемер виявилася його єдиним співавтором, оскільки, як стало відомо пізніше, в «"Диван"» увійшли і деякі написані нею вірші.
(редагувати) Анжела Альфредівна Доскоч ( 10 червня 1975, м. Вижниця) — український педагог, художній керівник Народної хорової капели «Зоринка», директор «Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча" (м. Тернопіль).
(редагувати) Працювала керівником гуртка музично-хорової студії Центру дитячої творчості м. Тернополя, навчаючись на 2-му курсі музично-педагогічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту (1993).
(редагувати) Ірина (Ірен) Петрівна Семенова-Тян-Шанська (в заміжжі Байдін, , , ) — французький філолог, історик, мистецтвознавець, викладач.
(редагувати) Емі Гудман — американський телеграфний журналіст, синдикований оглядач, журналіст-розслідувач і автор.
(редагувати) Протягом ряду років працювала як дослідник і політичний аналітик для уряду Ізраїлю.
(редагувати) Шаффер працювала також науковим керівником проєкту «Каспійські дослідження» в Гарвардському інституті державного управління ім.
(редагувати) Дизайнером і автором оригінал-макету альбому була Галина Блейх.
(редагувати) Лідія Олексіївна Обухова (17 серпня 1924 — 26 квітня 1991) — російська письменниця, член Спілки письменників СРСР (1956), автор відомих романів «Глубінь-містечко», «Заноза», повістей «Улюбленець століття», «Ліліт», книги подорожей «Прекрасні країни» і багатьох інших.
(редагувати) Джина Сміт () — американська підприємниця, авторка і журналістка, яка стала співавтором автобіографії Стіва Возняка «».
(редагувати) Майя Захарівна Дукаревич (14 травня 1925, Москва — 16 серпня 2001, Москва) — практичний психолог, фахівець в роботі з проєктивними тестами, автор методики «Малюнок неіснуючої тварини».
(редагувати) Крім того вона є керівником ряду приватних підприємств «Тівар» та «ЕЛМЕТ-РОЛ», що зареєстровані у Києві.
(редагувати) Лорен Б'юкс (Lauren Beukes) (05.06 1976 рік, Йоханнесбург, Південно-Африканська Республіка) — південноафриканська журналістка, письменниця, автор коротких оповідань і телевізійних сценаріїв.
(редагувати) Десять років працювала журналістом, в тому числі два роки в Нью-Йорку таЧикаго.
(редагувати) "Анастасія Гайшенець, журналіст, театральний критик, головний редактор журналу «Український Театр».
(редагувати) Сидоренко Світлана Павлівна є автором і співавтором 214 публікацій, серед них 7 авторських свідоцтв на винахід та 4 монографії.
(редагувати) Кріссі Хайнд (англ. "Chrissie Hynde;" 7 вересня 1951, Акрон, Огайо, США) — американська рок-виконавиця, співачка, гітарист, автор пісень, а також акторка, лідер рок гурту The Pretenders, в якому грає з 1978 року.
(редагувати) З дня заснування рок-гурту The Pretenders 1978-го року Хайнд є постійним членом, вокалістом цього колективу, де вона грає на гітарі та є автором пісень.
(редагувати) Піппа Норріс (народилася 10 липня 1953 р.) — викладач порівняльної політики в Університеті Кеннеді, австралійський лауреат, професор уряду та міжнародних відносин у Сіднейському університеті та директор Проєкту доброчесності виборців.
(редагувати) Із червня 2008 р. Алемасова А. С. є керівником незалежної аналітичної лабораторії, яка створена на кафедрі й проатестована Міністерством промислової політики України.
(редагувати) Леді Грегорі залишалася активним керівником театру, поки стан здоров'я не змусив її відійти від справ у 1928 році.
(редагувати) Ребекка Шугар (; 9 липня 1987, Сілвер-Спринг, США) — американська аніматорка, сценаристка, режисер, продюсер та автор пісень.
(редагувати) Вона — автор понад 200 наукових статей, доповідей та рефератів у різних вітчизняних збірниках, енциклопедичних словниках, наукових та популяризаційних виданнях.
(редагувати) Погожева Наталія Григорівна (нар. — 13 серпня 1962 року у Хмельницькій області, Україна) — кандидат економічних наук, громадський діяч у галузі інституційної, аграрної та освітньої політики.
(редагувати) Наталя Погожева є автором десятків наукових публікацій та досліджень, опублікованих українською, російською та англійською мовами.
(редагувати) В 1987 закінчила аспірантуру при Харківському університеті і до 1996 працювала викладачем кафедри філософії, з 2005 — доцент кафедри теорії культури і філософії того ж університету.
(редагувати) Ната́лія Глі́бівна Александрова ( , , Україна) — музикознавець, кандидат мистецтвознавства, членкиня Національної спілки композиторів України та викладач Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової.
(редагувати) 1983 — закінчила аспірантуру Національної музичної академії України імені Петра Чайковського (керівник: професор Герасимова-Персидська Ніна Олександрівна).
(редагувати) Александрова Наталія Глібівна — автор понад 60 наукових статей, більшість яких надрукована науковими музикознавчими виданнями: "Українське музикознавство, «Музична освіта в Україні: теорія і практика», «Теоретичні питання культури, освіти та виховання», «Музичне мистецтво і культура», «Теоретичні та практичні питання культурології».
(редагувати) Також Тіта Мерельйо була автором кількох пісень у жанрі танго, зокрема «Llamarada pasional», присвяченої її коханому Луїсу Сандріні.
(редагувати) Ні́на Іва́нівна Голо́вченко (25 листопада, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область) — український літературний критик, педагог, журналіст.
(редагувати) Кучинська Оксана Петрівна - автор і співавтор понад 90 наукових і навчально-методичних праць, серед них:
(редагувати) У 1988 році вийшли у світ дві її фантастичні повісті «Вічність для Джульєтти» та «Сентиментальна планета», проте відомою як автор фантастики Трускіновська стала в 1990 році після виходу в світ її повісті «Дверинда», написаної в стилі міського фентезі.
(редагувати) Була керівником відділу астрономії і фізики Сонця в НАСА з 1961 по 1963 рік.
(редагувати) Аніта Саркісян (; 1983, Канада) — канадсько-американська феміністка, критик ЗМІ, блогер та публічний діяч.
(редагувати) Працювала манекенницею, журналістом, грала в театрі, знімалася в кіно.
(редагувати) Алона Кімхі — дружина співака і композитора Ізхара Ашдода, автор слів багатьох його пісень; кузина письменника Міхаеля Дорфманa.
(редагувати) Лєрер була головним автором проєкту «реконструкції річки Лос-Анджелес» у 2007 році та співпрацювала з , м. Лос-Анджелес.
(редагувати) З їх допомогою автор оформила повністю прозорий (у значенні використовуваних джерел і даних) матеріал, який за бажання може самостійно проаналізувати і кожен читач, використовуючи опубліковані в статті дані.
(редагувати) Софія Саматар () ( 24 жовтня 1971, Індіана, США) — американська письменниця сомалійського походження, авторка фентезійних та науково-фантастичних творів, викладач.
(редагувати) З 1963 року працювала викладачем історії Сумського державного педагогічного інституту імені А. С. Макаренка.
(редагувати) Станом з 2016 року керівником підприємства є Власова Наталія Федорівна.
(редагувати) Лідія Степанівна Нянькіна (; 23 вересня 1965, с. Серп Алнаського району Удмуртії) — удмуртська письменниця, поетеса, журналіст, перекладач.
(редагувати) В 1939 році працювала керівником шкільних гуртків вишивки у Дніпропетровську, в 1940 році — у Львові, в 1943—1944 рр. — у Білопіллі, в 1949—1953 рр. — в Сумах.
(редагувати) В цьому ж навчальному закладі захистив кандидатську дисертацію та здобув науковий ступінь кандидат наук (науковий керівник Юлія Ніколаєвська).
(редагувати) Мари́на Олексії́вна Литвино́вич (нар. 19 вересня 1974, Москва) — російський політичний діяч, політтехнолог, журналіст, правозахисник, член виконкому коаліції «Інша Росія».
(редагувати) Олена Костянтинівна Кле́пікова (нар. 25 лютого 1942 року, Кострома) — російсько-американський письменник, журналіст, політолог і літературний критик; автор безлічі публікацій в радянських, російських та американських ЗМІ і книг, деякі написані у співавторстві з чоловіком Володимиром Ісааковичем Соловйовим.
(редагувати) Ангеліна Кріхелі (Ангелина Крихели) (, смт. Березнегувате, Миколаївська область) — українська письменниця, член Національної спілки журналістів України, автор книг для дорослих і дітей.
(редагувати) Матеріали для неї автор збирала та ретельно відбирала протягом 6 років.
(редагувати) Це об’єднання створила і очолила журналіст, письменниця, поетеса, активний громадський діяч Поронік Зоя Григорівна.
(редагувати) Відома як автор ідеї про асиметричну природу синтаксичних одиниць, реалізовану в дослідженні різних за типом синтаксичних конструкцій, зокрема у висвітленні ролі цих конструкцій як фрагментів дискурсу.
(редагувати) Пилипенко Валентина Семенівна, яка навчалась у цьому класі, стала вчителькою іноземної мови, згадує: «Наш клас був першим післявоєнним випуском школи, в класі навчалось 17 учнів, класним керівником була Жванко Віра Петрівна, директор — Ольга Пилипівна Бернадіна, завуч Андрій Омельянович Андрійчук.
(редагувати) Григорук (Гавриш) Аделя Григорівна (, селище Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область) – педагог, науковець, журналіст, українська письменниця, заслужений працівник освіти України, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, літературний критик і літературознавець, автор книг для дітей.
(редагувати) 125 років тому (1892) керівником Чернігівської громадської бібліотеки (нині Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка) стала Віра Устимівна Дейша, майбутня дружина Коцюбинського Михайла Михайловича.
(редагувати) 20 січня — 75 років від дня народження Людмили Валентинівни Студьонової (1942) — першої завідувачки відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка, дослідниці історії Чернігівщини, автора низки видань краєзнавчої тематики.
(редагувати) Карін Кнайсль (; нар. 18 січня 1965, Відень, Австрія) — австрійський дипломат, журналіст і політик, міністр закордонних справ Австрії (2017—2019).
(редагувати) З 1989 по 1999 рік працювала в Міністерстві закордонних справ Австрії, потім стала журналістом і дослідником, експертом в проблемах Близького Сходу, проявляючи критичне ставлення і до сіонізму, і до політичного ісламу.
(редагувати) Після закінчення КІНО працювала викладачем мови та літератури у ФЗУ (школі фабрично-заводського учнівства деревооброблювачів) у м. Київ.
(редагувати) У цей час була членом наукової ради кафедри, рецензувала роботи харківських письменників, дисертації аспірантів (В. І. Крекотня та ін.), була науковим керівником студентських науково-дослідних робіт.
(редагувати) З 2016 року художній керівник, продюсер, акторка, режисер та ідеолог театру «Собор».
(редагувати) Любо́в Миха́йлівна Білозе́рська (у дівоцтві — Брусліновська) ( 28 серпня 1942, с. Стецівка, Звенигородський район, Черкаська область — ) — український педагог-новатор, авторка поетичних збірок та прозових творів, громадський діяч.
(редагувати) Окса́на Ю́ріївна Стебе́льська (, Перемишляни Львівської області) — українська співачка, керівник мистецьких проєктів «Українські Барви» та «BarvyProject».
(редагувати) З 2006 по 2010 Сміт обіймала посаду керівника адміністрації мера Міннеаполіса .
(редагувати) Художній керівник балету — Катерина Самбуєва.
(редагувати) Через багато років бурятський театр, як і раніше, зберігає в собі дух народу, його пам'ять і мову, без якого немислима нація», — сказала художній керівник Буряад театру Ержена Жамбалова в урочистому зверненні до глядачів з приводу 85-річчя з дня відкриття театру.
(редагувати) Ельвіра Сахіпзадівна Набіулліна (; , Уфа, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР) — російський державний діяч, політик.
(редагувати) Попри те, що декілька сценаріїв було написано, керівник відділу драми BBC Джейн Трантер не дала дозволу на старт проєкту.
(редагувати) Маріт Крістенсен (, 11 листопада 1948) — норвезький журналіст.
(редагувати) Тут, вона була журналістом, кореспондент у Москві з 1984 по 1988 рік і ведучою розважальних шоу "For galleriet" (1992—1993) і "Apropos" (1998—1999).
(редагувати) З 1986 року працювала викладачем кафедри історії КПРС, згодом доцентом кафедри політичної історії Одеського електротехнічного інституту зв'язку імені О. С. Попова (нині — Одеська національна академія зв'язку імені О. С. Попова).
(редагувати) У 2008—2010 роках була керівником науково-дослідної теми, що здійснювалась за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету, «Проектно-законодавче, інформаційне та навчально-методичне забезпечення ювенальної юстиції в Україні».
(редагувати) Композиторка із Соснівки Тамара Мулик і керівник естрадного оркестру районного будинку культури, завідувач Сокальського районного відділу культури Анатолій Пігель поклали на музику, відповідно, вірші «Захисники Вітчизни» та «Дике поле».
(редагувати) Одночасно була керівником Камчатського регіонального відділення «Яблука».
(редагувати) Діти – Єрушевич Олена (1972-1998), педагог, трагічно загинула в автокатастрофі в Італії; Єрушевич Тетяна (нар. 1984 р.), журналіст, письменниця, мешкає зараз в Італії, виховує сина Ростислава.
(редагувати) Автором пісень знову стала Дель Рей, а продюсером Девід Кейн.
(редагувати) Ведучий телепрограм «Вулик пана Савки», «На сьомому небі», «На вареники до Савки» (автор усіх — Галина Савка).
(редагувати) Тетяна Григорівна Мамишева ( — ?) — українська радянська діячка, старший викладач кафедри фізики Житомирського педагогічного інституту.
(редагувати) В 2017, при сприянні та консультаціях експертів, автором була написана та проілюстрована перша книга із цієї серії, під назвою «Сонячний Зак в країні усмішок».
(редагувати) Ержена Зугдарівна Жамбалова — бурятська акторка, співачка, режисер-постановник та театральний педагог, художній керівник Бурятського академічного театру драми імені Х. Намсараєва, народна артистка Республіки Бурятія, заслужений діяч мистецтв Росії.
(редагувати) З липня 2013 року Жамбалова художній керівник Бурятського академічного театру драми імені Х. Намсараєва.
(редагувати) Френсіс Граймс (; 25 січня 1869 — ? 1963, Нью-Йорк, США) — американська жінка-скульптор, відома як автор бюстів і барельєфних портретів.
(редагувати) Нільсен була заступником голови адміністрації президента США з вересня по грудень 2017 р. і керівником апарату міністра внутрішньої безпеки з січня по липень 2017 р.
(редагувати) По закінченні вишу працював: асистентом на кафедрі в альма-матер (1945—1948), старшим викладачем кафедри геології та географії Курського державного педінституту (1948—1953).
(редагувати) Після закінчення Далекосхідного державного університету з 1996 року по 1998 рік працювала викладачем кафедри іноземних мов по 10 розряду в Далекосхідному державному технічному університеті міста Владивосток.
(редагувати) З 1999 року по 2005 рік працювала старшим викладачем кафедри іноземних мов Інституту муніципального менеджменту та бізнесу в місті Чернігів.
(редагувати) З 2005 року по 2008 рік працювала старшим викладачем кафедри іноземних мов Чернігівського інституту менеджменту та підприємництва, відокремленого підрозділу Української академії бізнесу та підприємництва.
(редагувати) Також торговельну точку перевіряла журналіст програми — провокатор Кері (1-2 сезон).
(редагувати) До цього часу Юлія Федів працювала Керівником Національного бюро програми Європейської комісії «Креативна Європа» в Україні.
(редагувати) Тоді ж була координатором полисистемного освітнього округу і викладачем системи підвищення кваліфікації.
(редагувати) Катерина Павлівна Пєшкова (уроджена "Волжина"; , Суми, Харківська губернія, Російська імперія — , Москва, СРСР) — російський і радянський громадський діяч, правозахисник.
(редагувати) Була відомим і впливовим діячем партії есерів (член з 1905 року).
(редагувати) Професор Бодак була керівником 34 кандидатських і консультантом 5 докторських дисертацій.
