Фоменко Михайло Іванович
Миха́йло Іва́нович Фоме́нко (19 вересня 1948, с. Мала Рибиця, Сумська область — 29 квітня 2024) — український футболіст, захисник і півзахисник, колишній головний тренер національної збірної України (2012—2016). Відомий за виступами за футбольний клуб «Динамо» (Київ). Гравець збірної СРСР (1972—1977). Майстер спорту міжнародного класу (1975). Заслужений майстер спорту СРСР (1975).
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Михайло Іванович Фоменко | |
| Народження | 19 вересня 1948[2] 
| |
| Мала Рибиця, Краснопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
| ||
| Смерть | 29 квітня 2024[1] (75 років)
| |
| Суми, Україна[3]
| ||
| Зріст | 180 см 
| |
| Вага | 73 кг[4]
| |
| Громадянство |  СРСР Україна
| |
| Позиція | захисник і півзахисник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1970–1971 1972—1978 |
«Зоря» (Ворошиловград) «Динамо» (Київ) |
59 (1) 173 (0) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1976 1972—1976 |
СРСР (олімпійська) СРСР
|
5 (0) 24 (0) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 1979 1985—1986 1987 1987—1989 1990 1991—1992 1992—1993 1994 1994 1994—1996 1996—2000 2000—2001 2001—2003 2003 2006—2008 2010—2011 2012—2016 |
«Фрунзенець» (Суми) «Десна» (Чернігів) «Кривбас» «Кривий Ріг» «Гурія» (Ланчхуті) Рашид (Багдад) / Ірак/ «Автомобіліст» (Суми) «Динамо» (Київ) «Верес» (Рівне) Гвінея «ЦСКА-Борисфен» (Київ) «Металіст» (Харків) ЦСКА (Київ) «Металіст» (Харків) «Металург» (Запоріжжя) «Таврія» (Сімферополь) «Салют» (Бєлгород) Україна
|
|
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
         | |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||
Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер. Заслужений тренер України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
Кар'єра
ред.В клубах
ред..jpg)
Вихованець сумської футбольної школи «Спартак» (з 1962). Виступав за команди «Спартак» Суми (1965—1969), «Зоря» Ворошиловград (1970—1971). Прийшов у київське «Динамо» перед початком сезону 1972 року, в якому «Зоря» стала чемпіоном СРСР, випередивши «Динамо» — срібного призера. У своїй новій команді Фоменко зайняв місце вільного захисника, з кожною грою досягаючи кращого взаєморозуміння з партнерами. Захист «Динамо» з воротарем Рудаковим у ті роки представляв грізну силу: справа в перші роки грав Доценко, потім це місце закріпилось за Трошкіном; зліва — Матвієнко, який володів всіма необхідними для висококласного захисника навичками; передній центральний захисник — Решко, сильний у єдиноборствах, самовідданий гравець. І з поєднанням традиційно сильної динамівської атаки успіхи не забарилися: у 1974 році — перше місце в чемпіонаті країни і Кубок СРСР, у 1975 році — повторення чемпіонського сходження, Кубок володарів кубків і Суперкубок УЄФА. Були й інші призи: «золото» 1977 року, Кубок країни 1978-го.
У збірній
ред.| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Футбол | |||
| Представник СРСР
| |||
| Чемпіонати Європи | |||
| Срібло | Бельгія 1972 | Збірна СРСР | |
| Олімпійські ігри | |||
| Бронза | Монреаль 1976 | Збірна СРСР | |
У 1972 році Фоменко дебютував і у збірній СРСР. Це сталося 16 липня на стадіоні фінського міста Вааса. У головній команді країни Михайло брав участь у відбіркових іграх чемпіонатів світу і Європи, Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі. На матчі чемпіонату Європи з національними командами Швейцарії, Чехословаччини, товариську зустріч із збірною Угорщини в Будапешті Михайло Фоменко виводив збірну СРСР як капітан. 1975 року був капітаном і в «Динамо». Всього за збірну СРСР зіграв 24 матчі (в тому числі 5 матчів за олімпійську збірну СРСР).
Характеристика
ред.Високий, дуже рухливий і швидкий центральний захисник, був повноправним господарем штрафного майданчика. Холоднокровний і надійний, був сильним у позиційній грі, цементував захист команди. Строго дотримувався ігрової дисципліни, був корисний при підключеннях до атак, добре грав головою. В одному з інтерв'ю воротар Євген Рудаков, відповідаючи на питання журналіста про те, кого б він виокремив як справжнього бійця, який віддав усі сили поєдинку, зупинився на трьох майстрах — Колотові, Веремєєві і Фоменку.
Тренерська кар'єра
ред.Завершив ігрову кар'єру у 30-річному віці через травму спини. Після цього два роки навчався у Вищій школі тренерів, здобув диплом і розпочав тренерську діяльність.
Головний тренер клубу «Фрунзенець» Суми (1979). Тренер клубу «Динамо» Київ (1980—1984).
Головний тренер команд: «Десна» Чернігів (1985—1986), «Кривбас» Кривий Ріг (1987), «Гурія» Ланчхуті (1987—1989), «Рашид» Багдад і збірної Іраку (1990), «Автомобіліст» Суми (1991—1992).
Після розпаду СРСР головний тренер клубів і збірних: «Динамо» (Київ) (1992—1993), «Верес» Рівне (1994), збірної Гвінеї (1994), «ЦСКА-Борисфен» Київ (1994—1996), «Металіст» Харків (1996—2000, 2001—2002, 2003), ЦСКА (Київ) (2000—2001), «Металург» Запоріжжя (2003), «Таврія» Сімферополь (2006—2008).
Найпоказовішою вважає свою роботу в клубі «Гурія», з яким у 1989 році вийшов у вищу лігу чемпіонату СРСР з футболу (однак у 1990 клуби Грузії вийшли з союзних футбольних турнірів і Фоменко не зміг продовжити роботу з клубом). З Динамо Київ цілком несподівано переміг каталонську Барселону у першому ж матчі Ліги чемпіонів сезону 1993—1994. Барселона, під проводом легендарного Йогана Кройфа і з такими зірками як Рональд Куман, Хосеп Ґвардьола, Гойкоечеа того року стала фіналістом Ліги чемпіонів.
26 грудня 2012 року Михайло Фоменко очолив збірну України з футболу. Цікаво те, що він був головою тренерської ради ФФУ, яка займалася пошуком кандидатів на посаду головного тренера збірної. На цю посаду він був призначений рішенням Виконкому Федерації футболу України[5].
На відборі до Чемпіонату світу в Бразилії, збірна України посіла 2-ге місце в групі, команда на чолі з Михайлом Фоменком змогла досягти позитивного результату і увійти в ТОП-20 рейтингу ФІФА. Але за результатами стикових матчів українська збірна не змогла кваліфікуватись на Чемпіонат світу.
У відбірковому етапі на Чемпіонат Європи 2016 в Франції збірна України посіла 3-тє місце в групі й вийшла у стикові відбіркові матчі, де перемогла збірну Словенії з загальним рахунком 3:1 (2:0 вдома і 1:1 на виїзді). Таким чином збірна України вийшла до фінальної частини Чемпіонату Європи.
20 червня 2016 року Фоменко як головний тренер національної збірної України з футболу попросив у вболівальників команди вибачення за невдалий виступ на чемпіонаті Європи[6].
23 червня 2016 року головний тренер Національної збірної України з футболу Михайло Фоменко подав у відставку[7]. «Який сенс продовжувати співробітництво, якщо завдання, що було поставлене перед нами, ми не виконали? Я беру відповідальність за відсутність результату на себе й подаю у відставку», — заявив Фоменко.
Помер 29 квітня 2024 року, наприкінці життя мав онкологічне захворювання[8][9]. Похований на Лучанському кладовищі у Сумах[10].
Досягнення
ред.Як гравець
ред.У клубі
ред.- Чемпіон СРСР (3): 1974, 1975, 1977
- срібний призер чемпіонату СРСР (4): 1972, 1973, 1976(о), 1978.
- Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978
- Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1975
- Володар Суперкубка УЄФА: 1975
У збірній
ред.- Срібний призер чемпіонату Європи 1972 (входив у склад команди, в матчах участі не брав)
Бронзовий олімпійський призер: 1976
Особисті
ред.- У списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (6): № 1 — 1974, 1975, 1976; № 2: 1973, 1977; № 3: 1972
Як тренер
ред.- Чемпіон України: 1993
- Володар Кубка України: 1993
- Фіналіст Кубка України: 2001
- Вивів збірну України на Євро 2016
Державні нагороди
ред.- Орден «За заслуги» І (2020)[11], ІІ (2015)[12] та ІІІ (2004)[13] ступенів.
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[14]
Примітки
ред.- ↑ а б Помер почесний громадянин Сум Михайло Фоменко
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ Легенди українського футболу розповіли про причину смерті Михайла Фоменка — Sport24, 2024.
- ↑ а б Olympedia — 2006.
- ↑ Фоменко очолив збірну України. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 26 грудня 2012. [Архівовано 2015-02-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Фоменко вибачився перед уболівальниками за провал збірної на Євро-2016. ukranews.com. Українські новини. 20 червня 2016.
- ↑ Фоменко подав у відставку. ukranews.com. Українські новини. 23 червня 2016.
- ↑ Помер екс-тренер збірної України Михайло Фоменко — він вигравав у складі Динамо Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА
- ↑ Екс-тренер збірної України помер після важкої хвороби. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 травня 2024.
- ↑ "Був переможцем". У Сумах поховали екстренера збірної України з футболу Михайла Фоменка.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства „Футбольний клуб «Динамо» Київ“»»
- ↑ Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
- ↑ Указ Президента України від 14 липня 2004 року № 795/2004 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу»
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
Посилання
ред.
- Профіль на сайті «Сборная России по футболу» (рос.)
- Профіль на сайті «Історія українського футболу» (рос.)
- Статистика на сайті КЛИСФ (рос.)
- Статистика на сайті «National Football Teams» (англ.)
- Три Фо нашого футболу: Фоміних, Фомін, Фоменко — Київські відомості[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)