Макаревич Анна Мойсеївна
А́нна Мойсе́ївна Макаре́вич (уроджена Розенштейн, псевдонім — Кулішова; 9 січня 1854 (28 грудня 1853), Сімферополь — 29 грудня 1925, Мілан) — народниця, соціалістка, політична діячка, феміністка.
| Макаревич Анна Мойсеївна | |
|---|---|
_-_Anna_Kuliscioff_a_Firenze_(1908).jpg) | |
| Ім'я при народженні | італ. Anja Moiseevna Rosenštein |
| Псевдо | Anna Kuliscioff[1] |
| Народилася |
28 грудня 1853 (9 січня 1854)[2] Сімферополь, Російська імперія |
| Померла |
27 грудня 1925[2] (71 рік) Мілан, Королівство Італія[1] |
| Поховання | Монументальне кладовище |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | лікарка, журналістка, політична діячка, редакторка |
| Alma mater | Падуанський університет і Цюрихський університет |
| Знання мов | італійська[2] |
| Членство | Південні Бунтарі і Unione femminile nazionaled |
| Партія | Італійська соціалістична партія і United Socialist Partyd |
Життєпис ред.
Народилась в Сімферополі у купецькій сім'ї.
Закінчила Сімферопольську губернську гімназію (навчалася разом з Андрієм Желябовим), потім вступила до Цюрихського політехнікуму; 1873 року через зв'язки зі членами гуртка братів Жебуньових повернулась зі Швейцарії до Одеси, з групою П. Макаревича 1875 року увійшла до складу гуртка «чайковців»; була обвинувачена в пропаганді серед робітників, але уникла арешту і тому не притягувалася по «процесу 193-х», де проходив і судився її перший чоловік П. Макаревич.
1877 року як народниця діяла в групі «південних бунтарів» Володимира Дебагорія-Мокрієвича в Києві й області, серед них були: Віра Засулич, Я. Стефанович, М. Фроленко та інші. Після арештів частини товаришів по Чигиринській справі виїхала до Парижа, де жила під псевдонімом Кулішова; у травні 1877 року арештовувалася в Парижі та Флоренції за участь в організації секції Інтернаціоналу, була вислана зі Франції.
Залучалася до діяльності емігрантських соціалістичних груп, зокрема, коли жила у Швейцарії під прізвищем другого чоловіка, соціаліста А. Коста; 1877 року в Женеві підписалася під статутом «Товариства допомоги політичним вигнанцям із Росії» поряд з підписами Михайла Драгоманова, П. Аксельрода, князя Петра Кропоткіна та інших. З 1885 року жила в Італії, 1890–91 років разом з чоловіком Філіппо Тураті заснувала журнал «Critica sociale», з 1892 року брала участь у заснуванні Партії італійських трудящих.
Померла в Мілані.
Зовнішність ред.
Народник Микола Бух, у своїх мемуарах, згадував епізод, коли він з іншими членами гуртка був на танцях і деякі сторонні присутні подумали, що «гарненька Макаревич, яка виблискувала своїми чарівними оченятами», це переодягнений хлопчик[3].
Примітки ред.
Джерела ред.
- Бух Н. К. Воспоминания : [рос.]. — Москва : Издательство Общества бывших политкаторжан и ссыльнопоселенцев, 1928. — 200 с.
- Глизь І. І. Макаревич Анна Мойсеївна [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література ред.
- «Каторга и ссылка» (М.), 1924, № 1, 4 (11); 1925, № 1 (14)
- Schiavi A. Anna Kuliscioff. Roma, 1955
- Афанасьев о революционной деятельности Анны Кулешовой в 1873—1892 гг. В кн.: Россия и Италия. М., 1968
- Павлюченко Э. А. Женщины в русском освободительном движении. М., 1988.
- Анатолій Дубовик. Ганна Макаревич (Кулішова): незвичайне життя європейської соціалістки // Спільне, 08.03.2024