Котко Дмитро Васильович
Дмитро́ Васи́льович Котко (4 січня (17 січня) 1892, Балки — 18 листопада 1982, Львів) — сотник Армії УНР, диригент військових та хорових колективів.
| Дмитро Васильович Котко | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 січня 1892 |
| Місце народження | Балки |
| Дата смерті | 18 листопада 1982 (90 років) |
| Місце смерті | Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар  |
| Громадянство |  Російська імперія СРСР |
| Національність | українець |
| Професії | диригент |
| Освіта | Олександрівська місіонерська духовна семінаріяd |
Життєпис
ред.
Народився в селі Балки (нині Василівський р-н, Запорізька обл.). Після закінчення сільської школи вступив до церковно-вчительської школи в Таганаші, яку закінчив у 1910 році. У 1913 році закінчив диригентський клас Ардонської духовно-місіонерської семінарії. По закінченню працює вчителем співів і графічних мистецтв у Вищому училищі Прохладного у Кабардино-Балкарії.
1916 року, з початком першої світової війни, мобілізований до війська з направленням у Чугуївське піхотне училище, а згодом до одного з гренадерських полків МВО. Під час перебування на військовій службі продовжував навчатися диригування в музичній школі Гнесіних (1916–1917).
Від 1918 року частину Дмитра Котка, яка увійшла до 1-го Волинського корпусу, передислоковано до України. У війську УНР та УД виконує обов'язки інспектора духових оркестрів. Після додаткового навчання в Рівному одержав офіцерське звання, відтоді керував військовими оркестрами 1-го корпусу.
У 1919 році під Проскуровим потрапив до польського полону. З 1920 року в польському таборі для полонених у Ланцуті, де виступив ініціатором і очолив хоровий гурт, який невдовзі став основою «Українського Наддніпрянського хору». 1922 року колектив розпочав виступи у Польщі, а від 1925 року — й по Західній Європі.
У 1930—1936 роках, за ініціативи митрополита Андрея Шептицького, викладав у Львівській духовній семінарії та жіночій гімназії, в котрих також керував студентськими хорами. 1936 року організував чоловічий хор «Трембіта». Після окупації й подальшої анексії Західної України СРСР на основі хору було організовано капелу «Трембіта».
Під час початку німецько-радянської війни Дмитро Котко перебував на гастролях у Саратові. Разом із капелою евакуювався до Алмати, де у вересні 1941 року колектив було розформовано. Частина складу капели увійшла до організованої Котком при Шимкентській філармонії Львівського українського ансамблю пісні й танцю, що діяв до кінця війни.
Від 1945 року художній керівник Гуцульського ансамблю пісні і танцю у Станіславі. 1951 року репресований за звинуваченням в «антирадянській пропаганді і неблагонадійності» та засуджений до 10 років позбавлення волі. По смерті Сталіна достроково звільнений (1956). Після звільнення мешкав у Львові, де керував капелою бандуристів «Карпати» при Українському товаристві сліпих (1959–1974). Серед учнів диригенти Є. Вахняк та В. Василевич. Цікавився малярством, створив пейзажі: «Три лелеки» (1958), «Гірська річка» (1960), «Човен» (1963).
Впокоївся 18 листопада 1982 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 82[1].
Вшанування пам'яті
ред.1993 року на пошану Дмитра Котка названа вулиця у Львові[2].
Примітки
ред.- ↑ Гавришкевич І., Нагай М. Личаківський некрополь. Малий маршрутний довідник музею «Личаківський цвинтар». — Львів, 2003. — С. 48. — ISBN 966-8041-21-6.
- ↑ Проект «Вулиці Львова»: вулиця Котка Д. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 березня 2025.
Джерела
ред.- І. М. Лисенко Котко Дмитро Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 234. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Л. Д. Вардзарук. Котко Дмитро Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 326.
- Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1. — Прага, 1942. — 372 с.
- Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі (1920-1939) / О. Колянчук; Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, Наукове товариство імені Шевченка. — Львів : (б.в.), 2000. — 278 с. — ISBN 966-02-1612-2.
- Срібняк І., Палієнко М. Сотник армії УНР Дмитро Котко: нарис життя і діяльності у Польщі, 1921—1924 рр. (до 130-ліття від дня народження) // Київські історичні студії. — Київ, 2022. — № 2 (13). — С. 48-53. — ISSN 2524-0757.
Посилання
ред.- Котко Дмитро Васильович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 570.
- Роксоляна Гавалюк (8 листопада 2021). (Не)відомий Дмитро Котко. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 18 березня 2024. Процитовано 25 березня 2025.