Чугуївське військове училище
(Перенаправлено з Чугуївське піхотне юнкерське училище)
Чугу́ївське військо́ве учи́лище (до 1910: Чугуївське піхотне юнкерське училище) — військовий навчальний заклад Російської імперії. Дислокувалось у Чугуєві, готувало офіцерів піхоти. Вважається, що Чугуївське училище підготувало російському імперському війську найбільшу кількість георгіївських кавалерів.
| Чугуївське військове училище | |
|---|---|
.jpg) Нагрудний знак училища | |
| Країна |
 Російська імперія |
| Марш | «Ой на горі та й женці жнуть»[1] |
| Розпущено | 1918 |
Свято училища: 26 листопада, день святого Георгія Побідоносця.
Історія ред.
- 1 вересня 1865 р. — Засновано як Чугуївське піхотне юнкерське училище в будівлі колишньої Школи військових топографів.
- 1888 — переформовано з двухсотеного до чотирисотеного складу: 4 роти, 400 штатних і 44 позаштатних юнкерів (Наказ військового відомства № 218).
- 1901 — дворічний курс змінено на трирічний (Наказ військового відомства № 197). Випускникам стали присвоювати офіцерські звання.
- 1914 — штат училища збільшено до 1200 юнкерів, встановлено чотиримісячний курс навчання.
- 15 грудня 1918 р. — училище розформовано.
Прапор ред.
27 січня 1903 р. даровано просте знамено зразка 1900 року. Облямівка червона, шиття золоте. Навершя зразка 1857 (гвардійське). Держак жовтий. Зображено Спас Нерукотворний.
Нагрудний знак ред.
Затверджено 4 жовтня 1913. Мальтійський хрест червоної емалі з білим обідком. У середині — червоний емалевий гурток із золотим обідком, а на ньому — біла фігура св. Георгія Побідоносця.
Форма ред.
Юнкери носили червоні погони з білою облямівкою.
Начальники училища ред.
- 23.06.1865—18.12.1875 — полковник Хаміна Олександр Миколайович
- 04.06.1882—10.05.1888 — полковник Зоммер Михайло Карлович
- 30.07.1901—07.03.1904 — полковник Зейн Еммануїл Олександрович
- 16.04.1904—02.03.1914 — підполковник (з 06.12.1904 полковник, з 06.12.1910 генерал-майор) Фок Яків Олександрович
- 18.04.1914—1917 — генерал-майор Фенстер (Врасський), Єремія Якович
Відомі викладачі ред.
- Алексін Микола Миколайович (з 1911) — полковник, заступник командира Херсонської стрілецької дивізії армії УНР.
- Астаф'єв Олексій Сергійович — генерал-хорунжий, начальник Головної шкільної управи Дієвої армії УНР.
- Волошинів Павло Ількович (1881) — муштровий офіцер училища, полковник Армії УНР, помічник начальника залоги Кам'янця-Подільського.
Відомі випускники ред.
Військовики армій УНР та Української Держави ред.
- Абриньба Дмитро Ілліч (1908) — полковник, командир Гайдамацького куреня армії УНР.
- Базилевський Павло Михайлович (1916) — підполковник Армії Української Народної Республіки (в еміграції — генерал-хорунжий).
- Бальме Яків Васильович (1897) — полковник Армії УНР.
- Безручко Павло Іванович (1894) — полковник Армії УНР.
- Болбочан Петро Федорович (1909) — український військовий діяч, полковник Армії УНР
- Боровий Максим Михайлович — офіцер царської армії, полковник війська Української Народної Республіки.
- Бронський В'ячеслав Михайлович (1897) — генерал-майор, начальник Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР
- Бурківський Олександр Оттович — генерал-хорунжий, начальник 1-ї Кулеметної дивізії, помічник командувача Правої групи Армії УНР.
- Вишнівський Олександр Йосипович — випущений підпоручиком у піхотний полк 34-ї дивізії. Полковник Армії УНР.
- Вовк Андрій Миколайович — політичний і військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
- Волкобій Петро Миронович (1881) — генерал-лейтенант, командир 7-й Харківського корпусу армії Української Держави.
- Волошинів Павло Ількович (1881) — полковник Армії УНР, помічник начальника залоги Кам'янця-Подільського.
- Ганжа Петро Андрійович (1902) — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР.
- Гончаренко Аверкій Матвійович (1912) — український військовик, командир українських частин у бою під Крутами.
- Гончаренко Іван Теодосійович — командир 4-го Січового полку Дієвої армії УНР.
- Грох-Грохольський Яків Михайлович (1904) — полковник, командир 15-го пішого полку ім. Т. Г. Шевченка Армії УНР.
- Гудима Віталій — начальник мобілізаційного управління Головної мобілізаційно-персональної управи військового міністерства УНР.
- Дітель Вукола Юстимович — помічник начальника автопанцерного відділу Військового міністерства Центральної Ради.
- Добровольський Сергій Іванович — начальник військових комунікацій УНР.
- Євтимович Варфоломій Пимонович — начальник загального відділу Головної шкільної управи Військового міністерства УНР.
- Захарчук Святослав Косьмич — командир 4-го полку Січових стрільців Дієвої армії УНР
- Капкан Юрій Євгенович — інспектор піхоти Дієвої армії УНР.
- Кондратюк Порфирій Якович — полковник Армії УНР
- Костюченко Олекса Павлович (1914) — український військовий діяч. Сотник Армії УНР
- Котко Дмитро Васильович (1916) — сотник Армії УНР, диригент військових та хорових колективів.
- Мазюкевич Володимир Петрович (1899) — полковник Армії УНР
- Мошинський Євген Іванович (1906) — генерал-хорунжий, начальник Законодавчої управи Головного військово-юридичного управління Військового міністерства УНР.
- Никонів Наум Архипович (1895) — генерал-хорунжий, командувач Запасних військ УНР.
- Павленко Віктор Олексійович — Генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки.
- Пересада-Суходольський Михайло Степанович (1909) — генерал-хорунжий, начальник штабу 3-ї Залізної дивізії армії УНР
- Піщаленко Сава Мусійович (1909) — полковник Армії УНР
- Поджіо Олександр Михайлович — генерал-майор, начальник 5-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.
- Поплавко Віктор Родіонович (1902) — підполковник Армії УНР.
- Прісовський Костянтин Адамович — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави.
- Росіневич Микола Олександрович (1915) — підполковник Армії УНР.
- Савченко Володимир Павлович — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Садовський Михайло Вікентійович — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Свідерський-Пономаревський Іван Єфимович (1890) — полковник армії Української Держави.
- Темченко Василь Васильович (1896) — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Ткачук Михайло Герасимович (1909) — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Угніч Олексій Юхимович (1910) — підполковник Армії УНР.
- Удовиченко Микола Іванович (1907) — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Филонович Василь Захарович — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Харитоненко Микола Аркадійович (1917) — командир сотні 10-го пішого полку Сірожупанників Дієвої армії УНР
- Чехівський Микола Мусійович (1905) — командир 4-го Українського (Синьожупанного)
- Чорний Михайло Панасович (1911) — старшина Армії Української Держави, інженер-агроном, громадський діяч.
- Яворський Валентин Іванович — полковник Армії УНР
- Янчевський Микола Миколайович (1898) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Інші ред.
- Акишев Георгій Васильович (1877) — випущений прапорщиком в 144-й піхотний Каширський полк.
- Баданов Василь Михайлович (1916)
- Болдирєв Василь Миколайович
- Василевський Пилип Федорович (1913) — випущений підпоручиком у 31-й Сибірський стрілецький полк.
- Воротніков Олександр Степанович (1902) — випущений в 121-й піхотний Пензенський полк.
- Герасимов Олександр Васильович (1883) — випущений прапорщиком у 61-й Резервний піхотний батальйон.
- Калмиков Іван Павлович (1912) — випущений в Приморський саперний батальйон.
- Коноплін Іван Степанович
- Корк Август Іванович (1908) — випущений підпоручиком в 98-й піхотний Юр'ївський полк.
- Кропив'янський Микола Григорович (1913) — випущений в 74-й піхотний Ставропольський полк; радянський військовий та політичний діяч, учасник Першої світової та Громадянської воєн.
- Макаренко Віталій Семенович
- Малишкін Василь Федорович (1917) — випущений прапорщиком.
- Пронін Василь Михайлович (1904) — випущений підпоручиком в 167-й піхотний Острозький полк.
- Ніколай Реек (1910) — естонський військовий командир під час Війни за незалежність Естонії.
- Скоблін Микола Володимирович
- Юозас Урбшис (1916) — литовський офіцер, дипломат, політик. Міністр закордонних справ Литви в 1938—1940 роках.
- Штейфон Борис Олександрович (1902) — випущений підпоручиком в 124-й Воронізький піхотний полк.
- Шумилов Михайло Степанович (1916) — випущений прапорщиком.
- Юсупов Фелікс Феліксович (1876) — випущений в 10-й уланський Одеський полк.
Примітки ред.
- ↑ Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — К.: Темпора книга 2 (53 с.) 2011. — 424 с.
Література ред.
- Альмендінгер В. Чугуївське військове училище [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.] / / Військова Бувальщина. Січень 1971. № 108. С.3-7
- Зибін І. А. Чугуєвці: історично-побутової збірка Об'єднання Чугуївського військового училища. Белград-Новий Сад, Югославія, 1936.
- Левченко А., сост. Чугуєвці. Вірші і спогади офіцерів Російської імператорської армії. Чугуїв, 2009.
- Сирцов Б. Чугуївське військове училище. 1916—1917 / Військова Бувальщина № 90, с. 38.
Посилання ред.
- Regiment.ru [Архівовано 2 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Артем Левченко. Георгіївські традиції в Чугуївському військовому училищі [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Артем Левченко. «Орли» Першої світової [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.]