Вікіпедія

Багрій Ольга Костянтинівна

українська письменниця
(Перенаправлено з Багрій Ольга)
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2018)
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (січень 2018)

Ольга Костянтинівна Багрій (до шлюбу — Шевцова; 29 серпня 1927 — 29 квітня 2022) — українська поетеса та прозаїк.

Життєпис ред.

Народилася у Білорусі 29 серпня 1927 року.

Першими творами були її спогади про війну, які вона почала записувати ще у студентські роки. Проте перші книги видавалися вже в зрілому віці.

Особливе місце в її роботі мала тема німецько-радянської війни. В дитячій пам'яті залишився жах концентраційних таборів, окупації, горя та болі білоруського народу. Про це вона пише в своїй книзі «Загублені у часі»[1].

Одна за одною почали з'являтися її проза, віршові збірки, дитячі книги та нариси про тварин.[2]

Любов, співчуття та піклування не тільки про сім'ю та друзів, але і про все людство, пройшли через всю її творчість та відбилися у поетичних рядках. Лінії її віршів та прози пронизані любов'ю та радістю життя; смутком і скорботою; вірою і надією; засудженням людських пороків; щирістю почуттів та чистотою душі; мудрістю і таїнством; міркуваннями про вічність у нескінченності.

 
Могила Ольги Багрій та її родини, Байкове кладовище

Ольга Багрій входила до Міжнародної асоціації письменників та публіцистів, була авторкою понад 17 книг.

Померла на 95-му році життя 29 квітня 2022 року. Похована на Байковому кладовищі разом із чоловіком та сином.

Родина ред.

Чоловік — науковець-економіст, доктор економічних наук Петро Багрій (1925—1983). Виховали сина Володимира (1951—2008).

Творчий доробок (частковий) ред.

  1. Багрий, Ольга (2000). На крыльях веры и любви: [стихи]. Киев: Гнозис. 200с.
  2. Багрий, Ольга (2001). Потерянные во времени. Киев: Гнозис. 196с.
  3. Багрий, Ольга (2002). Осенняя круговерть: [стихи]. Киев: Феникс. 97с.
  4. Багрий, Ольга и Буль, Валерий (2003). Верность. Песни, романсы, стихи. Киев: Феникс. 60 с.
  5. Багрий, Ольга (2007). Полет души. Избранное. Киев: Феникс. 304с.
  6. Багрий, Ольга (2010). Так захотел Господь. Киев: Феникс. 216с.
  7. Багрий, Ольга (2012). Белый аист: [поэтическая коллекция]. Киев: Логос. 204с.
  8. Багрий, Ольга (2013). Вера. Надежда. Любовь: [поэтическая коллекция]. Киев: Логос.176с.
  9. Багрий, Ольга (2015). Призрачные дали: [поэтическая коллекция]. Киев: Логос. 160с.
  10. Багрий, Ольга (2017). Вечность в бесконечности: [поэтическая коллекция]. Киев: Логос. 162с.
  11. Багрий, Ольга (2000). Солнышко и мы: [стихи]. Киев: Гнозис. с.50.
  12. Багрий, Ольга (2000). Мой новый друг: [стихи]. Рига: «JUMI». с.32.
  13. Багрий, Ольга (2000). Mon Nouvel Ami: [Стихи. Французский]. Рига. с.32.
  14. Багрий, Ольга (2000). Грибной дождик: [стихи]. Рига: «JUMI». с.36.
  15. Багрий, Ольга (2003). Мои животные. Киев: Феникс. с.96.
  16. Багрий, Ольга (2017). Зимние радости: [стихи]
  17. Багрий, Ольга (2017). Мой новый друг: [Стихи. Французский]. Киев. с.32.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Багрий, Ольга (2001). Потерянные во времени (рос) . Киев: Гнозис. с. 196.
  2. ↑ Каландаров, Марат (2004). Планета поэтов. Сборник стихов (рус) . Рига: Библиотека МАПП. с. 304.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багрій_Ольга_Костянтинівна&oldid=42215493