Вікіпедія

Антонов Олексій Геннадійович

український футболіст
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Олексій Антонов.

Олексі́й Генна́дійович Анто́нов (нар. 8 травня 1986, Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — український футбольний тренер, колишній український футболіст, нападник, колишній гравець національної збірної України. Виступав складі таких українських футбольних клубів, як харківський «Металіст», луганська «Зоря», маріупольський «Іллічівець», дніпропетровський «Дніпро», криворізький «Кривбас» та одеський «Чорноморець».

Ф
Олексій Антонов
Олексій Антонов
Олексій Антонов
Олексій під час виступів у складі «Чорноморця»
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Геннадійович Антонов
Народження 8 травня 1986(1986-05-08)[1][2] (37 років)
  Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 179 см
Вага 76 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Нападник
Юнацькі клуби
1999—2000
2000—2001
2001
2001—2002
2002
2002—2003
2003 		Україна УФК-2 (Дніпро)
Україна УФК (Дніпро)
Україна «Дніпро»
Україна УФК (Дніпро)
Україна «Дніпро»
Україна УФК (Дніпро)
Україна «Металург» (З)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2003—2004 Україна «Дніпро» 0 (0)
2003—2004 → Україна «Дніпро-2» 24 (8)
2004—2007 Росія «Кубань» 5 (1)
2007 → Україна «Металіст» 8 (4)
2007—2010 Україна «Металіст» 25 (3)
2008—2009 → Україна «Зоря» 37 (4)
2010—2011 Україна «Іллічівець» 23 (10)
2011—2013 Україна «Дніпро» 10 (4)
2012—2013 → Україна «Кривбас» 31 (12)
2013—2014 Україна «Чорноморець» 26 (10)
2014—2015 Казахстан «Актобе» 19 (9)
2015—2016 Азербайджан «Габала» 32 (7)
2017 Угорщина «Дьїрмот» 2 (0)
2017 Україна «Чорноморець» 7 (0)
2018 Латвія «Вентспілс» 11 (3)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2003 Україна Україна (U-17) 6 (1)
2003—2004 Україна Україна (U-18) 9 (8)
2007 Україна Україна (U-21) 9 (4)
2011—2014 Україна Україна 2 (0)
Тренерська діяльність***

Україна «Чорноморець»

Роки Команда Посада
2021—т. ч. Україна «Чорноморець» Головний тренер

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 02 березня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 20 липня 2016.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Олексій долучався до виступів юнацьких збірних України U-17 та U-18, молодіжної збірної України, а також відіграв два матчі у складі національної збірної України проти національних збірних Швеції та Нігеру. За час своєї професіональної кар'єри футболіст у різні часи ставав двічі бронзовим призером вищої ліги чемпіонату України (у складі «Металіста» у сезонах 2006–2007 та 2009–2010 років), срібним призером Першості Футбольної Національної Ліги Росії (2006 року) та півфіналістом кубку України (у 2013–2014 роках у складі «Чорноморця»).

Життєпис ред.

Клубна кар'єра ред.

Перші роки ред.

Олексій Геннадійович Антонов народився 8 травня 1986 року в українському місті Павлоград, Дніпропетровської області. Юнак був вихованцем Дніпропетровського училища фізичної культури, а також футбольних клубів «Дніпро» та «Металурга» з міста Запоріжжя. В дитячо-юнацькій футбольній лізі України Олексій виступав з 1999 року по 2003 рік постійно змінюючи команди училища та футбольних клубів. Свій останній матч у складі дитячої команди запорізького «Металурга» хлопець провів 3 липня 2003 року проти юнаків з футбольного клубу «Динамо», що з Києва, що закінчився з розгромним рахунком 1:6 на користь киян. Однак, ще до закінчення виступів на юнацькому рівні почав долучатися до матчів фарм-клубу складу «Дніпра» — «Дніпро-2». Так 23 квітня 2003 року юнак вперше вийшов на поле у матчі проти футбольного клубу «Явір», що його дніпряни програли з рахунком 2:0. Олексій того дня відіграв 90 хвилини, але не забив м'яч.

