Відкрити головне меню

Михайло Тимофійович Обертович (рос. Михаил Тимофеевич Обертович; нар. 30 вересня 1888—?) — православний священик, капелан Армії УНР[1], монах і архімандрит[2].

Михайло Обертович
отець Михайло
Псевдо Модест
Народився 30 вересня 1888(1888-09-30)
Житомир
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСРFlag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність капелан Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg Російської імператорської армії
капелан Coat of Arms of UNR.svg Армії УНР
Alma mater Волинська духовна семінарія
Титул архімандрит
Конфесія Московський патріархат,
УАПЦ,
РПЦ МП
Батько Тимофій Обертович
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився у м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії, у родині робітників.

Завершив навчання в 1-й Житомирській чоловічій гімназії, закінчив дворічні курси богословських наук[2] у Волинській духовній семінарії[3]. У 1911 р. отримав хіротонію на Священство[2] (диякон).

2 лютого 1913 р. він отримав хіротонію на Священство (пресвітер).

Під час Першої світової війни служив полковим священиком 5-го запасного піхотного полку та ударного батальйону 71-ї піхотної дивізії. Нагороджений наперсним хрестом, орденами Святого Станіслава 3-го ступеня й 2-го ступеня.

У 1919 р. був капеланом 1-го кінного полку імені О. Осецького та 4-го пішого рекрутського Сірожупанного полку ДАУНР. Був інтернований до Польщі, але повернувся[4].

Від літа 1920 р. — капелан 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії, а пізніше — капелан всієї 3-ї Залізної дивізії.

Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.[5]:

На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович

Від 1921 р. — капелан Окремої кінної дивізії.

Михайло Обертович став резидентом[ru] СД й співпрацював з Гестапо, мав на зв'язку агентуру, яка використовувалася по лінії розробки антифашистського підпілля[6].

У 1943 р. отримав постриг й хіротонію на архимандрита з іменем Модест[2].

У СРСР служив у кафедральному соборі й Успенській церкві Житомира[2], потім — у Преображенському соборі РПЦ МП у 1944 р.[7]. Як архімандрит Модест Обертович був уповноваженим Житомирського єпархіального управління 17 червня 1944 р.[8].

РодинаРедагувати

Був одружений, мав одну доньку у м. Житомирі.

ПриміткиРедагувати

  1. Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР»
  2. а б в г д Жилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3.
  3. (рос.)Ученики Волынской духовной Семинарии в 1905—1906 учебном году, 10.11.2012.
  4. Тинченко Я., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2
  5. Слюсаренко П. М., «Душпастирська служба в армії Української народної республіки періоду російсько-польської війни 1920 року» // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2003 р. — Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2003. — С.290–292.
  6. (рос.)Веденеев Д. В., «Атеисты в мундирах. Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины», изд. ООО «ТД Алгоритм», Москва, 2016 г., 820 с., 43 ил. — С.36 — ISBN 978-5-906880-40-6.
  7. Звернення до Президента України з приводу передачі Хресто-Воздвиженського храму Російській Церкві, 10 жовтня 2011. // Свято-Михайлівський кафедральний собор м. Житомира.
  8. Кучерук Ігор, «Православна Житомирщина» № 9 (173), вересень 2012 р. — С.7.

ДжерелаРедагувати