Савченко Володимир Павлович

Володимир Павлович Савченко;
	Капітан (22.4.1917); Полковник
	Полковник Володимир Савченко
Загальна інформація
Народження	14 серпня 1882; Сквира, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	18 листопада 1957 (75 років); США
Громадянство	УНР
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Командування
Начальник штабу начальник штабу 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР
	1 листопада 1919 — 23 червня 1920
Начальник відділу укомплектування Головного управління Генерального штабу УНР
	23 червня 1920 — 3 серпня 1920
Начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР
	3 серпня 1920 — 6 вересня 1920
Начальник 1-го відділу організаційної управи Генерального штабу Дієвої армії УНР
	1 листопада 1920 — кінець 1920
Нагороди та відзнаки
	Хрест Симона Петлюри

Володи́мир Па́влович Са́вченко (14 серпня 1882, Сквира, нині Київської області — 18 листопада 1957, США) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції). Чоловік педагога і громадської діячки Наталії Дорошенко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко .

Життєпис ред.

Закінчив Чугуївське військове училище, служив у 70-му піхотному Ряжському полку.

У 1917 р. вступив на прискорені курси Військової академії Генерального штабу, встиг закінчити лише старший курс (при більшовиках). Протягом 1917 p., між семестрами, обіймав посади старого ад'ютанта штабів 18-ї та 136-ї піхотних дивізій. Останнє звання у російській армії — капітан (з 22 квітня 1917 p.). Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою.

26 липня 1918 р. прибув із Російської СФРР, де закінчив Академію Генерального штабу, у розпорядження Генерального штабу Української Держави. З 01 листопада 1918 р. — старший ад'ютант штабу 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави, у складі якої перейшов на бік Директорії. У другій половині січня 1919 р. — начальник штабу групи Січових стрільців на чолі з І. Рогульським. Згодом — молодший ад'ютант штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. З 03 березня 1919 р. — начальник залізничної частини оперативного відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. З 06 червня 1919 р. — начальник оперативної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР, т. в. о. начальника штабу 6-ї Запорізької дивізії, а з 01 листопада 1919 р. — начальник штабу 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР.

Наприкінці листопада 1919 р. був інтернований польською владою. З 23 червня 1920 р. — начальник відділу укомплектування Головного управління Генерального штабу УНР. 3 03 серпня 1920 р. — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. З 06 вересня 1920 р. був приділений до штабу Армії УНР. З 01 листопада 1920 р. — начальник 1-го відділу організаційної управи Генерального штабу УНР.

У 1943 р. служив у штабі Поліської Січі отамана Бульби-Боровця. Після роззброєння Поліської Січі на початку осені 1943 р. Українською повстанською армією відмовився служити в УПА та виїхав до Кракова.

Дані Люблінського відділу Управління Безпеки від 30.07.1953 р. свідчать, що полковник Володмир Савченко під час німецької окупації якийсь час проживав у Холмі за адресою вул. Чернецького, 4 (будинок не зберігся)^[1].

Статті й розвідки на військові теми у журналі «Табор», у збірнику «За державність», у щорічних календарях-альманахах «Дніпро» і газетах: «Діло», «Краківські вісті», «Львівські вісті», американська «Свобода», канадський «Новий шлях».

З 1950 р. жив у США, де й помер. Похований на цвинтарі Баунд-Брук.

Вшанування пам'яті ред.

На честь Володимира Савченка названо одну з вулиць Броварів.

Примітки ред.

↑ Парнікоза, Іван (16.12.2017). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 23.12.17.

Література ред.

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 7. — С. 2683.
Вішка О. Савченко Володимир // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника. — Львів, 2000. — Випуск 7. — С. 295—296.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.

Посилання ред.

Савченко Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Парнікоза, Іван (16.12.2017). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 23.12.17.

[1]