(редагувати) Протягом 10 років (з 1995 по 2005) була керівником Львівської кристалохімічної школи.
(редагувати) Кінофестиваль «Кіношок» був заснований у 1992 році акторкою Іриною Шевчук, драматургом Віктором Мережко, журналістом та кінокритиком Сергієм Новожилова.
(редагувати) З 1976 до 1986 року працювала викладачем французької мови, потім була призначена директором коледжу «A'Level College».
(редагувати) Ольга Багрій є членом Міжнародної асоціації письменників та публіцистів, автором понад 17 книг.
(редагувати) Автор назви — Ольга Макара, керівник відділу аналітики та звітності «Агропросперіс» (на момент публікації; з 1 липня 2018 року — фінансовий директор Групи компаній «Агропросперіс»)
(редагувати) У шкільні роки, з 2 по 11 клас, займався у драмгуртку (керівник Тамара Миколаївна Сурікова)
(редагувати) З квітня 2016 року по квітень 2018 року — ведуча програм, керівник проєктів та сценарист «Чорноморської ТРК».
(редагувати) Євдокія Василівна Константинович (, село Велика Любаша, тепер Костопільського району Рівненської області — ?) — українська радянська діячка, викладач історії і географії, заступник директора із заочного навчання Костопільського педагогічного училища Ровенської області.
(редагувати) Людмила Іванівна Кормич — український науковець та громадський діяч, академік УАПН, професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія», Заслужений діяч науки і техніки України.
(редагувати) Галина Каширіна автор публікацій з проблем краєзнавства та укладач бібліографічних покажчиків:
(редагувати) Ірина Володимирівна Френкель (нар. 25 квітня 1969) — українська артистка, громадський діяч, експерт з питань культурної політики, автор програми "Малі міста - великі враження", продюсер Міжнародних фестивалів OperaFest Tulchyn і Vinnytsia Jazzfest, Заслужена артистка України.
(редагувати) У 2000-х роках працювала у Вінницькій філармонії, була керівником мистецького проєкту «Барви музики ХХ сторіччя.
(редагувати) Ольга Миколаївна Друг — історик, письменниця, автор книг і статей про Київ.
(редагувати) Інга Іванівна Гребешева (. 25 січня 1937 року, ) — російський державний і громадський діяч, віце-прем'єр уряду Російської Федерації на початку 1990-х років.
(редагувати) Тамара Олександрівна Калачевская (1895-1975) — радянська актриса і театральний діяч, заслужена артистка РРФСР (1961).
(редагувати) Таїсія Петрівна Коваль (Бобровська)- викладач української словесності у Кам'янець-Подільській ЗОШ №17, у Кам'янець-Подільському державному педагогічному університеті, у Кам'янець-Подільському військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, у Хмельницькому національному університеті.
(редагувати) Мати — лікар-фармацевт, працювала викладачем аналітичної хімії в медичному інституті.
(редагувати) Тамара Анатоліївна Марченко — автор збірок поезій «Мій Едем» (2011), «Не зупиняйся!» (2014) та повісті «Пензлю, небо твори!» (2014), статей у періодиці України та Росії.
(редагувати) Ізабель Абеді (3 березня 1967 р. У Мюнхені) - німецький автор дитячих книг.
(редагувати) Світлана Василівна Кас'яненко (нар. 2 грудня 1966, Київ, Україна) — українська письменниця, поет-пісняр, автор та виконавець, громадська дячка.
(редагувати) 4) “Соціально-психологічна профілактика порушень адаптації молоді до повсякденних стресів і кризових життєвих ситуацій” на виконання міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” (керівник – Титаренко Т. М.);
(редагувати) Катажина Ририх народилася 26 лютого 1959 року в Кракові, у родині журналіста Сильвестра Дзікі та поетеси Аліції Похильчук.
(редагувати) Він також зауважив, що Marvel будуть готові оголосити сценаристів фільму «сподіваюсь, через тиждень або два», і в середині квітня, співавтор «Вартових галактики» Ніколь Перлман та співавтор «Думками навиворіт» (2015) Мег Лефов були оголошені сценаристами.
(редагувати) Ангелі́на Олекса́ндрівна Стри́га ( 3 лютого 1941, Рузаєвка) — український музикант, викладач-методист Чернігівського музичного училища імені Льва Ревуцького.
(редагувати) Яніна пробувала себе в різних амплуа: була журналістом, асистентом режисера і діджеєм на радіо.
(редагувати) Працювала геофізиком у геофізичній експедиції, журналістом-фрілансером у газетах міста, психологом у середній школі, старшим викладачем кафедри філософії Національного гірничого університету, старшим викладачем та заступником декана факультету психології ДНУ, директором Центру дистанційної освіти ДНУ при АПН України, психологом у реабілітаційному центрі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
(редагувати) Аділя Седрая (), відоміша як Інділя () (нар. 26 червня 1984, Париж, Франція) — французька співачка і автор пісень.
(редагувати) Індиля співпрацює з іншими французькими музикантами, такими як "Nessbeal, Rohff, TLF, Soprano і Youssoupha", які також часто є співавторами їх композицій, також вона є співавтором або спеціально пише для таких виконавців, як Метт Покора, "Admiral T, DJ Abdel і Axel Tony".
(редагувати) Інна Петрівна Чепіга (, с. Леніно, Поліський район, Київська область, УРСР — , Київ, Україна) — дослідник і видавець староукраїнських писемних пам’яток, історик української мови.
(редагувати) Вікторія Миколаївна Цейтлін (1888, Ромни, Полтавської губернії — після 1934) — революціонерка, суспільно-політичний діяч, працівник радянської прокуратури.
(редагувати) Людмила Миколаївна Овдієнко (1 травня 1948, с. Нова Гребля Роменського району Сумської області — 15 серпня 2015, с. Кобеляки Полтавської області) — українська поетеса, журналіст, член Національної спілки письменників, автор багатьох поетичних збірок, Лауреат літературних премій.
(редагувати) Мати́льда Фе́ліксівна Кшесінська ("Марія-Матильда Адамівна-Феліксівна-Валеріївна Кшесіньска", ; , Лігово (під Петербургом) — 6 грудня 1971, Париж) — російська артистка балету та викладач польського походження, прима-балерина Маріїнского театру, заслужена артистка Його Величності Імператорських театрів.
(редагувати) Осадчук Марія Луківна, уроджена Карлаш (нар. 24 листопада 1939 у селі Костянтинопіль Велико-Янісольського (тепер Великоновосілківського) району Донецької області УРСР, Україна) — український мовознавець-германіст, викладач, лексикограф, перекладач, кандидат філологічних наук (1985), доктор філософії у філологічних науках (1999), професор (1998), Ветеран праці, відмінник освіти України.
(редагувати) Юлія Олександрівна Федів ( у Чернівцях) — український державний службовець і громадський діяч, перший виконавчий директор державного Українського культурного фонду.
(редагувати) У 2005 році займала посаду старшого викладача, згодом доцента кафедри управління земельними ресурсами (2006—2008рр).
(редагувати) Олена Борисівна Мізуліна () — російський державний та політичний діяч і юрист, член Ради Федерації — представник від виконавчої влади Омської області з 23 вересня 2015 року.
(редагувати) Відома як автор і співавтор резонансних ініціатив і законопроєктів, які викликали неоднозначну громадську реакцію і нерідко супроводжуються скандалами.
(редагувати) В рамках цієї справи в СК були викликані журналіст «Нової Газети» Олена Костюченко, гей-активіст Микола Алексєєв, Ксенія Собчак та Альфред Кох.
(редагувати) Автор слів — Маргарет Гендрі (Margaret Hendrie), автор музики — Лоуренс-Генрі Гікс (Laurence Henry Hicks).
(редагувати) Вона перший автор, який тричі був нагороджений цією премією.
(редагувати) У ролі однієї з головних героїнь у фільмі знялася музикант, письменник, громадський діяч, колишня порноакторка Саша Грей.
(редагувати) Карачковська Інна Славівна - керівник зразкового ансамблю народного танцю «Калина» Хмельницького центру національного виховання учнівської молоді за високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток та популяризацію хореографічного мистецтва у місті Хмельницькому;
(редагувати) Наталія Осипчук є автором новел, романів, повістей для дітей та дорослих.
(редагувати) Їх донька, Елізабет Кобб, також була автором.
(редагувати) Критики підняли питання про те, чи Маркем була справжнім або ж єдиним автором «На Захід, із ніччю», коли її колишній чоловік висловив претензії на книгу.
(редагувати) Однак існує достатньо доказів, які підтверджують, що вона є єдиним автором; питання було знято завдяки копіям рукопису, надісланого її редакторові, до зустрічі Берил з її колишнім чоловіком.
(редагувати) З її дослідження, Ловелл зробила висновок, що Маркем була єдиним автором книги, хоча Шумахер вніс деякі зміни в рукопис.
(редагувати) Для комуністичної пропаганди, у 1982 році Юрію Великановичу як одному з керівників роти поставили пам'ятник у Львові, автором пам'ятника була Теодозія Бриж.
(редагувати) До складу журі вокального конкурсу увійшли: Лілія Остапенко (старший викладач естрадного вокалу Київського Національного університету культури і мистецтв, композитор, співачка), Тетяна Русова (викладач по класу естрадного вокалу Київського державного музичного училища ім. Глієра), Володимир Остапенко (звукорежисер, продюсер фестивалю «Горизонти джазу» та ансамблю «Джаз-експромт»), Леонід Трінос (викладач вокалу в естрадно-цирковому училищі, професор-фоніатор), Катерина Бужинська (співачка, переможниця багатьох міжнародних вокальних конкурсів), Ігор Квелєнков (продюсер, звукорежисер), Інна Вишняк (координатор фестивалю «Чорноморські Ігри»).
(редагувати) До складу журі вокального конкурсу увійшли: Валерій Сасковець (промо-менеджер медіа-холдингу радіостанцій «Русское Радио Україна», «Хіт ФМ», Kiss Fm), Наталя Єфименко (викладач вокалу Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтв), Лілія Остапенко (композитор, співачка), Журі (генеральний продюсер Першого Всеукраїнського музичного каналу «М1»), Інна Вишняк (координатор фестивалю «Чорноморські Ігри»).
(редагувати) Наталя Єфименко (викладач вокалу Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва), Лілія Остапенко (композитор, співачка), Валерій Сасковець (керівник спецпроєктів холдингу радіостанцій «Кісс ФМ», «Хіт ФМ», «Русское радио Украина», Едуард Клім (генеральний директор рекордингової компанії Lavina Music), Олександр Чуніхін (заслужений діяч мистецтв, професор, директор Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва), Олег Барабаш, Олександр Завальський.
(редагувати) Журі танцювального конкурсу — Олександр Леоненко (Заслужений артист України, доцент хореографії, головний балетмейстер Миколаївського академічного музичного театру), Дмитро Криворучко (Заслужений діяч мистецтв України, головний режисер фестивалю «Таврійські Ігри»), Володимир Марін (режисер-постановник, викладач акторської майстерності Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва), Тетяна Денисова (хореограф-постановник, викладач хореографії Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва).
(редагувати) До складу журі фестивалю були запрошені відомі особистості українського шоу-бізнесу: Валентин Коваль (генеральний директор телеканалу М1) — голова журі, Сергій Кузін (генеральний директор «Русского Радио»), Людмила Ложкіна (викладач естрадного вокалу вищої категорії, старший викладач «Сло'вянського університету» театрального факультету), Інна Вишняк (координатор фестивалю «Чорноморські Ігри»), Віктор Книш (головний режисер фестивалю «Чорноморські Ігри», режисер численних дитячих проєктів), Наталія Єфименко (викладач естрадного вокалу Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва), Ігор Прима (відомий звукорежисер), Вітаутас Жукас (композитор, артдиректор Міжнародного конкурсу юних талантів «KAUNAS TALENT»).
(редагувати) Оцінювало виступи учасників журі, до складу якого увійшли відомі фахівці музичної індустрії та мас-медіа: Валентин Коваль (член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), Руслан Квінта (композитор, музичний продюсер), Олександр Пономарьов (Народний артист України, співак, композитор), Олена Савінова (директор музичної школи А+, викладач вокалу), Нателла Чхартішвілі-Зацаринна (генеральний продюсер каналу «М1»), Олена Мозгова, Віталій Дроздов (генеральний директор «Хіт FM»), Роман Муха (продюсер телеканалу «М2»).
(редагувати) Оцінювало конкурсантів авторитетне журі, до складу якого увійшли відомі фахівці музичної індустрії та мас-медіа: Валентин Коваль (член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), Олександр Пономарьов (Народний артист України, співак та композитор), Альона Савінова (викладач вокалу), Натела Чхартішвілі-Зацаринна (генеральний продюсер каналу М1), Олена Мозгова (продюсер), Віталій Дроздов (генеральний директор Хіт FМ), Роман Муха (продюсер каналу М2), Вадим Лисиця (композитор, музичний продюсер).
(редагувати) Ольга Олексіївна Татаринцева (нар. 4 квітня 1967 року, Стара Ушиця) — російська художниця, автор інсталяцій та артоб'єктів.
(редагувати) У 1999—2003 роках входила до складу літературної студії «Зав'язь» при Харківському обласному палаці дитячої та юнацької творчості (керівник - Тараненко Ольга Степанівна).
(редагувати) Лариса Запорожець автор 60 наукових праць та навчально-методичних розробок
(редагувати) Янна Терзі (, , Салоніки, Греція) — грецька співачка та автор пісень.
(редагувати) З цим навчальним закладом відтоді і був пов'язаний весь трудовий і науковий шлях: викладач-асистент (1954 – 1960 рр.), доцент (1960 – 1965 рр.), завідувачка кафедри (1965 – 1992 рр.)
(редагувати) Присцилла Сьюзен Бері була також автором ілюстрацій "The Botanist" Бенджаміна Маунда (1790-1863).
(редагувати) Раїса Володимирівна Цапун (2 вересня 1960, с. Будичани, Чуднівський р-н, Житомирська обл.) – педагог, фольклорист, етнограф, збирачка та виконавиця українського пісенного фольклору, автор публікацій із традиційної культури України
(редагувати) Художній керівник та учасниця народного аматорського тріо «Ярина» Рівненського міського Будинку культури (2017).
(редагувати) Леа Сірк (; 1 вересня 1989, Копер, СР Словенія, СФР Югославія) — словенська співачка та автор пісень.
(редагувати) 28 квітня 1992, Мджарр, Мальта) — мальтійська співачка, музикант, автор пісень.
(редагувати) Ельза Сесилія Нигольм (; 1911 — 2002) — шведська вчена-ботанік, бріолог, дослідник в Університеті Лунда та Шведському музеї природознавства.
(редагувати) У 1961 році вона отримала посаду викладача Університету Осло, а з 1977 до 1990 року — професора морської ботаніки.
(редагувати) Вона була третьою жінкою-професором на факультеті математики та природничих наук, і у 1980 році стала членом Норвезької академії наук як єдина жінка-дослідник того часу, що представляла природничі науки.
(редагувати) Вона була також запрошеним дослідником у Техаському університеті A&M з 1968 до 1969року.
(редагувати) Вікторія Григорівна Колтунова (4 січня 1946, Одеса) — українська письменниця, сценарист, драматург, публіцист, громадський діяч.
(редагувати) Ірина Володимирівна Карацуба ( 1960) — російський історик, публіцист, політична активістка, викладач у багатьох університетах Росії, США, Великої Британії та Франції.
(редагувати) У 2012 році виходить дебютний альбом iamamiwhoami «Kin» під лейблом To whom it may concern, де Йонна значилась як продюсер, автор пісень і візуальний продюсер.
(редагувати) Оле́на Олексі́ївна Садо́вень (; ; , Київ — , Париж) — російська і українська співачка (мецо-сопрано і контральто), піаністка, педагог, діяч культури.
(редагувати) Астрід Клеве (; 1875 — 1968) — шведська вчена-ботанік, геолог, хімік, дослідник в Уппсальському університеті.
(редагувати) 29 січня 2018 року в інтерв'ю газеті «Комсомольская правда» генеральний продюсер кінокомпанії «Російське» Ірина Смирнова і автор сценарію серіалу Катерина Тирдатова офіційно оголосили про те, що розробляється сюжет і сценарій сьомого і восьмого сезонів серіалу..