Усього за другий склад дніпропетровців зіграв два сезони, провів 24 матчі та забив 8 м'ячів. Влітку 2004 року як вільний агент перейшов до краснодарської «Кубані»[3], у складі «козаків» потім виступав до 2007 року, провівши за цей час 5 матчів і забивши 1 гол за основний склад в чемпіонаті і 2 матчів в розіграшах Кубка Росії. Крім цього, у 2004 році зіграв 9 матчів і забив 2 м'ячі за дублювальний склад «Кубані» в турнірі дублерів РФПЛ.

«Металіст» та «Іллічівець» ред.

У березні 2007 року був відданий в оренду до кінця сезону з правом викупу харківському «Металісту»[4], який по завершенні сезону, влітку 2007 року, футбольний клуб скористався цим правом і уклав з Олексієм повноцінний контракт на 3 роки[5]. У складі «Металіста» став бронзовим призером чемпіонату України сезону 2006—2007 років. На початку 2008 року був відданий в оренду луганській «Зорі»[6]. У серпні 2008 року отримав серйозну травму — розрив зв'язок, через що вибув із строю на пів року[7]. Усього за харів'ян Антонов зіграв у трьох сезонах: 33 матчі та забив 7 голів у чемпіонаті, два матчі у кубку, декілька матчів за дублювальний склад та один матч у Кубку УЄФА проти англійського «Евертону». Цей матч став дебютом Олексія у єврокубкових змаганнях, тодішній тренер «Металіста», Мирон Маркевич, випустив Олексія в надії посилення атакувальних дій команди, але через 19 хвилин, після видалення захисника жовто-синіх, Антонов було замінено на Хішама Махдуфі[8].

Після повернення з оренди в «Металіст» у 2009 році в Олексія завершився термін контракту, після чого він отримав статус вільного агента. У міжсезонній перерві Антонов приєднався на зборах до київського «Арсеналу». Тодішній головний тренер «канонірів», Юрій Бакалов, бажав бачити футболіста у складі свого клубу. Однак до столичного клубу у той саме час на правах оренди перейшли футболісти, що до того перебували у дніпропетровському «Дніпрі»[9], зокрема, хорват Младен Бартулович[10] та росіянин Сергій Самодін[11]. Через що Антонов був вимушений шукати інший клуб[9].

 
У складі «Іллічівця»
 
У складі «Дніпра»

Згодом футболістом зацікавився головний тренер іншої команди Прем'єр-ліги, маріупольського «Іллічівця», Ілля Близнюк. На той час літнє трансферне вікно вже добігало кінця, тому футболіст підписав контракт із цією командою задля ігрової практики[9]. У клубі Олексій отримав 69-й номер[12]. На той час у складі «Іллічівця» грало декілька колишніх партнерів Олексія. Зокрема, Костянтин Ярошенко, який грав разом із ним в юнацькій збірній та «молодіжці», Артем Путівцев, що грав у «Металісті» разом із Антоновим, а також Іван Кривошеєнко[9]. Свій перший офіційний матч у складі «азовців» Олексій провів 9 липня 2010 року проти донецького «Металурга». Антонов вийшов на поле у стартовому складі і вже на 56-й хвилині віддав результативну передачу на Ігоря Тищенка, що забив гол. Матч закінчився з нічийним рахунком 1:1[13]. Свій перший гол футболіст забив вже у наступному матчі, 17 липня, проти полтавської «Ворскли». На 22-й хвилині з подачі Сергія Яворського Олексій забив м'яча у ворота Сергія Долганського. Того дня «іллічі» виграли у полтавської команди з рахунком 3:1[14][12]. Наприкінці 2010 року, 26 листопада, головним тренером «Іллічівця» було призначено Валерія Яремченка, що до того головував тренерський штаб молодіжної команди донецького «Шахтаря»[15]. Разом із ним до команди потрапило багацько вихованців донецької команди, що не мали ігрової практики в основному складі «гірників»[16][17]. У клубі футболіст провів увесь сезон 2010–2011 років, відігравши 23 гри у чемпіонаті та 1 у кубку, забивши 10 голів за майже повний сезон. Але дограти повністю хоча б один рік за маріупольців не вдалося через травму. 26 березня 2011 року головний тренер команди, Валерій Яремченко, повідомив, що Антонов пошкодив меніск і не зможе продовжити грати до кінця сезону[18][19]. Планувалося провести футболісту операцію у Німеччині, однак, додаткове обстеження в одній із тамтешніх клінік показало, що операція зайва, тому Антонов пройшов десятиденний реабілітаційний курс, а повернувшись у Маріуполь, почав займатися по індивідуальній програмі[20]. Уперше після травми Олексій повернувся на поле тільки наприкінці сезону, 8 травня, у день свого 25-річчя. У матчі 27-го туру чемпіонату із сімферопольською «Таврією» Антонов відзначився дублем у ворота кримської команди. Того дня маріупольська команда, після 7-матчевої серії без перемог, виграла з рахунком 5:1[21][22]. Після завершення сезону Антонов посів місце в десятці серед найуспішніших бомбардирів дивізіону. Однак, серед одноклубників, поступився Костянтину Ярошенку, який того року забив стільки, скільки й Олексій, але окрім того забив два пенальті.

