Маринич Микола Агафонович
Микола Агафонович Маринич (рос. Николай Агафонович Маринич; 25 вересня 1885, с. Бровки — 17 листопада 1921, с. Малі Міньки) — православний священник, протоієрей, капелан Армії УНР, керівник головної управи військового духовенства[1], член Всеукраїнської православної церковної ради[2].
| Микола Маринич | |
|---|---|
| отець Микола | |
 | |
| Народився | 25 вересня (7 жовтня) 1885 Бровки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 17 листопада 1921 (36 років) Малі Міньки, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Українська СРР ·розстріл |
| Країна | .svg){kind=small} УНРРосійська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Київська духовна семінарія |
| Учасник | Перший зимовий похід і Другий зимовий похід |
| Членство | Всеукраїнська православна церковна рада |
| Титул | протопресвітер |
| Військове звання | капелан  Армії УНР |
| Конфесія | Московський патріархат, УАПЦ |
| Батько | Агафон Маринич |
Життєпис
ред.Народився у с. Бровки Сквирського повіту Київської губернії Російської імперії.
Закінчив Київську духовну семінарію РПЦ МП.
У 1914 р. отримав єпархіальну нагороду — набедреник (Радомисльський повіт Київської губернії)[3].
Став членом Військового клубу імені П. Полуботка[1], і як представник клубу о. М. Маринич брав участь у формуванні 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького. 17 квітня 1917 р. добровільно вступив до лав 1-го Українського козацького полку імені Б. Хмельницького та став його полковим священиком.
Від 6 грудня 1917 р. став головним священиком військ Української Центральної Ради, від 13 березня 1918 р. був капеланом Інструкторської школи старшин, від 17 липня 1918 р. був капеланом в Окремій Запорізькій дивізії Армії Української Держави, від 11 грудня 1918 р. — капеланом Окремого Чорноморського коша військ Директорії УНР, від 1 лютого 1919 р. — капелан Залізнично-технічного корпусу та 9-ї Залізничної дивізії ДАУНР, від 20 грудня 1919 р. — капелан Збірної (згодом 4-ї) Київської дивізії АУНР[1].
Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.[4]:
На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович
У березні 1921 р. був на з'їзді українських військових капеланів у м. Тарнів, організованому міністром ісповідань УНР Іваном Огієнко[5].
Учасник Першого Зимового походу. У листопаді 1921 р. брав участь у Другому Зимовому поході.
Потрапив у полон під час бою під с. Малі Міньки і замордований більшовиками.
Родина
ред.Мав від шлюбу трьох дітей у с. Почуйки Сквирського повіту Київської губернії.
Примітки
ред.- ↑ а б в «Військові священики Армії Української Народної Республіки [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.]» // Тинченко Я., Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II.
- ↑ Явдась М. Українська автокефальна православна церква. Документи для історії української автокефальної православної церкви. Мюнхен-Інгольштадт, 1956.
- ↑ (рос.)Киевские епархиальные ведомости. 1914 год № 14-15 — 6—13 апреля. Епархиальные награды (По Радомысльскому уезду): Скуфьею, Набедренником [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Слюсаренко П. М., «Душпастирська служба в армії Української народної республіки періоду російсько-польської війни 1920 року» // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2003 р. — Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2003. — С.290–292.
- ↑ Михалевич Віктор, Духівництво у військових структурах: історичний досвід і сучасністьPDF, 2012 р. // «Волинь і волиняни у Другій світовій війні: збірник наукових праць». —— С. 130.
Джерела
ред.- Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР»
- «Маринич Миколай Агафонович» // Перерва В. С., Історія шкільництва в містах і селах Київщини XIX — поч. XX ст. [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2008. — 627 с. — С. 599.