Суворова Ольга Олександрівна
Ольга Олександрівна Суворова (1 (14) червня 1906 — ?) — казахський радянський вчений-хімік, організатор науки, доктор хімічних наук (1963), професор (1970), лауреат Державної премії СРСР (1950).
| Суворова Ольга Олександрівна | ||
|---|---|---|
| рос. Ольга Александровна Суворова | ||
| Народилася |
14 червня 1906 Вологда, Росія | |
| Померла | невідомо | |
| Країна |
 СРСР | |
| Діяльність | хімік | |
| Alma mater | Ленінградський державний педагогічний інститут імені А. І. Герцена | |
| Галузь | хімія | |
| Заклад | Казахський національний педагогічний університет імені Абая | |
| Вчене звання | професор | |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук | |
| Відома завдяки: | виділенню рідкісноземельних металів електрохімічними методами | |
| Нагороди |
| |
Біографія ред.
Ольга Суворова народилася 14 червня 1906 року у Вологді. У 1933 році закінчила основний курс Ленінградського державного педагогічного інституту імені А. І. Герцена. Після закінчення аспірантури того ж вишу захистила кандидатську дисертацію з хімії виконану під керівництвом першого радянського хіміка-методиста В. Н. Верховського[ru].
З 1937 до 1969 року — завідувач кафедри хімії Казахського педагогічного інституту імені Абая. Під її керівництвом протягом 30 років кафедра активно займалася як розробкою навчально-методичних питань викладання хімії так і науковою роботою.
Ольга Олександрівна Суворова — автор (співавтор) навчально-методичних посібників «Про зв'язок викладання хімії з практикою і завданнями соціалістичного будівництва» (1940), «Завдання і роботи з хімії» (1941), в яких викладено методи та способи вирішення хімічних завдань, описані техніка і методика лабораторних дослідів з отримання та поділу один від одного, газоподібних та інших речовин, використання в навчальному процесі та практичній діяльності досягнень тодішньої хімічної науки і промисловості того часу. Під керівництвом Ольги Суворової кафедра хімії Казахського педінституту перетворилася на основний навчально-методичний центр Казахстану з хімії, діяльність якого згодом успішно продовжили її учні І. М. Нугуманов, А. Ф. Сейтжанов, С. М. Мусабеков, А. Мирзабаєв, Б. К. Алмашев, К. А. Нурумбетов та інші. Серед їх навчально-методичних досліджень можна виділити два основних напрямки — міжпредметних зв'язків і дидактичні основи викладання хімії.
З 1944 до 1952 року, одночасно з роботою в Казахському педінституті, Ольга Олександрівна Суворова — науковий співробітник казахстанського відділення Інституту металургії АН СРСР[ru]. Основним напрямом наукової роботи Суворової стала розробка важливих для промисловості Казахстану наукових досліджень, зокрема виділення рідкісноземельних металів електрохімічними методами, зокрема дослідження електрохімії ренію — відновлення (цементація) ренію металевим цинком і залізом з метою виділення ренію з розбавлених розчинів. Ольга Олександрівна розробила і впровадила у виробництво метод отримання ренію з заводських шлаків. За цю роботу Ользі Олександрівні Суворовій у 1950 році була присуджено Державну премію СРСР. Матеріали дослідження електроосадження ренію з водних розчинів стали основою докторської дисертації Суворової, яку вона захистила в лютому 1963 року.
З 1970 року — професор. Під керівництвом О. А. Суворової наукові дослідження в області електрохімії проводили К. А. Аханбаєв, В. А. Бобров, Б. К. Алмаші, К. А. Нурумбетов, Я. П. Сушков. Ольга Суворова автор понад 34 наукових праць та 4 авторських свідоцтв.
Доля Ольги Олександрівни Суворової після 1976 року невідома. Час смерті і місце поховання невідомі.
Джерела ред.
- Ольга Александровна Суворова // Казахська радянська енциклопедія = Қазақ Кеңес энциклопедиясы. — Алма-Ата : Қазақ энциклопедиясы, 1976. — Т. 10. — С. 435. (казах.)
- Казахський національний педагогічний університет імені Абая. Кафедра хімії // Абай атындағы Қазақ Ұлттық педагогикалық университеті. Химия кафедрасы. Процитовано 28 березня 2018.
{{cite web}}:|archive-date=вимагає|archive-url=(довідка) (казах.) - Александр Ляхов. 14 июня. Казахстанский календарь. Казахстанская хроника «П». Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018. (рос.)