Відкрити головне меню

Доце́нко Сергі́й Олекса́ндрович (нар. 7 вересня 1947, м. Караганда, Казахська РСР, СРСР — пом. 6 лютого 2006, м. Ташкент, Узбекистан) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції захисника. Найбільше відомий завдяки виступам у складі ташкентського «Пахтакора», київського «Динамо» та олімпійської збірної СРСР. Після завершення кар'єри футболіста тренував цілу низку узбецьких та українських клубів. Чемпіон Європи серед юнаків (1966). Майстер спорту (1966).

Ф
Сергій Доценко
Dotsenko so.jpg
Особові дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Доценко
Народження 7 липня 1947(1947-07-07)
  СРСР м. Караганда, КРСР
Смерть 6 лютого 2006(2006-02-06) (58 років)
  Узбекистан м. Ташкент, Узбекистан
Зріст 170 см
Вага 67 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1953 СРСР Політвідділ (Дустлік) 1 (0)
1966–1970 СРСР Пахтакор (Ташкент) 108 (5)
1971–1973 СРСР Динамо (Київ) 71 (1)
1974 СРСР Чорноморець (Одеса) 3 (0)
1976 СРСР Пахтакор (Ташкент) 13 (0)
Національна збірна
Роки Клуб Ігри (голи)
1971 СРСР СРСР (олімп.) 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1977—1982 СРСР Хорезм (Ханка)
1984 СРСР Автомобіліст (Наманган)
1985 СРСР Хорезм (Ханка)
1986 СРСР Ешлік (Джизак)
1990 СРСР Согдіана (Джизак)
1992 Україна Ворскла (Полтава)
1993 Україна Темп (Шепетівка)
1993 Україна Металіст (Харків)
1994—1995 Україна СБТС (Суми)
1996 Узбекистан Динамо (Самарканд)
2000—2003 Узбекистан ДАС (Чагатай)
2005 Узбекистан Шуртан (Гузар)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

Сергій Доценко — вихованець узбецького футболу. Першим тренером Доценка був Вадим Сапожніков. Певний час грав за юнацьку команду «Динамо» (Ташкент), а 19621964 роки провів у групі підготовки «Пахтакора». У кінці 1964 року почав залучатися до ігор дублюючого складу ташкентців. Проте першу гру у команді майстрів Доценко провів, захищаючи кольори команди «Політвідділ», що базувалася у Ташкентській області.

У 1966 році Сергій Доценко повернувся до «Пахтакора», але у осноному складі провів лише одну гру. У тому ж році у складі юнацької збірної СРСР став переможцем Чемпіонату Європи у Югославії. Це була перша в історії перемога юнацької збірної країни у турнірах під егідою УЄФА[1]. У 1967 році «Пахтакор» очолив відомий тренер Борис Аркадьєв, який почав сміливо залучати до ігор молодих гравців, серед яких був і Доценко, що став стабільним гравцем основного складу. У наступному році Сергій у складі своєї команди, яку очолював вже Євген Єлісєєв, став фіналістом Кубка СРСР, поступившись у фіналі лише московському «Торпедо».

У 1971 році Доценко перейшов до складу київського «Динамо». Головний тренер киян Олександр Севідов одразу ж довірив новачку місце на правому фланзі захисту, де він дебютував 8 квітня у матчі проти «Нефтчі»[2]. Динамівці завершили сезон перемогою, а Сергій, відігравши 29 поєдинків з 30, заслужено отримав золоту медаль, ставши єдиним вихованцем узбецького футболу, що ставав чемпіоном СРСР[3].

У вересні 1971 року Сергій отримав виклик до олімпійської збірної СРСР, що саме готувалася до відбіркових матчів. У її складі Доценко взяв участь у організованомух Спорткомітетом СРСР неофіційному міжнародному турнірі, який проходив у Києві. А вже 6 жовтня дебютував за збірну у офіційному товариському матчі проти команди з ФРН (1:1). Тиждень потому Сергій Доценко вдягнув форму збірної ще раз, взявши участь у відбірковому матчі Олімпіади проти збірної Австрії у Львові.

У 1972 році динамівці стали срібними призерами чемпіонату та стартували у розіграші Кубка Європейських чемпіонів, де Доценко дебютував 13 вересня 1972 року у гостьовому матчі проти «Сваровськи-Ваккер», який закінчився перемогою киян з рахунком 1:0. Загалом у європейських кубках Сергій провів 9 поєдинків (у Кубку європейських чемпіонів — 5 ігор, у Кубку УЄФА — 4 гри).

Сезон 1973 року «Динамо» знову завершило на другому місці в турнірній таблиці, а у розіграші Кубка СРСР дійшло до фіналу, у якому Доценко участі не брав (кияни поступилися єреванському «Арарату» з рахунком 1:2). Вже наступного дня колегія Спорткомітета України звільнила з посади Олександра Севідова[4] і команду очолив новий керманич — Валерій Лобановський, котрий не зміг знайти Сергію місця у основному складі.

У березні 1974 року Доценко залишив київський клуб та перебрався до одеського «Чорноморця», проте через травми у новому клубі так і не заграв. Повернувшись до Ташкента, зіграв 13 матчів за «Пахтакор» у сезоні 1976 та прийняв рішення завершити ігрову кар'єру.

Кар'єра тренераРедагувати

Повісивши буци на цвях, Сергій Олександрович протягом шести років тренував команду другої ліги «Хорезм». У 1983 році працював у тренерському штабі «Пахтакора», після чого, з 1984 року очолював цілу низку команд другої ліги Узбекистана. У 1987 році повернувся до «Пахтакора», обійнявши посаду начальника команди. На новому місці роботи працював до близько двох років та отримав підвищення, ставши головою ради клубу. У 1990 році Доценко очолив футбольний клуб «Согдіана», проте залишив його вже в середині року, повернувшись до «Пахтакора», де він увійшов до складу тренерського штабу.

Після розпаду СРСР переїжджає жити до України та очолює полтавську «Ворсклу» у 1992 році. Далі, транзитом через шепетівський «Темп», Доценко опиняється у Харкові, де його було призначено керманичем «Металіста». З 1993 по 1995 рік обіймає посаду відповідального секретаря федерації міні-футболу України, а з вересня 1994 суміщає ці обов'язки з роботою на посту головного тренера сумського клуба СБТС. У 1995 році стає президентом оновленого клуба з Сум.

У 1996 році Доценко повертається до Узбекистана, де тренує клуб «Динамо» (Самарканд). У 20002003 роках очолює створений ним же клуб ДАС (Чагатай). У 20032004 роках — віце-президент клубу «Трактор» з Ташкента. Останньою командою у кар'єрі Сергій Олександровича став гузарський «Шуртан».

6 лютого 2006 року Сергій Олександрович Доценко помер у Ташкенті на 59-му році життя[5]. Похований на Боткінському кладовищі.

ДосягненняРедагувати

Командні трофеї

  Юнацька збірна СРСР

  Пахтакор (Ташкент)

  Динамо (Київ)

Особисті здобутки

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати