Савченко Володимир Павлович

Володи́мир Па́влович Са́вченко (14 вересня 1882, Сквира, нині Київської області — 18 листопада 1957, США) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції). Чоловік педагога і громадської діячки Наталії Дорошенко.

Володимир Павлович Савченко
Imperial Russian Army Capt 1917 h.png Капітан (22.4.1917)
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Savchenko.jpg
Полковник Володимир Савченко
Загальна інформація
Народження 14 вересня 1882(1882-09-14)
Сквира, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 18 листопада 1957(1957-11-18) (75 років)
США
Alma Mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Командування
Начальник штабу начальник штабу 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР
1 листопада 1919 — 23 червня 1920

Начальник відділу укомплектування Головного управління Генерального штабу УНР
23 червня 1920 — 3 серпня 1920

3 серпня 1920 — 6 вересня 1920

Начальник 1-го відділу організаційної управи Генерального штабу Дієвої армії УНР
1 листопада 1920 — кінець 1920

Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Біографічні відомостіРедагувати

У 1917 р. вступив на прискорені курси Військової академії Генерального штабу, встиг закінчити лише старший курс (при більшовиках). Протягом 1917 p., між семестрами, обіймав посади старого ад'ютанта штабів 18-ї та 136-ї піхотних дивізій. Останнє звання у російській армії — капітан (з 22 квітня 1917 p.). Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою.

26 липня 1918 р. прибув із Російської СФРР, де закінчив Академію Генерального штабу, у розпорядження Генерального штабу Української Держави. З 01 листопада 1918 р. — старший ад'ютант штабу 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави, у складі якої перейшов на бік Директорії. У другій половині січня 1919 р. — начальник штабу групи Січових стрільців на чолі з І. Рогульським. Згодом — молодший ад'ютант штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. З 03 березня 1919 р. — начальник залізничної частини оперативного відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. З 06 червня 1919 р. — начальник оперативної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР, т. в. о. начальника штабу 6-ї Запорізької дивізії, а з 01 листопада 1919 р. — начальник штабу 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР.

Наприкінці листопада 1919 р. був інтернований польською владою. З 23 червня 1920 р. — начальник відділу укомплектування Головного управління Генерального штабу УНР. 3 03 серпня 1920 р. — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. З 06 вересня 1920 р. був приділений до штабу Армії УНР. З 01 листопада 1920 р. — начальник 1-го відділу організаційної управи Генерального штабу УНР.

У 1943 р. служив у штабі Поліської Січі отамана Бульби-Боровця. Після роззброєння Поліської Січі на початку осені 1943 р. Українською повстанською армією відмовився служити в УПА та виїхав до Кракова.

Дані Люблінського відділу Управління Безпеки від 30.07.1953 р. свідчать, що полковник Володмир Савченко під час німецької окупації якийсь час проживав у Холмі за адресою вул. Чернецького, 4 (будинок не зберігся)[1].

Статті й розвідки на військові теми у журналі «Табор», у збірнику «За державність», у щорічних календарях-альманахах «Дніпро» і газетах: «Діло», «Краківські вісті», «Львівські вісті», американська «Свобода», канадський «Новий шлях».

З 1950 р. жив у США, де й помер. Похований на цвинтарі Баунд-Брук.

Вшанування пам'ятіРедагувати

На честь Володимира Савченка названо одну з вулиць Броварів.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Парнікоза, Іван (16.12.2017). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 23.12.17.