Вікіпедія

Аніта Саркісян

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саркісян.

Аніта Саркіся́н (англ. Anita Sarkeesian; нар. 1983, Канада) — канадсько-американська[2] феміністка, критик ЗМІ, блогерка та публічна діячка. Засновниця Feminist Frequency, вебсайту, на якому розміщуються відео та коментарі, які аналізують зображення жінок у масовій культурі.[3] Також відома своєю серією відео «Тропи проти жінок у відеоіграх[en]», що досліджує тропи у відображенні персонажів відеоігор жіночої статі.

Аніта Саркісян
англ. Anita Sarkeesian
Аніта Саркісян у 2011 році
Народилася15 серпня 1983(1983-08-15)[1] (41 рік)
Торонто, Канада
Країна Канада
 США
Місце проживанняКаліфорнія
Діяльністькритик ЗМІ, блогер, публічний промовець, феміністка
Alma materУніверситет штату Каліфорнія Нортриджd і Йоркський університет
Знання мованглійська
Нагороди
IMDbID 2100390
Сайтanitasarkeesian.com

У 2012 році Саркісян стала жертвою кібермоббінгу після запуску свого проєкту на Kickstarter, щоб зібрати кошти на фінансування серії «Тропи проти жінок у відеоіграх». Підтримувачі пожертвували майже 160 тис. доларів, набагато більше, ніж 6 тис. доларів, які вона шукала. Ситуацію широко висвітлювали ЗМІ, які поставили Сакрісян у центр обговорення мізогінії у культурі відеоігор та кібермоббінгу. Вона виступила на конференціях TEDxWomen і XOXO[en], з'явилася на ток-шоу «The Colbert Report», де обговорювала свій досвід кібермоббінга та покращення статевої інклюзивності у ігровій та масовій культурі.[4][5]

Життєпис

ред.

Аніта Саркісян народилася у 1983 році[6] у Канаді і зростала біля Торонто. Її батьки — вірмени, які імігрували з Іраку до Канади у 1970-х роках.[7][8] Саркісян пізніше переїхала до штату Каліфорнія і ідентифікує себе як канадко-американку.[2][8][9]

Саркісян здобула ступінь бакалавра зі спеціальністю дослідження комунікації в Університеті штату Каліфорнія[en] у Нортбріджі[en] і ступінь магістра зі спеціальністю соціальної та політичної думки у Йоркському університеті у Торонто, який закінчила у 2010 році. Її дипломна робота називається «Я зроблю з тебе чоловіка: Сильні жінки у науковій фантастиці та фентезі на телебаченні» (англ. I'll Make a Man Out of You: Strong Women in Science Fiction and Fantasy Television).[10][11]

Feminist Frequency

ред.
Докладніше: Тропи проти жінок у відеоіграх

Саркісян запустила свій вебсайт Feminist Frequency у 2009 році, коли була студенткою Йоркського університету. Вона створила його у спробі створити доступну феміністичну критику ЗМІ.[11][12] Відео, створені для сайту, аналізували соціальну та культурну статеву структуру і масову культуру з точки зору фемінізму, наприклад, застосування тесту Бекдел до фільмів, номінованих на премію «Оскар» 2011 року та підкреслення ролі LEGO у посиленні культурних норм.[13][14]

У 2011 році створила серію відео «Тропи проти жінок» (англ. Tropes vs. Women) у партнерстві з журналом «Bitch[en]». Серія досліджує поширені тропи у відображенні жінок у відеоіграх з особливим фокусом на науковій фантастиці.[12][15] Серія складається з шести відео, які присвячені таким тропам як маніакальна дівчина мрії піксі,жінки у холодильнику і принцип Смурфетти.[2][16]

