Дикань Андрій Олександрович

український футболіст

Андрі́й Олекса́ндрович Дика́нь (нар. 16 липня 1977, Харків) — колишній український футболіст, воротар. Відомий, зокрема, виступами за російські клуби «Кубань», «Спартак» (Москва), «Краснодар», а також національну збірну України.

Ф
Андрій Дикань
Андрій Дикань
Андрій Дикань
Особисті дані
Повне ім'я Андрій Олександрович
Дикань
Народження 16 липня 1977(1977-07-16) (47 років)
  Харків, УРСР
Зріст 192 см
Вага 84 кг
Громадянство  Україна
 Росія[1]
Позиція воротар
Юнацькі клуби
Україна «Металіст»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996–1997 Україна «Авангард-Індустрія» 21 (-17/2)
1999–2003 Росія «СКА-Енергія» 129 (-113/9)
2004–2007 Росія «Кубань» 100 (-66/3)
2007–2008 Україна «Таврія» 24 (-36)
2009–2010 Росія «Терек» 47 (-61)
2010–2014 Росія «Спартак» (М) 69 (-78)
2014–2016 Росія «Краснодар» 59 (-32)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010–2012 Україна Україна 8 (-11)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2020–2023 Україна «Металіст» тренер воротарів
2023– Україна ЛНЗ тренер воротарів

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 29 червня 2024.

Клубна кар'єра

ред.

Вихованець футбольної школи харківського «Металіста»[2]. Не зміг пробитися до головної команди рідного клубу та розпочав професійну кар'єру у другій лізі чемпіонату України виступами у складі команди «Авангард-Індустрія» з Ровеньок.

1999 року переїхав до Росії, де виступав за хабаровську команду «СКА-Енергія» спочатку у другому, а з 2001 року — у першому дивізіоні чемпіонату Росії. 2001 року мав пропозиції перейти до вищолігового московського «Локомотива» та казанського «Рубіна», однак вирішив лишитися у Хабаровську[3]. Пізніше, у 2004 перейшов до краснодарської «Кубані». 2007 року через хворобу пропустив частину чемпіонату, а повернувшись до лав краснодарської команди, не зміг відновити своє місце в основі[3] і повернувся до України, уклавши річний контракт з сімферопольською «Таврією».

У складі «Таврії» став основним воротарем, відігравши протягом весняної частини сезону 2007–2008 та осінньої частини сезону 2008–2009 загалом 24 матчі в основі команди.

По завершенні 2008 року не став продовжувати контракт з кримським клубом, оскільки вже мав пропозицію від головного тренера грозненського «Терека» В'ячеслава Грозного приєднатися до його клубу[3]. Перейшов до «Терека» на початку 2009 року в ролі вільного агента, поступово став одним з лідерів команди.

Наприкінці серпня 2010 року перейшов до складу московського «Спартака», а вже 11 вересня дебютував у складі нової команди у грі проти «Сатурна» (перемога 2:1).

16 червня 2014 Андрій Дикань на правах вільного агента став гравцем «Краснодара», уклавши угоду на два роки.

Виступи за збірну

ред.

Впевнена гра Диканя у воротах «Терека» привернула увагу головного тренера збірної України Мирона Маркевича, який наприкінці квітня 2010 року викликав гравця для участі у зборах національної команди перед товариськими зустрічами у травні 2010 року[4].

2 червня 2010 року 32-річний воротар провів свій перший матч у складі збірної України, відстоявши «на нуль» у товариській зустрічі проти національної команди Норвегії (перемога 1:0).

Тренерська кар'єра

ред.

Після закінчення кар'єри гравця, у 2020 році був призначений тренером воротарів футбольного клубу «Метал»[5], який улітку 2021 року було перейменовано на «Металіст»[6].

Примітки

ред.
  1. premierliga.ru
  2. Андрій Дикань: «Конкуренції з П'ятовим не боюся» [Архівовано 5 червня 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю гравця, червень 2010. (рос.)
  3. а б в Андрій Дикань: «Не можна втрачати шанс зіграти на чемпіонаті Європи» [Архівовано 15 травня 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю гравця газеті «Спорт-Экспресс», травень 2010. (рос.)
  4. «Маркевич викликає Андрія Диканя» [Архівовано 3 травня 2010 у Wayback Machine.] — новини на ua-football.com
  5. Кучер визначився з тренерським штабом в харківському ФК «Метал». Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.
  6. У Харкові будуть два «Металісти»: УАФ дозволив «Металу» перейменувати клуб на «Металіст». lb.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.

Посилання

ред.