Політило Сергій Олегович

футболіст

Сергі́й Оле́гович Політи́ло (9 січня 1989, Благодатне, Волинська область, Українська РСР) — український футболіст, півзахисник.

Ф
Політило Сергій
Політило Сергій
Політило Сергій
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олегович Політило
Народження 9 січня 1989(1989-01-09) (35 років)
  Благодатне, Волинська область, Українська РСР
Зріст 165 см
Вага 65 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник
Номер ?
Юнацькі клуби
2002—2006 Україна РУФК (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006—2013 Україна «Чорноморець» 99 (7)
2008  Україна «Дністер» 12 (1)
2013—2016 Україна «Дніпро» (Д) 37 (0)
2015  Україна «Волинь» 27 (1)
2017 Казахстан «Окжетпес» 12 (0)
2017 Україна «Чорноморець» 17 (0)
2018 Туреччина «Адана Демірспор» 9 (0)
2018—2021 Україна «Олімпік» (Д) 74 (9)
2021—2022 Україна «Львів» 4 (0)
2022—2023 Україна «Чорноморець» 24 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004—2005 Україна Україна (U-16) 15 (0)
2005—2006 Україна Україна (U-17) 8 (0)
2006 Україна Україна (U-18) 2 (0)
2007—2008 Україна Україна (U-19) 17 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 23 червня 2023.

Кар'єра ред.

Ранні роки ред.

Народився в Благодатному, Волинська область.

2002 року Сергій Політило почав навчатися футболу у школі РУФК, яка розташовувалася в Києві. З того ж року Політило приєднався до молодіжної команди «Відрадного», у складі якої він провів три роки, рівно стільки ж, скільки й у складі РУФК. Із 2005 по 2006 рік Політило провів останній рік підготовки до виступів у професіональному футболі, будучи весь цей час членом футбольної школи клубу РУФК.

«Чорноморець» ред.

2006 року скаути «Чорноморця» звернули увагу на молодого півзахисника, який демонстрував гідний рівень гри вже на той час. Було прийнято рішення підписати із Сергієм довгостроковий професіональний контракт, за умовами якого півзахисник став гравцем «Чорноморця». Протягом перших двох сезонів Політило здебільшого був у запасі, а появи в матчах основної команди «Чорноморця» носили рідкісний характер. Ігрову практику півзахисник черпав у матчах за молодіжну команду, а також у спільних тренуваннях з основним складом одеського клубу.

Не змігши пробитись до основної команди, у вересні 2008 року Сергій Політило став гравцем першолігового «Дністра», де провів кілька місяців на правах оренди. Протягом цього нетривалого періоду професілнальної кар'єри півзахисник зіграв у 12 матчах клубу, де забив 1 м'яч. Після того як Сергій повернувся з оренди, головний тренер став частіше задіювати футболіста в матчах одеського клубу.

«Дніпро» ред.

У липні 2013 року футболіст перейшов до «Дніпра» в обмін на Олексія Антонова, який відправився у зворотньому напрямі[1]. Узимку 2016/17 залишив дніпровську команду[2].

«Окжетпес» ред.

12 лютого 2017 року став гравцем казахстанського клубу «Окжетпес»[3], проте вже влітку залишив клуб.

«Чорноморець» — повернення ред.

Влітку 2017 року Політило підписав контракт із «Чорноморцем», за який вже виступав раніше[4]. У зимове міжсезоння залишив одеський клуб[5].

«Олімпік» ред.

11 вересня 2018 року став гравцем донецького «Олімпіка»[6].

Збірна ред.

12 червня 2004 року дебютував у збірній України (U-16) у товариській грі з однолітками з Болгарії, яка завершилась внічию 2:2.

Із 2004 по 2008 рік Політило грав за юнацькі збірні України різних вікових категорій, провівши за них у сумі понад сорок матчів.

Примітки ред.

  1. Политыло в «Днепре», Антонов — в «Черноморце» [Архівовано 4 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. «Дніпро» залишили сім футболістів. «UA-Футбол» (12 січня 2017). Перевірено 12 січня 2017.
  3. Экс-футболист "Днепра" нашел зарубежную команду. ТСН.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017. 
  4. «Чорноморець» підписав двох колишніх гравців. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018. 
  5. Сергій Політило залишив «Чорноморець». Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018. 
  6. «Олімпік» підписав Політило. «UA-Футбол». 11 вересня 2018. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018. 

Посилання ред.