Відкрити головне меню
Marder1A3.6.jpg

«Marder»
Загальні дані
класифікація бойова машина піхоти
компонувальна схема відділення керування та бойове — всередині, моторно-трансмісійне — попереду, десантне — позаду
Виробництво та застосування
країна-виробник Німеччина Німеччина
розробник Німеччина Німеччина
Rheinmetall Landsysteme
компанія-виробник Rheinmetall Landsysteme
Maschinenbau
роки виробництва 1971-1975
кількість виробів, од. 2136
роки експлуатації 7 травня 1971
основні країни-оператори Німеччина Німеччина
війни Війна в Афганістані
Основні параметри
бойова маса, т 28,5 (Marder 1)
33,5 (Marder 1A3)
екіпаж, осіб 3+7 (Marder 1)•3+6 (p Marder 1A1)(командир бойової машини + навідник-оператор + водій)
довжина, мм 6.880
ширина, мм 3.380
висота, мм 3.015
кліренс, мм 450
Броня
тип броні стальна
  лоб корпусу, мм/град. 20 мм 70°
Озброєння
основне озброєння автоматична гармата
калібр, марка та тип гармати 20-мм гармата Rh 202[1]
довжина ствола, кал. 100
скорострільність, постр/хв. 880—1030
кути ВН, ° −17,5 — +65
кути ГН ° 6
дальність стрільби, км 6,0 — 11,0; ефективна 2,0; легкоброньовані 1,0; важкоброньовані 0,6
боєкомплект гармати 1250 (1)
1284 (1 А1)
приціли денний/пасивний нічний
кулемети спарений 7,62-мм кулемет MG-3
боєкомплект 2500
додаткове озброєння ПТКР MILAN
боєкомплект (2) 6
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
трансмісія RENK HSWL 194
підвіска торсіонна з гідроамортизаторами
швидкість по шосе, км/год. 65
запас ходу по шосе, км 520
запас ходу по перетятій місцевості, км 200
питома потужність, к.с./т 15,6 кВт/т (1A2)
13,2 кВт/т (1A3)
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,8
подоланний підйом, ° 60
подоланна стінка, м 1,0
подоланний рів, м 2,5
подоланний брід, м 1,5

Marder (укр. Куниця) німецька гусенична бойова машина піхоти концерну Rheinmetall. Основна бойова машина танко-гренадерських дивізій Бундесверу з 1970-х років. У 2010-х роках наступником Marder 1 повинен стати БМП Puma.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Прототип третього покоління

Ще у вересні 1959 народилась ідея розробки нової БМП, яка б відповідала новому основному танку, що тоді розроблявся. Розробка нового БМП розпочалась у січні 1960 на основі контракту з Бундесвером по заміні БМП HS 30[4]. У той час завершувалась розробка нового основного танку «Leopard 1» і HS 30 не відповідав його ТТ характеристикам по швидкості, тактичним завданням через малу чисельність десанту, що не відповідала чисельності тактичної одиниці — рою з 10 чоловік. Тому ТТ дані обох машин узгоджувались. Нова БМП повинна була:

  • містити 12 осіб з озброєнням
  • мати високий захист екіпажу
  • висока рухомість на полі бою аналогічна з танком «Leopard»
  • озброєння 20-мм гарматою
  • нескладний перехід на захист від ЗМУ
 
задній люк Marder 1
 
Вежа з гарматою і ПТКР MILAN

Спочатку розробкою прототипів зайнялись групи з Rheinstal Group(підрозділи Rheinstal-Hanomag, Ruhrstahl, КБ Warnecke) і Henschel-Werke разом з швейцарською компанією MOWAG[5]. На базі HS 30 виготовили прототипи 1 покоління вагою 16 т: Rheinstal — RU 111, RU 112, RU 122; Henschel — 1HK 2/1, 1HK 2/2; MOWAG — HM 1, HM 2. Після випробувань 1963 було представлене друге покоління БМП вагою понад 20 т. Rheinstal надав прототипи RU 261, RU 262 з розміщеним спереду мотором, клиноподібну носову частину. У прототипів 2M1/1, 2M1/2, 2M1/3 MOWAG мотор розміщувався посередині. 1964 розпочалась розробка третього покоління прототипів згідно нових вимог Бундесверу: більші розміри в ширину і довжину, задній кулемет, фальшборти для додаткового захисту з бортів, двоособова башта з швидкострільною малокаліберною гарматою. на 1967 було розроблено останні 10 прототипів, які направили для тестування у війська. 1968 з конкурсу вийшов прототип MOWAG, а прототипи Rheinstal 1969 прийняли до серійного виробництва. Було замовлено 2136 БМП і 7 травня 1971 перший серійний екземпляр Marder передали війську ФРН, а серійне виробництво тривало до 1975 року. Конструкція виявилась придатною для подальших модернізацій. На основі БМП Marder компанія Thyssen-Henchel розробила для Аргентини основний бойовий танк Tanque Argentino Mediano (TAM)[6] (1979—1985).

У 1977—1979 роках на вежах усіх БМП Marder встановили ПТКР MILAN з боєкомплектом 6 ракет.

