Відкрити головне меню

Варфоломі́й (часто Вартоломі́й) Пи́монович Євтимо́вич (нар. 28 жовтня 1889, с. Перегонівка, Голованівський район Кіровоградська область[1] — пом. 8 лютого 1950, м. Міттенвальд, Німеччина) — підполковник Армії УНР. Український військовий і громадсько-політичний діяч, журналіст. Член Управи Українського військово-історичного товариства у Польщі.

Варфоломій Євтимович
10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Євтимович.jpeg
Загальна інформація
Народження 28 жовтня 1889(1889-10-28)
с. Перегонівка, Голованівський район Кіровоградська область
Смерть 8 лютого 1950(1950-02-08) (60 років)
Міттенвальд, Німеччина Німеччина
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg ЗУНР
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Військова служба
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Dyvizia Galychyna-rukav.svg дивізія «Галичина»
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-більшовицька війна
Друга світова війна
Командування
начальник штабу коменданта тилу Дієвої армії УНР.

БіографіяРедагувати

Народився на Київщині в родині священика.

Освіту набув у Київсько-Софіївській духовній, реальній, художній та музично-драматичних школах у Києві. Закінчив 7-класну Київську художню школу.

На службі РІАРедагувати

1 грудня 1912 р. вступив однорічником до 168-го піхотного Миргородського полку.

1 вересня 1913 р. був прийнятий до Чугуївського військового училища, яке закінчив 1 грудня 1914 р., служив прапорщиком 25-го запасного батальйону.

З 2 квітня 1915 р. — молодший офіцер 7-го прикордонного піхотного Заамурського полку.

З 1 грудня 1915 р. — поручник.

З 25 серпня 1916 р. — полковий ад'ютант.

На службі УНРРедагувати

Протягом весни 1917 р. спільно з М.Міхновським займався організацією українських військових частин. У березні 1917 р. перебував у відпустці у Києві, був одним із організаторів Українського військового клубу ім. П. Полуботка.

Повернувся на фронт — з 30 березня 1917 р. — командир батальйону 7-го прикордонного піхотного Заамурського полку.

З 12 жовтня 1917 р. — курсовий старшина 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. З 8 листопада 1917 р. — командир сотні цієї школи.

З 22 грудня 1917 р. — штаб-старшина для доручень військово-шкільного відділу Українського Генерального штабу. Брав участь у вуличних боях проти більшовиків у Києві у січні 1917 р.

З 3 березня 1918 р. — штаб-старшина для доручень Головної шкільної управи Армії УНР, потім Армії Української Держави.

З 21 грудня 1918 р. — т. в. о. начальника 2-ї Київської юнацької школи. З 1 січня 1919 р. — другий старшина для інспекції військових шкіл.

З 21 квітня 1919 р. — начальник загального відділу Головної шкільної управи Військового міністерства УНР.

З 17 травня 1919 р. — начальник штабу коменданта тилу Дієвої армії УНР. З 9 червня 1919 р. — штаб-старшина для доручень штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР.

У грудні 1919 р. був інтернований у Польщі. З 1 квітня 1920 р. — помічник начальника культурно-освітнього відділу Головної управи Генерального штабу УНР.

З 3 липня 1920 р. — начальник відділу освіти та військової підготовки населення Генерального штабу УНР.

За час Першої світової війни та Визвольних змагань дістав 4 поранення та 1 контузію.

Міжвоєнний періодРедагувати

З 1924 р. живу Львові, займався активною громадсько-політичною діяльністю.

У 1939 р. був заарештований польською владою, утримувався у концтаборі у Березі Картузькій.

Перед вступом туди радянських військ зумів виїхати до Німеччини.

Друга світова війна і післявоєнний періодРедагувати

У 1943 р. вступив до дивізії СС «Галичина». У березні—травні 1945 р. був заступником начальника старшинської школи Української національної армії.

Після закінчення війни перебував у таборі для переміщених осіб у Міттевальді, де й помер незадовго до виїзду в США.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати