Вікіпедія

Філіпп Меланхтон

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.

Філіпп Меланхтон (нім. Philipp Melanchthon, 16 лютого 1497, Бреттен (нині — федеральна земля Баден-Вюртемберг) — 19 квітня 1560, Віттенберг (нині — федеральна земля Саксонія-Ангальт) — німецький гуманіст, теолог і педагог, євангелічний реформатор, систематизатор лютеранської теології, сподвижник Мартіна Лютера.

Філіпп Меланхтон
нім. Philipp Melanchthon
Основні відомості
Народження16 лютого 1497(1497-02-16)
Бреттен
Країна:Німеччина[1]
Альма-матер:Гайдельберзький університет, Тюбінгенський університет
Заклад:Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Віттенберзький університет Лейкореяd і Університет Мартіна Лютера
Конфесія:лютеранство
Смерть:19 квітня 1560(1560-04-19) (63 роки)
Віттенберг
Місце поховання:Церква Всіх Святих (Віттенберг)[2]
Праці й досягнення
Рід діяльності:астроном, богослов, викладач університету, астролог, філософ, класичний філолог, Protestant reformer, письменник
Основні інтереси:теологія
Попередники:Йоганн Рейхлін, Johannes Stöfflerd і Pallas Spangeld
Послідовники:Zacharias Ursinusd, Martin Helwigd, Jacob Heerbrandd, Michael Neanderd, Карл Клузіус, Lambert Ludolf Helmd, Johann Wenthd, Michael Beutherd[3], Johannes Caseliusd[3] і Nikolaus Selneckerd[4]
Автограф:
CMNS: Філіпп Меланхтон у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Справжнє прізвище — Шварцерд (нім. Schwartzerdt або нім. Schwarzerd). Народився в сім'ї зброяра і купецької дочки, учень і внучатий племінник Йоганна Рейхліна. У 12 років від роду поступив у Гайдельберзький університет, в 1514 році отримав у Тюбінгені ступінь магістра, читав там лекції римських класиків та з грецької граматики. У цей час відомий гуманіст і філософ того часу Еразм Роттердамський видав свій переклад Нового Завіту. Цей переклад і послужив початком для вивчення Біблії Меланхтоном.

З 1509 року, не без впливу свого великого родича, замість справжнього прізвища став використовувати його переклад грецькою — Меланхтон (грец. Μελάγχθων, що означає «чорна земля», «чорнозем»), з цим ім'ям і ввійшов у історію.

У 1520 році одружився з Катаріною Крапп — дочкою бургомістра Віттенберга.

Ще до одруження стараннями Рейхліна Меланхтон отримав кафедру грецької мови у Віттенберзькому університеті, де познайомився з Лютером. У своїй вступній лекції «De corrigendis adol e scentiae studiis» (1518), що стала епохою в історії німецької школи, він виклав свою гуманістичну програму, схвалену Лютером. Дружба з Лютером почалася у Меланхтона під час лейпцизького диспуту Лютера з Екком навесні 1518 року. Відтоді, незважаючи на тимчасові розбіжності, ця дружба не переривалися до самої смерті Лютера, багато в чому, завдяки м'якості самого Філіпа. Лютер призначав його собі в наступники, і після смерті Лютера (1546) Меланхтон справді став на чолі лютеранства. Після своєї смерті Меланхтон був похований поряд з могилою Лютера.

Меланхтон і поширення Реформації

ред.
Реформація
 
* 95 тез
* Формула згоди
* Контрреформація
Цей шаблон:

Меланхтон виступив з цілою низкою політико-богословських трактатів, що мали велике значення в ході Реформації. Це були насамперед:

  • «Epitome doctrinae christianae» (1524). Цей трактат спонукав Філіпа, ландграфа Гессенського, примкнути до Реформації.
  • Висновок Меланхтона, написаний в 1525 році, на прохання Людвіга V, курфюрста Пфальцського, про 12 селянських статей.
  • «нім. Unterricht der Visitatoren an die Pfarrherren für Kurfürstentum Sachsen» (1527) — інструкція для розпочатої курфюрстом Йоганном візитації саксонських церков, яка фактично стала першим церковним і шкільним статутом євангельської Німеччини.
  • Аугсбурзьке віросповідання, остаточно відредагована Меланхтоном.
  • Апологія Аугсбурзького віросповідання та «Repetitio confessionis augustanae saxonica».
  • «De potestate рарае», трактат, написаний Меланхтоном в 1537 році за дорученням Шмалькальденського союзу.

1545 року Мелахтон склав так звану «віттенберзьку реформацію», в якій йшов на великі поступки перед католиками відносно єпископальної організації церкви.

Присутній на всіх головних зборах євангелістських керівників, Меланхтон брав діяльну участь у запровадженні реформації в Саксонії та зокрема в Майсені, в організації церковних справ та шкільництва в Нюрнберзі, Лейпцизі, Єні, Тюбінгені, Франкфурті. Його слава була настільки велика, що королі Франциск I та Генріх VIII запрошували його до Франції й Англії для впорядкування церковних справ; проте Меланхтон запрошення відхилив.

