Відкрити головне меню

Франц Баєр (нім. Franz Beyer; нар. 27 травня 1892, Бауцен, Королівство Саксонія — пом. 15 жовтня 1968, Бад-Вісзе) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1944), доктор права. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн; за часів Другої світової війни командував піхотними, гірсько-піхотними та танковими з'єднаннями і об'єднаннями.

Франц Баєр
Franz Beyer
Народження 27 травня 1892(1892-05-27)
Німецька імперія Бауцен, Королівство Саксонія
Смерть 15 жовтня 1968(1968-10-15) (76 років)
Німеччина Бад-Вісзе, Баварія
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил War Ensign of Germany (1903–1919).svg Кайзерліхмарине
Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
танкові війська
Роки служби 19111919
1935-1945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 331-ша піхотна дивізія
44-та піхотна дивізія
44-та рейхс-гренадерська дивізія «Хох унд Дойчемайстер»
XVII-й армійський корпус
LVII-й танковий корпус
V-й армійський корпус
XXXXIX-й гірський корпус
LXXX-й армійський корпус
Війни / битви
Титул доктор права
Інше офіцер поліції
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден Альберта (Саксонія)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний Срібний штурмовий піхотний знак

БіографіяРедагувати

Баєр народився 27 травня 1892 в невеликому саксонському місті Бауцен. У віці 19 років поступив матросом-кадетом до військово-морських сил Німецької імперії в Кілі.

Військова кар'єра



З 1 квітня 1911 до 1 квітня 1912 молодий Баєр навчався військовій та морській справі на навчальному кораблі SMS «Ганза», після чого поступив до військового училища, звідки випустився у військовому званні лейтенант. За часів Першої світової війни служив на флоті, проходив службу на різних кораблях імперських ВМС: «Вестфалія», «Остфрізланд».

Після капітуляції Німеччини у війні, звільнився з лав збройних сил й незабаром влаштувався на посаду в поліцію Мангайма. Був на різних посадах в поліції Мангайма, Везеля, Дюссельдорфа. На початку 1933 призначений на посаду начальника департаменту поліції на Заході Німеччини, згодом начальник штабу і керівник поліції у західних регіонах Веймарської республіки, оберст поліції.

1 жовтня 1935 продовжив службу в лавах збройних сил Німеччини — у Вермахті, з присвоєнням військового звання оберст-лейтенант. Спочатку службу розпочав на штабній посаді у 66-му піхотному полку, через рік — 6 жовтня 1936 — призначений командиром III-го піхотного батальйону цього полку.

З 1 квітня 1939 оберст Баєр командир 131-го піхотного полку 44-ї піхотної дивізії, укомплектованого переважно австрійськими вояками, на чолі якого він перебував майже 3 роки. 131-й піхотний полк Баєра брав активну участь у бойових діях Польської кампанії (бої з Військом Польським під Краковом, за Львів, де полк втратив 58 чоловік, зокрема 2-х командирів рот) та на Західному фронті у Французькій кампанії. Тривалий час виконує окупаційні функції на території Франції, щойно розгромленої Вермахтом у блискавичної кампанії.

З літа 1941 війська під командуванням оберста Баєра вторгаються на територію Радянського Союзу на південному фланзі німецько-радянського фронту. Полк, форсував Буг, і вів бої в районі Броди проти частин радянського 8-го механізованого корпусу, зокрема 34-ї танкової дивізії. Після боїв під Дубно просування 131-го полку 44-ї дивізії трохи сповільнилося, але німці продовжували наступати на схід. 9 липня 1941 року німецькі війська окупували Житомир.

На початку серпня полк Баєра у складі дивізії пішов на штурм Києва, але перші спроби Вермахту прорвати фортифікаційні споруди на північному заході міста в районі Синяк, Лютіж, Нові Петрівці та окупувати столицю України провалилися. Після отримання підкріплення, зокрема танкових частин, Київ був узятий, а 30 вересня війська Вермахту оточили у кільце великі радянські сили Південно-Західного фронту генерала Кирпоноса, відрізавши їм шляхи до відступу. Втім, подальше просування дивізії до Харкова сповільнилося через жахливу осінню погоду.

У листопаді 1941 131-й полк виведений до резерву групи армій «Південь» й розташувався в районі Охтирки.

Напередодні нового 1942 року, Баєр отримав призначення на посаду командира 331-ї піхотної дивізії, з якою бився в складі групи армій «Центр» на московському напрямку під Юхновим, Невелем. З 1 лютого 1942 — генерал-майор.

У лютому 1943 після здачі командування дивізією генерал-лейтенанту К.-Л. Рейну та нетривалого перебування в резерві фюрера, генерал-лейтенант Франц Баєр уповноважений на повторне формування та командування рідної 44-ї піхотної дивізії, що була знищена в Сталінградському котлі. Вже з 1 червня 1943 дивізія отримала нову назву — 44-та рейхс-гренадерська дивізія «Хох унд Дойчемайстер», якою Баєр командував до 1 січня 1944 року.

Літом 1943 44-та дивізія «Хох унд Дойчемайстер» перекинута до Північної Італії, де з капітуляцією колишнього союзника Німеччини Італії 8 вересня 1943, взяла участь у роззброєнні італійських військ у Больцано, де розміщувався штаб XXXV-го італійського корпусу. Силами дивізії Баєра були полонені 50 000 італійських військовиків, серед яких 1783 офіцери і 18 генералів.

В подальшому 44-та дивізія під командуванням генерал-лейтенанта Баєра билася на Італійському фронті на оборонних рубежах ліній Бернхардта, Густава.

Взимку-весною 1944 генерал Баєр перебував у резерві ОКХ, доки 27 квітня 1944 не отримав призначення на посаду командира XVII-го армійського корпусу. Протягом 2-х місяців почергово керував LVII-м танковим, потім V-м армійським й нарешті XXXXIX-м гірським корпусами.

7 серпня 1944 року генерал від інфантерії Баєр призначений командиром знов створеного LXXX-го армійського корпусу, що бився на Західному фронті у Франції. Корпусом він командував до кінця війни, брав учать у битвах на лінії Зігфрида, в Арденнській та Центрально-Європейській операціях. Капітулював після розгрому основних формувань корпусу у Рурському котлі.

З кінця квітня 1945 до 1947 року генерал Франц Баєр був у американському полоні. Після звільнення жив у Німеччині. Помер 15 жовтня 1968 у Бад-Вісзе у віці 76 років.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-лейтенант
Фріц Генген
 
командир 331-ї піхотної дивізії

30 грудня 1941 — 21 лютого 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Карл-Людвіг Рейн
Попередник:
знов сформована
 
командир 44-ї піхотної дивізії

1 березня — 1 червня 1943
Наступник:
переформована на
44-ту рейхс-гренадерську дивізію
«Хох унд Дойчемайстер»
Попередник:
переформована з
44-ї піхотної дивізії
 
командир 44-ї рейхс-гренадерської дивізії
«Хох унд Дойчемайстер»

1 червня 1943 — 1 січня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Фрідріх Франек
Попередник:
генерал гірсько-піхотних військ
Ганс Крейсінг
 
командир XVII-го армійського корпусу

27 квітня — 25 травня 1944
Наступник:
генерал гірсько-піхотних військ
Ганс Крейсінг
Попередник:
генерал танкових військ
Фрідріх Кірхнер
командир LVII-го танкового корпусу
25 травня — 2 червня 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Фрідріх Кірхнер
Попередник:
генерал-лейтенант
Фрідріх-Вільгельм Мюллер
 
командир V-го армійського корпусу

2 червня — 19 липня 1944
Наступник:
генерал артилерії
доктор інженерії
Курт Вагер
Попередник:
генерал артилерії
Вальтер Хартманн
командир XXXXIX-го гірського корпусу
26 липня — 4 серпня 1944
Наступник:
генерал артилерії
Вальтер Хартманн
Попередник:
генерал артилерії
Курт Галленкамп
командир LXXX-го армійського корпусу
7 серпня 1944 — 28 квітня 1945
Наступник: