Leopard 1 — основний бойовий танк, був розроблений та виготовлявся в Західній Німеччині. Взятий на озброєння в 1965 р. Вважалось, що сучасні високоефективні кумулятивні боєголовки HEAT знизять значення бронювання, тому основна увага була зосереджена на ударній силі та маневреності машини.

Leopard 1
Leopard1 cfb borden 2.JPG
Leopard 1A3 (канадський Leopard C1) у військовому музеї
Тип: основний бойовий танк
Походження: Німеччина Західна Німеччина
Історія служби
Війни Боснійська війна
Війна в Афганістані
Характеристики
Маса 42.2 т (перші моделі важили 40.0 т)[1]
Броня сталева 19-21.7 мм та 10-70 мм гомогенна
Тип і модель двигуна MTU MB 838 CaM 500, 10-циліндровий, 37.4 літровий, багатопаливний двигун
Швидкість 65 км/год
Потужність 19.6 к.с./т
Потужність двигуна 830 к.с. (819 к.с., 610 кВт) при 2200 об./хв
Запас ходу 600 км (шосе), 450 км (позашляхом)
Основне озброєння 1 x 105 мм Royal Ordnance L7A3 L/52 нарізна гармата

(13 пострілів в башті та 42 пострілів в корпусі)

Додаткове озброєння 2 x 7.62 мм MG 3 або FN MAG (спарений та у люка командира) (5500 набоїв)
Довжина 9.54/8.29 м (гармата вперед/назад)
Ширина 3.37 м
Висота 2.39/2.70 м (турель/абсолютна)
Обслуга 4 (командир, водій, навідник, радист/заряджаючий)

Commons-logo.svg Leopard 1 у Вікісховищі

Став першим німецьким танком, створеним після Другої світової війни. Роботи над танком розпочались спільно з Францією в 1950-ті,[1] однак згодом співпраця припинилась.

Взятий на озброєння в 12 країнах на чотирьох континентах. Завдяки програмам модернізації досі залишається на озброєнні в багатьох країнах. Всього було виготовлено 4744 одиниць до 1984 р.

СтворенняРедагувати

Історія створення танку Leopard бере початок у 1956 році, коли Італія, Франція та Західна Німеччина вирішили спільно створити основний танк, який би переважав за вогневою міццю, мобільністю та бронезахистом основні танки країн Варшавського Договору. Перші дослідні зразки було створено у Німеччині (Франція відмовилася від участі у проєкті) 1965 року. Після комплексних випробувань, із представлених зразків було вибрано варіант створений Ф. Порше.

Серійне виробництво танку було розпочато у 1965 році, на заводі Краус- Маффей Веґман. Leopard став основним танком збройних сил ФРН, а також Нідерландів, Бельгії, Норвегії, Данії, Австралії та Італії ( у цій країні танк збирали ліцензійно).

До появи Leopard Бундесвер мали на озброєнні американські основні танки M-47 та M-48, озброєнні 90 мм. гарматами. Тому, згідно програми реформування Бундесверу, було прийнято рішення про заміну танків М-47 на більш сучасні із 105 мм. гарматою. З цією метою 1959 року, у ФРН створили три групи конструкторів під назвою А , В та С які мали створити прототип бойової машини для порівняльного випробування.

- Робоча група А: Компанії Porsche, Atlas- MaK, Luther- Werke та Jung-Jungental.

- Робоча група В: Компанії Ruhrstahl AG, Rheinstahl- Hanomag та Rheinstahl- Henshel

- Робоча група C: Компанія C.W.F. Borgward

В цей час Франція створила прототипи танку AMX 30 для заміни своїх M-47. Відповідно, або новий танк ФРН, або AMX-30 повинен був стати єдиним танком для обох армій, але кожна країна пішла своїм шляхом. У ФРН роботи над проектом групи А призвели до появи танку, названого Leopard.

Серійне виробництвоРедагувати

Першу партію танків було виготовлено німецькою фірмою KMW у Мюнхені в жовтні 1965 року. Всього було виготовлено понад 6000 танків Leopard різних варіантів. Надалі роботи з модернізації танку проводилися у межах багатонаціональної програми НАТО у якій крім ФРН, брали участь військові відомства та підприємства оборонної промисловості ще п'яти країн - Данії, Нідерландів, Італії, Бельгії та Нідерландів.

ВаріантиРедагувати

Leopard (1965 р.) — базова версія, мав зварний корпус, литу башту. Нестабілізовану гармату Royal Ordans L7A3 з боєкомплектом 60 пострілів 45 з яких розташовано у корпусі танку та 15 у башті. З них 31 бронебійно- підкаліберний (APDS), 26 кумулятивно- уламковий (HEAT)та 3 димових (Smoke). Спарений 7,62 мм кулемет MG3, що має боєкомплект у 1250 набоїв. Приціл- далекомір навідника TEAM- 1A- стереоскопічний, із збільшенням x8 та x16. Резервний приціл TZF-1A із 8-ми кратним збільшенням. Незалежний панкратичний приціл командира TRP-1A, із збільшенням від x6 до x20, має 8 скло блоків. Двигун MTU MB 383 CaM-500 потужністю 830 к.с. Два паливні баки у відсіку для двигуна, місткістю 1010 літрів (згодом 985 л.).

Долав водні перешкоди 1,2 м завглибшки без підготування, 2,25 м з ОПВТ- обладнанням для підводного водіння танку. Вага 40 т., швидкість 65 км/год.

Leopard A1 (1970 р.) — програма модернізації, яку було розпочато після закінчення виробництва Leopard . Згідно цієї програми танки отримали: систему стабілізації, теплозахисний кожух для гармати, гусениці нової будови із знімними гумовими подушками, активні інфрачервоні прилади спостереження для водія та командира замінено на пасивні, модернізовано ОПВТ до 4,0 м, що дало можливість долати водні перешкоди глибиною 1,2 м без підготування; 2,25 після короткого підготування, та 4,0 м з повністю встановленним ОПВТ . Вага танку збільшилася до 41,5 т.

Leopard A2 (1972 р.) — модифікація із посиленим бронюванням нової лятої башти та удосконаленими повітряними фільтрами двигуна. Також було покращено фільтрувально-вентиляційну систему захисту від зброї масового ураження.

Leopard A3 (1973 р.) — отримав нову зварну башту із рознесеним бронюванням (рівень захисту A2, об'єм башти збільшився). Удосконалений приціл командира TRP-2A. Вага- 42,4 т.

Leopard A4 (1974 р.) — версія танку, у якій було враховано напрацювання для новітнього танку Leopard 2, який буде випущено у 1980-тих роках. Башту було повністю перероблено для підвищення захищеності шляхом оптимізації схеми рознесеного бронювання. Танк отримав покращене електрообладнання та новий, високоякісний далекомір для командира танку. Двигун замінили на дизель Mercedes Benz з двома турбокомпресорами, потужністю 830 к.с. при 2200 об/хв. Максимальна швидкість становила 65 км/год. Запас ходу-600 км. Башта схожа на башту Leopard A3. Нова СКВ. Стабілізований приціл командира PERI R12 та стереоскопічний приціл навідника EMES 12A1, балістичний обчислювач. Боєкомплект скорочено до 55 снарядів (42 ліворуч водія та 13 у башті). Вага 42,4 т.

Leopard A1A1 (1975 р.) — модернізація Leopard A1. Посилено бронювання башти за допомогою сталевих екранів з гумовим прошарком. Вага 42,4 т.

Leopard A1A2; A2A1; A3A1 (1980 р.) — танки Leopard A1, Leopard A2 та Leopard A3 відповідно, обладнані системою нічого бачення PZB 200 із низькорівневою телекамерою. Leopard A4 нею не обладнувалися. Ця система була проміжним варіантом для Leopard 2 до появи тепловізорів.

Leopard A5 (1987 р.) — модернізація 1225 танків Leopard A1A1. Танки отримали нову СКВ EMES 18 на основі EMES 15 для Leopard 2. Приціл командира TRP- 1A та резервний TZF- 1A було збережено.

Leopard A6 (1986 р.) — два дослідних зразки, які було виготовлено в рамках дослідження Panzerkampfwagen 90 у різних варіантах- VT-2 та VT-5. Зразки отримали додаткове бронювання, 120 мм гармату та автоматичну систему пожежогасіння. Приріст ваги склав 4,6 та 3,5 т. відповідно. Після серії успішних випробовувань проєкт було закрито у 1987 р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Gelbart, Marsh (1996). Tanks main battle and light tanks. Brassey’s UK Ltd. с. 109–110. ISBN 1-85753-168-X. 

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати