Ганжа Петро Андрійович

Петро Андрійович Ганжа (29 листопада 1881 — † 1979) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

Петро Андрійович Ганжа
Петро Ганжа.jpeg
Народження 29 листопада 1881(1881-11-29)
Чернігівщина
Смерть 1979(1979)
Країна Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Чугуївське військове училище
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник

11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР.
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Походив із родини надвірного радника Чернігівської губернії. Навчався у Чернігівській класичній гімназії (не закінчив). 21 березня 1899 р. вступив на військову службу однорічником 2-го розряду до 167-го піхотного Острогозько го полку (Чернігів).

8 серпня 1900 р. склав вступні іспити до Чугуївського піхотного юнкерського училища (закінчив 10 червня 1902). Вийшов підпрапорщиком до 167-го піхотного Острогозького полку.

22 квітня 1905 р. був відряджений до Харбіна на поповнення Манджурської армії, прибув на укомплектування 243-го піхотного резервного Златоустівського полку. 5 лютого 1906 р. повернувся до 167-го піхотного Острогозького полку.

24 жовтня 1910 р. перевівся до 176-го піхотного Переволочненського полку (Чернігів), у складі якого у 1914 р. вирушив на Першу світову війну. За бій 26 серпня 1914 р. був нагороджений Георгіївською зброєю (наказ 20 листопада 1915).

10 травня 1915 р. потрапив до австро-угорського полону. У 1916 р. — член українського гуртка у таборі для військовополонених-офіцерів у Йозефштадті. Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 14 лютого 1918 р. — командир 1-го козацько- стрілецького (Сірожупанного) куреня (згодом — полку), сформованого з військовополонених-українців.

З середини серпня 1918 р. — помічник командира 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави.

З 27 лютого 1919 р. — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР, одночасно з 12 березня 1919 р. — командир 1-го Сірожупанного полку.

17 травня 1919 р. врятував від полону у Луцьку рештки 1-го та 2-го Сірожупанних полків, що були 21 травня 1919 р. переформовані у 1-й збірний Сірожупанний полк (згодом — 10-й Сірожупанний полк 4-ї Холмської дивізії) Дієвої армії УНР. Командував цією частиною.

З 26 липня 1919 р. помічник державного інспектора штабу Дієвої армії УНР.

З початку листопада 1919 р. — начальник Рекрутської дивізії Дієвої армії УНР, яка мала бути сформована з усіх рекрутських полків.

На початку грудня 1919 р. залишив армію та повернувся до Чернігова. Тут створив та очолив підпільну Національну Повстанчу раду.

Влітку 1920 р. був заарештований у Чернігові під час облави ЧК.

Під час наступу Врангеля в 1920 році, приєднався до підрозділів Російської Армії, брав участь у боях проти більшовиків в Україні та в обороні Криму від Червоної Армії. Був евакуйований до Туреччини.

Повернувся в Радянський Союз та був заарештований за зв'язки з РОВС в 1927 році.

В 1937 році, був вдруге заарештований. 29 липня 1937 року, П.А.Ганжі було винесено смертний вирок, котрий згодом було скасовано.

Звільнився в 1938 році, працював на будівництві Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча.

З 1941 року брав участь у партизанському русі в Приазов'є.

Після Другої Світової Війни працював в радгоспі "Зірка", під Маріуполем. До середини 50-х років був позбавлений громадянських прав.

Помер восени 1979 року. Похований на Кам'янському кладовищі в Заводському районі Маріуполя.

ДжерелаРедагувати