Відкрити головне меню

Бро́вки Перші (в давнину — Бровки) — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області.

село Бровки Перші
Будинку старої школи в с.Бровки 68.JPGСтара школа в теперішньому стані
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський
Рада/громада Бровківська сільська рада
Код КОАТУУ 1820380801
Основні дані
Колишня назва Бровки
Населення 961
Площа 32,17 км²
Густота населення 29,87 осіб/км²
Поштовий індекс 13444
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 49°55′55″ пн. ш. 29°11′51″ сх. д. / 49.93194° пн. ш. 29.19750° сх. д. / 49.93194; 29.19750Координати: 49°55′55″ пн. ш. 29°11′51″ сх. д. / 49.93194° пн. ш. 29.19750° сх. д. / 49.93194; 29.19750
Середня висота
над рівнем моря
236 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 13444, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с.Бровки Перші, вул.Кірова,4, тел. 5-14-35
Карта
Бровки Перші. Карта розташування: Україна
Бровки Перші
Бровки Перші
Бровки Перші. Карта розташування: Житомирська область
Бровки Перші
Бровки Перші
Мапа

Село розташоване за 1 км від залізничної станції Бровки (з 1870 року) (лінія Фастів - Козятин). Село межує з селом Ярешки і підпорядковується спільній сільській раді.

Зміст

Походження назвиРедагувати

Щодо походження назви села “Брівки” існує три легенди.

Перша роповідає, що на місті села було два великі озера. Люди почали селитися навколо цих озер, і дивлячись звисока, неважко було помітити, що будинки були ніби брови над очима. І саме на честь цього незвичного явища поселення назвали Брівками.

Інша розповідає,що жив тут пан,який мав у своєму розпорядженні велику територію. І була в нього дочка з надзвичайно красивими бровами. Саме на честь краси брів своєї доньки він назвав одне із сіл Брівками.

Третя легенда розповідає, що в нашому селі за часів козаччини жив козак на ім'я Бровко. У селі він побудував красиву церкву і саме на честь засновника цієї споруди село було назване Брівками.

ІсторіяРедагувати

 
Мапа 1860 р.

Під час правління польського короля Сигізмунда III село було колонізоване польською шляхтою. Воно було власністю князів Любомирських, а потім Рогозинських. Починаючи з 18 століття, селом, яке входило до Сквирського повіту, володів рід Сцібор-Рильських. Село мало власну церкву та вітряний млин.

З 1834 року селом, разом із сусідніми Ярешками (загалом — 412 чоловіч. душ), володів Діонизій-Каетан (Діонисій Антонович) Рильський (Сцібор-Рильський) — двоюрідний брат Теодора Рильського — прадіда Максима Рильського і онук відомого Шимона Рильського, що належав до гербу Остоя. Протягом трьох років згідно з вибором місцевого дворянства Діонисій Сцібор-Рильський був сквирським повітовим суддею. У 1870 населення становило 723 православних і 39 католиків.[1]

До 1918 селом володів Оскар Сцібор-Рильський (Oskar Ścibor-Rylski) разом з дружиною Марією з роду Раціборовських.

За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932–1933 рр. у селі загинуло 19 людей[2].

ПерсоналіїРедагувати

 
Збігнєв Сцібор-Рильський
  • Шевченко Олесь Євгенович (22 лютого 1940), народився в м.Сквира Київської обл. Журналіст, учасник національно-визвольного руху, політичний діяч, кавалер ордена «За мужність» 1 ступеня. У 1957 р. закінчив десятирічку у школі, що розміщувалася в маєтку Сцібор-Рильських. Надалі навчався й мешкав у Києві. Одружений з Лідією Шевченко (дів. — Сидоренко, с. Бровки, 16 липня 1946), яка по материнській лінії (Шостаківські) є прямим нащадком діда президента УНР Михайла Грушевського Федора Грушевського.
  • З Бровками пов'язнані дитячі спогади Максима Рильського, який гостював у родичів по батьковій лінії, маєток яких знаходився в Бровках. Ці спогади знайшли відображення у перших віршах поета:
ДИТИНСТВО
М.Т.Рильський
На стільці я їду по Сахарі,
Пелікана з палички стріляю,
Поринаю в піну Ніагари, 
Океан на трісці пропливаю.

Вчора був я лоцманом. Синіли
І ревіли темнокосі хвилі,
А сьогодні я господар вілли, 
Де в саду блукають пави білі.

Взавтра маю їхати в Пампаси, 
Де бізони бродять табунами, 
І складаю їстівні припаси: 
Сухарі, консерви, сир од лами.

А Ясько готує томагавки
І бурмоче, чистячи гвинтовки, 
Що, мовляв, бізон - не для забавки, 
А Пампаси - не Криве й не Бровки. 
1911-1918

Фото з архіву Сцібор-РильськихРедагувати

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Чернецький Євген. Розділ VII. Родознавчі студії
  2. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 215
  3. Generał brygady Zbigniew Ścibor-Rylski ps. «Motyl»