Відкрити головне меню

Петро Андрійович Ганжа (29 листопада 1881 — † після 1931) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

Петро Андрійович Ганжа
Петро Ганжа.jpeg
Народження 29 листопада 1881(1881-11-29)
Чернігівщина
Смерть † ?
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Чугуївське військове училище
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник

11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР.
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Походив із родини надвірного радника Чернігівської губернії. Навчався у Чернігівській класичній гімназії (не закінчив). 21 березня 1899 р. вступив на військову службу однорічником 2-го розряду до 167-го піхотного Острогозько го полку (Чернігів).

8 серпня 1900 р. склав вступні іспити до Чугуївського піхотного юнкерського училища (закінчив 10 червня 1902). Вийшов підпрапорщиком до 167-го піхотного Острогозького полку.

22 квітня 1905 р. був відряджений до Харбіна на поповнення Манджурської армії, прибув на укомплектування 243-го піхотного резервного Златоустівського полку. 5 лютого 1906 р. повернувся до 167-го піхотного Острогозького полку.

24 жовтня 1910 р. перевівся до 176-го піхотного Переволочненського полку (Чернігів), у складі якого у 1914 р. вирушив на Першу світову війну. За бій 26 серпня 1914 р. був нагороджений Георгіївською зброєю (наказ 20 листопада 1915).

10 травня 1915 р. потрапив до австро-угорського полону. У 1916 р. — член українського гуртка у таборі для військовополонених-офіцерів у Йозефштадті. Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 14 лютого 1918 р. — командир 1-го козацько- стрілецького (Сірожупанного) куреня (згодом — полку), сформованого з військовополонених-українців.

З середини серпня 1918 р. — помічник командира 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави.

З 27 лютого 1919 р. — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР, одночасно з 12 березня 1919 р. — командир 1-го Сірожупанного полку.

17 травня 1919 р. врятував від полону у Луцьку рештки 1-го та 2-го Сірожупанних полків, що були 21 травня 1919 р. переформовані у 1-й збірний Сірожупанний полк (згодом — 10-й Сірожупанний полк 4-ї Холмської дивізії) Дієвої армії УНР. Командував цією частиною.

З 26 липня 1919 р. помічник державного інспектора штабу Дієвої армії УНР.

З початку листопада 1919 р. — начальник Рекрутської дивізії Дієвої армії УНР, яка мала бути сформована з усіх рекрутських полків.

На початку грудня 1919 р. залишив армію та повернувся до Чернігова. Тут створив та очолив підпільну Національну Повстанчу раду.

Влітку 1920 р. був заарештований у Чернігові під час облави ЧК.

Після 1922 р. був звільнений за амністією. Жив у Чернігові.

У 1931 р. проходив у справі Українського національного центру. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати