Вчорайшенський район (до 1925 року — Бровківський район) — адміністративно-територіальна одиниця УРСР, що існувала з 1923 по 1957 роки в складі Бердичівської округи, Київської області (1935—1937) та Житомирської області (1937—1957). Районний центр — село Вчорайше.

Вчорайшенський район
адміністративно-територіальна одиниця
Основні дані
Країна: УРСР
Область: Бердичівська округа, Київська область, Житомирська область
Утворений: 7 березня 1923
Ліквідований: 28 листопада 1957
Населення: 32 290 (1939)
Площа: 445,9[1] км²
Густота: 75,05 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр: с. Вчорайше
Районна влада
Мапа
Мапа

Історія та адміністративний устрій ред.

Район було утворено 7 березня 1923 року як Бровківський район, з центром у с. Бровки, у складі Бердичівської округи. До складу увійшли Бистріївська, Бровківська Перша, Бровківська Друга, Василівська, Вчорайшенська, Макарівська, Шпичинецька, Ярешківська сільські ради Бровківської волості Сквирського повіту та Лебединецька, Малонизгурецька, Малочернявська, Чорнорудська, Ярославська сільські ради Мало-Чернявської волості Бердичівського повіту.

27 березня 1925 року[2]:

17 червня 1925 до складу району увійшли Мало-П'ятигірська, Каменівська та Халаїмгородоцька сільради ліквідованого Білопільського району, а також Бистрицька і Моїсівська сільради Ружинського району[3].

2 вересня 1930 року було скасовано поділ УРСР на округи, через що, від 15 вересня 1930 року, Вчорайшенський район, як і решта окремих адміністративних одиниць, перейшов у безпосереднє підпорядкування до республіканського центру.

Ліквідований 3 лютого 1931, територія приєднана до Ружинського району[4].

17 лютого 1935 відновлений в складі Київської області[5]. До складу включені: Бровківська Перша, Бровківська Друга, Бистріївська, Вчорайшенська Перша, Вчорайшенська Друга, Верховенська, Велико-Чернявська, Мало-Чернявська, Каменівська, Крилівська, Мусіївська, Макарівська, Мало-П'ятигірська, Мало-Низгурецька, Чорнорудська, Шпичинецька, Ярославська, Ярешкинська та Халаїмгородоцька сільські ради зі складу Ружинського району.

22 вересня 1937 перейшов до складу новоутвореної Житомирської області[6].

Станом на 1 вересня 1946 року складався із 19 сільських рад, до складу яких входило 24 населених пункти — 20 сіл та 4 хутори. Сільські ради: Бистрівська, Бровківська Перша, Бровківська Друга, Василівська, Велико-Чернявська, Верхівнянська, Вчорайшенська, Городківська, Каменівська, Крилівська, Макарівська, Малонизгорецька, Малоп'ятигірська, Малочернянвська, Мусіївська, Чорнорудська, Шпицинецька, Ярешківська та Ярославківська.

8 червня 1953 року до складу Каменівської сільської ради було включене село Жерделі Андрушівського району.

З 11 серпня 1954 року кількість сільських рад було скорочено до 15 — ліквідовано Бровківську Другу, Мусіївську, Ярославківську та Ярешківську.

28 листопада 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР район було ліквідовано, його територія майже у повному складі увійшла до складу Ружинського району, окрім Городківської, Каменівської та Малоп'ятигірської сільрад (відійшли до Андрушівського району) та Бровківської сільради (відійшла до Попільнянського району)[7].

Населення ред.

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1926 року у Вчорайшенському районі мешкало 33 464 особи[8] (48,74 % або 16 309 чоловіків та 51,26 % або 17 155 жінок). З них 41,95 % або 14 037 були письменними[9]. Рівень письменності серед чоловіків — 56,32 %, жінок — 28,28 %.

Розподіл населення за рідними мовами був наступним[9]:

Рідна мова Кількість Частка, %
українська 31572 94,35
єврейська 1177 3,52
польська 492 1,47
російська 143 0,43
інші 80 0,24

Національний склад населення за даними перепису 1926 року[9]:

Національність Кількість Частка, %
українці 31090 92,91
євреї 1194 3,57
поляки 970 2,9
росіяни 126 0,38
білоруси 24 0,07
німці 21 0,06
інші 39 0,12

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 32 290 осіб, з них українців — 29 415, росіян — 1 208, німців — 60, євреїв — 625, поляків — 803, інших — 179[10].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Матеріали до опису округ УСРР: Бердичівська округа / Центральне статистичне управління УСРР. – Х., 1926. – 62 с.
  2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля»
  3. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині і Поділля»
  4. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 33 від 3 лютого 1931 «Про реорганізацію районів УСРР»
  5. Постанова Президії ВУЦВК № 20 від 17 лютого 1935 «Про склад нових адміністративних районів Київської області»
  6. Постанова ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 «Про розділення Харківської області на Харківську і Полтавську, Київської — на Київську і Житомирську, Вінницької — на Вінницьку і Кам'янець-Подільську та Одеської — на Одеську і Миколаївську області»(рос.)
  7. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 36, 532. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 29 жовтня 2020. 
  8. Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том XI—XIII Украинская ССР — М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР.
  9. а б в Всесоюзная перепись населения 1926 года. — Том ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. — М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. — 472 с.
  10. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 16 березня 2023. 

Джерела ред.