Карл Клузіус

нідерландський, французький ботанік, один з найважливіших європейських ботаніків XVI століття

Карл Клузіус
лат. Carolus Clusius
Carolus Clusius00.jpg
Народився 19 лютого 1525, 1526[1][2][…] або 1 березня 1526(1526-03-01)[4]
Аррас
Помер 4 квітня 1609(1609-04-04)[5][6][…]
Лейден
Поховання Pieterskerkd
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Діяльність ботанік, лікар, перекладач, викладач університету, міколог, зоолог, орнітолог
Alma mater Гентський університет, Старий Левенський університетd, Марбурзький університет, University of Wittenbergd і Університет Монпельє
Сфера інтересів ботаніка, мікологія, зоологія, медицина
Заклад Лейденський університет і Лейденський університет[4]
Посада викладач університету і головний виконавчий директор

CMNS: Карл Клузіус на Вікісховищі
Clus. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Карл Клузіус.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Карл Клузіус (лат. Carolus Clusius або нід. Karl Clusius)[8][9][10] або Шарль де Леклюз (фр. Charles de l’Écluse)[9][10][11][12], 19 лютого 15264 квітня 1609) — нідерландський[8], французький[12] ботанік[9][11], один з найважливіших європейських ботаніків XVI століття[13], вважається головним ботаніком свого часу[14], центральна фігура в обширній європейської мережі обмінів рослинами[13], основоположник голландської індустрії цибулинних рослин[15], професор ботаніки[11], міколог[8], «батько мікології»[16], лікар[11][14], натураліст та гуманіст[13][14][17].

БіографіяРедагувати

Карл Клузіус народився у місті Аррас 19 лютого 1526 року[9][13][15][18] в багатій, добре освіченій католицькій родині[19]. Батько Клузіуса, Мішель де Леклюз, був дворянином та служив радником в провінційному суді Артуа[13]. Навчався Карл Клузіус у Швейцарії, у Німеччині та у Франції. Він вивчав юриспруденцію[11] та філософію у Гентському університеті. На початку 1550 року Клузіус провів деякий час у Швейцарії; у 1551 році він перебував у Монпельє, займаючись з професором Гійомом Ронделе[13]. Середовище Монпельє з його багатством рослин особливо підходила для розвитку схильностей Клузіуса до ботаніки; за ці роки він вивчив не менше восьми мов та отримав великі знання з широкого кола питань[13]. Карл Клузіус міг читати фламандською, французькою, німецькою, грецькою, італійською, іспанською та латинською мовою[19]. Він також займався самостійним вивченням португальської мови[19]. Першою публікацією Клузіуса був французький переклад роботи Ремберта Додунса"Cruydt-Boeck", опублікований у Антверпені у 1557 році[13]. Карл Клузіус був радником князів та аристократів у різних європейських країнах[13].

Один сучасник описував Клузіуса як батька усіх красивих садів у Європі[17]. На момент народження Карла Клузіуса сади мало змінилися з VIII століття; Клузіус відіграв в їх зміні значну роль[19]. Ботаніка ставала самостійною дисципліною та більше не розглядалася як галузь медицини; рослини представляли інтерес не тільки через свої лікарські таі кулінарні властивості, а Клузіус був одним з перших у Північній Європі, хто визнавав рослини самі по собі, оцінюючи їх красу так як і використання[17].

Карл Клузіус був запрошений до Відня для створення ботанічного саду[17]; він був директором ботанічного саду у Відні (15731587)[15] при дворі імператора Максиміліана II[10][13][18]. Заступництво імператора дало йому можливість подорожувати по всій Європі, збираючи інформацію для своїх ботанічних досліджень, та впровадити ряд нових рослин знайдених за межами Європи[13].

Клузіус сприяв введенню культури картоплі у Європі, а також ввів у Нідерландах тюльпани[13][17]. Вважається також, що він ввів у західноєвропейське садівництво півонії та гіацинти[20]. У 1593 році Клузіус став почесним професором ботаніки у Лейдені[11][13]; цю посаду він займав до своєї смерті[13]. Одним з важливих досягнень Клузіуса стало створення Лейденського ботанічного саду, другої подібної установи на північ від Альп[13]. Він створив його у похилому віці, у 67 років[19]. У Лейденському ботанічному саду Карл Клузіус посадив декілька цибулин тюльпанів, які були надіслані йому з Константинополя Бюсбеком — послом Священної Римської імперії при дворі султана Сулеймана I. Незважаючи на те, що тюльпани були з Центральної Азії та на захід від Константинополя до цього не вирощувалися, вони адаптувалися до кліматичних умов північно-західної Європи. Навесні 1594 а перші тюльпани розцвіли на півночі Нідерландів[17]. Це стало початком голландської індустрії цибулинних рослин[15].

