Відкрити головне меню

Поплавко Віктор[1] Родіонович (1881, Полтава — 20 січня 1938, Комунарка, Московська область, Російська РФСР) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР, член Української Центральної Ради.

Поплавко Віктор Родіонович
Народження 1881(1881)
Полтава, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 20 січня 1938(1938-01-20)
Комунарка, Ленінський район, Московська область, Російська РФСР, СРСР СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Чугуївське військове училище
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Орден Святого Георгія

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Служив офіцером у 11-му гренадерському Фанагорійському полку (Москва), у складі якого вирушив на Першу світову війну. У 1915—1917 рр. — офіцер 6-го авіаційного парку. Закінчив Офіцерську автомобільну школу, служив на посаді командира 26-го кулеметно-автомобільного взводу. Автор проекту першого повноприводного панцирника Jeffery-Поплавко російської армії. З 20 грудня 1916 р. — командир бронеавтомобільного дивізіону особливого призначення.

На І Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського генерального військового комітету. З серпня 1917 р. — комісар УГВК при штабі Одеської військової округи. Перебуваючи у комітеті був в опозиції С. Петлюрі до суперечок з яким залучав Л. Корнілова[2]. Член Української Центральної Ради. У січні 1918 р. — військовий консультант української мирної делегації у Брест-Литовському. Мав протистояння з ЦК Румчероду в січні — лютому 1918 року. Навесні 1918 р. — головноуповноважений міністерства продовольчих справ УНР, головний інспектор Державного хлібного бюро. У 1919 р. — представник Директорії на переговорах з Антантою.

Перебував на еміграції. У 1926 р. повернувся до Радянської Росії. Жив у Москві, працював на підприємстві «Сільгосптехніка», заступником керуючого московською конторою «Союзснаблегпром». У 1931 р. проходив у справі Українського Національного Центру.

Повторно заарештований 27 жовтня 1937 р. Звинувачений в участі у контрреволюційній терористичній організації. Розстріляний 20 січня 1938 р.

Реабілітований у грудні 1957 р.

НагородиРедагувати

  • орден Святого Георгія

ПриміткиРедагувати

  1. Михайло Омелянович-Павленко в спогадах помилково називає його — Поплавко Володимир.
  2. В. Кедровський 1917 рік (365 ст.); Вінніпег, «Тризуб», 1967, 525 с.

Джерела та літератураРедагувати