Відкрити головне меню

Елін Матильда Елізабет Вагнер (швед. Elin Wägner, 16 травня 1882, Лунд — 7 січня 1949, Берг, Крунуберг, Швеція) — шведська письменниця, журналістка, педагог, еколог. Громадський діяч, організатор руху із захисту та порятунку дітей, активістка феміністського і пацифістського рухів.

Елін Вагнер
ElinWagner.jpg
Народилася 16 травня 1882(1882-05-16)[1][2]
Лунд, Lunds stad[d], Мальмегус (лен), Швеція, Шведсько-норвезька унія
Померла 7 січня 1949(1949-01-07)[1][2] (66 років)
Крунуберг, Швеція
Поховання Norra cemetery[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність журналістка, письменниця, суфражистка, громадський діяч
Мова творів шведська[3]
Жанр роман, повість і сценарій
Членство Шведська академія[4], Товариство Дев'яти[5] і Svenska hem[d]
Батько Sven Wägner[d]
Брати, сестри Harald Wägner[d]
У шлюбі з John Landquist[d]
Нагороди

Commons-logo.svg Елін Вагнер у Вікісховищі?

Член Шведської академії з 1944 року.

БіографіяРедагувати

Еліна Вагнер народилася в родині директора школи у місті Лунд. У трирічному віці втратила матір. Працювала викладачем у жіночій школі у Фогельстаді.

У 1910 році вийшла заміж за літературного критика Джона Ландквіста.

Померла від раку шлунка. Її поховали на Північному кладовищі в Лунді.

На її сестрі був одружений Грегор Паульсон.

Громадська діяльністьРедагувати

Вона одна з найбільш відомих суфражисток — діячів руху за надання жінкам виборчого права в Швеції, ініціатор створення Шведського товариства за жіночу рівноправність.

Поряд з Фредрікою Бремер, Еліна Вагнер є ініціатором і найбільш важливою та впливовою діячкою феміністського руху Швеції.

У листопаді 1919 року Елін Вагнер, Елен Пальмшерна та Герда Маркус створили в Швеції першу в країні організацію із захисту та порятунку дітей під назвою «Рада-Барнен» (шведське відділення «Міжнародного союзу допомоги дітям»).

Літературна творчістьРедагувати

Елін Вагнер — автор романів, статей у газетах і журналах, сценаріїв чотирьох фільмів.

Серед найбільш популярних романів Е. Вагнер: Norrtullsligan («Чоловіки й інші нещастя», 1908), Pennskaftet («Ручка», 1910), повість в дусі народних традицій з життя селян Åsa-Hanna (1918). Вона використовувала творчий псевдонім Девінез (Devinez).

Книги та численні статті Елін Вагнер присвячені проблемам жіночої емансипації, цивільних прав, руху за мир, підвищення добробуту людей, охорони навколишнього середовища.

Вибрана бібліографіяРедагувати

  • Från det jordiska museet (1907)
  • Norrtullsligan (1908)
  • Pennskaftet (1910)
  • Helga Wisbeck (1913)
  • Mannen och körsbären (1914)
  • Camillas äktenskap (1915)
  • Släkten Jerneploogs framgång (1916)
  • Åsa-Hanna (1918)
  • Kvarteret Oron (1919)
  • Den befriade kärleken (1919)
  • Den förödda vingården (1920)
  • Nyckelknippan (1921)
  • Den namnlösa (1922)
  • Från Seine, Rhen och Ruhr (1923)
  • Silverforsen (1924)
  • Natten till söndag (1926)
  • De fem pärlorna (1927)
  • Den odödliga gärningen (1928)
  • Svalorna flyga högt (1929)
  • Korpungen och jag (1930)
  • Gammalrödja (1931)
  • Dialogen fortsätter (1932)
  • Mannen vid min sida (1933)
  • Vändkorset (1934)
  • Genomskådad (1937)
  • Hemlighetsfull (1938)
  • Tusen år i Småland (1939)
  • Fred med jorden (1940)
  • Väckarklocka (1941)
  • Selma Lagerlöf I (1942)
  • Selma Lagerlöf II (1943)
  • Hans Larsson (1944)
  • Vinden vände bladen (1947)
  • Spinnerskan (1948)
  • Fredrika Bremer (1949)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати