Вікіпедія

Єрмилов Василь Дмитрович

український радянський художник і педагог
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Єрмилов.

Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (21 березня 1894, Харків — 6 січня 1968, Харків) — український радянський живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду; ученик Ладіслава Тракала (1873—1951), член об'єднань «Блакитна лінія», «Будяк» у 1913–1914 роках, харківської групи «Союз семи» з 1917 року, Асоціації революційного мистецтва України у 1927–1932 роках та Харківської організації Спілки художників України з 1939 року.

Єрмилов Василь Дмитрович

Народження 9 (21) березня 1894
Харків, Російська імперія
Смерть 6 січня 1968(1968-01-06) (73 роки)
  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання Міське кладовище № 2
Країна  Російська імперія
 СРСР
Навчання Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність художник, ілюстратор
Напрямок авангардизм
Вчитель Тракал Ладіслав Йосипович
Відомі учні Йоффе Семен Ісайович, Ке-Ша Інокентій Павлович, Міщенко Григорій Григорович, Зубар Михайло Іванович, Кульбак Дмитро Іванович і Льготак Любов Антонівна
Член СХ СРСР і Національна спілка художників України
Роботи в колекції Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1] і Художня галерея Олбрайт-Ноксd
Нагороди
Георгієвський хрест IV ступеня
CMNS: Єрмилов Василь Дмитрович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 9 [21] березня 1894(18940321) року в Харкові. В 1905–1909 роках навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису у Ладіслава Тракала. Як потім говоритиме його друг Борис Косарєв: «Тракал дав нам все… Все!». У 1910–1911 роках — у Харківській художній школі у Митрофана Федорова, у 1913–1914 роках — у приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота, у 1913 році — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у 1912—1913 роках — у студії Іллі Машкова, Петра Кончаловського в Москві.

У 1919—1920-х роках малював для «Вікон УкРОСТА». У 1920 році очолював майстерні живопису Харківського заводу художньої індустрії; у 1920—1921 роках — мистецький відділ Всеукраїнського бюро Телеграфного агентства Росії. У 1921—1922 роках викладав у Харківському художньому технікумі, у 1922—1935 та 1963—1967 роках — у Харківському художньому інституті. Серед учнів — Ісак Хотінок. Співпрацював із газетою «Доба конструкції», журналами «Мистецькі матеріали авангарду», «Нове мистецтво».

У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.[2]

Помер у Харкові 6 січня 1968 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.

Творчість ред.

Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок тощо. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для

книг
журналів
 
Ескіз обкладинки журналу «Авангард». 1929
 
Обкладинка журналу «Літстрой», 1933
  • «Колосся» — 1918, № 17;
  • «Нове мистецтво» — 1927;
  • «Авангард» — 1928—1930-ті;
  • «Культура і пропаганда» — 1933.

Автор багатьох проєктів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам, плакатів, театральних декорацій; станкових робіт — жанрових картин, портретів і пейзажів. Серед робіт:

  • живопис:
    • «Гітара» (1919);
    • «Дама з віялом» (1919);
    • «Кавун» (1920-ті);
    • «Арлекін» (1923);
    • «Хлопець у кепці» (1930-ті);
    • «Теплий день. Люботин» (1944);
    • «Після дощу» (1945);
    • «Весна на Журавлівці» (1946);
    • «Берег моря» (1947);
    • «Вечоріє» (1947);
    • «Весна» (1949);
    • «Пам'ятник осені 1941 року» (1954);
    • «Весна на Шатилівці» (1959);
    • «Біля шостого ставка. Люботин» (1960);
    • «Осінь» (1961);
    • «На річці» (1962);
    • «Бузкові далі» (1962);
    • «Весна. П'ятихатки» (1963);
  • графіка:
    • «Чаювання» (1912, м'який лак, акватинта);
    • «Хорошеве» (1913, м'який лак, акватинта);
    • «Жіноча модель» (1913; 1927);
    • «Атлет» (1941);
    • «Весна на Шатилівці» (1959, акварель);
    • «Дружина спить» (1960);
    • «Кінець літа. Люботин» (1960, акварель);

Виконав також ряд конструктивістських композицій в техніці асамбляж :

Брав участь у виставках з 1909 року («Товариство харківських художників» і інші). Персональні виставки пройшли у Харкові у 1963, 1969, 1994 роках. Отримав золоту медаль на Міжнародній виставці графіки у Ляйпциґу у 1922 році (за марку «У поміч голодуючим»).

Окремі роботи художника зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному художньому музеї України, в музеях США, Німеччини, Франції; продаються на міжнародних аукціонах, як-от Sotheby's.

Фільми ред.

Документальний фільм «Конструктор Василь Єрмілов», режисер Оксана Сигарева (Коклонська)

Вшанування пам'яті ред.

22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».[3]

У 2018 році агенція Banda створила брендбук України під назвою Ukraine NOW, основною фірмовою гарнітурою якого став спеціально створений шрифт Ermilov Bold — сучасний масивний геометричний гротеск із особливими скосами у кутах літер. Шрифт названий на честь Василя Єрмілова.[4]

Примітки ред.

  1. ↑ http://www.moma.org/collection/works/11609
  2. ↑ Дмитро Горбачов. Мої зустрічі з генієм дизайну[недоступне посилання з червня 2019] // Art Ukraine, 14 червня 2011.
  3. ↑ У Харкові відкрили перший центр сучасного мистецтва // Дзеркало тижня, 23 березня 2012.
  4. ↑ Шрифт бренду Ukraine Now виклали у вільний доступ. The Village Україна. 19 липня 2018. Процитовано 5 липня 2022.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрмилов_Василь_Дмитрович&oldid=41605825