Почу́йки — село в Україні, у Попільнянському районі Житомирської області. Населення становить 794 осіб. Центр Почуйківської сільської ради.

село Почуйки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Громада Квітнева сільська громада
Код КОАТУУ 1824785501
Основні дані
Засноване 1746
Населення 794
Площа 6,271 км²
Густота населення 126,61 осіб/км²
Поштовий індекс 13534
Телефонний код +380 4137
Географічні дані
Географічні координати 49°56′37″ пн. ш. 29°36′28″ сх. д. / 49.94361° пн. ш. 29.60778° сх. д. / 49.94361; 29.60778Координати: 49°56′37″ пн. ш. 29°36′28″ сх. д. / 49.94361° пн. ш. 29.60778° сх. д. / 49.94361; 29.60778
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 13534, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Почуйки, вулиця Миру, будинок 2-В
Карта
Почуйки. Карта розташування: Україна
Почуйки
Почуйки
Почуйки. Карта розташування: Житомирська область
Почуйки
Почуйки
Мапа

CMNS: Почуйки у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село Почуйки розташоване за 15 км від районного центру смт. Попільня на схід, за 100 км від м. Києва та за 3 км від залізничної зупинки «Чернявка» Південно-Західної залізниці. Площа сільської ради — 33,371 км², а площа населеного пункту становить — 6,229 км².

НазваРедагувати

Є декілька версій походження назви села — «Почуйки». За однією з них, у 1380 році дана місцевість належала Великому князівству Литовському і найменувалася за прізвищем князя Почутко, який був призначений охороняти територію, у документах значиться «Почуйкове на Кам'янці».

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село у документах значиться в 1471 році, на той час було 12 мешканців села. Після татарської навали під керівництвом Манглі Герея Почуйки надовго запустіли. Потерпали вони й від нападів поляків, турків, московитів. Проходили через Почуйки козацькі полки під проводом Криштофа Косинського (15911593), Северина Наливайка (1596), Іллі Голоти (1649), відвідували село також і воїни Богдана Хмельницького.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 73 жителі села[1].

У роки Німецько-радянської війни 297 жителів села воювали у лавах радянської армії, 289 — нагороджено орденами і медалями, 184 — загинули. У грудні місяці 1943 року село було звільнене від німецьких військ.

На території сільської ради працювали і працюють такі трудові династії хліборобів — Коваля Михайла, Задорожнього Олексія, Бабича Степана, доярок — Чорнобай Тетяни, Швагро Ганни, Сьомки Ганни, Каліберди Лідії та інших.

СьогоденняРедагувати

На території села знаходяться два фермерських господарства та приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», яке має племінні заводи по розведенню чорно-рябої молочної, червоно-рябої молочної порід великої рогатої худоби та поліської м'ясної породи, племінні репродуктори по розведенню коней породи «Новоолександрівський ваговоз» і свиней великої білої породи, завод по виробництву насіння та є одним з найкращих в області. Значних успіхів ПСП «Україна» досягло завдяки вмілому правлінню Заслуженого Працівника сільського господарсва, ветерана праці, учасника війни — бойових дій, кавалера ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, Кельвича Леоніда Миколайовича, котрий очолював його протягом 19862008 років.

З 2008 року ПСП «Україна» перейшло у власність малого приватного підприємства фірми «Ерідон». В 2015 році компанія «Ерідон» інвестувала 80 млн грн в будівництво тваринницького комплексу на 500 голів великої рогатої худоби[2].

2018 року відкрито новий сучасний насіннєвий завод. Замовник будівництва ПСП «Україна».[3] Завод є найсучаснішим в Україні та устаткований обладнанням визнаного світового лідера — німецької компанії Petkus («Петкус»). Він має найвищий рівень комп'ютеризації та автоматизації всіх виробничих процесів. Якість насіння буде повністю відповідати кращим світовим стандартам. Площа комплексу становить 7118,1 м², а вартість основних фондів, які прийнято в експлуатацію, 644347 тис. грн.[4]

На території сільської ради діє дві релігійні громади. В селі є загальноосвітня школа І — II ступенів в якій навчається 101 учень, лікарська амбулаторія, дитячий садочок, пекарня, відділення зв'язку, магазини, бібліотека, аптека та будинок культури.

Село газифіковане. Село потопає в зелені, квітучих садах. В селі є два ставки. Площа одного з них становить понад 150 га.

Відомі людиРедагувати

В селі народилися такі видатні люди:

  • Тадеуш Йотейко (нар. 1 квітня 1872 р.) — польський видатний композитор, диригент, віолончеліст, педагог.
  • Михайло Іонович Польовий (Бронштейн Мойше Духід Йонов Янкель Маркович) (нар. 2 січня 1914 р.) — український письменник.
  • Соломончук Григорій Якович (1957 р. н.) — гуморист.
  • Трощинський Володимир Павлович (1951  р. н.) — доктор історичних наук, нагороджений орденом «За заслуги» III ст., лауреат Державної Премії за працю «Українці крізь віки».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати