Карл Альмендінгер (нім. Karl Allmendinger; нар. 3 лютого 1891, Абтсгмюнд — пом. 2 жовтня 1965, Елльванген, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям (1942).

Карл Альмендінгер
Karl Allmendinger
Karl Allmendinger.jpg
Народження 3 лютого 1891(1891-02-03)
Німецька імперія Абтсгмюнд, Королівство Вюртемберг
Смерть 2 жовтня 1965(1965-10-02) (74 роки)
ФРН Елльванген, Баден-Вюртемберг
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19101945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 5-та піхотна дивізія
5-та легка піхотна дивізія
5-та єгерська дивізія
V-й армійський корпус
17-та армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Орден Михайла Хороброго

БіографіяРедагувати

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1932 року — референт відділу військово-навчальних закладів Військового міністерства. 1 серпня 1934 року переведений у штаб 1-ї дивізії. 15 жовтня 1935 року очолив оперативний відділ 1-го військового округу. 12 жовтня 1937 року призначений командиром 35-го піхотного полку. З 10 листопада 1938 року — начальник 10-го відділу (наземні укріплення) Генштабу сухопутних військ.

З 15 жовтня 1939 року — начальник штабу 5-го армійського корпусу, з яким брав участь у Французькій кампанії. З 25 жовтня 1940 року — командир 5-ї піхотної дивізії (з листопада 1941 року — легка піхотна дивізія, потім — єгерська). Учасник німецько-радянської війни. Відзначився під час наступу під Москвою. З 5 січня 1943 року — начальник дивізійних навчальних курсів у Берліні. З 1 липня 1943 року — командир 5-го армійського корпусу, з яким бився на Кубані і в Криму. З 1 травня 1944 року — командувач 17-ю армією, яка з великими труднощами відбивала атаки більш чисельних радянських військ. 9 травня Альмендінгер був змушений здати Севастополь. До 12 травня, коли Кримська операція радянських військ завершилась, 17-та армія втратила майже 100 000 осіб (включаючи понад 61 000 полонених). 25 липня 1944 року зарахований у резерв ОКГ і до кінця війни не отримав призначення. 16 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. 22 грудня 1947 року звільнений з полону і того ж дня офіційно звільнений у відставку.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.142-143 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2299-6.
  • Helden der Wehrmacht III — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2007. ISBN 978-3-924309-82-4.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 136.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал артилерії
Вільгельм Фармбахер
 
командир 5-ї піхотної дивізії

25 жовтня 1940 — 1 грудня 1941
Наступник:
переформована на 5-ту легку пд
Попередник:
переформована з 5-ї пд
 
командир 5-ї легкої піхотної дивізії

1 грудня 1941 — 6 липня 1942
Наступник:
переформована на 5-ту єгерську дивізію
Попередник:
переформована з 5-ї легкої пд
 
командир 5-ї єгерської дивізії

6 липня 1942 — 4 січня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Гельмут Тамм
Попередник:
генерал від інфантерії
Вільгельм Ветцель
 
командир V-го армійського корпусу

1 липня 1943 — 1 травня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Герман Беме
Попередник:
генерал-полковник
Ервін Єнеке
командувач 17-ї армії
1 травня — 25 липня 1944
Наступник:
генерал від інфантерії
Фрідріх Шульц