Вікіпедія

Сантьяго Соларі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соларі.

Сантьяго Соларі (ісп. Santiago Solari, нар. 7 жовтня 1976, Росаріо) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року очолює тренерський штаб мексиканської «Америки».

Ф
Сантьяго Соларі
Сантьяго Соларі
Сантьяго Соларі
Особисті дані
Повне ім'я Сантьяго Ернан Соларі Поххіо
Народження 7 жовтня 1976(1976-10-07) (47 років)
  Росаріо, Аргентина
Зріст 182 см
Вага 76 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби

1994–1995
1995–1996 		США «Річард Стоктон Коледж»
Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз»
Аргентина «Ренато Чезаріні»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996–1999 Аргентина «Рівер Плейт» 67 (13)
1999–2000 Іспанія «Атлетіко» 46 (7)
2000–2005 Іспанія «Реал Мадрид» 131 (13)
2005–2008 Італія «Інтернаціонале» 39 (4)
2008–2009 Аргентина «Сан-Лоренсо» 26 (4)
2009–2010 Мексика «Атланте» 33 (5)
2010 Уругвай «Пеньяроль» 9 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999–2004 Аргентина Аргентина 11 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013–2014 Іспанія «Реал Мадрид» (мол. B)
2014–2016 Іспанія «Реал Мадрид» (мол. A)
2016–2018 Іспанія «Реал Мадрид Кастілья»
2018–2019 Іспанія «Реал Мадрид»
2020– Мексика «Америка»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Рівер Плейт», «Реал Мадрид» та «Інтернаціонале», а також національну збірну Аргентини.

Триразовий чемпіон Аргентини. Дворазовий чемпіон Іспанії. Триразовий чемпіон Італії. Володар Кубка Італії. Дворазовий володар Суперкубка Італії з футболу. Володар Міжконтинентального кубка. Переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Володар Суперкубка УЄФА. Володар Кубка Лібертадорес.

Клубна кар'єра ред.

Народився 7 жовтня 1976 року в місті Росаріо. У 1994 році, після закінчення навчання, поїхав в Сполучені Штати Америки для вивчення англійської мови. Там Сантьяго грав за команду коледжу Стоктона у Нью-Джерсі[1]. Після повернення на батьківщину був гравцем «Ньюеллс Олд Бойз» та «Ренато Чезаріні», проте до матчів першої команди не залучався.

У 1996 році Соларі перейшов в «Рівер Плейт» (сума угоди склала 500 тисяч доларів). У той же час гравець поступив в Національний інститут фізичної освіти, де навчався на викладача. 12 травня 1996 року Соларі дебютував у Прімері, вигравши того ж року з командою Кубок Лібертадорес, а у наступному виграв національну Клаусуру і Апертуру.

14 січня 1999 року Соларі підписав контракт з іспанським «Атлетіко Мадрид» на 5 років (сума угоди склала 5 млн доларів)[2]. Дебютував в Ла-Лізі 7 лютого проти «Саламанки» (1:2)[3]. Загалом же до кінця сезону зіграв у 12 матчах чемпіонату і забив один гол. Наступний сезон 1999/00 став найкращим для Сантьяго: він забив шість м'ячів у 34 матчах Ла Ліги, але «матрасники» вилетіли з Ла Ліги.

У липні 2000 року Соларі перехйшов в «Реал Мадрид» (сума угоди склала 5 млн доларів)[4]. Дебютував за «королівський клуб» 27 липня в товариському матчі зі швейцарським «Серветтом». У цьому матчі «Реал» програв з рахунком 3:4, але Соларі забив один з голів. Тим не менш у першому сезоні Соларі був дублером зіркового Зінедіна Зідана, тому виходив на поле нерегулярно, хоча і виграв з командою чемпіонат і Суперкубок Іспанії. З наступного сезону Соларі став основним гравцем. Сантьяго грав зліва в півзахисті і склав відмінну пару з Роберто Карлосом. Саме вони вдвох на фланзі відіграли усіх 90 хвилин в переможному фінальному матчі Ліги чемпіонів 2002 року[5], проте в матчах на Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок, які «вершкові» також виграли, Соларі з'являвся на полі лише в кінцівці матчів.

У сезоні 2002/03 Соларі вдруге з «Реалом» став чемпіоном Іспанії, але найкращим його сезоном у мадридському клубі став наступний, 2003/04, в якому аргентинець забив п'ять м'ячів у 34 матчах, у 15 з яких виходив у старті, відігравши загалом 1539 хвилин. Тим не менш його клуб зайняв лише четверту позицію в Ла Лізі і не виграв жодного трофею за сезон. Загалом під час свого п'ятирічного перебування у клубі Соларі зіграв у 49 матчах у Лізі чемпіонів, забивши сім разів[6].