(редагувати) А́нна Мойсе́ївна Макаре́вич (у дівоцтві — Розенштейн, псевдонім — Кулішова; , — , ) — народниця, соціалістка, політичний діяч.
(редагувати) Марі́я Євге́нівна Пухля́нко ( , Київ) — українська піаністка і педагог, лауреат міжнародних конкурсів, творчий керівник ансамблю солістів «Solo Плюс».
(редагувати) У різний час під його керуванням за богослужіннями співали народний артист УРСР Петро Білинник, хормейстер Національної опери Олександр Тарасенко, композитор і регент хору КДАіС архімандрит Роман (Підлубняк), вчена-мистецтвознавець Лілія Терещенко-Кайдан, керівник Патріаршого хору УПЦ КП Вероніка Матвієнко, регент дитячого хору Києво-Печерської Лаври Тетяна Войцеховська.
(редагувати) Вона була автором багатьох різдвяних листівок, які здобули у Швеції значну популярність.
(редагувати) Людмила Степанівна Павлюк (дівоче прізвище Петрук) (* 11 січня 1967, Луків (смт)) — український науковець, журналіст, поет, перекладач.
(редагувати) Ярошик тривалий час була керівником практики студентів Харківської державної академії культури та Харківського училища культури, турбувалася про підготовку майбутніх бібліотекарів.
(редагувати) Громадський діяч, організатор руху із захисту та порятунку дітей, активістка феміністського і пацифістського рухів.
(редагувати) Після навчання журналісту вона працювала журналістом в різних щоденних газетах.
(редагувати) Після закінчення училища працює в Татарському театрі імені Г. Камала, у 1981-1989 роках працювала викладачем Казанського театрального училища.
(редагувати) У 1961 році Ельдрід продовжила навчання в Університеті Осло, одночасно підробляючи асистентом метеоролога в Метеорологічному інституті Вона працювала викладачем в середній школі і в коледжі.
(редагувати) Вона стала її керівником і працювала в ній професором письменницької майстерності.
(редагувати) Вона є автором низки видань із історії Чернігівщини, серед яких «Заклинання сліду» (1995), «Чернігівки в житті славетних» (1996), «Чернігівські князі, полковники, губернатори» (1998), «Чернігівське повітове земство: сторінки історії» (2003), «Ось де, люди, наша слава» (2004), «Долі, обпалені війною» (2005), «Слідами Чернігівського підпілля» (2007), «Право на безсмертя» (2011).
(редагувати) ARTRAMUS — універсальна торгова марка (ТМ) авторського одягу, аксесуарів для жінок, предметів інтер'єру, заснована телеведучою-журналістом, українським громадським діячем Тетяною Рамус в Києві в 2012 році.
(редагувати) Вона написала й проілюструвала низку дитячих книг, є автором анімаційних фільмів.
(редагувати) Головні тренери та хореографи: Олена Миколаївна Спінул (художній керівник, основний тренер з латиноамериканської програми), Оксана Юріївна Балашова (головний балетмейстер, старший тренер з європейської програми), Ольга Олександрівна Усатенко (тренер дитячих груп), Ірина Давидяк (тренер дитячих груп), Євгенія Володимирівна Цапенко (хореограф-постановник класичного танцю); основні солісти ансамблю: Іван Сергійович Гончаренко, Катерина Олександрівна Алдошина, Аліна Андріївна Вустилка, Катерина Юріївна Прищепа.
(редагувати) Разом вони сформували придворну партію, яка спочатку складалася з їхніх найближчих друзів-аристократів, а також деяких літературних і художніх діячів.
(редагувати) Áнна Кóршунова ( 29 травня 1970, Кіровоград, УРСР) — українська письменниця, поетеса, публіцист, автор лібрето для дитячих музичних п’єс, дійсний член Національної спілки письменників України, переможниця у номінації «Дитяча книга року ВВС-2017» за книгу «Комп і компанія».
(редагувати) Дженні Делоні (, також відома як Jenny Eakin Delony Rice і Jenny Meyrowitz; 1866—1949) — американська художниця, педагог і громадський діяч.
(редагувати) Ніна Михайлівна є автором монографій.
(редагувати) Аріана Савалас (, 9 січня 1987 року) — американська співачка, автор пісень та акторка.
(редагувати) Художній керівник народного хореографічного ансамблю «Сонечко» - Гузун Тетяна Іванівна, народна артистка України, почесний громадянин міста Житомира.
(редагувати) Протягом десяти років була позаштатним автором журналу «Дошкільне виховання» (Москва).
(редагувати) В цей час також співпрацювала, як журналіст, з газетами «Время Житомирское» та «RIA-Тиждень», протягом 2-х років (2012-2014) працювала кореспондентом у редакції газети Житомирської районної ради «Приміське життя».
(редагувати) У творчому доробку – спільна робота з житомирськими композиторами Олександром Ходаковським, викладачем класів гітари, та Іриною Навоєвою, ученицею Івана Сльоти, а також з композитором і аранжувальником Олександром Машевським, композиторами Михайлом Назарцем з м. Романів (смт) (Романівського району) (Житомирської області) та Миколою Ведмедерею з м. Лозового (Харківської області).
(редагувати) Лисиченко (Півненко) Лідія Андріївна (24 березня 1928, с. Кам'янка) — український мовознавець, представниця Харківської філологічної школи, автор монографій із питань діалектології, лексико-семантичної структури української мови, лінгвопоетики, лінгвоконцептології, історії українського мовознавства (усього близько 200 праць), педагог вищої школи.
(редагувати) У 2002 році автор видала збірку віршів для дітей «Ми пішли за ялинкою в ліс», а протягом 2010 року були видані три збірки вибраних поезій «Мені снилася тиша», «Святковий букет» (збірка віршів для дітей) і російськомовний збірник "Мне осень сиплет в руки листопад ".
(редагувати) Олександра Іванівна Климова (; 1921—2005) — радянська, білоруська, російська та українська актриса театру і кіно, педагог, громадський діяч,Народна артистка СРСР (1969).
(редагувати) Софія Пророкова, автор біографії Левітана, писала, що «Юр'євець привернув симпатії художника» і, зокрема, «його обворожив один монастир, розташований в лісі на протилежному березі біля великого Кривого озера».
(редагувати) Надія Августинівна Надєждіна (7 вересня 1905 — 14 жовтня 1992) — російська радянська письменниця, поетеса і перекладач, автор книг для дітей.
(редагувати) Карен Еллеманн () — данський політик і журналіст, член партії «Венстре», міністр рівності та північної співпраці Данії (з 2016 року), міністр навколишнього середовища (2010—2011), міністр внутрішніх та соціальних справ (2009—2010).
(редагувати) Доценко Ірина Борисівна — зоолог, відомий український герпетолог, науковий редактор, автор каталогу змій, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України.
(редагувати) Ірина Доценко є автором каталогу змій, що зберігаються у наукових фондових колекціях Національного науково-природничого музею НАН України.
(редагувати) Ірина Борисівна — автор понад 100 наукових праць.
(редагувати) Працювала учителем, бібліотекарем, багато років була керівником студії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у будинку піонерів (нині Центр по роботі зі школярами та молоддю).
(редагувати) Діденко Зоя Олександрівна ( , с. Корнин Попільнянського р-ну Житомирської обл.) — громадський діяч, голова Хмельницького міського Товариства української мови ім.
(редагувати) Зоя Олександрівна була автором і ведучою цікавих історико-культурних програм Хмельницької ХОДТРК «Поділля-центр», зокрема: «Український історичний календар», «Українська душа», «Невідома Україна», «Свою Україну любіть», «І на оновленій землі», «Подільський передзвін», «З подільського кореня», «Звичаї — скарб народу», «Оберіг».
(редагувати) Сабріна Луїза Бернстайн (Sizzy Rocket) — американська співачка і автор пісень (народжена 16 квітня 1992).
(редагувати) Вона автор і співавтор понад 200 наукових і науково-методичних публікацій, навчальних посібників, а також навчальних програм для установ загальної середньої освіти.
(редагувати) Юлія Висоцька — автор кулінарних бестселерів, загальний тираж її книг перевищив півтора мільйона примірників.