Карл Клузіус є автором інноваційних, всесвітньо відомих ботанічних публікацій[13]. Його вважають «батьком мікології», через те що у 1601 році він написав першу монографію про гриби[16]. Це був регіональний опис грибної флори Угорщини — «Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia», яке вийшло у загальному томі «Rariorum plantarum historia», яке отримало пізніше назву «Кодексу Клузіуса» («Codex Clusianus»)[16]. Клузіус описав 47 «родів» та 105 «видів» грибів, доповнивши опис досить точними акварельними ілюстраціями[16]. Більшість грибів з «Кодексу Клузіуса» можна досить точно ідентифікувати за ілюстраціями[21].

Карл Клузіус помер у Лейдені 4 квітня 1609 року[9][13][15].

Наукова діяльністьРедагувати

Карл Клузіус спеціалізувався на мікології[8],а також на вивченні рослин та тварин. Клузіус описав багато нових рослин та тварин Європи, Азії, Африки, Північної Америки та Південної Америки. Він вперше виділив деякі родини рослин.

Наукові праціРедагувати

 
Núphar lútea (Глечики жовті). Ілюстрація з «Rariorum Plantarum Historia» (1601)
  • 1561: Antidotarium sive de exacta componendorum miscendorumque medicamentorum ratione ll. III … nunc ex Ital. sermone Latini facti (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1570: Galliae Narbonensis ora marittima (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1571: Hispania nova descriptio (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1582: Aliquot notae in Garciae Aromatum historiam (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Rariorum aliquot stirpium, per Pannoniam, Austriam, & vicinas quasdam provincias observatarum historia, IV libris expressa (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Stirpium nomenclator Pannonicus (Nemetvyawarini: Joannes Manlius).
  • 1601: Rariorum plantarum historia / Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia. Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrinorum fructuum historiæ discribuntur (Antwerpen. Ex officina Plantiniana apud Ioannem Moretum).
  • 1605: Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrin. fructuum historiae describuntur / item Pt. Bellonii Observationes, eodem C.C. interprete (Leiden: Ex officina Plantiniana).
  • 1611: Curae posteriores, seu plurimarum non antè cognitarum, aut descriptarum stirpium, peregrinorumque aliquot animalium novae descriptiones: quibus & omnia ipsius opera, aliáque ab eo versa augentur, aut illustrantur: accessit seorsim Everardi Vorstii. .. de eiusdem Caroli Clusii Vita & obitu oratio, aliorumque Epicedia (Leiden & Antwerpen). Ex officina Plantiniana.
  • 1619: Summi Galliae Belgicae corographica descriptio posthuma, ed. Joachim Morsius (Leiden: Jac. Marcus).
  • 1630: Appendix cultori plantarum exoticarum necessaria. in Herbarium Horstianum (Marburg).

ВшануванняРедагувати

Шарль Плюм'є назвав на його честь рід рослин Клузія (лат. Clusia)[22] родини Клузієві (лат. Clusiaceae)[23]. Згодом ця назва була прийнята Карлом Ліннеєм[24][25].

На честь Карла Клузіуса були також названі такі види рослин:

Див. такожРедагувати

Список ботаніків за скороченням

ПриміткиРедагувати

  1. LIBRIS — 2012.
  2. Бібліотека спадщини біорізноманіття
  3. The Stuttgart Database of Scientific Illustrators 1450–1950
  4. а б Leidse Hoogleraren
  5. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Carolus Clusius
  7. Carolus Clusius — 2009.
  8. а б в г International Plant Names Index: Carolus Clusius (1526—1609)
  9. а б в г д Allgemeine deutsche Biographie & Neue deutsche Biographie (Digitale Register): Karl Clusius
  10. а б в Hortus botanicus Leiden: Clusiustuin. Архів оригіналу за 17 квітень 2012. Процитовано 10 березень 2015. 
  11. а б в г д е DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: Charles de l'Ecluse
  12. а б Virtual International Authority File: Charles de L´Écluse
  13. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Exhibition in Leiden University Library on the occasion of the conference ‘Clusius in a New Context’, 23—25 September 2004. Архів оригіналу за 19 липень 2011. Процитовано 10 березень 2015. 
  14. а б в Clusiusstichting: Carolus Clusius. Архів оригіналу за 30 липень 2012. Процитовано 10 березень 2015. 
  15. а б в г д Encyclopedia Britannica: Carolus Clusius
  16. а б в г Чикин Ю. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.
  17. а б в г д е Encyclopaedia Romana: Carolus Clusius (Charles de l'Ecluse)
  18. а б Naturpark: Carolus Clusius (PDF). Архів оригіналу за 7 жовтень 2006. Процитовано 10 березень 2015. 
  19. а б в г д Strange Science: Carolus Clusius
  20. Duane Isley (1994) One Hundred and One Botanists.
  21. Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа». — С. 192—206. — ISBN 978-966-495-040-1.
  22. Charles Plumier: Nova Plantarum Americanarum Genera. Leiden 1703, S. 20f.
  23. Trees and shrubs of the Andes of Ecuador: Clusia L.
  24. Carl von Linné: Critica Botanica. Leiden 1737, S. 92.
  25. Carl von Linné: Genera Plantarum. Leiden 1742, S. 229.
  26. Journ. Sc. & Arts ii. (1817) 346. (IK).
  27. Nomencl. Bot. [Steudel], ed. 2. 1: 653. 1840 (IK).
  28. Bull. Soc. Hist. Nat. Savoie 1853 [1854?] 185. (IK).
  29. Consp. Fl. Eur. 3: 605. 1881 [prob. Jul 1881] (IK).
  30. Flora 4(1): 364. 1821 (IK).
  31. Fl. Austriac. (Jacquin) 2: 10, t. 116. 1774 (IK).
  32. Elench. Scepus. n. 277; ex Wahlenb. Fl. Carpat. 157. (IK).
  33. In Erdesz. Lapok (1885) 401; et Geogr. atq. Enum. pl. Comit. Castrif (1887) 292. (IK).
  34. Bot. Mag. 162: t. 9594. 1940 (IK).
  35. Flora 4(2): 551. 1821 (IK).
  36. Flora 11: 178. 1828 (GCI).
  37. Syst. Veg., ed. 15 bis [Roemer & Schultes] 7(2): 1684. 1830 [Oct–Dec 1830] (IK).
  38. Liliac. [Redouté] 1: t. 37. 1803 [Aug 1803] (IK).
  39. Consp. Fl. Eur. 4: 723. 1882 [Oct 1882] (IK).
  40. Čas. Nár. Muz. Praze, Rada Přír. 148(3–4): 209. 1980 [1979 publ. 1980] (IK).
  41. Magyar Bot. Lapok 1925, xxiv. 93 (1926), hybr. (IK).

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Karl Mägdefrau: Geschichte der Botanik. Leben und Leistung großer Forscher. Stuttgart, Gustav Fischer Verlag, 2. Auflage, 1992, ISBN 3-437-20489-0.(нім.)
  • Heinrich Dörfelt, Heike Heklau: Geschichte der Mykologie. Schwäbisch-Gmünd, Einhorn Verlag 1998, ISBN 3-927654-44-2.(нім.)
  • Ilse Jahn: Geschichte der Biologie. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2000, ISBN 3-8274-1023-1.(нім.)
  • Heinrich Wilhelm Reichardt: Clusius, Carolus. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, S. 349—351.(нім.)
  • Hunger, Friedrich Wilhelm Tobias. Charles de L’Escluse (Carolus Clusius) Nederlandsch kruidkundige, 1526—1609. 2 vols. The Hague: M. Nijhoff, 19271943.(нід.)
  • Smit, P. «Carolus Clusius and the beginning of botany in Leiden University». Janus. 60 (1973) 87—92.(англ.)
  • Ogilvie, Brian W. «The Science of Describing: Natural History in Renaissance Europe». Chicago: University of Chicago Press, 2006.(англ.)
  • Чикин Ю. А. Общая фитопатология (часть 1): Учебное пособие. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.(рос.)
  • Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа», 2007. — 192—206 с. — ISBN 978-966-495-040-1.