З літа 2005 року три сезони захищав кольори італійського «Інтернаціонале», куди перейшов за 6 млн євро[7][8]. За цей час додав до переліку своїх трофеїв три титули чемпіона Італії, а також ставав володарем Кубка та Суперкубка Італії.

30 червня 2008 року у Соларі закінчився термін дії договору з міланським клубом і незабаром він повернувся на батьківщину, ставши гравцем «Сан-Лоренсо», де провів наступний шанс. 9 липня наступного року він знову на правах вільного агента перейшов у «Атланте» з Мексики[9], де також провів один сезон.

1 вересня 2010 року Соларі перейшов у уругвайський «Пеньяроль»[10], де і завершив професійну ігрову кар'єру через кілька місяців.

Виступи за збірну ред.

1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 11 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера ред.

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Іспанії, а точніше — в структурі футбольного клубу «Реал Мадрид»[11]. У сезоні 2013/14 років він очолював другу юнацьку команду, яка закінчила сезон чемпіоном[12]. Наступного року він тренував першу команду юнаків, з якою також виграв чемпіонат[13].

У сезоні 2016/17 років Соларі очолив «Реал Мадрид Кастілья» з Сегунди Б.

29 жовтня 2018 року, після звільнення Хулена Лопетегі, був призначений виконувачем обов'язків головного тренера головної команди «Реал Мадрид» на період пошуку нового очільника тренерського штабу «королівського клубу». Пошуки не дали швидкого результату, і за два тижні Соларі було призначено повноцінним очільником команди «вершкових», оскільки сплив максимально дозволений для клубу Ла-Ліги термін виконання обов'язків головного тренера. 11 березня 2019 року був звільнений з посади головного тренера «Реала».

Наприкінці 2020 року був запрошений очолити тренерський штаб мексиканської «Америки», з командою якої у 1990-х працював його дядько Хорхе Соларі.

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1994–95   «Ньюеллс Олд Бойз» ПД 0 0 - - - - - - - - - 0 0
1995–96   «Ренато Чезаріні» ПБН 9 1 - - - - - - - - - 9 1
1996–97   «Рівер Плейт» ПД 24 2 - - - - - - - - - 24 2
1997–98 ПД 27 6 - - - - - - - - - 27 6
1998-99 ПД 16 5 - - - - - - - - - 16 5
Усього за «Рівер Плейт» 67 13 67 13
1998–99   «Атлетіко» ПД 12 1 - - - КУЄФА 1 0 - - - 13 1
1999–00 ПД 34 6 - - - КУЄФА 7 0 - - - 41 6
Усього за «Атлетіко» 46 7 8 0 54 7
2000–01   «Реал Мадрид» ПД 14 4 - - - ЛЧ 10 1 - - - 24 1
2001–02 ПД 28 1 - - - ЛЧ 14 4 СІ 2 0 42 5
2002–03 ПД 28 0 - - - ЛЧ 11 0 СУ+МКК 1+1 0 41 0
2003–04 ПД 34 5 - - - ЛЧ 9 2 СІ 0 0 43 7
2004–05 ПД 27 3 - - - ЛЧ 5 0 - - - 32 3
Усього за «Реал Мадрид» 131 13 49 7 4 0 184 20
2005–06   «Інтернаціонале» A 13 3 КІ 7 2 ЛЧ 6 0 СІ 0 0 26 5
2006–07 A 21 1 КІ 5 0 ЛЧ 4 0 СІ 0 0 30 1
2007–08 A 5 0 КІ 5 1 ЛЧ 5 0 СІ 0 0 15 1
Усього за «Інтернаціонале» 39 4 17 3 15 0 71 7
2008–09   «Сан-Лоренсо» ПД 26 4 - - - КЛ 3 0 - - - 29 4
2009–10   «Атланте» ПД 29 4 - - - - - - КЧС 3 0 32 4
2010–11 ПД 4 1 - - - - - - - - - 4 1
Усього за «Атланте» 33 5 3 0 36 5
2010–11   «Пеньяроль» ПД 9 0 - - - ПаК 2 0 - - - 11 0
Усього 360 47 17 3 77 7 7 0 461 57

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Аргентина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
17/11/1999 Севілья Іспанія   0 – 2   Аргентина товариський матч -   80'
20/12/2000 Лос-Анджелес Аргентина   2 – 0   Мексика Тов (Reebok Cup) 1
27/03/2002 Женева Аргентина   2 – 2   Камерун товариський матч -   89'
17/04/2002 Штутгарт Німеччина   0 – 1   Аргентина товариський матч -   62'
20/11/2002 Сайтама Японія   0 – 2   Аргентина Kirin Cup -   83'
12/02/2003 Амстердам Нідерланди   1 – 0   Аргентина товариський матч -   81'
30/04/2003 Триполі Лівія   1 – 3   Аргентина товариський матч -   46'
08/06/2003 Осака Японія   1 – 4   Аргентина Kirin Cup -   75'
11/06/2003 Сеул Південна Корея   0 – 1   Аргентина товариський матч -   82'
28/04/2004 Касабланка Марокко   0 – 1   Аргентина товариський матч -   46'
17/11/2004 Буенос-Айрес Аргентина   3 – 2   Венесуела Відбір до ЧС 2006 -   65'
Усього Матчів 11 Голів 1

Титули і досягнення ред.

Гравець
«Рівер Плейт»: Апертура 1996, Клаусура 1997, Апертура 1997
«Рівер Плейт»: 1996
«Реал Мадрид»: 2000-01, 2002-03
«Реал Мадрид»: 2001, 2003
«Реал Мадрид»: 2002
«Реал Мадрид»: 2001–2002
«Реал Мадрид»: 2002
«Інтернаціонале»: 2005-06, 2006-07, 2007-08
«Інтернаціонале»: 2005-06
«Інтернаціонале»: 2005, 2006
Тренер
«Реал Мадрид»: 2018

Сім'я ред.

Соларі походить зі спортивної сім'ї: його батько, Едуардо Соларі[es], також був футболістом, а наразі працює технічним директором, а мати Алисиея Сусана Поджио — викладач фізкультури. Крім цього два з його трьох братів, Естебан і Давід[en], також були футболістами, а сестра Ліз Соларі[en] — відома модель[14][15][16].

Також його дядько Хорхе був футболістом і учасником чемпіонату світу 1966 року, а з двоюрідним братом Фернандо Редондо Сантьяго разом грав за «Реал Мадрид»[17].

Примітки ред.

  1. ↑ Stockton Ospreys — Men's Soccer (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2021. Процитовано 23 листопада 2017.
  2. ↑ Solari va al Atlético. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
  3. ↑ Miguelez, José (8 лютого 1999). Al Atlético le sacan los colores [Atlético drained]. El País (Spanish) . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  4. ↑ Solari es de Real Madrid. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
  5. ↑ Real crowned champions of Europe [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.]; BBC Sport, 15 May 2002
  6. ↑ Real Madrid CF – All the players in European Cups. RSSSF. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 5 травня 2014.
  7. ↑ Page 18-19: Attivo: immobilizzazioni immateriali: Acquisti: FC Internazionale Milano SpA bilancio (financial report and accounts) on 30 June 2006 (in Italian), PDF purchased from Italian CCIAA [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  8. ↑ page 7: Movimentazione diritti pluriennali alle prestazioni calciatori, FC Internazionale Milano SpA bilancio (financial report and accounts) on 30 June 2007 (in Italian), PDF purchased from Italian CCIAA [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Solari ficha por el Atlante mexicano. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
  10. ↑ Соларі перебрався в «Пеньяроль». Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 23 листопада 2017.
  11. ↑ Portal digital DefensaCentral (ред.). Solari, nuevo entrenador del Cadete "B" del Real Madrid. Процитовано 22 de julio de 2015.
  12. ↑ Página oficial del Real Madrid (ред.). Campeonato del Cadete "B" del Real Madrid. Процитовано 22 de julio de 2015.
  13. ↑ Página oficial del Real Madrid (ред.). Cantera Real Madrid: resultados 2015. Процитовано 22 de julio de 2015.
  14. ↑ Biography at Pathfinder [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] (in Greek)
  15. ↑ Santiago Solari está feliz: Bombini (Santiago Solari is happy: Bombini)[недоступне посилання]; Medio Tiempo, 17 July 2009 (in Spanish)
  16. ↑ Kiryat Shmona shaking up Israel [Архівовано 3 грудня 2012 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 1 February 2012
  17. ↑ Enrique Romero (30 жовтня 1999). Que hoy nos dejen muy bien parados [May our name be held very high today]. Olé (Spanish) . Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сантьяго_Соларі&oldid=36235529