(редагувати) Вона - автор більше десяти монографій, близько трьохсот статей і публікацій.
(редагувати) Вона є автором ліричних, патріотичних, гумористичних поезій, а також прозових творів.
(редагувати) Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 1985 році за фахом керівник народного хорового колективу.
(редагувати) У 2013 році вона стала членкинею національної виконавчої влади й керівником партії в Стокгольмській області.
(редагувати) Маргарита Олександрівна Чепурна (народилася 06 листопада 1943 року в селі Байлівка Пичаївського району Тамбовської області) — вчитель, поетеса, державний діяч.
(редагувати) На протязі 1977—2008 рр. була викладачем медичних дисциплін у Бердичівському медичному коледжі.
(редагувати) Російський журналіст Тетяна Сімакова зазначила, що проведена нами перевірка фактів показала, що «офіційні дані близькі до правди».
(редагувати) З 2010 по 2014 рр. була керівником самодіяльного колективу «Хрущі у борщі» (автентичний вокал) на базі «Театру пісні і танцю» Геннадія Дибовського, заслуженого діяча мистецтв України.
(редагувати) Її провели Заслужена артистка України, журналіст і співачка, член Наглядової ради Національного конкурсу «Благодійна Україна» Анжеліка Рудницька і голова оргкомітету конкурсу, Президент Асоціації благодійників України Олександр Максимчук.
(редагувати) Сельма Риза Фераджелі (5 лютого 1872 р. — 5 жовтня 1931 р.) — турецька письменниця, громадський діяч та журналіст.
(редагувати) Кілька років працювала викладачем економіки.
(редагувати) Альбяртас Шімєнас (; 17 лютого 1950, Папіляй, Литовська РСР) — литовський державний діяч, прем'єр-міністр Литви взимку 1991 року, міністр фінансів Литви з 1991 по 1992 рік.
(редагувати) Дружина — Тетяна Рінкявічене, керівник хору «Російська класика», художній керівник Російського драматичного театру у Вільнюсі (2002—2009).
(редагувати) Її автором була сама артистка.
(редагувати) Ольга Олександрівна Суворова — автор (співавтор) навчально-методичних посібників «Про зв'язок викладання хімії з практикою і завданнями соціалістичного будівництва» (1940), «Завдання і роботи з хімії» (1941), в яких викладено методи та способи вирішення хімічних завдань, описані техніка і методика лабораторних дослідів з отримання та поділу один від одного, газоподібних та інших речовин, використання в навчальному процесі та практичній діяльності досягнень тодішньої хімічної науки і промисловості того часу.
(редагувати) Ольга Суворова автор понад 34 наукових праць та 4 авторських свідоцтв.
(редагувати) Нуріє Ульвіє Мевлян Джівелек (тур. "Nuriye Ulviye Mevlan Civelek"; 1893, Гьонен, Балікесір – 2 квітня 1964, Кирикхан, Хатай, Туреччина) – журналіст, засновник першого феміністичного жіночого журналу та організації мусульманських жінок в Туреччині, захисниця прав жінок.
(редагувати) До початку своєї політичної діяльності вона працювала журналістом, вчителем середньої школи та лектором в Університетському коледжі Нур-Треннелага.
(редагувати) Так, українська письменниця і громадський діяч Оксана Забужко вважає, що Юлія Тимошенко є не тільки популісткою, але і «ідеальною моделлю популістського диктатора».
(редагувати) Сузан Кахраманер була науковим керівником Ахмета Дернека, Рифки Кахрамандера і Яшара Полатоглу.
(редагувати) Працювала стажером-дослідником, аспірантом, асистентом кафедри анатомії, головним викладачем, зав кафедри екології, КазГМУ (1974—1995 рр.).
(редагувати) Більше десяти років була постійним автором журналу «Знання-сила».
(редагувати) Керівником CICERO з 2014 року є Крістін Халворсен – норвезький політичний діяч, в період з 17 жовтня 2005 року по 20 жовтня 2009-го – міністр фінансів Норвегії, а згодом (з 20 жовтня 2009 року по 16 жовтня 2013-го) – міністр освіти.
(редагувати) Людмила Валентинівна Іногамова-Хегай (нар. 25 листопада 1954) — російський правознавець, доктор юридичних наук, професор, автор наукових робіт в області права і підручників з кримінального і міжнародного кримінального права.
(редагувати) Стала керівником охорони здоров'я та соціальної політики в югославському місцевому самоврядуванні.
(редагувати) Дочка - Олена, кандидат медичних наук, громадський діяч.
(редагувати) Також була автором для видання "Balkan Insight", в наш час працює шеф-редактором косовського видання "Zëri".
(редагувати) До цього роду належали: Василь Федорович (1770 — до 1839), відставний поручик, відомий своїми перекладами із французької мови; Степан Степанович (1833–91), агроном і громадський діяч, голова Новгород-Сіверського з'їзду мирових суддів; сестри — Олександра Іванівна (1817–87), поетеса, автор ліричних і патріотичних творів, подруга княжни В.Рєпніної й приятелька Т.Шевченка, та Глафіра Іванівна (1823–86), у заміжжі Дунін-Борковська, художниця, подруга княжни В.Рєпніної та Т.Шевченка; Микола Михайлович (1863—1933), дійсний статський радник, керуючий Київським удільним округом (1914–17).
(редагувати) Вона також мала єврейську освіту, склала іспити в Віденському університеті та стала постійним автором проєкту Die Noue Zeit.
(редагувати) У 1980 році закінчила Київське хореографічне училище (викладач — Галина Кирилова).
(редагувати) Во́лкова Валенти́на Олекса́ндрівна (17 жовтня 1925 — 6 листопада 2004) — український викладач математики і фізики, автор книг та наукових праць з математики.
(редагувати) З 1951 по 1953 за призначенням працювала викладачем математики і фізики у педагогічному училищі міста Хуст на Закарпатті, яке тільки-но увійшло до складу СРСР.
(редагувати) З 1969 року обіймала посаду старшого викладача.
(редагувати) Була ведучою і співавтором програми «Зібрання помилок» (ОРТ).
(редагувати) Дружина, Євгенія Григорівна, викладач російської мови та літератури.
(редагувати) Марія Констанінос Менунос (; 18 червня 1979) — американська акторка, телеведуча, журналіст і професійний реслер грецького походження.
(редагувати) Вона є автором численних дослідницьких статей про розподілені алгоритми та результати неможливості, а також про формальне моделювання та перевірку розподілених систем.
(редагувати) Керівником клубу впродовж багатьох років була активна читачка бібліотеки - Середенко Олена Андріївна.
(редагувати) Музичну школу закінчила в рідному місті, вокальну освіту здобула в Одеському музичному училищі (викладач — Фаїна Василівна Ратмірова).
(редагувати) Брат — естонська клавішник Маті Ваарманн (; рід. 1952), колишній керівник ансамблю «Мюзік Сейф» ("Music Safe"), учасник груп "Mobile та Omega".
(редагувати) Катрін Сіска (, нар. 10 грудня 1983 в Талліні) — естонська співачка, одна з членів естонської поп-рок-гурту Vanilla Ninja (утвореного в 2002 році); політичний діяч.
(редагувати) Каті Ковач (; 25 жовтня 1944, Верпелет, Угорщина) — угорська співачка, акторка та автор пісень, лауреат премій Кошута та Ференца Ліста.
(редагувати) Фазлолла Захеді (; 1897 — 2 вересня 1963) — іранський військовик, державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни у 1953—1955 роках.
(редагувати) Алі Аміні (; 12 вересня 1905 — 12 грудня 1992) — іранський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни від травня 1961 до липня 1962 року.
(редагувати) Автор програми — Сара Дін (Sarah Dean), спеціаліст по криптографії, зникла в 2011 році.
(редагувати) Автор програми, Сара Дін, несподівано зникла з поля зору в середині 2011 року, переставши відповідати на листи, що надсилаються на її поштову скриньку.
(редагувати) Елеонора Ісааківна Шифрін (уроджена "Полтиннікова"; нар. 2 січня 1948 року, Київ) — ізраїльська громадська та політична діячка, голова партії «Ємін Ісраель» (), перекладач, лектор і журналіст.
(редагувати) Елеонора Шифрін — автор книги-збірника статей з питань ізраїльської політики.
(редагувати) Елеонора Шифрін — редактор новин російською мовою на інтернет-сайті Сьомий канал, редактор журналу актуальною єврейської історії «Слово» і газети «Єврейський Ізраїль», автор багатьох статей, опублікованих в ізраїльській та американській пресі.
(редагувати) З 2002 по 2011 роки Елеонора Шифрін не тільки веде редакторську роботу «Сьомого каналу», але й є плідним автором сайту.
(редагувати) Маріт Ларсен (нар. 1 липня 1983 в Леренскурзі, Норвегія) — норвезька співачка і автор-виконавець.
(редагувати) Хосе Мігель Гомес-і-Гомес (, 6 червня 1858, Санкті-Спіритус, провінція Санта-Клара, Куба — 13 червня 1921, Нью-Йорк, США) — кубинський військовий і політичний діяч на прізвисько «акула», генерал в період війни за незалежність Куби від Іспанії, президент Куби в 1909—1913 роках.
(редагувати) Тетяна Анатоліївна Балбус, ( 14 жовтня 1962, смт Підволочиськ, Тернопільська область) — українська художниця, майстер народних художніх промислів, живопису та декоративного розпису, викладач, керівник жіночого мистецького гурту «Палітра».
(редагувати) Тоді до нього увійшли п’ять кременецьких художниць: Олександра Панфілова, Анна Мацега, Зоя Мацишина, Наталія Білецька, і власне Тетяна Балбус (керівник гурту).
(редагувати) Полі́на Григо́рівна Ра́дченко — український радянський діяч, лікар Ніжинської міської дитячої лікарні Чернігівської області, начальник Управління лікувально-профілактичної допомоги дітям Міністерства охорони здоров'я УРСР.
(редагувати) Оле́на Микола́ївна Пєхо́та (, м. Челябінськ, РФ) — український науковець та громадський діяч.
(редагувати) В даний час вона працює керівником Google Research в Нью-Йорку.
(редагувати) Корінна Кортес в даний час є керівником Google Research в Нью-Йорку.
(редагувати) Підписавши контракт з Atlantic Records, Меріон Райвен приступила до запису свого дебютного альбому, працювала зі шведськими композиторами і продюсерами – Максом Мартіном і Рамі, а також канадською співачкою та автором пісень Шанталь Крев'язюк, її чоловіком Райном Майда з 2003 по 2005 рік.
(редагувати) Від серпня 1987 р. по листопад 1988 р. працювала викладачем української мови та виразного читання в Олександрійському педучилищі на Кіровоградщині.
(редагувати) З 1955 — викладач класу фортепіано, з 1986 — завідувачка фортепіанного відділення Київського музичного училища ім Р. Глієра.
(редагувати) Працювала викладачем школи фабрично-заводського навчання та викладачем робітничого факультету при Уманському інституті садівництва.
(редагувати) Ліза Су (народилась 1969 р.) — тайвансько-американський керівник бізнесу та електротехнічний інженер, із 2014 року виконавчий директор та президент Advanced Micro Devices (AMD).
(редагувати) Журналіст звинуватила Сиреся Боляєнь у нападах на співробітників «Беркуту» у 2014 році та у бойових діях на Донбасі (на українському боці).
(редагувати) Як тележурналіст співпрацювала з «TVN24», «TVN24 Biznes i Świat» та «TVN».
(редагувати) У ці роки вона також працювала журналістом (спочатку в місячнику Ісраеля Ельдада «Сулам», а з 1961 по 1973 рік — у газеті «Маарів»).
(редагувати) Геула Коен — автор чотирьох автобіографічних книг:
(редагувати) Ольга Ігорівна Засульска (, Кременчук, УРСР) — російська співачка українського походження, композитор і автор пісень у стилі поп, більш відома під своїм сценічним псевдонімом Лоя.
(редагувати) З цієї причини Калина вибрала автентичну сукню болгарського традиційного натхнення, спроєктовану відповідно до традицій Родопи, і бажання було дано їй керівниками косметичної компанії Rubella.
(редагувати) «English Rain» — дебютний студійний альбом британської співачки і автора-виконавця Габріель Аплін.
(редагувати) «Light Up the Dark» — другий студійний альбом британської співачки і автора-виконавця Габріель Аплін, випущений лейблом Parlophone Records 18 вересня 2015 року.
(редагувати) Катерина Анна Любнауер (, дівоче прізвище Лібудзіш; нар. 24 липня 1969 в Лодзь) — математик і викладач, депутат Парламенту VIII скликання, починаючи з 2017 голова партії Сучасна.
(редагувати) На кафедрі Теорії Ймовірності і Статистики обійняла посаду викладача.
(редагувати) Марі Алькатірі ( , ) — східнотиморський політичний діяч, прем'єр-міністр Східного Тимору.
(редагувати) Синтія Енн Маккинні (; нар. 17 березня 1955, Атланта, США) — американський політичний діяч.
(редагувати) Людмила Бабенко також є автором і співавтором монографій та фундаментальних видань (14), членом обласної редколегії та співавтором видання «Реабілітовані історією».
(редагувати) Вона є автором відомого мультсеріалу «Легенди і міфи Стародавньої Греції».
(редагувати) Науковий керівник — Пушкарьова Тамара Олексіївна, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, начальник відділу проєктної діяльності Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки.
(редагувати) Bang Bang Boom Boom — шостий студійний альбом американської співачки та автора пісень Бет Гарт, випущений 5 жовтня 2012.
(редагувати) Live at Paradiso — концертний альбом американської співачки-автора пісень Бет Гарт, випущений Universal 2005 року.
(редагувати) З 2010 — редактор, ведуча та журналіст телеканалу ZIK.
(редагувати) Автор ідеї — Юлія Троян.
(редагувати) Ро́ Ха́нна ( /ˈroʊ ˈkɑːnə/, ) — американський державний діяч індійського походження.
(редагувати) Айсель — молодша з трьох доньок батька-журналіста і матері-викладача Бакинського слов'янського університету.
(редагувати) Світлана Яківна Сурганова (нар. 14 листопада 1968, Ленінград) — російська співачка, скрипалька, гітаристка, автор пісень.
(редагувати) Упродовж усієї роботи в коледжі була куратором, а з 2001 року була класним керівником ліцейних класів.
(редагувати) Потім художній керівник студії Вальда Яківна довірила дівчинці роль у дорослій виставі.
(редагувати) Кетрін Енн По́ртер (, "уроджена": "Каллі Рассел Портер"; , , США — , , Меріленд, США) — американська журналістка, письменниця та громадський діяч.
(редагувати) Пізніше вона була, переважно, музичним критиком, «артпромоутером», дослідником в Румунській академії і викладачем релігійних дисциплін, працюючи зі скульптором Керол Шторк і музикознавцем Іоном Попеску-Пасареа.
(редагувати) Маркес Пападос з Digital Journal сказав: «Ця пісня демонструє зростання і зрілість Деніелл Бредбері, як сучасної співачки та автора пісень, і це коштувало довгого очікування».
(редагувати) У 1898 році Тумаркін отримала постійну позицію приват-доцента (Privatdozentin) в Бернському університеті і таким чином стала першою в Швейцарії і в Європі жінкою — викладачем філософії.
(редагувати) Анна Тумаркін — автор ряду монографічних праць з філософії, теоретичної психології, естетики та культурології, історичного аналізу робіт Спінози, Гердера і Канта, в тому числі «Гердер і Кант» (1896), «До опису Юстина Кернера» (, 1898), «Асоціативний принцип в історії естетики» (1899), «Гра здібностей у Канта» (1905), «До трансцендентального методу кантової естетики» (1906), «Естетичний ідеал і етична норма» (1907), «Критична проблема в прекритичних працях Канта» (1908), «Кантове вчення про речі-в-собі» (1909), «Поезія і світогляд» (1919), «Романтичний світогляд» (1920), «Яким чином можлива психологія як наука» (1921), «Пролегемони до наукової психології» (1923), «Аполлонове та Діонісове у давньогрецькій філософії» (1927), «Методи психологічного дослідження» (1929), «Естетик Йоганн Георг Зульцер» (1933), «Сутність та становлення швейцарської філософії» (1948), і цілого ряду інших.
