Відкрити головне меню

Зінедін Зідан

французький футболіст і тренер

Зінеді́н Язі́д Зіда́н (фр. вимова: [zinedin zidan] ( прослухати), фр. Zinédine Yazid Zidane, араб. زين الدين يزيد زيدان‎, кабільськ. Zineddin Lyazid Zidan; нар. 23 червня 1972, Марсель) — французький футболіст і тренер, чемпіон світу 1998 року, чемпіон Європи 2000 року, віце-чемпіон світу 2006 року, володар «Золотого м'яча» — найкращому футболісту Європи 1998 року, тричі визнавався найкращим футболістом світу за версією ФІФА (1998, 2000, 2003), один з найкращих футболістів світу кінця XX — початку XXI століть.

Ф
Зінедін Зідан
Zidane Zizu.jpg
Особові дані
Повне ім'я Зінедін Язід Зідан
(Zinedine Yazid Zidane)
Народження 23 червня 1972(1972-06-23) (47 років)
  Марсель, Франція Франція
Зріст 1,85 м
Вага 79 кг
Прізвисько Зізу (Zizou)
Громадянство Flag of France.svg Франція
Позиція атакувальний півзахисник
Юнацькі клуби
1982—1983
1983—1986
1986—1988
Франція «Сен-Анрі»
Франція «Сетем-ле-Валлон»
Франція «Канн»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1988—1992 Франція «Канн» 61 (6)
1992—1996 Франція «Бордо» 139 (28)
1996—2001 Італія «Ювентус» 151 (24)
2001—2006 Іспанія «Реал Мадрид» 155 (37)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987—1988 Франція Франція (кадети) 2 (0)
1988—1989 Франція Франція (U-17) 4 (1)
1989—1990 Франція Франція (U-18) 6 (0)
1990—1994 Франція Франція (U-21) 20 (3)
1994—1995 Франція Франція (B) 1 (0)
1994—2006 Франція Франція 108 (31)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013—2014 Іспанія «Реал Мадрид»
2014—2016 Іспанія «Реал Кастілья»
2016—2018 Іспанія «Реал Мадрид»
2019— Іспанія «Реал Мадрид»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

З 1 червня 2009 року по травень 2011 року працював помічником президента «Реала» Флорентіно Переса. З травня 2011 по 2012 рік обіймав посаду спортивного директора «Реала»[1]. Влітку 2012 року Зідан залишив пост спортивного директора «Реала»[2] і влітку 2013 року став асистентом головного тренера «королівського клубу» Карло Анчелотті[3], пропрацювавши один рік. Після цього протягом 2014—2016 років був головним тренером дублю «вершкових» «Реал Кастілья».

З січня 2016 року Зідан почав самостійну тренерську кар'єру, очоливши «Реал Мадрид». З 4 січня 2016 року очолював тренерський штаб іспанського клубу «Реал Мадрид», 31 травня 2018 повідомив, що подає у відставку з посади. 11 березня 2019 року знову очолив Реал Мадрид.

Другий тренер світу 2016 року за версією ФІФА, нагороджений на Параді зірок ФІФА.

Дитинство та юністьРедагувати

 
Будинок батьків Зідана в Алжирі

Язід був найменшою, п'ятою, дитиною у сім'ї Смаїла та Маліки Зіданів, до нього на світ з'явилися сестра Лола та брати: Нуридін, Фарід і Джамель. Зідани за походженням кабіли (берберська народність) з Алжиру, колишньої колонії Франції. Батько Язіда, Смаїл Зідат, переїхав до Франції в середині 50-х і осів у Марселі, а якщо точніше, то на його околиці — у Ла Кастеллані. Зіданом він став начебто за недбалістю чиновника, який невірно записав його прізвище.

Для більшості підлітків неблагополучного Ла Кастеллана футбол був головною розвагою. Язід виявляє неабиякі здібності і його записують у клуб «Сен-Анрі», потім він переходить до «Септем-ла-Валлону». У 1986 році на передноворічному зборі в Екс-он-Прованс молодого талановитого Язіда помічає скаут Жан Варро, який повідомив про нього тренерам «Канну». Після оглядин, Язіда беруть до юніорської команди. Батько після деяких вагань погодився відпустити сина в інше місто:

«Що ж, спорт — єдиний шлях нагору для вихідця з сім'ї іммігрантів».

Клубна кар'єраРедагувати

«Канн» (1988—1992)Редагувати

Через рік Язіда переводять у молодіжний гуртожиток Мімон (до цього він жив у сім'ї Еліно) і виплачують стипендію у 800 франків, це означало, що Зідана залишають у команді. 20 травня 1989 року Зідан вперше виходить на заміну у виїзному матчі першого французького дивізіону проти «Нанта». Це була одна з останніх ігор сезону і тренер вирішив дати змогу зіграти дебютантам; Язід за 15 хвилин, які залишилось грати, декілька разів торкнувся м'яча і одного разу, після його удару, м'яч навіть потрапив у штангу.

З літа 1989 року Зідан офіційно стає стажистом. Це надає йому постійне місце в резервній команді і підвищення зарплати утричі. Тренер основи, Жан Фернандес, поки що береже дебютанта і сезон 1989/90 Зідан проводить у дублі.

У новому сезоні Зідана заявляють за основний склад. Після першого кола чемпіонату «Канн» перебував на дні турнірної таблиці, але у другому колі команда нарешті заграла і почала потроху покращувати своє турнірне становище. Президент клубу, Ален Педретті, обіцяв Зідану подарувати автомобіль, коли той заб'є свій перший м'яч. 10 лютого 1991 року на 10-й хвилині другого тайму виїзного матчу із «Нантом» Зідан відкрив лік своїм голам у вищому дивізіоні. За це й отримав ключі від новенького «Рено Кліо» з рук президента. У цей же час Зідан стає постійним гравцем молодіжної збірної Франції, його помічають і починають говорити про нього, як про нову надію збірної Франції.

Сезон 1991/1992 і у Зідана, і у команди в цілому не вдався — «Канн» вилетів у другий дивізіон. Виправданням для Зідана було те, що він паралельно проходив службу в армії і чотири дні на тиждень перебував у батальйоні в Жуанвілі. У цьому ж сезоні Зідан дебютував у єврокубках, а саме в Кубку УЄФА, право на участь в якому команда виборола у минулому сезоні, зайнявши четверте місце. Але й у цьому турнірі команда не досягла успіху: пройшовши в першому колі португальський «Салгейруш», у другому колі «Канн» поступився московському «Динамо» — 0:1, 1:1. По закінченню сезону Зідан перейшов до «Бордо», до команди Ролана Курбіса, яка тільки повернулася у вищий дивізіон. Саме Ролан Курбіс і дав новачку його прізвисько — «Зізу».

«Бордо» (1992—1996)Редагувати

На початку сезону 1992/93 до «Бордо» перейшло багато новачків, у тому числі і троє новачків з «Канну». Можливо, саме через це адаптація для Зідана пройшла швидко і непомітно. Забивши 10 м'ячів, що досить багато для атакувального півзахисника, Зідан стає найкращим бомбардиром команди.

У наступному сезоні Зізу відкриває лік своїм голам у єврокубках: у першому раунді Кубка УЄФА він забиває дублінському «Богеміансу», а в 1/8 фіналу зі штрафного він забиває єдиний м'яч Оліверу Кану з «Карлсруе», та вже у грі-відповіді «Бордо» зазнає невдачі і вилітає з турніру. У цьому ж сезоні щотижневик «Франс футбол» визнає Зідана «Відкриттям року». Все це привертає увагу тренерів збірної Франції до Зідана і дебют останнього у збірній здається цілком логічним.

Влітку 1994-го звільнили головного тренера «Бордо» Ролана Курбіса, а на його місце прийшов португалець Тоні з «Бенфіки», з якою він виграв чемпіонське звання. Разом із цим з команди пішли в інші клуби декілька гравців, серед них був і бразильський захисник, чемпіон світу, Марсіо Сантуш. Після цього команда так і не змогла налаштувати гру, протягом сезону займала невисоке місце у турнірній таблиці чемпіонату, знову вилетіла з Кубку УЄФА у другому раунді. За вісім турів до кінця чемпіонату до команди прийшов новий головний тренер — Ерік Гере, і команда заграла. Зідан продовжував грати за основний склад клубу і навіть вперше вийшов на матч у основному складі збірної. У підсумку «Бордо» посіло сьоме місце у чемпіонаті, яке не давало права брати участь у Кубку УЄФА, але дозволяло пробитися до нього через сито Кубку Інтертото.

 
Зідан і Девід Бекхем в «Реалі». 2003 рік.

Сезон 1995/96 надовго запам'ятався вболівальникам «Бордо», адже їх улюблений клуб, починаючи євросезон з перших раундів Кубку Інтертото, у підсумку вийшов до фіналу Кубку УЄФА і велика заслуга була у цьому саме Зідана. Зізу демонструє своє вміння забивати голи зі штрафних ударів: від цього послідовно страждають шведський «Норрчепінг», датський «Оденсе» і франкфуртський «Айнтрахт» у особі воротаря збірної Німеччини Андреаса Кепке. У третьому раунді Кубку УЄФА у грі проти севільського «Бетісу» на полі суперника (у першому матчі на своєму полі «Бордо» виграло 2-0) Зідан забиває неймовірний гол: на 4-й хвилині матчу, підхопивши м'яча у центральному колі і зробивши декілька кроків, він несподівано вдарив по воротах; м'яч пролетів майже через все поле і опустився у сітку за спиною воротаря «Бетіса». Але найбільша сенсація відбулася в 1/4 фіналу, де «Бордо» переграв торішнього фіналіста Ліги чемпіонів італійський «Мілан», у складі якого грали такі зірки, як Джордж Веа, Франко Барезі, Роберто Баджо. Перший матч у Мілані «Бордо» програв 2-0, а у себе вдома сенсаційно переміг 3-0, Зідан у цьому матчі не забивав, але двічі з його передач забив Крістоф Дюгаррі. «Мілан» до цього матчу не програвав у єврокубках з різницею у три м'ячі з кінця 1970-х. Саме після цих ігор керівництво другого італійського гранду, туринського «Ювентусу», тодішнього клубного чемпіону Європи, остаточно впевнилося у необхідності купівлі французького футболіста і почало наполегливо схиляти до продажу президента «Бордо» Алена Аффлелу. У кінці сезону команда програє фінал Кубку УЄФА мюнхенській «Баварії» — 0-2, 1-3 (у першому матчі Зідан не грав через дискваліфікацію, а у другому повторити подвиг з «Міланом» не вдалося), займає тільки 16-те місце у чемпіонаті і як результат — продає своїх лідерів: Дюгаррі переходить до «Мілану», Біксан Лізаразю — до «Атлетіка» з Більбао, а Зідан — до «Ювентусу». Собі в актив Зідан міг записати звання найкращого футболіста Франції за версією футболістів та тренерів першого дивізіону.

«Ювентус» (1996—2001)Редагувати

У 1996 році Зізу опинився в Турині, в італійському «Ювентусі». Тут і почалися його великі футбольні перемоги. Ще до приходу Зідана, навесні 1996 року, «Ювентус» переміг в Лізі чемпіонів, вигравши у фіналі в амстердамського «Аякса». А вже разом із Зіданом у кінці року клуб завоював Міжконтинентальний кубок з футболу, перемігши в Токіо аргентинський «Рівер Плейт». У тому ж році був узятий і європейський Суперкубок — «Ювентус» обіграв «Парі Сен-Жермен», який того року переміг у розіграші Кубка володарів кубків. Двічі, в 1997 і 1998 роках, Зідан разом з «Ювентусом» ставав чемпіоном Італії, в 1997 році виграв Суперкубок Італії. У 1998 році він отримав приз «Золотий м'яч» як найкращий футболіст Європи і до того ж був оголошений найкращим футболістом світу. Але сталося це вже після найголовнішого успіху 1998 року — збірна Франції стала чемпіоном світу. Одним з найважливіших гравців на полі був Зідан. У 2001 році грянула сенсація — хоча контракт із «Ювентусом» був укладений Зіданом до 2005 року, він перейшов в мадридський «Реал», у якому зібралася компанія найяскравіших футбольних зірок того часу.

«Реал Мадрид» (2001—2006)Редагувати

 
Зінедін Зідан у складі «Реала»

Зідан перейшов в «Реал» влітку 2001 року за рекордні 75 мільйонів євро. Адаптація до нової країни та футболу для Зідана проходила важко, він довго перебував у пошуку своєї звичної гри, але при цьому забивав. Після перших турів свого дебютного сезону він навіть значився в лідерах серед бомбардирів Прімери, але яскравої гри при цьому не демонстрував ні він, ні команда. Тренеру команди, Вісенте Дель Боске, довелося змінити звичну схему «Реала» і знайти в ній оптимальне місце для Зізу. Пошуки увінчалися успіхом до листопада 2001 року. Але по-справжньому Зідан проявив себе, починаючи з зими 2002 року. Пам'ятними залишилися два матчі на початку 2002 року — проти «Депортіво» та «Валенсії». У матчі проти галісійської команди Зідан забив приголомшливий гол.

У тому ж сезоні 2001/02 Зідан допоміг «Реалу» виграти Лігу Чемпіонів, забивши чудовий гол з льоту лівою ногою, після передачі Роберто Карлоса у фінальному матчі проти леверкузенського «Баєра». Той матч «вершкові» виграли з рахунком 2:1, а гол Зізу став переможним. В сезоні 2002/03 Зідан став чемпіоном Іспанії у складі «королівського» клубу. У мадридському клубі Зідан був лідером, яскравою зіркою із сузір'я «Реала» тих часів (Зідан, Луїш Фігу, Роналдо, Девід Бекхем, Роберто Карлос, Рауль).

Кар'єра у збірнійРедагувати

ДебютРедагувати

Зідан пройшов через всі юніорські та молодіжні команди збірної Франції, перш ніж дебютувати у національній збірній 17 серпня 1994 року у товариському матчі зі збірною Чехії. Гра відбувалася на «Парк Лескюр», домашньому стадіоні «Бордо», за який і виступав тоді Зідан. Можливо, саме через це, а також через травму Юрія Джоркаєффа, Еме Жаке, тодішній тренер збірної, і запросив Зідана до збірної.

Зізу вийшов за 25 хвилин до кінця матчу за рахунку 0:2 на користь гостей. На 85-й хвилині, обігравши двох захисників, не входячи у штрафний майданчик, Зідан вдарив лівою і забив свій перший м'яч за національну збірну. Свій другий м'яч він забив через дві хвилини: Жослен Англома подав кутовий, а Зідан головою забив м'яча у сітку воріт.

 
Зідан на чемпіонаті світу 2006 року

Преса була у захваті — Зідан перевершив легенду французького футболу, Мішеля Платіні, який у дебютному матчі забив лише один м'яч. Але більш-менш постійно грати за збірну Зідан почав тільки у другому колі відбору до ЄВРО-1996.

Чемпіонат Європи 1996Редагувати

Євро-1996 став для Зідана першим великим турніром у лавах збірної. Але блискучим дебют не вийшов. Цьому завадили тяжкий сезон, який Зізу разом з «Бордо» провів у боротьбі за Кубок УЄФА, та автомобільна аварія, в яку він потрапив весною незадовго до чемпіонату Європи. Зідан втратив фізичну форму і виглядав блідо у порівнянні з напарником по збірній Юрієм Джоркаєффом. Команда, яку створив Еме Жаке, гарно захищалася і змогла пробитися до півфіналу турніру, де, зігравши в основний час унічию 0-0, у серії пенальті програла збірній Чехії. Виступ збірної на батьківщині визнали прийнятним, Еме Жаке залишився у керма збірної і почав готувати її до найвідповідальнішого для французів чемпіонату світу, який через два роки приймала Франція. Помітне місце в планах тренера, щодо складу збірної на домашньому чемпіонаті світу, займав Зінедін.

2000-ні рокиРедагувати

У складі збірної Франції переміг на чемпіонаті світу 1998 і чемпіонаті Європи 2000. Гра Зідана 1998 року була удостоєна тим, що гравець отримав «Золотий м'яч» — нагороду найкращому футболістові Європи. Кар'єру у збірній завершив після чемпіонату світу 2006 року, де французи дійшли до фіналу, але через недисциплінованість Зінедіна Зідана (спеціальний удар суперника після зупинки гри) залишились у меншості і поступились у серії післяматчевих пенальті.

Тренерська кар'єраРедагувати

1 червня 2009 року Зідан був призначений помічником президента «Реала» Флорентіно Переса, якого активно підтримував на виборах. 30 травня 2010 року вийшов грати в благодійному матчі зірок «Реала» і «Мілана», в якому його клуб виграв 4:3. 12 листопада 2010 року був підвищений у посаді, ставши радником президента клубу[4]. 8 липня 2011 року Зідан став директором першої команди футбольного клубу «Реал Мадрид», як тільки ця посада звільнилася після відходу Хорхе Вальдано[5]. Після цього він вступив до університету французького міста Лімож, щоб отримати диплом спортивного менеджера[6].

У вересні 2012 року він залишив посаду спортивного директора[7] і почав тренерську кар'єру в молодіжній академії мадридського «Реала»[8]. Після звільнення з «Реала» головного тренера команди Жозе Моурінью влітку 2013 року, Зідану знову був запропонований пост спортивного директора, від якого він відмовився, щоб працювати помічником майбутнього головного тренера «вершкових» Карло Анчелотті[9]. На початку 2014 року, після 2 років навчання, Зідан отримав диплом в області спортивного менеджменту[10]. Після цього Зідан заявив, що дозрів для того, щоб самому очолити яку-небудь команду[11]. 25 червня 2014 року Зінедін Зідан став головним тренером другої команди «Реалу».

4 січня 2016 року Зідан був призначений головним тренером «Реала», змінивши на посту Рафаеля Бенітеса. Про це було оголошено на спеціальній прес-конференції президентом клубу Флорентіно Пересом[12]. Під керівництвом Зідана «Реал» став першим клубом в історії, який виграв три Ліги чемпіонів поспіль. Останній трофей він завоював у 2018 році у Києві на НСК «Олімпійський», здолавши «Ліверпуль». Всього як тренер Зідан провів 149 матчів. 31 травня 2018 року Зідан повідомив, що подає у відставку з посади[13][14][15].

Зінедін Зідан в рекламіРедагувати

Зінедін Зідан користується успіхом у модних брендів. Після рекламної кампанії для Louis Vuitton, де знаменитий футболіст виступив разом з колегами по цеху — Дієго Марадоною і Пеле, колишній капітан збірної Франції з футболу знявся для бренду Y-3. Фотограф Аласдер Маклеллан і режисер Тео Стенл зняли красиві чорно-білі постери та відео-ролик.

Особисте життяРедагувати

Сім'я Зінедіна Зідана емігрувала у Францію з Алжиру. В дитинстві Зідан захоплювався і футболом, і дзюдо, і велосипедами. Його помітив тренер клубу Канн і запросив у юнацьку команду. Вже у 16 років Зідан дебютував в основній команді клубу. Із майбутньою дружиною, Веронік, вони познайомились, коли йому було 17 років. Веронік і Зінедін взяли шлюб у 1994 році, а через рік у них з'явився син, Енцо, згодом народилися ще три хлопчики – Лука, Тео, Ельяс.[16]

Характер ЗіданаРедагувати

Покоївкою Зінедіна Зідана була українка, Леся Іванків, тепер жителька і голова села Побережжя, Івано-Франківська область. Найменшого сина, вона навіть навчила кільком українським віршикам. За словами пані Лесі, «Зідан — чудовий син, чоловік, батько. Коли він у від'їзді, постійно телефонує, спілкується з хлопчиками. Родина для нього – святе». І далі: «До мене ставилися чудово, відпускали додому частіше, допомагали з квитками. Зідан – культурна, добра людина».

Подію завершення спортивної кар'єри у 2006 році затьмарив прикрий інцидент. У фінальному матчі чемпіонату світу в Німеччині між збірними Італії та Франції Зідан ударив гравця італійської збірної Марко Матерацці. Перед тим між футболістами на полі відбувся діалог. Найімовірніше Матерацці образив сестру Зідана.

У 2001 році, коли Зідан передчасно розірвав контракт і перейшов у мадридський Реал деякі журналісти звинувачували в цьому його дружину, Веронік, мовляв їй не підходив клімат і вона вмовила чоловіка. на це Веронік сказала в інтерв'ю: «Помиляється той, хто вважає Зідана слабохарактерною людиною, він просто скромний… Зізу прислуховується до мене, але я можу говорити безперестанку, а він візьме ту інформацію, яку він вважає вартісною. Коли ми обговорювали питання переїзду в Мадрид, нас хвилювало, перш за все, майбутнє дітей.»[16]

Цікаві фактиРедагувати

Трофеї та нагородиРедагувати

ГравецьРедагувати

Клубні трофеїРедагувати

«Бордо»
«Ювентус»
«Реал Мадрид»

Трофеї у збірнійРедагувати

Франція

Особисті нагородиРедагувати

  • «Золотий м'яч» найкращому футболісту Європи за версією журналу «France Football» (1998)
  • Золотий м'яч FIFA найкращому футболісту світу (1998,2000,2003)
  • Срібний м'яч FIFA (2006)
  • Бронзовий м'яч FIFA (1997,2002)
  • Гравець року за версією журналу «World Soccer» (1998)
  • Гравець року за версією видання «Onze» (1998, 2000, 2001)
  • Найкращий півзахисник Ліги Чемпіонів (1997/1998)
  • Найкращий гравець чемпіонату Європи (2000)
  • MVP Ліги Чемпіонів (2001/2002)
  • Найкращий гравець Європи за останні 50 років (опитування, присвячене ювілею УЄФА) (2004)
  • Золотий м'яч найкращому гравцю чемпіонату світу (2006)
  • Гравець символічної збірної світу за версією FIFPro (2005, 2006)
  • Гравець символічної збірної чемпіонату світу за версією FIFA (1998, 2006)
  • Гравець символічної збірної за версією УЄФА (2001, 2002, 2003)
  • Кавалер Ордену Почесного Легіону (1998)
  • Нагорода Принца Астурійського за вклад у розвиток спорту (2006)
  • Трофей шани від Федерації футболістів-професіоналів (2007)

ТренерРедагувати

«Реал Мадрид»

Статистика виступівРедагувати

Статистика виступів за клубиРедагувати

Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Канн 1988/89 2 0 - - - - 2 0
1989/90  - - - - - - - -
1990/91 28 1 3 0 - - 31 1
1991/92 31 5 3 0 4 0 38 5
Загалом 61 6 6 0 4 0 71 6
Бордо 1992/93 35 10 4 1 - - 39 11
1993/94 34 6 3 0 6 2 43 8
1994/95 37 6 4 1 4 1 45 8
1995/96 33 6 1 0 15 6 49 12
Загалом 139 28 12 2 25 9 176 39
Ювентус 1996/97 29 5 2 0 13 2 44 7
1997/98 32 7 5 1 11 3 48 11
1998/99 25 2 5 0 10 0 40 2
1999/2000 32 4 3 1 6 0 41 5
2000/01 33 6 2 0 4 0 39 6
Загалом 151 24 17 2 44 5 212 31
Реал Мадрид 2001/02 31 7 9 2 10 3 50 12
2002/03 33 9 1 0 15 3 49 12
2003/04 33 6 7 1 10 3 50 10
2004/05 29 6 1 0 10 0 40 6
2005/06 29 9 5 0 4 0 38 3
Загалом 155 37 23 3 49 9 227 49
Загалом за кар'єру 506 95 58 7 122 23 686 125

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Франція
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
17/08/1994 Бордо Франція   2 – 2   Чехія товариський матч 2
08/10/1994 Сент-Етьєн Франція   0 – 0   Румунія Відбір до ЧЄ 1996 -
26/04/1995 Нант Франція   4 – 0   Словаччина Відбір до ЧЄ 1996 -
22/07/1995 Осло Норвегія   0 – 1   Франція товариський матч -
16/08/1995 Париж Франція   1 – 1   Польща Відбір до ЧЄ 1996 -
06/09/1995 Осер Франція   10 – 0   Азербайджан Відбір до ЧЄ 1996 1
11/10/1995 Бухарест Румунія   1 – 3   Франція Відбір до ЧЄ 1996 1
15/11/1995 Кан Франція   2 – 0   Ізраїль Відбір до ЧЄ 1996 -
24/01/1996 Париж Франція   3 – 2   Португалія товариський матч -
21/02/1996 Нім Франція   3 – 1   Греція товариський матч 1
01/06/1996 Штутгарт Німеччина   0 – 1   Франція товариський матч -
05/06/1996 Вільнев-д'Аск Франція   2 – 0   Вірменія товариський матч -
10/06/1996 Ньюкасл-апон-Тайн Франція   1 – 0   Румунія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
15/06/1996 Лідс Франція   1 – 1   Іспанія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
18/06/1996 Ньюкасл-апон-Тайн Франція   3 – 1   Болгарія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
22/06/1996 Ліверпуль Франція   0 – 0
(5-4 п.п.)
  Нідерланди ЧЄ 1996 - чвертьфінал -
26/06/1996 Манчестер Франція   0 – 0
(5-6 п.п.)
  Чехія ЧЄ 1996 - півфінал -
31/08/1996 Париж Франція   2 – 0   Мексика товариський матч -
09/10/1996 Париж Франція   4 – 0   Туреччина товариський матч -
09/11/1996 Копенгаген Данія   1 – 0   Франція товариський матч -
22/01/1997 Брага Португалія   0 – 2   Франція товариський матч -
26/02/1997 Париж Франція   2 – 1   Нідерланди товариський матч -
02/04/1997 Париж Франція   1 – 0   Швеція товариський матч -
03/06/1997 Ліон Франція   1 – 1   Бразилія товариський турнір -
07/06/1997 Монпельє Франція   0 – 1   Англія товариський турнір -
11/06/1997 Париж Франція   2 – 2   Італія товариський турнір 1
11/10/1997 Ланс Франція   2 – 1   ПАР товариський матч -
12/11/1997 Сент-Етьєн Франція   2 – 1   Шотландія товариський матч -
28/01/1998 Сен-Дені Франція   1 – 0   Іспанія товариський матч 1
25/02/1998 Марсель Франція   3 – 3   Норвегія товариський матч 1
22/04/1998 Стокгольм Швеція   0 – 0   Франція товариський матч -
27/05/1998 Касабланка Бельгія   0 – 1   Франція товариський матч 1
29/05/1998 Касабланка Марокко   2 – 2   Франція товариський матч -
05/06/1998 Гельсінкі Фінляндія   0 – 1   Франція товариський матч -
12/06/1998 Марсель Франція   3 – 0   ПАР ЧС 1998 - 1-й етап -
18/06/1998 Марсель Франція   4 – 0   Саудівська Аравія ЧС 1998 - 1-й етап -  
03/07/1998 Сен-Дені Італія   0 – 0
(3-4 п.п.)
  Франція ЧС 1998 - чвертьфінал -
08/07/1998 Сен-Дені Франція   2 – 1   Хорватія ЧС 1998 - півфінал -
12/07/1998 Сен-Дені Бразилія   0 – 3   Франція ЧС 1998 - Фінал 2 Чемпіони світу
19/08/1998 Відень Австрія   2 – 2   Франція товариський матч -
05/09/1998 Рейк'явік Ісландія   1 – 1   Франція Відбір до ЧЄ 2000 -
10/10/1998 Москва Росія   2 – 3   Франція Відбір до ЧЄ 2000 -
14/10/1998 Сен-Дені Франція   2 – 0   Андорра Відбір до ЧЄ 2000 -
20/01/1999 Марсель Франція   1 – 0   Марокко товариський матч -
10/02/1999 Лондон Англія   0 – 2   Франція товариський матч -
04/09/1999 Київ Україна   0 – 0   Франція Відбір до ЧЄ 2000 -
08/09/1999 Єреван Вірменія   2 – 3   Франція Відбір до ЧЄ 2000 1
09/10/1999 Сен-Дені Франція   3 – 2   Ісландія Відбір до ЧЄ 2000 -
13/11/1999 Сен-Дені Франція   3 – 0   Хорватія товариський матч -
23/02/2000 Сен-Дені Франція   1 – 0   Польща товариський матч 1
26/04/2000 Сен-Дені Франція   3 – 2   Словенія товариський матч -
28/05/2000 Загреб Хорватія   0 – 2   Франція товариський матч -
04/06/2000 Касабланка Японія   2 – 2   Франція товариський матч 1
06/06/2000 Касабланка Марокко   1 – 5   Франція товариський матч -
11/06/2000 Брюгге Франція   3 – 0   Данія ЧЄ 2000 - 1-й етап -
16/06/2000 Брюгге Чехія   1 – 2   Франція ЧЄ 2000 - 1-й етап -
25/06/2000 Брюгге Іспанія   1 – 2   Франція ЧЄ 2000 - чвертьфінал 1
28/06/2000 Брюссель Франція   2 – 1   Португалія ЧЄ 2000 - півфінал 1
02/07/2000 Роттердам Франція   2 – 1   Італія ЧЄ 2000 - Фінал - 2-й титул
16/08/2000 Марсель Франція   5 – 1   Зірки світу товариський матч -
02/09/2000 Сен-Дені Франція   1 – 1   Англія товариський матч -
15/11/2000 Стамбул Туреччина   0 – 4   Франція товариський матч -
27/02/2001 Сен-Дені Франція   1 – 0   Німеччина товариський матч 1
24/03/2001 Сен-Дені Франція   5 – 0   Японія товариський матч 1
28/03/2001 Валенсія Іспанія   2 – 1   Франція товариський матч -
25/04/2001 Сен-Дені Франція   4 – 0   Португалія товариський матч -
15/08/2001 Нант Франція   1 – 0   Данія товариський матч -
01/09/2001 Сантьяго Чилі   2 – 1   Франція товариський матч -
06/10/2001 Сен-Дені Франція   4 – 1   Алжир товариський матч -
11/11/2001 Мельбурн Австралія   1 – 1   Франція товариський матч -
13/02/2002 Сен-Дені Франція   2 – 1   Румунія товариський матч -
27/03/2002 Сен-Дені Франція   5 – 0   Шотландія товариський матч 1
17/04/2002 Сен-Дені Франція   0 – 0   Росія товариський матч -
26/05/2002 Сувон Південна Корея   2 – 3   Франція товариський матч -
11/06/2002 Інчхон Данія   2 – 0   Франція ЧС 2002 - 1-й етап -
21/08/2002 Туніс Туніс   1 – 1   Франція товариський матч -
07/09/2002 Нікосія Кіпр   1 – 2   Франція Відбір до ЧЄ 2004 -
12/10/2002 Сен-Дені Франція   5 – 0   Словенія Відбір до ЧЄ 2004 -
16/10/2002 Валлетта Мальта   0 – 4   Франція Відбір до ЧЄ 2004 -
12/02/2003 Сен-Дені Франція   0 – 2   Чехія товариський матч -
29/03/2003 Ланс Франція   6 – 0   Мальта Відбір до ЧЄ 2004 2
02/04/2003 Палермо Ізраїль   1 – 2   Франція Відбір до ЧЄ 2004 1
20/08/2003 Женева Швейцарія   0 – 2   Франція товариський матч -
10/09/2003 Любляна Словенія   0 – 2   Франція Відбір до ЧЄ 2004 -
11/10/2003 Сен-Дені Франція   3 – 0   Ізраїль Відбір до ЧЄ 2004 -
15/11/2003 Гельзенкірхен Німеччина   0 – 3   Франція товариський матч -
18/02/2004 Брюссель Бельгія   0 – 2   Франція товариський матч -
20/05/2004 Сен-Дені Франція   0 – 0   Бразилія товариський матч -
06/06/2004 Сен-Дені Франція   1 – 0   Україна товариський матч 1
13/06/2004 Лісабон Франція   2 – 1   Англія ЧЄ 2004 - 1-й етап 2
17/06/2004 Лейрія Хорватія   2 – 2   Франція ЧЄ 2004 - 1-й етап -
21/06/2004 Коїмбра Швейцарія   1 – 3   Франція ЧЄ 2004 - 1-й етап 1
25/06/2004 Лісабон Франція   0 – 1   Греція ЧЄ 2004 - чвертьфінал -
17/08/2005 Монпельє Франція   3 – 0   Кот-д'Івуар товариський матч 1
03/09/2005 Ланс Франція   3 – 0   Фарерські острови Відбір до ЧС 2006 -
07/09/2005 Дублін Ірландія   0 – 1   Франція Відбір до ЧС 2006 -
08/10/2005 Берн Швейцарія   1 – 1   Франція Відбір до ЧС 2006 -
12/10/2005 Сен-Дені Франція   4 – 0   Кіпр Відбір до ЧС 2006 1
01/03/2006 Сен-Дені Франція   1 – 2   Словаччина товариський матч -
27/05/2006 Сен-Дені Франція   1 – 0   Мексика товариський матч -
31/05/2006 Ланс Франція   2 – 0   Данія товариський матч -
07/06/2006 Сент-Етьєн Франція   3 – 1   КНР товариський матч -
13/06/2006 Штутгарт Франція   0 – 0   Швейцарія ЧС 2006 - 1-й етап -
18/06/2006 Лейпциг Франція   1 – 1   Південна Корея ЧС 2006 - 1-й етап -
27/06/2006 Ганновер Іспанія   1 – 3   Франція ЧС 2006 - 1/8 фіналу 1
01/07/2006 Франкфурт-на-Майні Бразилія   0 – 1   Франція ЧС 2006 - чвертьфінал -
05/07/2006 Мюнхен Португалія   0 – 1   Франція ЧС 2006 - півфінал 1
09/07/2006 Берлін Італія   1 – 1 д.ч.
(5-3 п.п.)
  Франція ЧС 2006 - Фінал 1   109'
Усього Матчів 108 Голів 31

Посилання й приміткиРедагувати

  1. Marca: Зідан стане спортивним директором«Реала» (rus). Чемпионат.ру. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2019-04-14. 
  2. Зідан більше не директор «Реала»
  3. Zidane will work with the academy whilst completing his coaching qualification. Архів оригіналу за 2 січень 2014. Процитовано 6 січень 2016. 
  4. Зідан призначений радником президента «Реала»
  5. Marca: Зідан стане спортивним директором «Реала»
  6. Зідан навчається в університеті, щоб отримати диплом спортивного менеджера
  7. Зідан залишив посаду спортивного директора «Реала»
  8. Зідан розпочне тренерську кар'єру в молодіжній академії «Реала»
  9. Зідан відмовився від посту спортивного директора «Реала» і хоче бути тренером
  10. Зідан отримав диплом в області спортивного менеджменту
  11. Зідан: вже готовий до того, щоб бути головним тренером
  12. http://realmadrid.ru/news/38012/ День за днем. Офіційно: Зінедін Зідан — новий тренер «Реал Мадрид»
  13. Тренер «Реала» Зідан подав у відставку // ТСН.
  14. Rbc.ua. "Реал" тричі поспіль виграв Лігу чемпіонів. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  15. Rbc.ua. Зідан оголосив про відхід з "Реала". РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  16. а б Високий замок, N.164(4543), 8-14 вересня, 2011

ЛітератураРедагувати

  • Великие // Футбол (Специальное приложение № 1). — 2007. — Октябрь. — ISSN 1996-0336.
  • Кукленко Д. В., Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых спортсменов. — С. 394–400. — ISBN 966-03-2913-X.

ПосиланняРедагувати