Відкрити головне меню

Пересада-Суходольський Михайло Степанович

Пересада-Суходольський Михайло Степанович (*25 травня 1883, Валки — † 29 липня 1938, Львів) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.

Михайло Степанович Пересада-Суходольський
Пересада-Суходольський.jpg
Народження 25 травня 1883(1883-05-25)
Валки, Харківська область
Смерть 29 липня 1938(1938-07-29) (55 років)
Львів
Поховання Янівський цвинтар
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання Imperial Russian Army Capt 1917 h.png Капітан (19.7.1917)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Командування начальник штабу 3-ї Залізної дивізії.
Війни / битви Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 травня 1883 у місті Валки тепер Харківської області.

Початкову освіту здобув у реальній школі. Закінчив Валківське міське училище.

В російській арміїРедагувати

24 вересня 1903 року вступив на військову службу до 201-го піхотного резервного Лебединського батальйону. 1 червня 1906 його переводять до 269-го піхотного Богодухівського полку.

11 серпня 1904 р. був відряджений до Чугуївського піхотного юнкерського училища для вступу в училище, однак не витримав іспити і повернувся до свого полку.

Брав участь у російсько-японській війні 1904-05, де за бойові заслуги отримав звання прапорщика. З 03.11.1904 р. — молодший унтер-офіцер. 5 листопада 1905 Пересаду-Суходольського переводять у 270-й Куп'янський полк, а 15 березня 1906 направляють до 202-го піхотного резервного Старобільського полку.

14 серпня 1906 р.  — знов відряджений до Чугуївського піхотного юнкерського училища для вступного іспиту. З 4 вересня 1906 року стає юнкером Чугуївського піхотного училища, яке закінчує як один з найкращих випускників (першим у випускному списку з занесенням на мармурову дошку та премією у 50 рублів) у 1909 році.

Згодом служить підпоручиком у 1-му Варшавському фортечному батальйоні. 26 квітня 1910 р. був відряджений до Варшавського повітроплавного загону. 25 вересня 1910 його переводять у 150-й піхотний Таманський полк, який дислокується у Кобрині в Білорусі.

07 жовтня 1913 р., витримавши іспит, був зарахований до Миколаївської військової академії Генерального штабу. З 27 липня 1914 р. відряджений до полку і бере участь у Першій світовій війні, з 16 лютого 1915 р. служить обер-офіцером для доручень при штабу 27-го армійського корпусу.

22 липня 1916 р — відряджений на академічні курси. 02 серпня 1916 р. повернувся на попередню посаду у зв'язку з відкладенням відкриття курсів. 25 вересня 1916 р. — відряджений на навчання до Військової школи льотчиків-спостерігачів, яку закінчив 20 грудня 1916 р. 28 січня 1917 р. почав навчання на прискорених курсах Імператорської Миколаївської академії Генерального штабу.

17 червня 1917 р. закінчив старший клас прискорених курсів Академії Генерального штабу з призначенням до штабу Північного фронту, служив штаб-офіцером управління авіації штабу 5-ї армії.

На службі УкраїніРедагувати

До Української армії вступає 17 квітня 1918 року. Станом на 21 листопада 1918 займає посаду начальника муштрово-мобілізаційної частини штабу 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Під час антигетьманського повстання переходить на сторону Директорії. З 14 грудня 1918 р. — т. в. о. начальника штабу 7-ї пішої дивізії військ Директорії.

У липні 1919 генерал-квартирмейстер штабу Київської групи Дієвої армії УНР, потім начальник штабу 4-ї Київської дивізії.

У грудні 1919 року Пересада-Суходольський був інтернований польською владою у місті Рівне. Згодом продовжує службу в армії, зокрема у березні 1920 обіймає посаду начальника штабу запасної бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР, яка формувалась у Бресті-Литовському, а з травня того ж року начальник штабу 7-ї запасної бригади Армії УНР.

З 7 серпня 1920 начальник штабу 3-ї Залізної дивізії. З 05 жовтня 1920 р. — полковник.

У червні 1921 року начальник канцелярії Партизансько-Повстанського штабу Юрія Тютюнника.

З жовтня 1921 голова Українського інформаційного бюро у Львові, яке виникло замість Партизансько-Повстанського штабу та займалося розвідувальною діяльністю. .

Життя в ГаличиніРедагувати

Після поразки визвольних змагань 1917-21 поселився у Львові.

Згодом закінчив Стрийську молочарську школу та працював у кооперативних структурах Жовкви та Бережан.

Помер і похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 20[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977.

Джерела та літератураРедагувати