У 2011 році Саркісян стала співавторкою есе «Баффі проти Белли: Повторна поява архетипічного жіночого у історіях про вампірів» (англ. Buffy vs. Bella: The Re-Emergence of the Archetypal Feminine in Vampire Stories).[17] Вона виступила на конференціях та майстер-класах, говорячи про критику ЗМІ та відеоблогінг, і дала інтерв'ю газеті «Обсервер» у березні 2012 року про сучасну медійну культуру.[18]

У березні 2012 року Саркісян і її блог Feminist Frequency були згадані у списку «Електронні джерела по жінкам та гендеру» (англ. E-Sources on Women & Gender) журналом «Feminist Collections».[19] Її блог був використаний як матеріал для створення курсів університетського рівня по жіночим дослідженням, вона виступала в університетах, говорячи на тему жіночих персонажів у масовій культурі.[20]

 
Титульна картка, що використовується у відео «Тропи проти жінок у відеоіграх»

Саркісян вирішила створити серію відео про відображення жінок у відеоіграх після того, як її запросили поговорити з розробниками у «Bungie Studios».[11] 17 квітня 2012 року вона розпочала кампанію по збору коштів на Kickstarter, які підуть на створення серії невеликих відео, які будуть досліджувати гендерні тропи у відеоіграх.[21] Запланована ціль у 6 тис. доларів була досягнена за 24 години.[22] Кінцева зібрана сума сягла 158 922 доларів, яку пожертвували 6968 прихильників.[23]

Саркісян планувала випустити «Тропи проти жінок у відеоіграх[en]» у 2012 році, але перенесла запуск на пізніший термін, пояснивши це тим, що додаткові кошти, зібрані на Kickstarter, дозволили їй розширити обсяг та масштаб проєкту. Перше відео серії було опубліковане 7 березня 2013 року.[24]

Перші три відео серії розповідають про троп «діва у біді», згідно якому герой чоловічої статі повинен врятувати пасивну і часто безпорадну жінку.[12][16] Кріс Сьюллентроп з «Нью-Йорк Таймс» сказав, що перші чотири відео серії необхідні для перегляду всім, хто цікавиться відеоіграми. Він також додав, що вони є причиною, через яку він запитав геймдизайнера «Nintendo» Сігеру Міямото про теми діви у біді, які присутні у його іграх, на що той відповів, що не задумувався про це.[25]

У січні 2015 року корпорація «Intel» оголосила, що буде працювати у партнерстві з Feminist Frequency та іншими групами, які візьмуть участь у спробі підвищити різноманітність та інклюзивність у технічній сфері, на яку підуть 300 млн доларів. Групи повинні допомогти сприянню підвищення кар'єрних можливостей, залученню та позитивному представництву жінок і меншинств у технічній сфері та геймінгу.[26][27]

23 січня 2015 року сайт Feminist Frequency опублікував свій перший річний звіт та оголосив, що вони планують дві нові серії відео, присвячених «позитивному» відображенню жінок у відеоіграх, а також зображенню мужньої ідентичності у іграх.[28][29]

8 березня 2016 року Feminist Frequency запустив краудфандингову кампанію для анімаційної серії відео під назвою «Звичайні жінки» (англ. Ordinary Women). Серія складається з п'яти випусків і досліджує життя таких видатних жінок як Іда Белл Веллс-Барнетт, Емма Голдман, Мурасакі Сікібу, Ада Лавлейс і Чжен Ши.[30]

У березні 2016 року Feminist Frequency розпочав офіційне партнерство з групою підтримки жертв кібермоббінгу «Crash Override Network[en]», погодившись виступити у якості фінансового спонсору.[31]

Кібермоббінг

ред.

Після запуску проєкту «Тропи проти жінок» розпочалася хвиля сексистського переслідування Саркісян. Зловмисники надсилали їй погрози зґвалтування та смерті, зламали її вебсторінки та сторінки у соціальних мережах і поширювали її особисту інформацію. Вони публікували зневажливі коментарі про неї онлайн, понівечили її сторінку на Вікіпедії, до якої додали расові знущання та сексуальні зображення, відправили Саркісян малюнки, на яких зображалися сцени ґвалтування Саркісян персонажами відеоігр.[32][33][34][35][36][37]

 
Аніта Саркісян

Один зі зловмисників створив комп'ютерну гру «Побий Аніту Саркісян» (англ. Beat Up Anita Sarkeesian), яка закликає гравця залити кров'ю зображення Саркісян, клікаючи мишею.[34][38] Феміністка з Торонто Стефані Гатрі (англ. Stephanie Guthrie) отримала погрози зґвалтування та смерті за критику цієї гри.[33][39][40][41] Вважається, що судовий процес проти критика Грегорі Алана Елліотта[en] (англ. Gregory Alan Elliott), який є наслідком тривалого спору між ним та Гатрі, має значні наслідки для свободу слова онлайн у Канаді.[42][43] Саркісян відповіла на погрози проти Гатрі у газеті «Toronto Standard[en]», засуджуючи широкомасштабне переслідування, з яким зіткнулася вона та інші жінки в Інтернеті.[44][45]

Через кібермоббінг Саркісян запросили виступити з промовами щодо сексуального переслідування та онлайн-спільнот на конференції TEDxWomen та кількох університетах.[46][47][48][49][50]

У березні 2014 року Саркісян мала виступити та здобути нагороду «Вибір розробників ігор[en]». Організатори пізніше повідомили, що вони отримали анонімну погрозу щодо закладення бомби і поліція Сан-Франциско ретельно оглянула місце проведення події до того, як церемонія продовжилася.[51]

У серпні 2014 року блог Feminist Frequency опублікував новий випуск серії «Тропи проти жінок у відеоіграх». Це збіглося з тривалим переслідуванням Зої Квінн[en] у рамках дискусії Геймергейт. Внаслідок переслідування Саркісян активістами Геймергейт, збільшення обсягу та специфіку погроз (включаючи погрози смерті), вона була вимушена залишити свій дім. Поліція Сан-Франциско підтвердила, що вони передали справу ФБР для подальшого розслідування.[52][53]

14 жовтня 2014 року Саркісян і Університет штату Юта отримали терористичні погрози, пов'язані з запланованою лекцією Саркісян, яку вона повинна була прочитати пізніше того ж дня. Один з погрожуючих заявив, що він пов'язаний з Геймгейт.[54] У погрозах згадується масове вбивство у Політехнічній школі Монреаля у 1989 році як джерело натхнення. Університет та поліція не повірили погрозам, оскільки вони були дуже схожі на інші, що отримувала Саркісян, але запланували посилення заходів безпеки. Саркісян скасувала подію, бо вважала прийняті заходи недостатніми, бо університет не міг заборонити носіння зброї на своїй території за законами штату Юта.[55][56][57][58][59][60][61][62]

Сприйняття та публічні виступи

ред.

Саркісян та її робота отримали набагато більше уваги після того, як вийшла серія «Тропи проти жінок у відеоіграх[en]», за якою розпочався кібермоббінг. Ці події допомогли підняти питання сексуального домагання у відеоіграх у ЗМІ.[63] Це питання обговорювалося у багатьох журналах та газетах, серед яких «Нью-Йорк Таймс» і «Гардіан».[64]

 
Аніта Саркісян виступає з промовою у 2013 році

Відмітивши, що Саркісян отримала велику підтримку під час переслідування, Сал Хамфрейс і Карен Орр Веред припускають, що в цілому ця кампанія призведе до того, що інші жінки можуть не наслідувати приклад Саркісян через страх отримати схожі погрози та стати об'єктом переслідування.[65]

У вересні 2014 року Саркісян виступила з промовою на фестивалі XOXO[en], де сказала, що твердження, що вона та інші жінки сфабрикували своє переслідування, саме є формою переслідування. «Переслідування — це фонова радіація мого життя», вона пізніше сказала у «Блумберг Бізнесвік».[66][67]

Погрози Саркісян і Університету штату Юта призвели до привернення уваги громадськості до мізогіністичних та жорстоких переслідувань в Інтернеті та до доречності прихованої зброї на території університету. Газета «The Salt Lake Tribune[en]» написала, що такі погрози підтверджують позицію Саркісян щодо зв'язку між деякими відеоіграми та жорстокого ставлення до жінок. Газета також закликала штат дозволити університетам мати можливість заборонити носіння на своїй території вогнепальної зброї, коли це не просто недоречно, але й є шкідливим для місії вищого навчального закладу.[56][68][69][70][71]

29 жовтня 2014 року Саркісян дала інтерв'ю на ток-шоу «The Colbert Report», де обговорювала кібермоббінг, який влаштував для неї Геймергейт, та свої погляди на те, як зробити відеоігри інклюзивнішими. Вона сказала Кольберу, що відеоігри часто зображають жінок таким способом, що підсилює культурні міфи про те, що жінки є сексуальними об'єктами і її ціль не в тому, щоб піддавати відеоігри цензурі, але в підвищенні усвідомлення, що жінок можна зображати реалістичнішими і менш стереотипними.[72]

Кібермоббінг Саркісян і інших жінок у сфері відеоігор був показаний 14 січні 2015 року у випуску програми «Nightline[en]». Коли її запитали у «ABC News», чому було стільки гніву, вона відповіла, що вважає, що це походить з ідеї про те, що сфера відеоігор — великою мірою для чоловіків, що ігри створюються чоловіками для чоловіків і що це дуже мізогіністична реакція.[73] Саркісян з'явилася у документальному фільму «GTFO[en]».[74]

Нагороди та номінації

ред.

Блог Саркісян Feminist Frequency був відмічений асоціацією «Media Report to Women» і «Feminist Collections».[19][75] У 2012 році вебсайт Gamasutra розглянув кібермоббінг та успіх блогу Feminist Frequency каталізатором, що привернув увагу до важливості різноманітності та інклюзивності у культурі та індустрії відеоігор. Цей заклик до інклюзивності був названий серед 5 трендів, що визначили індустрію ігор у 2012 році.[63][76] У 2013 році журнал «Ньюсвік» і вебсайт The Daily Beast назвали Саркісян однією зі «125 впливових жінок» (англ. 125 Women of Impact).[77][78] Вона також здобула почесну нагороду від Національної академії рецензентів відеоігор (National Academy of Video Game Trade Reviewers) за відео «Діва у біді» (англ. Damsel in Distress) у 2013 році.[79]

У 2014 році Сакрісян отримала Нагороду посередника (англ. Ambassador Award) на 14-тій церемонії вручення премії «Вибір розробників ігор[en]» за її роботу з репрезентації жінок у відеоіграх, що зробило її першою жінкою, яка отримала цю нагороду.[80][81] За свою роботу вона також була номінована на премію «Жінки у іграх» (англ. Women in Gaming) у номінації «Нагорода посередника» корпорації Microsoft.[82][83]

Після погрози анти-фемініста влаштувати масову стрілянину під час виступу Саркісян в Університеті штату Юта, журнал «Rolling Stone» назвав її найціннішим критиком поп-культури, додавши, що «зворотний зв'язок лише довів її точку зору: індустрія ігор має проблему».[84] У грудні 2014 року вебсайт The Verge назвав її однією з 50 найважливіших людей на перетині технологій, мистецтва, науки та культури.[85] У березні 2015 року журнал «Тайм» заніс Саркісян до списку 30 найвпливовіших людей в Інтернеті,[86] а у квітні того ж року заніс її до списку «Time 100».[87] У травні 2015 року журнал «Cosmopolitan» заніс її до списку 50 найбільш захопливих людей в Інтернеті.[7] Того ж року Саркісян була номінована на Меморіальну премію Джеймса Тіптрі-молодшого за серію відео «Тропи проти жінок у відеоіграх[en]».