(редагувати) Автор Мелінда Веннер Мойєр відповіла Орнішу в американському науково-популярному журналі "Scientific American"; розкритикувала наукові та дієтичні рекомендації Орніша, заявивши, що він використовував оманливу статистику.
(редагувати) Друзями їх стають молода рудоволоса дівчина-журналіст Ейпріл О'Ніл і Кейсі Джонс, месник і винищувач нечисті.
(редагувати) Канадська співачка і автор пісень Карлі Рей Джепсен випустила три студійні альбоми, дві збірки, три міні-альбоми, 18 синглів і шістнадцять музичних кліпів.
(редагувати) Марі́я Єго́рівна Афо́ніна — український державний діяч.
(редагувати) Проте, класний керівник Єва Петрівна теж дізнається, що в крадіжці винен Чирков і збирає класний збір.
(редагувати) З 2000 року Ольга Петрівна Ніколайчук працює викладачем кафедри фізичного виховання, а з 2004 року — викладачем кафедри фізичної культури та валеології Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.
(редагувати) Ольга ніколайчук є автором п'яти друкованих наукових праць та двох навчально-методичних посібників.
(редагувати) Оле́на Олекса́ндрівна Барано́вська — український державний діяч.
(редагувати) Зіля Рахим'янівна Валєєва (15 жовтня 1952, Уфа) — державний діяч Республіки Татарстан і діяч культури Російської Федерації, кандидат філософських наук (2010).
(редагувати) Вокальної майстерності і нотної грамоти її навчала Раїса Каримовна Волкова, яка тоді працювала художнім керівником Татарської Державної філармонії імені Габдулла Тукая.
(редагувати) Ганна Георгіївна Коновалова (відома під літературним псевдонімом Анна Шпилевська, дівоче прізвище Шпилевська, народилася у місті Рівне) — українська письменниця, етномузиколог, журналіст.
(редагувати) Закінчивши музичну академію, працювала у Львівській державній хоровій школі «Дударик» як викладач музично-теоретичних дисциплін, а також у Львівській філармонії, де займала посаду музичного журналіста.
(редагувати) Оле́на Макси́мівна Мельничу́к — український радянський діяч.
(редагувати) Єлизаве́та Миха́йлівна Бірюко́ва — український державний діяч.
(редагувати) Геле́на Станісла́вівна Кузьмі́нська — український державний діяч.
(редагувати) Вдова — актриса Театру ім. Г. Камала Нажиба Іхсанова (нар. 1938), дочка — Альфія Міннулліна — журналіст.
(редагувати) До середини 90-х працювала керівником гуртка української мови та літератури у Львівській Малій академії наук (МАН), пізніше — літредактором у політологічному центрі «Генеза».
(редагувати) Сара Назарбаєва — автор навчального проєкту з відродження морально-духовних цінностей, який називається «Самопізнання»: головна його мета — відродити загальнолюдські цінності, навчити дітей жити у гармонії із самим собою та з навколишнім світом.
(редагувати) Сара Назарбаєва є автором ряду книг, присвячених здоровому способу життя:
(редагувати) Ксе́нія Фе́дорівна Гайдама́ка — радянський державний діяч.
(редагувати) Елізабет Вагнер Роуз, відома як Ліз Роуз (; 22 грудня 1968, Даллас, Техас, США) — американська автор пісень у стилі кантрі.
(редагувати) Вона є співавтором 20 офіційно випущених пісень Свіфт, включаючи сингли «"White Horse"», «"Teardrops on My Guitar"» і «"You Belong with Me"», з якими разом із Свіфт виграла нагороду Греммі у 2010.
(редагувати) Гілларі Лі Ліндсі, відома як Гілларі Ліндсі (; Вашингтон, Джорджія, США) — американська автор пісень у стилі кантрі.
(редагувати) Ліндсі була співавтором восьми офіційно випущених пісень Керрі Андервуд та брала участь у записі заднього вокалу.
(редагувати) Керівник хору — Євгенія Сініченкова (з 1991 року).
(редагувати) По закінченні активної спортивної кар'єри працювала старшим викладачем кафедри фізичного виховання Одеської академії будівництва і архітектури (1980—1995).
(редагувати) Зіна Рабинович (; 1895, Бендери, Бессарабська губернія — 1965, Тель-Авів, Ізраїль) — єврейська письменниця і поетеса, автор книг для дітей мовами їдиш та іврит.
(редагувати) Марі́я Йо́сипівна Гіся́к — український державний діяч.
(редагувати) Катери́на Григо́рівна Гна́тів (Гна́това) — український державний діяч.
(редагувати) Га́нна Іва́нівна Горі́льченко — український державний діяч.
(редагувати) Катери́на Гна́тівна Дво́рник — український державний діяч.
(редагувати) У 2014 році Universal Commerce Group очолила Юлія Маріщук — колишній керівник холдингу Allegro Group Ukraine.
(редагувати) Фонд розвитку та підтримки молодого мистецтва України — благодійна організація, створена в жовтні 2012 року українською телеведучою, журналістом, режисером Славою Фроловою.
(редагувати) У шестирічному віці пішов до першого класу, де його музичні таланти відзначила керівник регіонального хору Ольга Джанаєва, яка запросила хлопця до відомого в Північній Осетії дитячого колективу «Аріон».
(редагувати) Оксана Сергіївна Маркарова ( 28 жовтня 1976, Рівне) — український фінансист та державний діяч.
(редагувати) З 2013—2016 роки була солісткою гурту Аферистки, а також автором деяких пісень гурту.
(редагувати) Мати — Маргарет Ауньйон () — письменниця, автор бестселерів під псевдонімом Меггі Сефтон ().
(редагувати) Марі́я Степа́нівна Дерико́з — український державний діяч.
(редагувати) Га́нна Харито́нівна Жукове́ць — український державний діяч.
(редагувати) Інна Юріївна Желанная ( 20 лютого 1965, Москва) — радянська та російська фолк-рок співачка, автор і композитор пісень, засновниця групи "Farlanders" (1994—2004), також відома як солістка групи "Альянс" у 1990—1992 роках.
(редагувати) Валентина Іванівна Лазебник (, Фергана, Узбецька РСР, СРСР) — український історик, краєзнавець, публіцист, громадський діяч, музейник.
(редагувати) Після чергового недовгого перебування в Інституті Макса Планка, у 2010 році Сейфеддініпур перейшла до (SOAS) Лондонського університету, де стала керівником "Програми документування загрожених мов", яка надавала гранти на документування зникаючих мов світу з 2002 року на основі фінансування від приватного Фонду Аркадія.
(редагувати) Гертруда Роґалло (; 13 січня 1914 — 28 січня 2008) — американський інженер, співавтор гнучкого крила, відомого як крило Роґалло, дружина інженера NASA Френсіса Роґалло.
(редагувати) Батько був продавцем автомобілів, мати працювала викладачем у недільній школі.
(редагувати) Міра Лобе (, Hilde Mirjam Rosentha 1913—1995) — дитяча австрійська письменниця й ілюстратор, автор понад сто книг.
(редагувати) Ешлі Ніколль Росс-Несс, відома як Ешлі Сімпсон (; 3 жовтня 1984, Вейко, Техас, США) — американська співачка, автор пісень та акторка.
(редагувати) Колбі Марія Кейллат (; 28 травня 1985, Малібу, Каліфорнія, США) — американська фольк-поп-співачка та автор пісень.
(редагувати) Феліція Лілі "Фіфі" Добсон (; 28 лютого 1985, Торонто, Онтаріо, Канада) — канадська панк-поп-співачка та автор пісень.
(редагувати) Відома не лише, як письменниця, але як і журналіст.
(редагувати) Юлія Зейкан була не лише письменницею, журналістом, а й і вправним борцем за свободу, дослідником справжньої історії рідного Закарпаття, зокрема періоду Карпатської України.
(редагувати) На дошці написано: «У цьому будинку з 1981 по 2016 рік проживала активна громадська діячка, патріотка України, просвітянка, поетеса, викладач Чортківського державного медичного коледжу, почесний громадянин Чорткова Грицьків-Оршак Галина Дем'янівна».
(редагувати) Актор поринає в атмосферу, яку створює режисер, і почувається в ній комфортно», — розповіла художній керівник театру «Колесо», народна артистка України Ірина Кліщевська.