Меланхтон нераз виступав як гнучкий посередник, здатний піти на значні поступки, аби тільки зберегти мир і єднання; особливо він симпатизував швейцарським реформаторам і з 1535 року дедалі рішучіше став схилятися у вченні про євхаристії до поглядів Кальвіна. Він також брав участь у виробленні так званого лейпцизького інтерима. Хоча після смерті Лютера до Меланхтона майже цілком перейшов весь той престиж, яким оточений був засновник Реформації, але цього було недостатньо, аби приборкати ненависть ортодоксальних послідовників Лютера, які виявляли незадоволення відхиленнями Меланхтона від ортодоксального Лютерового вчення. До самої смерті Меланхтона переслідувала «лють богословів» (rabies theologorum); одні вважали його криптокальвіністом, другі звинувачували у прихильності до католицьких поглядів.

Водночас Меланхтон схвально ставився до страти єретиків: спалення Сервета женевськими кальвіністами він називав «благочестивим і достопам'ятним для всього потомства прикладом».

Значення діяльності Меланхтона

ред.
 
Пам'ятник у Віттенберзі

Ортодоксальний напрям лютеранства, що панував тривалий час у Німеччині, довго перешкоджав визнанню заслуг Меланхтона як реформатора. Але його значення як «вчителя Німеччини» (Praeceptor Germaniae) ніколи не оскаржувалося. Німецька школа, якою вона була з XVI по XVIII століття, через нього здобула свою міцну структуру і послужила зразком також для єзуїтів. У системі шкільництва Меланхтона насамперед вивчали латину, щоб витончено володіти нею усно й письмово; вчилися грецькою, аби мати можливість читати Новий Завіт в оригіналі, — а за цими цілями все інше відступало на другий план. Меланхтон склав для шкіл та університетів підручники грецької і латинської граматики, логіки, риторики і діалектики, богослов'я, етики, фізики та психології. Ці підручники набули загального поширення і довгий час служили зразками. Його виклад було ясним, систематичним і витонченим, проте не надто глибоким. В основу він поклав Арістотеля, цього «єдиного майстра методу». Меланхтон залишився прихильником аристотелево-птолемеєвського вчення про світобудову навіть після появи системи Коперника; цю останню Мелахтон вважав «злою і безбожною думкою» і вважав, що уряд зобов'язаний придушити її.

1865 року Меланхтонові поставлено пам'ятник у Віттенберзі. Пам'ятник Реформації, відкритий в 1883 році в Лейпцигу, зображує Лютера і Меланхтона; статуя Меланхтона входить також до складу пам'ятника Реформації у Вормсі, відкритого в 1868 році.

 
Герцберг

Біографію Меланхтона написав його друг Йоахим Камерарій; «нім. Verzeichniss der Schriften Melanchthons» склав Ротермунд (Бремен, 1814). Новітнє і найповніше зібрання творів Меланхтона видали Бретшнейдер і Біндсейль в «Corpus reformatorum» (28 т., Брауншвейг, 1834–60), а останній видав також «Melanchtonis epistolae, judicia, consilia etc.» (Галле, 1874); доповненням до «Corpus reformatorum» служить «Melanchthoniana paedagogica», видана Гартфельдом (Лейпциг, 1892).

Канонізація

ред.

Святий в Українській лютеранській церкві. День пам'яті - 19 квітня.

Вибрані твори

ред.
 
Обкладинка Меланхтонової праці «Loci praecipui theologici», 1552

Науково-критичні видання

ред.
  • Melanchthons Briefwechsel. Kritische und kommentierte Gesamtausgabe in 47 Bänden. Im Auftrag der Heidelberger Akademie der Wissenschaften hrsg. von Heinz Scheible und Christine Mundhenk. Frommann-Holzboog, Stuttgart-Bad Cannstatt 1977 ff., ISBN 978-3-7728-0631-5

Цікаві факти

ред.

У творі «Людина в пляшці» австрійського письменника Густава Майрінка є персонаж на ім'я Меланхтон.

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Galle, «Versuch einer Charakteristik M.'s als Theologen» (Галле, 1840)
  • Herrlinger, «Die Theologie M.'s» (Гота, 1879)
  • A. Franck, «M., Praeceptor Germaniae» (Нердлінген, 1860)
  • Hartfelder, «M., als Praeceptor Germaniae» (в «Monumenta Germaniae paedagogica», т. 7, Б., 1889)
  • Bernhardt, «M., als Mathematiker und Physiker» (Віттенберг, 1865)
  • Chr. E. Luthardt, «M.'s Arbeiten im Gebiete der Moral» (Лейпциг, 1885)
  • Matthes, «Philipp M., sein Leben und Wirken aus den Quellen dargestellt» (Альтенбург, 1842; 2 изд., 1846)
  • Meurer, «M.'s Leben» (Лейпциг, 1860; 2 вид., 1869)
  • С. Schmidt, «Philipp M.'s Leben und ausgewählt Schriften» (Ельберфельд, 1861)
  • Nisard, «Renaissance et reforme. Erasme, Th. Morus, M.» (3 вид., II., 1877)
  • Котляров П. Філіп Меланхтон між гуманізмом і Реформацією: проект реформи школи Нюрнберга та її пріоритети [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2017. — Вип. 48

Примітки

ред.
  1. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ https://hymnary.org/person/Selnecker_N

Посилання

ред.
 
У Вікіджерелах є
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Philipp Melanchthon
 
Віттенберг, будинок Меланхтона
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіпп_Меланхтон&oldid=40501406