Бібліографія

ред.
  • 2015 — «Стан гри: Творці та критики про культуру відеоігор» (англ. The State of Play: Creators and Critics on Video Game Culture)

Примітки

ред.
  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Anita_Sarkeesian
  2. ↑ а б в Greenhouse, Emily (1 серпня 2013). Twitter's Free Speech Problem. The New Yorker. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  3. ↑ Медиакритик Анита Саркисян и крестовый поход против видеоигр. krona.org.ua. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  4. ↑ Девы в беде Анита Саркисян четыре года боролась с сексизмом в видеоиграх, а сторонники Трампа — с ней. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  5. ↑ Ривии, Геральт из (29 вересня 2021). Почему в играх появилась повестка, меньшинства и расовое разнообразие — Игры на DTF. DTF. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  6. ↑ Anita Sarkeesian. Virtual International Authority File. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 16 березня 2016.
  7. ↑ а б Filipovic, Jill (8 червня 2015). Anita Sarkeesian Is Fighting to Make the Web Less Awful for Women – And Getting Death Threats in the Process. Cosmopolitan. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  8. ↑ а б Moore, Oliver (11 липня 2012). Woman's call to end video game misogyny sparks vicious online attacks. The Globe and Mail. Toronto. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  9. ↑ Rivas, Jorge (13 грудня 2012). Watch Anita Sarkeesian Deconstruct Sexism in Gaming. ColorLines. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 13 березня 2014.
  10. ↑ Sarkeesian, Anita. About. Feminist Frequency. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  11. ↑ а б в Kolhatkar, Sheelah (26 листопада 2014). The Gaming Industry's Greatest Adversary Is Just Getting Started. Bloomberg Businessweek. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 4 грудня 2014.
  12. ↑ а б в Dean, Paul (31 травня 2013). Tropes vs Women in Video Games: Why It Matters. IGN. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 19 вересня 2013.
  13. ↑ Barthel, Michael (February 25, 2012). «The Oscars’ woman problem» [Архівовано 13 березня 2013 у Wayback Machine.], Salon. *Sarkeesian, Anita (February 15, 2012). «The Oscars and The Bechdel Test» [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.], YouTube.
  14. ↑ Johnson, Derek (2014). Chicks with Bricks: Building Creative Identities Across Industrial Design Cultures and Gendered Construction play. У Wolf, Mark J.P. (ред.). LEGO Studies: Examining the Building Blocks of a Transmedial Phenomenon. Routledge. с. 90—94. ISBN 1317935454. Процитовано 18 лютого 2015.
  15. ↑ Williams, Mary Elizabeth (14 червня 2012). Lara Croft battles male jerks. Salon. Архів оригіналу за 18 червня 2012. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  16. ↑ а б Singal, Jesse (22 червня 2013). Taking on games that demean women. The Boston Globe. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 19 вересня 2013.
  17. ↑ Jenson, Jennifer and Sarkeesian, Anita (2011). «Buffy vs. Bella: The Re-Emergence of the Archetypal Feminine in Vampire Stories» [Архівовано 25 червня 2012 у Wayback Machine.], in Gareth Schott and Kirstine Moffat. FANPIRES: Audience Consumption of the Modern Vampire. New Academia Publishing.
  18. ↑ Hoby, Hermione (25 березня 2012). The slacker is back – and this time she's female. The Observer. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014.
  19. ↑ а б Lehman, JoAnne (Spring 2012). E-Sources on Women & Gender. Feminist Collections. University of Wisconsin-Madison. 33 (2): 13. ISSN 0742-7441.
  20. ↑ Duggan, Padraic (4 березня 2012). Feminist Frequency comes to SOU. The Siskiyou. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 12 грудня 2017.
  21. ↑ Marketos, Cassie (21 травня 2012). New Projects Are Sci-Fly. Kickstarter. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 12 грудня 2017.
  22. ↑ Tropes vs Women in Video Games. Kickstarter. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 14 червня 2012.
  23. ↑ Maguire, Matt (6 березня 2013). Sexism in games series debuts this week. stuff.co.nz. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 12 грудня 2017.
  24. ↑ Feminist Frequency — «Damsels in Distress (Part 1)» [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]; accessed May 28, 2013
  25. ↑ Suellentrop, Chris (13 грудня 2013). In the Footsteps of Lara Croft. The New York Times. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 11 березня 2014.
  26. ↑ Intel CEO Outlines Future of Computing [Архівовано 14 січня 2016 у Wayback Machine.]. Intel, January 6, 2015
  27. ↑ Nick Wingfield, 'Intel Budgets $300 Million for Diversity" [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.], nytimes.com, January 7, 2015; accessed November 11, 2015.
  28. ↑ Jenkins, Ria (30 січня 2015). When will gamers understand that criticism isn't censorship?. The Guardian. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015.
  29. ↑ Dredge, Stuart (27 січня 2015). Anita Sarkeesian launching new video series focused on masculinity in games. The Guardian. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015.
  30. ↑ Rosenberg, Alyssa (8 березня 2016). Anita Sarkeesian’s next Feminist Frequency project tackles women’s history. The Washington Post. Архів оригіналу за 15 березня 2016.
  31. ↑ Sarkeesian, Anita (3 березня 2016). Feminist Frequency and Crash Override Partnership. Feminist Frequency. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  32. ↑ Heron, Michael James; Belford, Pauline; Goker, Ayse (2014). Sexism in the circuitry. ACM SIGCAS Computers and Society. Association for Computing Machinery. 44 (4): 18—29. doi:10.1145/2695577.2695582. ISSN 0095-2737. The simple launching of this project resulted in a staggering and continuing campaign of harassment, defamation and real life threats spectacularly out of proportion to the triggering incident.
  33. ↑ а б O'Leary, Amy. «In Virtual Play, Sex Harassment Is All Too Real» [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, August 1, 2012.
  34. ↑ а б Kyle, Catherine Bailey (2014). Her Story, Too: Final Fantasy X, Revolutionary Girl Utena, and the Feminist Hero's Journey. У Jones, Norma; Bajac-Carter, Maja; Batchelor, Bob (ред.). Heroines of Film and Television. New York: Rowman & Littlefield. с. 131—32. ISBN 978-1-4422-3149-8.
  35. ↑ Humphreys, Sal; Vered, Karen Orr (5 вересня 2013). Reflecting on Gender and Digital Networked Media. Television & New Media. 15 (1): 3—4. doi:10.1177/1527476413502682.
  36. ↑ Watercutter, Angela (14 червня 2012). Feminist Take on Games Draws Crude Ridicule, Massive Support. Wired.com. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  37. ↑ Cupaiuolo, Christine (30 червня 2014). Not Just Playing Games: The Benefits of Failure and the Power of a Supportive Community. John D. and Catherine T. MacArthur Foundation. ISBN 978-1-63295-463-3. Процитовано 23 жовтня 2014. {{cite book}}: Проігноровано |website= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  38. ↑ Das, Sarmista (2014). Leveling (Up) the Playing Field: How Feminist Gamers Self-Identify and Learn in Online Communities. У Venkatesh, Vivek; Wallin, Jason J.; Castro, Juan Carlos; Lewis, Jason Edward (ред.). Educational, Psychological, and Behavioral Considerations in Niche Online Communities. IGI Global. с. 82. ISBN 1466652071. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
  39. ↑ Fernandez-Blance, Katherine (10 липня 2012). Gamer campaign against Anita Sarkeesian catches Toronto feminist in crossfire. TheStar.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  40. ↑ O'Meara, Sarah (6 липня 2012). Internet Trolls Up Their Harassment Game With Beat Up Anita Sarkeesian. The Huffington Post. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 12 грудня 2017.
  41. ↑ Magi, Kim (21 листопада 2012). Man charged with harassment after Twitter attacks. The Toronto Star. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  42. ↑ Blatchford, Christie. Christie Blatchford: Ruling in Twitter harassment trial could have enormous fallout for free speech. National Post. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2017.
  43. ↑ Nadeau, Jean-Phillippe. Procès pour harcèlement criminel sur Twitter [Trial for criminal harassment on Twitter] (French) . ICI Radio Canada. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2017.
  44. ↑ Lyonnais, Sheena (10 липня 2012). EXCLUSIVE: Anita Sarkeesian Responds to Beat Up Game, Online Harassment, and Death Threats on Stephanie Guthrie. Toronto Standard. Архів оригіналу за 25 листопада 2013. Процитовано 12 грудня 2017.
  45. ↑ Lyonnais, Sheena (9 липня 2012). Toronto Tweeter Causes Uproar Over Violent "Beat Up Anita Sarkeesian" Game. Toronto Standard. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 12 грудня 2017.
  46. ↑ TEDxWomen - Anita Sarkeesian. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Відео на YouTube.
  47. ↑ Staff (12 жовтня 2012). Feminist website creator to speak at LLCC Oct. 10. The Breeze-Courier. Процитовано 19 листопада 2013.
  48. ↑ Staff (24 жовтня 2012). Critic assails portrayal of women in video games. The Daily News. Процитовано 19 листопада 2013.
  49. ↑ Chipman, Bob (7 листопада 2013). The Most Dangerous Woman in Videogames - Anita Sarkeesian. The Escapist. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  50. ↑ Myers, Maddy (13 листопада 2013). Hyper Mode: Anita Sarkeesian vs. The World Part II. Paste. Архів оригіналу за 19 листопада 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  51. ↑ Bomb Threat Targeted Anita Sarkeesian, Gaming Awards Last March [Архівовано 17 вересня 2014 у Wayback Machine.], Stephen Totilo, Kotaku, September 17, 2014.
  52. ↑ FBI investigating death threats against Feminist Frequency creator Sarkeesian. Polygon. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  53. ↑ Stuart, Keith. Gamergate: the community is eating itself but there should be room for all. the Guardian. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  54. ↑ Erin Alberty (16 жовтня 2014). Anita Sarkeesian explains why she canceled USU lecture. The Salt Lake Tribune. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014. After the mass shooting threat was sent to the school late Monday, a second threat arrived Tuesday. That one, USU spokesman Tim Vitale confirmed, claimed affiliation with the controversial and sometimes violent online video gamers’ movement known as GamerGate.
  55. ↑ Feminist cancels speech at USU after terror threat [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Neugebauer, Cimaron and Ben Lockhart. Standard-Examiner, October 14, 2014
  56. ↑ а б Feminist games critic cancels talk after terror threat [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Hern, Alex. The Guardian, October 15, 2014
  57. ↑ USU students, faculty protest terrorist threats against critic of video games [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Wood, Benjamin. The Salt Lake Tribune, October 15, 2014
  58. ↑ Peckham, Matt (16 жовтня 2014). Fixing Everything That's Wrong with Gamergate Starts with You. TIME.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  59. ↑ Ahmed, Saeed; Marco, Tony (15 жовтня 2014). Anita Sarkeesian cancels Utah State speech after threat - CNN.com. CNN. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  60. ↑ Wingfield, Nick (15 жовтня 2014). Anita Sarkeesian, Video Game Critic, Cancels Speech After Threats of Massacre. New York Times. Процитовано 15 жовтня 2014.
  61. ↑ BBC News - Feminist video-games talk cancelled after massacre threat. BBC News. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  62. ↑ McDonald, Soraya Nadia (15 жовтня 2014). ‘Gamergate’: Feminist video game critic Anita Sarkeesian cancels Utah lecture after threat. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 12 грудня 2017.
  63. ↑ а б Settle, Amber; McGill, Monica M.; Decker, Adrienne (2013). Diversity in the Game Industry: Is Outreach the Solution?. SIGITE '13: Proceedings of the 14th Annual ACM SIGITE Conference on Information Technology Education. Association for Computing Machinery: 175. doi:10.1145/2512276.2512283.
  64. ↑ Zerbisias, Anita (January 28, 2013). «Internet trolls an online nightmare for young women» [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.], Toronto Star.
  65. ↑ Humphreys, Sal; Vered, Karen Orr (5 вересня 2013). Reflecting on Gender and Digital Networked Media. Television & New Media. SAGE Publications. 15 (1): 4. doi:10.1177/1527476413502682. ISSN 1527-4764.
  66. ↑ Newton, Casey (13 вересня 2014). Anita Sarkeesian shares the most radical thing you can do to support women online. The Verge. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 12 грудня 2017.
  67. ↑ The Gaming Industry's Greatest Adversary Is Just Getting Started. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2015.
  68. ↑ Editorial: Utah's laws place gun rights over free speech [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.], The Salt Lake Tribune, October 15, 2014.
  69. ↑ «Axed speech sparks US gun debate» [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Irish Independent, October 15, 2014.
  70. ↑ Feminist Speaker Questions Utah's Campus Gun Laws [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Whitehurst, Lindsay and Alina Hartounian. Associated Press, October 15, 2014
  71. ↑ Game critic Sarkeesian avoids Utah due to foolish gun laws. Utah looks bad in global media… [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Pyle, George. The Salt Lake Tribune, October 15, 2014.
  72. ↑ Stephen Colbert takes on Gamergate with Anita Sarkeesian [Архівовано 17 листопада 2014 у Wayback Machine.]. McCormick, Rich. The Verge, October 30, 2014.
  73. ↑ When Jumping into Gamergate Turns into Fearing For Your Life [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.], abcnews.go.com, January 14, 2015; accessed November 11, 2015.
  74. ↑ Ito, Robert (6 березня 2015). In the Documentary ‘GTFO,’ Female Video Gamers Fight Back. The New York Times. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  75. ↑ Staff (Spring 2012). Briefly. Media Report to Women. 40 (2): 19—21. ISSN 0145-9651.
  76. ↑ Graft, Kris. The 5 trends that defined the game industry in 2012. Gamasutra. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  77. ↑ Staff (29 березня 2013). 125 Women of Impact. Newsweek. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  78. ↑ Women In The World: 125 Women of Impact. The Daily Beast/Newsweek. 29 березня 2013. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  79. ↑ Staff (24 березня 2014). Horror, Fantasy Rule NAVGTR Awards. The Business Journals. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 8 червня 2015.
  80. ↑ Suellentrop, Chris (20 березня 2014). The Last of Us Claims a Top Video Game Prize. The New York Times. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  81. ↑ Anita Sarkeesian, Riot co-founders win GDCA 2014 Special Awards. gamasutra.com. Gamasutra. 11 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 лютого 2014.
  82. ↑ Parker, Laura (20 березня 2014). A Day of Honors for Women in the Video Game Industry. The New York Times. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  83. ↑ Anita Sarkeesian, more up for nominations at Women in Gaming Awards. gamasutra.com. Gamasutra. 19 березня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  84. ↑ Collins, Sean T.,Anita Sarkeesian on GamerGate: 'We Have a Problem and We're Going to Fix This' [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.], Rolling Stone, October 17, 2014.
  85. ↑ Anita Sarkeesian - The Verge 50. TheVerge.com. Vox Media. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.
  86. ↑ Macsai, Dan, ред. (16 березня 2015). The Most Influential People on the Internet. Time. с. 52—55.
  87. ↑ Anita Sarkeesian - The 100 Most Influential People. Time. 15 квітня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 11 грудня 2017.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аніта Саркісян
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аніта_Саркісян&oldid=43298280