Курт Вегер (нім. Kurt Waeger/Wäger; 6 лютого 1893, Берлін18 червня 1952, Вінзен) — німецький воєначальник, генерал артилерії. Доктор інженерних наук. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Курт Вегер
нім. Kurt Waeger/Wäger
Народився 6 лютого 1893(1893-02-06)[1]
Шонебергd, Темпельгоф-Шенеберг, Берлін, Німецька імперія
Помер 18 червня 1952(1952-06-18)[1] (59 років)
Вінзен, Гарбург
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Генерал артилерії
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія ред.

Син секретаря.3 квітня 1911 року поступив на службу фенріхом в 2-й померанський польовий артилерійський полк №17, розміщений у Бромбергу., з 18 серпня 1912 року - лейтенант. Учасник Першої світової війни, після демобілізації армії залишений у рейхсвері. Служив у різноманітних артилерійських частинах. В кінці 1933 року приєднався до прикордонних частин Оппельна, наступного року призначений головним офіцером штебу 6-го піхотного керівництва (кодова назва 22-ї піхотної дивізії), розміщеного в Бремені. Влітку 1937 року призначений начальником штабу Управління озброєння сухопутних військ, залишасвся на цій посаді до весни 1941 року, після чого отримав нове призначення начальник штабу 53-го армійського корпусу, з яким брав участь у нападі на СРСР.

З січня 1942 року - начальник відділу озброєнь Рейсміністерства озброєнь і боєприпасів. Був звинувачений у «надмірній трудомісткості ресурсів, використаних на випробувальних і експериментальних об'єктах». В листопаді 1944 року покинув пост, в грудні відправлений у резерв ОКГ.

З 26 січня 1945 року — командир 5-го армійського корпусу. В кінці війни потрапив у полон, звільнений в 1948 році.

Помер 18 червня 1952 року, похований на кладовищі Вінзена на ділянці для учасників війни.

Нагороди ред.

Перша світова війна ред.

Міжвоєнний період ред.

Друга світова війна ред.

Джерела ред.

  • Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Militaria-Archiv Patzwall, Hamburg 1984.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X.

Посилання ред.

  1. а б в https://www.tracesofwar.com/persons/20139