«Дніпро» та «Кривбас» ред.

23 травня 2011 року Антонов перейшов до дніпропетровського «Дніпра»[23]. Уже в першому матчі 11 липня за нову команду Олексій відзначився дублем у ворота київського «Арсеналу», але «каноніри» вибороли нічию з рахунком 3:3[24]. 15 липня, у другому турі проти криворізького «Кривбаса» Антонов знову забив два м'ячі[25]. Усього Олексій провів 10 матчів за дніпрян, але більше не забивав.

4 березня 2012 року Олексія було віддано в оренду криворізькому «Кривбасу». Таким чином Антонов став чи не результативнішим бомбардиром команди. Але наприкінці сезону 2012—2013 років у клубі почалися проблеми з фінансуванням, через що команда не змогла узяти участі в матчі 30-го туру з луцькою «Волинню», тому криворіжцям було зараховано технічну поразку 0:3 на користь «хрестоносців»[26]. Згодом футбольний клуб «Кривбас» було об'явлено банкрутом[27]. У криворізькому клубі Олексій провів усього 31 матчі, 24 з яких у сезоні 2012—2013 років, та забив 12 голів, 9 із яких забив тоді ж. За даними компанії Instat Football, що займається статистичними даними у футбольних чемпіонатах Європи, Олексій в останньому сезоні у клубі 68 разів бив у сторону воріт, 25 із цих ударів були у створ воріт, себто 37 %. За показниками точності футболіст посів сьоме місце у Вищому дивізіоні, поступившись таким футболістам, як Мхітарян («Шахтар» Донецьк), Шав'єр («Металіст» Харків), Ярмоленко («Динамо» Київ), Ідеє («Динамо» Київ), Назаренко («Таврія» Сімферополь) та Бікфалві («Волинь»). Також Олексій посів сьоме місце серед усіх футболістів Прем'єр-ліги, на яких більше за все фолили. Зокрема, на Антонові було зроблено 65 фолів за увесь сезон[28].

 
Олексій у складі «Чорноморця» та його одноклубник Сіто Рієра, перед матчем із загребським «Динамо»

«Чорноморець» ред.

Після повернення Олексія до «Дніпра» в літньому міжсезонні для дніпропетровського клубу постало питання, куди віддавати нападника. 22 червня у СМІ було оголошено, що Антонова було віддано в оренду до львівських «Карпат»[29], але, за словами самого Олексія Антонова, була також пропозиція від київського «Арсенала», на яку гравець погодився і провів із клубом три дні на тренувальному зборі у Словенії. Але зіграти у складі «канонірів» в офіційних матчах Антонов так і не встиг, адже клуб «Дніпро» вирішив віддати нападника в одеський «Чорноморець»[30]. Однорічний контракт на оренду з правом викупу було підписано 1 липня 2013 року, при чому за домовленістю між клубами з Одеси до Дніпропетровська поїхав Сергій Політило[31]. До того ж ідея про перехід Олексія до «моряків» обговорювалась два роки, але тільки після третього разу переговорів удалося знайти консенсус між представниками клубів[30]. Разом із Антоновим до «Чорноморця» з «Кривбасу» потрапили Рінар Валєєв, Володимир Прийомов та росіянин Сергій Самодін.

 
Футболіст святкує гол, забитий у ворота київського «Динамо»

На той час команду «моряків» очолював Роман Григорчук, що кілька років тому повернув клуб до Вищого дивізіону, а восени домігся разом із командою виступів на міжнародному рівні в рамках Ліги Європи 2013—2014 років. У новому клубі футболіст дебютував у матчі за суперкубок України проти донецького «Шахтаря», де новий нападник відзначився голом у ворота одного з найтитулованіших клубів та чинного чемпіона України (3:1 на користь «гірників»). У наступних іграх сезону Олексій, який грав під 69-м номером у команді, також проявив себе, як бомбардир, якого не вистачало клубу[30]. Після завершення року сайт championat.com[32] вніс Антонова у символічну збірну першої половини сезону української Прем'єр-ліги, зокрема, і через те, що футболіст став найкращим бомбардиром клубу того сезону. А газета «Команда» включила Антонова у список 33-х найкращих українських футболістів. Серед інших нападників перше місце зайняли Марко Девич та Роман Зозуля, друге — Роман Безус та Євген Селезньов, а третє — Андрій Воронін та саме Антонов[33]. Після завершення сезону команда вийшла в півфінал кубку України, де програла київському «Динамо», а в чемпіонаті посіла п'яте місце, що дозволило їй узяти участь у Лізі Європи 2014—2015 років, стартуючи з третього кваліфікаційного раунду, окрім того Олексій став найкращим бомбардиром клубу з 15-ма голами за рік.

«Актобе» ред.

На початку літа 2014 року український нападник підписав контракт із казахстанським футбольним клубом «Актобе» з однойменного міста, який був розрахований на два з половиною роки. За словами Олексія, казахстанський футбольний клуб пропонував йому перейти ще взимку, але тільки під літо спромоглися дати конкретну пропозицію[34]. Майже водночас до цього казахстанського клубу перейшов іще один колишній гравець «Чорноморця» та партнер Антонова Андерсон Сантана[35].

«Габала» ред.

Сезон 2015/16 провів у складі азербайджанської «Габали»[36].

Статистика виступів ред.

Клуб Ліга Сезон Чемпіонат Кубок[37] Єврокубки[38] Інші змагання Усього
Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП Назва Ігри Голи ГП Ігри Голи ГП
 
«Актобе» 		ПЛ 2014 10 3 0 1 2 0 1 0 0 — — — — 12 5 0
Усього 10 3 0 1 2 0 1 0 0  —  —  — 12 5 0
 
«Чорноморець» О 		ПЛ 13-14 26 10 3 2 0 0 14 4 1 СУ 1 1 0 43 15 4
Усього 26 10 3 2 0 0 14 4 1 1 1 0 43 15 4
 
«Кривбас» 		ПЛ 12-13 24 9 3 1 0 0 — — — ПД 1 1 ? 26 10 3
11-12 7 3 0 0 0 0 — — — МП 2 1 ? 9 4 0
Усього 31 12 3 1 0 0  —  —  — 3 2 ? 35 14 3
 
«Дніпро» Д 		ПЛ 11-12 10 4 1 0 0 0 1 0 0 ПД 2 4 ? 12 8 1
Усього 10 4 1 0 0 0 1 0 0 2 4 ? 12 8 1
 
«Іллічівець» 		ПЛ 10-11 23 10 1 1 0 0 — — — — — — — 24 10 1
Усього 23 10 1 1 0 0  —  —  —  —  —  — 24 10 1
 
«Металіст» Х 		ПЛ 09-10 7 1 0 0 0 0 — — — ПД 4 0 ? 11 1 ?
ВЛ 07-08 18 2 1 0 0 0 1 0 0 6 3 ? 25 5 1
06-07 8 4 0 2 0 0 — — — 2 2 ? 12 6 ?
Усього 33 7 1 2 0 0 1 0 0 12 5 ? 48 12 1
 
«Зоря» Л 		ПЛ 09-10 15 0 1 1 0 0 — — — — — — — 16 0 1
08-09 13 3 1 0 0 0 — — — ПД 1 1 ? 14 4 1
ВЛ 07-08 9 1 1 0 0 0 — — — — — — — 9 1 1
Усього 37 4 3 1 0 0  —  —  — 1 1 ? 39 5 3
 
«Кубань» 		ПФНЛ 2006 4 1 ? 0 0 0 — — — — — — — 4 1 ?
2005 1 0 ? 2 0 ? — — — — — — — 3 0 ?
ПЛ 2004 0 0 0 0 0 0 — — — ПД 9 2 ? 9 2 ?
Усього 5 1 ? 2 0 ?  —  —  — 9 2 ? 16 3 ?
 
«Дніпро-2» 		2Л 03-04 18 7 ? — — — — — — — — — — 18 7 ?
02-03 6 1 ? — — — — — — — — — — 6 1 ?
Усього 24 8 ?  —  —  —  —  —  —  —  —  — 24 8 ?
Усього за кар'єру 199 59 12 10 2 ? 17 4 1 28 15 ? 254 80 13
2Л — друга ліга; ПЛ — Прем'єр-ліга; ПД — першість дублерів; ПФНЛ — першість футбольної національної ліги; ВЛ — вища ліга; МП —
молодіжна першість; СУ — суперкубок України.
Останнє оновлення 19 липня 2014.

Збірна ред.

Грав в складі юнацької збірної України U-17, за яку провів 6 матчів та забив 1 м'яч. Потім виступав за юнацьку збірну U-18, де відзначився майже стовідсотковими забивними здібностями — у дев'ятьох проведених матчах забив вісім голів. Із 2007 року Олексій виступав й у складі молодіжної збірної України[5], зіграв 9 матчів, де забив 4 голи. За національну збірну України Антонов дебютував 10 серпня 2011 року у товариському матчі проти Швеції, будучи ще гравцем дніпропетровського «Дніпра». Олексій не вийшов на матч у стартовому складі, залишившись на лавці запасних. Матч проходив на українському стадіоні «Металіст», що в Харкові. На той час збірну головував видатний футболіст та відомий тренер Олег Блохін. Цей товариський матч мав допомогти збірній України підготуватися до домашнього чемпіонату Європи 2012 року, однак у грі не змогло узяти участь велика кількість гравців основного составу, дехто через травми, а дехто через те, що був не у найкращій формі. Через це гості узяли ініціативу на себе, а «жовто-блакитні» діяли, здебільшого на контратаках. Перший матч завершився нічийним рахунком 0:0. У першій половині другого тайму, на 58-й хвилині матчу, Антонов вперше вийшов на поле у складі збірної України, замінивши Андрія Шевченка. Він був не першим дебютантом у матчі, через п'ятнадцять хвилин вийшов ще один футболіст — натуралізований бразилець, Едмар Галовський де Ласерда. Однак, українській команді так і не вдалося відкрити рахунок у матчі, а на останніх хвилинах швед, Тобіас Гисен забив гол у ворота Андрія Диканя[39]. Після цього матчу до збірної Олексія не запрошували.

Після вдалої гри Антонова в одеському «Чорноморці» як у матчах чемпіонату, так і в єврокубкових змаганнях у ЗМІ з'явилася інформація, що Олексія візьмуть все ж таки до збірної перед осінніми матчами кваліфікаційного раунду до Чемпіонату світу 2014, але головний тренер збірної, Михайло Фоменко, на пряме запитання журналістів про участь Антонова у цьому турнірі відповів: На все треба час. У нього наразі спостерігається сплеск у грі, але все оцінюється стабільністю виступів гравця[40]. Вже навесні наступного року, 14 травня, Олексія, разом із іншими 30-та українськими футболістами, Михайло Фоменко викликав до лав національної збірної на навчально-тренувальний збір. Однак, окрім Антонова, серед претендентів на позицію нападника в основному складі головної команди країни були Євген Селезньов та Роман Зозуля з дніпропетровського «Дніпра», а також Марко Девич із казанського «Рубіну»[41]. Матч, який провела збірна України під час збору відбувся 22 травня проти національної збірної Нігеру. Разом з Олексієм на той час у лавах національної збірної країни перебували також кілька його одноклубників з одеської команди — воротар та капітан команди, Дмитро Безотосний та вихованець «моряків», захисник Євген Зубейко. У день матчу Олексій був випущений головним тренером команди на поле у стартовому складі й Антонов, після трьох років перерви знову вийшов на поле стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського, як гравець національної збірної України. Усього у футболці жовто-блакитних Олексій відіграв 46 хвилин і вже на початку другого тайму, при рахунку 1:0 на користь українців був замінений на Романа Зозулю[42][43]. Уже після завершення сезону з'явилася інформація, що українським футболістом зацікавився французький футбольний клуб «Олімпік» з міста Ліон, із яким «моряки» того року двічі зустрілися в 1/16 Ліги Європи. Однак, футболіст під час інтерв'ю з цього приводу не підтвердив та й не спростував цю інформацію[44].

Матчі ред.

Усього: 9 матчів; 5 перемог, 1 нічия, 3 поразки.

Усього: 2 матчі; 1 перемога, 1 поразка.

Тренерська кар'єра ред.

У травні 2020 року поповнив тренерський штаб одеського «Чорноморця»[47]. З 18 лютого 2021 року Антонов став виконувачем обов'язки головного тренера одеської команди[48]. 2 березня 2021 року Антонова офіційно призначили головним тренером «Чорноморця»[49].

Титули та досягнення ред.

 
Антонов святкує гол під час матчу із запорізьким «Металургом», 6 квітня 2014 року

Командні ред.

  Україна ред.

«Металіст» Харків:

«Чорноморець» Одеса:

  Росія ред.

«Кубань»:

Індивідуальні ред.

  • Найкращий бомбардир сезону ФК «Чорноморець» Одеса (1): 2013–2014

Примітки ред.

  1. ↑ FBref
  2. ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  3. ↑ Очередное приобретение «Кубани». sovsport.ru (рос.). 19-08-2004. Архів оригіналу за 17-05-2014. Процитовано 07-09-2010.
  4. ↑ «Металлист» взял в аренду нападающего «Кубани». news.sport-express.ru (рос.). 31-03-2007.
  5. ↑ а б Алексей Антонов: «У нас нет группировок». sport.com.ua (рос.). 14-06-2007. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 07-09-2010.
  6. ↑ Алексей Антонов: «Постараюсь помочь „Заре“ финишировать в первой десятке». nmn.ru (рос.). 28-03-2008. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 07-09-2010.
  7. ↑ Алексей Антонов: «Пока не хватает сыгранности». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 30-03-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  8. ↑ Отчёты о матчах «Металлиста» в Кубке УЕФА. Газета «Вечерний Харьков». metalist-kh-stat.net.ua (рос.). Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  9. ↑ а б в г Антонов: «Мечтаю поиграть в Европе». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 06-07-2010. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 30-01-2014.
  10. ↑ Младен Бартулович: «Ещё сыграю за сборную». Офіційний сайт ФК «Арсенал» Київ (рос.). Спорт-Экспресс в Украине. 17-09-2010. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.
  11. ↑ Сергей Самодин: «Продолжать карьеру в «Днепре» не имело никакого смысла». dynamo.kiev.ua (рос.). 08-07-2010. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.
  12. ↑ а б Алексей Антонов в сборной 2-го тура. Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 19-07-2010. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 30-01-2014.
  13. ↑ Ilyichivets — Metalurg D. transfermarkt.com (англ.). 09-07-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.
  14. ↑ Vorskla — Ilyichivets. transfermarkt.com (англ.). 17-07-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.
  15. ↑ Валерий Яремченко — главный тренер «Ильичёвца». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 26-11-2010. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  16. ↑ Новички примерили обновку. Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 01-03-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  17. ↑ Алексей Антонов: «Нам нельзя терять ни одного очка». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 12-03-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  18. ↑ «Іллічівець» втратив Антонова до кінця сезону. uafan.net. 26-03-2011. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  19. ↑ Валерий Яремченко: «Антонов в этом сезоне нам не поможет». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 26-03-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  20. ↑ Алексей Антонов: «Я очень хочу помочь команде». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 20-04-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  21. ↑ Алексей Антонов: «Играть с «Металлистом» будем только на победу». Офіційний сайт ФК «Іллічівець» (рос.). 08-05-2011. Архів оригіналу за 03-02-2014. Процитовано 31-01-2014.
