Астрід Клеве

шведська вчена-ботанік, геолог, хімік

Астрід Клеве (швед. Astrid Cleve; 1875 — 1968) — шведська вчена-ботанік, геолог, хімік, дослідник в Уппсальському університеті. Вона була першою жінкою в Швеції, яка отримала ступінь доктора наук.

Астрід Клеве
Astrid Cleve von Euler.png
Народилася 22 січня 1875(1875-01-22)[1]
Уппсала[d], Швеція[1]
Померла 8 квітня 1968(1968-04-08)[2] (93 роки)
Уппсала[d], Швеція[1]
Поховання
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність біологиня, геологиня, хімікиня, ботанік, викладачка університету
Галузь ботаніка
Alma mater Уппсальський університет[4][1]
Заклад Уппсальський університет[4]
Членство Q98525218?[5]
Батько Пер Теодор Клеве[4][1][6]
Мати Alma Cleved[6]
Брати, сестри Célie Bruniusd[6] і Agnes Cleve-Jonandd[6]
У шлюбі з Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін[4][1]
Діти Ульф фон Ейлер[4], Georg von Eulerd і Karin Stolped

БіографіяРедагувати

Астрід Клеве народилася 22 січня 1875 року в Уппсалі, Швеція. Вона була найстаршою донькою хіміка, океанографа, геолога та професора Пера Теодора Клеве та його дружини Альми. Разом із двома молодшими сестрами Астрід отримала початкову освіту вдома, їх навчала мама, одна з перших жінок у Швеції, яка отримала гімназійну освіту. У лабораторії батька, де він досліджував планктон Астрід Клеве вивчала основи наук,і це викликало її зацікавлення діатомовими водоростями.

Восени 1891 року вона розпочала вивчати природничі науки в Уппсальському університеті, закінчила університет у січні 1894 року зі ступенем бакалавра [8]. Згодом вона отримала посаду асистента професора хімії у прогресивному Стокгольмському університеті[9]. Під час роботи вона познайомилася з німецько-шведським біохіміком, а пізніше Нобелівським лауреатом Гансом фон Ейлер-Хельпіном[10]. У 1902 році вони одружилися і Астрід отримала прізвище Клеве фон Ейлер. У них було п'ятеро дітей[9], троє з яких народилися невдовзі після того, як Астрід закінчила університет[10], один з синів, Ульф фон Ейлер, став фізіологом та Нобелівським лауреатом[9]. Їх шлюб розпався у 1912 році; сімнадцять років потому, у 1929 році, Ганс фон Ейлер-Хельпін отримав Нобелівську премію з хімії за свої дослідження ферментації[10][9]. З 1911 до 1917 року Астрід Клеве працювала вчителем у Стокгольмській жіночій семінарії. Також у цей період вона продовжила свої дослідження. Після завершення вчителювання вона переїхала до Вермланду, де вона жила у 1917-1923 роках. У Вермланді вона очолювала «Науково-дослідну лісову лабораторію (Skoghallsverkens)», дочірню компанію Uddeholm Company; де вона продовжувала проводити дослідження[10]. Згодом сім'я перебралася до Уппсали, а у 1933 році вони переїхали до ферми в Ліндесбергу, де вирощували овець. Окрім землеробства, Клеве займалася викладанням у реальній школі[11]. У 1949 році сім'я повернулася до Уппсали, де вона прожила більшу частину життя; у тому ж році вона стала католичкою. У 1968 році, у віці 93 років, у неї була операція на грижу, з якої вона вже не змогла відновитися. Астрід Клеве фон Ейлер померла 8 квітня 1968 року у будинку для престарілих у Вестеросі.

Наукові дослідженняРедагувати

У 1895-1896 роках Астрід Клеве займалася вивченням діатомових водоростей. Результати ідентифікації та виявлення нових діатомів у арктичних озерах вона опублікувала у роботі On recent freshwater diatoms from Lule Lappmark in Sweden. Також вона досліджувала екосистеми рослин у далеких північних регіонах та їх адаптацію до суворих умов[8]. У період з 1896 до 1898 року Клеве опублікувала 4 статті з хімії щодо азотистих органічних сполук у різних структурах. Її дослідження ітербію, проведене в університеті Уппсала, було опубліковане у Стокгольмському університеті; вона визначила атомну масу та інші властивості елемента[10]. У травні 1898 року, у віці 23 років, вона отримала ступінь доктора наук в Уппсальському університеті[8], тема її дисертації Studier ofver några svenska väksters groningstid och förstärkningstadium,[12] — "Дослідження терміну проростання та стадії росту деяких шведських рослин". Вона була другою жінкою, яка зробила це, і першою у своїй галузі науки. З 1898 до 1902 року вона виконувала обов'язки асистента професора у Стокгольмському університеті[10]. Під час свого перебування на посаді асистента у Стокгольмі вона опублікувала статтю про лантан та селен[9]. Вона залишила роботу на хімічному факультеті Стокгольмського університету після одруження з Гансом фон Ейлер-Хельпіном. За п'ять років після одруження Клеве спільно зі своїм чоловіком опублікувала 16 наукових робіт. Подружжя працювало над вивченням азотистих органічних сполукам, синтезу кетозів з формальдегідів, хімічних речовин у смолах та промислового синтезу спирту. У 1910-1912 роках під час роботи вчителем середньої школи Клеве відновила дослідження планктону, в основному вивчаючи флору в водоймах біля Стокгольму. Результати цих досліджень є важливими і сьогодні, оскільки це єдина публікація, що стосується забруднення діатомовими водоростями, яке відбулося в регіоні Стокгольму. У 1913 році Клеве отримала посаду біологічного асистента Шведської гідрографічної біологічної комісії. У 1917 році вона опублікувала монографію за результатами досліджень планктону в протоці Скагеррак. Згодом вона очолила «Науково-дослідну лісову лабораторію (Skoghallsverkens)», дочірню компанію Uddeholm Company, де продовжила наукову роботу. Її дослідження, проведені у 1920-1925 роках, опубліковані у 23 статтях, стосувалися властивосей лігніну, його вмісту у деревині, склад хвої сосни та ялини, роль вуглекислого газу у рослинах[10], проте в основному робота була зосереджена на хімії лігніну[9]. У цей період вона не припиняла викладати у школі та написала наково-популярну книгу про селен а також підручник з прикладної біохімії[10].

Приблизно у цей час, а згодом і в 1960-х роках, Клеве знову сфокусувала свої дослідження на живих і викопних діатомових водоростей у Балтійському морі. Її дослідження також були пов'язані з палеоботанічними проблемами, включаючи зміни рівня води в Балтійському морі[10]. У той же період, між 1932 і 1955 роками, вона опублікувала декілька монографій з таксономії діатомів. У 1951 році Клеве видала монографію про шведські та фінські діатоми Die Diatomeen von Schweden und Finnland, над якою працювала протягом більше десяти років[11]. У 1945 році вона повернулася до Уппсальського університету на кафедру геології. У 1948 році вона була нагороджена почесним ступенем Jubilee Doctor of Philosophy, як перша жінка у Швеції. У 1955 році отримала статус почесного професора за вивчення діатомів[13]. Клеве продовжувала видавати наукові публікації до 86-річного віку[9].

Окремі наукові праціРедагувати

  • On recent freshwater diatoms from Lule Lappmark in Sweden (1895)
  • Studier öfver några svenska växters groningstid och förstärkningsstadium (1898, дисертація)
  • Bidrag till kännedomen om ytterbium (1901)
  • Cyclotella bodanica i Ancylussjön: Skattmansöprofilen ännu en gång (1911)
  • Försök till analys av Nordens senkvartära nivåförändringar (1923)
  • The diatoms of Finnish Lapland (1934)
  • Sundets plankton: sammansättning och fördelning (1937)
  • Bacillariaceen-assoziationen im nördlichsten Finnland (1939)
  • Natur und Alter der Strandflächen Finnlands: Eine spätquartäre Rekonstruktion (1943)
  • Die diatomeen von Schweden und Finnland I-V (1951-1955)
  • Was war der Svea älv? (1957)

Див. такожРедагувати

Список жінок-ботаніків

ПриміткиРедагувати