МодифікаціїРедагувати

  • Marder 1 — базова модифікація. 1971
  • Marder 1 + MILAN — усі модифікації отримали ПТКР MILAN. 1977—1979
  • Marder 1 A1 — встановлено нові систему перископів, нічний приціл Z-59, захисту від ЗМУ, систему подвійного вибору заряджання гармати. Маса 30 т. 1982
  • Marder 1 А1 (+) — десант скорочено до 5 осіб, збільшено боєзапас. 1982. 674 машини
  • Marder 1 А1 (-) — без тепловізора. 1979—1982. 350 машин
  • Marder 1 A1A — модифікація A1 без пасивної системи нічного бачення Z-59. 2223 машин
  • Marder 1 A1A2 — модифікація з шасі A2 і вежею з 1 A1
  • Marder 1 A1A3 — модифікація 1 A1 з системою шифрування зв'язку — радіостанцією SEM 80/90[7]
  • Marder 1 A1A4 — модифікація 1 A1A з системою шифрування зв'язку — радіостанцією SEM 80/90
  • Marder 1 A1A5 — модифікація 1 A1A2 з системою шифрування зв'язку — радіостанцією SEM 80/90
  • Marder 1 A2 — модифікація 1 A1 з системою стабілізації гармати ІІІ покоління, поліпшено шасі, топливну систему, захисту від ЗМУ, нові системи прицілювання, тепловізорів. 1984—1991
  • Marder 1 A2А1 — модифікація 1 A2 з системою шифрування зв'язку — радіостанцією SEM 80/90
  • Marder 1 A3 — модифікація 1 A2 з покращеним панцирним захистом носової частини і бортів (додано 1600 кг проти 30-мм набоїв, касетних бомб), додатковим 7,62-мм кулеметом у модернізованій вежі, підвищене шасі, нова гальмівна система. Перебуває на озброєнні Бундесверу донині. Маса 35 т. 1988—1998
  • Marder 1 A4 — модифікація 1 A3 з системою шифрування зв'язку — радіостанцією SEM 80/90
  • Marder 1 A5 — модифікація 1 A3 з посиленим протимінним захистом
 
Marder 1А5

КонструкціяРедагувати

 
Мотор Marder 1

Герметичний корпус зварений з панцирних листів декількох сортів товщиною до 30 мм, що захищають спереду від куль 20 мм і 25 мм з відстані 200 м, з боків від шрапнелі, стрілецької зброї 7,62 мм. Корпус зменшує вплив радіоактивності. На Marder 1A3 встановлено додаткову багатошарову броню, що дозволяє в критичних точках витримувати обстріл з 30-мм зброї. Для захисту від ЗМУ в середині корпусу система NBC створює надлишковий тиск з продуктивністю 3м³/хв. Особистий склад може перебувати у ньому 24 години. Розроблено модифікацію Marder, що здатна форсувати водойми на глибині до 2 м. У кормі розміщений посадковий люк десанту. В бортах наявні 6 амбразур для стрільби з ручної зброї (MP2A1, HK G36, HK69[8]).

Marder 2, М12Редагувати

 
Прототип Marder 2

Наприкінці 1980-х років був розроблений БМП Marder 2, що по бойовій силі і маневреності на полі бою повинен був відповідати новому основному танку Leopard 2. Планували виготовити 1000 машин (1997—2001). Перший прототип VT 001 виготовили 1991, але через зміну політичної ситуацію (розвал СРСР) подальшу розробку визнали недоцільною. Він мав вагу 42,6 т та інноваційні цифрові системи ведення стрільби і стабілізації гармати, призначався для 8 гренадерів. Захист повинен був витримувати попадання 30-мм набоїв, а озброєння складалось з 30/50 мм автоматичної швидкострільної гармати. Мотор MTU MT 881 потужністю 1000 к.с. дозволяв розвивати швидкість 75 км/год. Тоді Marder 2 вважали найсучаснішим БМП світу.

Одночасно Федеральне агентство озброєнь розробляло варіанти підвищення ТТ характеристик Marder 1. Потенційний проект М12 передбачав посилення ходової частини, потужності мотору, зміну бойового відділення, встановлення нової вежі з 30-мм гарматою МК 30-2[9]. Підрозділ Rheinmetall Keller und Knappich Augsburg (KUKA) розробив вежу до закриття проекту. Системи протимінного захисту використали у модифікації Marder 1A5.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Lutz-Reiner Gau, Jürgen Plate Jörg Siegert: Deutsche Militärfahrzeuge Bundeswehr und NVA. Motorbuchverlag, ISBN 3-613-02152-8 (нім.)
  • Peter Blume: SPz Marder Der Schützenpanzer der Bundeswehr — Geschichte, Einsatz, Technik. Tankograd Publishing, Erlangen 2007, DNB 987468979 (нім.)
  • Hans-Peter Lohmann, Rolf Hilmes: Schützenpanzer Marder. Die technische Dokumentation des Waffensystems. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2011, ISBN 978-3-613-03295-8 (нім.)

ПосиланняРедагувати