  22. ↑ Ilyichivets — Tavriya. transfermarkt.com (англ.). 08-05-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  23. ↑ Антонов переходить в «Дніпро»!. football24.ua. 23-05-2011. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 11-07-2011.
  24. ↑ Арсенал К 3-3 Дніпро. Офіційний сайт ОПФКУ «Прем'єр-ліга». 11-07-2011. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 15-07-2011.
  25. ↑ Кривбас 0-2 Дніпро. Офіційний сайт ОПФКУ «Прем'єр-ліга». 15-07-2011. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 15-07-2011.
  26. ↑ ФК «Кривбас» офіційно повідомив, що команда не поїде на гру з "Волинню". Українська правда. 23-05-2013. Архів оригіналу за 14-09-2013. Процитовано 23-05-2014.
  27. ↑ «Кривбас» зникає з футбольної карти України. Офіційний сатй ФК «Кривбас». 12-06-2013. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  28. ↑ Цифровой футбол. УПЛ. Игроки. football.ua (рос.). 27-06-2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
  29. ↑ «Карпати» орендували форварда «Дніпра». ТСН. 22-06-2013. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  30. ↑ а б в Олексій Антонов: Я тричі намагався перейти в Одесу. expres.ua. 15-07-2013. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  31. ↑ «Дніпро» обмінявся гравцями з «Чорноморцем». ТСН. 01-07-2013. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 05-07-2013.
  32. ↑ Итоги-2013. УПЛ. Сборная первой части сезона. championat.com (рос.). 26-12-2013. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  33. ↑ Итоги 2013 года: названы 33 лучших футболиста Украины. dynamo.kiev.ua (рос.). 27-12-2013. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
  34. ↑ Официально: Алексей Антонов – игрок «Актобе». Офіційний сайт ФК «Актобе». 12-06-2014. Архів оригіналу за 16-06-2014. Процитовано 14-06-2014.
  35. ↑ Официально: Сантана — игрок «Актобе». Офіційний сайт ФК «Актобе». 12-06-2014. Архів оригіналу за 17-06-2014. Процитовано 14-06-2014.
  36. ↑ Антонов розірвав контракт з «Габалою». «Футбол 24». 20-07-2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 7 вересня 2016.
  37. ↑ Кубок України, Кубок Росії, Кубок Казахстану
  38. ↑ Ліга Європи УЄФА
  39. ↑ Ці підступні останні хвилини. Офіційний сайт Федерації футболу України. 10-08-2011. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
  40. ↑ Тренер збірної України Фоменко: Антонов? На все треба час. zik.ua. 15-07-2013. Архів оригіналу за 17-08-2013. Процитовано 16-08-2013.
  41. ↑ Михайло Фоменко скликає збір. Офіційний сайт Федерації футболу України. 14-05-2014. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
  42. ↑ а б Ukraine vs. Niger 2 - 1. soccerway.com (англ.). 22-05-2014. Архів оригіналу за 23 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  43. ↑ а б Заповнена біла пляма. tribuna.com. 23-05-2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  44. ↑ «Лион» пытается заполучить Антонова. dynamo.kiev.ua (рос.). 23-05-2014. Архів оригіналу за 23 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  45. ↑ Протокол. Україна — Швеція. Офіційний сайт Федерації футболу України. 10-08-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
  46. ↑ Украина - Швеция 0:1 (0:0). uafootball.net.ua (рос.). 10-08-2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
  47. ↑ Ковалець посилив тренерський штаб «Чорноморця» екс-одеситом. UA-Футбол. 16 травня 2020. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  48. ↑ Офіційно: Ковалець залишив «Чорноморець». UA-Футбол. 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  49. ↑ Антонов став головним тренером «Чорноморця». Інформаційне агентство Центр новин. 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.

Посилання ред.

Олексій Антонов
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Біографії»
  Портал «Футбол»
  Портал «Дніпропетровська область»
  Інформація у Вікіданих?
  Олексій Антонов у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонов_Олексій_Геннадійович&oldid=40299219