Вчорайше

село в Україні, адміністративний центр Вчорайшенської сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області

Вчора́йше — село в Україні, адміністративний центр Вчорайшенської сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 1 308 осіб (2001).

село Вчорайше
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Вчорайшенська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020050010092154
Облікова картка с. Вчорайше 
Основні дані
Засноване 1584
Населення 1 308 (2001)
Площа 4,122 км²
Густота населення 317,32 осіб/км²
Поштовий індекс 13610
Географічні дані
Географічні координати 49°51′49″ пн. ш. 29°08′57″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
240 м
Водойми р. Постіл
Місцева влада
Адреса ради вул. Бердичівська, 1, с. Вчорайше, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13610
Карта
Вчорайше. Карта розташування: Україна
Вчорайше
Вчорайше
Вчорайше. Карта розташування: Житомирська область
Вчорайше
Вчорайше
Мапа
Мапа

CMNS: Вчорайше у Вікісховищі

Географія ред.

Селом протікає річка Постіл.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 3 826 осіб, з них українців — 3 101, росіян — 128, німців — 7, євреїв — 494, поляків — 55, інших — 41[1].

Історія ред.

На думку В. Б. Антоновича, кургани без кінних погребінь були древлянськими. Виходячи з цього, кургани, що находяться під самим Києвом  (Совки, Китаївська Пустинь) та поблизу річки Роставиці (Буки, Ягнятин, Вчорайше), також були віднесені до древлянських[2].

У «Люстрації Київської землі» за 1471 рік згадується село Вчерашнєє, у якому сидить отаман.[3]

Населений пункт згадується у книзі «Herby Rycerstwa Polskiego» польського геральдика та історика Бартоломія Папроцького, виданій у 1584 році[4].

З початку 18 сторіччя — у складі Речі Посполитої.

З початку XVIII століття село належало князям Любомирським та відносилось до Ружинського ключа. Від Станіслава Любомирського близько 1770 року Вчорайше куплене Ільницьким, котрий продав це поселення в 1794 році Каспару Івановському.

З 1793 року — в складі Російської імперії.

Івановський добився права містечка в 1818 році. З цього часу тут почали селитися євреї. Пізніше перейшло до сина Каспара — Діонісія, а потім до його дочки.

У 19 — на початку 20 століття — містечко Сквирського повіту Київської губернії.

Після встановлення радянської влади у містечку існувала Вчорайшенська єврейська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.[5]

У 1923—1931 та 1935—1957 роках — районний центр Житомирської області[6].

До 31 липня 2018 року — адміністративний центр Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області[7].

Відомі особи ред.

Примітки ред.

  1. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 16 березня 2023.
  2. «Советская Археология» № 1 за 1960 год.http://www.ovruch.info/terrytoryya-drevlyan-po-arheolohycheskym-dannyim-y-p-rusanova/
  3. Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том II. runivers.ru. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 12 червня 2021.
  4. 8. Wzerazne, Вчорашнє, с. Вчерайше Ружинського р-ну Житомирської обл. http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/AuxHistSci/HistGeography/Paprocki.html [Архівовано 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
  5. Отдел ГАЖО в г. Бердичеве. ukrfamily.com.ua (укр) . с. ф.р-755. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  6. http://www.rujen.ru/index.php/ Вчорайше
  7. Вчорайшенська сільська рада Житомирська область, Ружинський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  8. Гордійчук, Мирон (2018). Особистість, громадська і наукова діяльність Володимира Амвросійовича Менчиця (1837-1916). Архів оригіналу за 12 січня 2021.

Література ред.

  • Вчора́йше // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.624
  • Похилевич Л. І. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии», Видання Києво-Печерської Лаври. 1864.

Посилання ред.