51-ша окрема механізована бригада (Україна)

51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада (51 ОМБр, в/ч А2331, пп В3938) — була легендарною складовою частиною механізованих військ України й за організаційно-штатною структурою входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.

51-ша окрема механізована бригада (2002—2014) 51-ша механізована дивізія (1992—2002)
Нарукавний знак бригади
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Тип	Механізовані війська
Чисельність	бригада
У складі	13 армійський корпус
Гарнізон/Штаб	Волинська область, м.Володимир-Волинський
Оснащення	Т-64, БТР-60, БТР-70, БТР-80, БМП-1, БМП-2;
Війни/битви	Війна на сході України Бої за Лисичанськ Бої за Мар'їнку Бої за Савур-Могилу Битва за кордон Бій під Оленівкою Бої за Іловайськ
Нагороди
Звання	«Перекопсько-Харківська» «Празько-Волинська»
Розпущено	2014
Командування
Командувач	полковник Павло Півоваренко†
Медіафайли на Вікісховищі

З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР.

У 2014 році бригада брала участь у війні на Донбасі.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.

Історія

19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.

У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».

У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.

Війна на сході України

Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього порядка 500 кадрових військових-контрактників, у порівнянні з 800-1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.

Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.

Після бою під Волновахою командира бригади полковника Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан. Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.

14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій, військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою 51-а бригада почала відхід із Черемшиного, терористами пострілом ПТРК уражено САУ 2С1. Тоді загинуло троє солдатів Олександр Абрамчук, Ігор Кантор і Юрій Трохимук та молодший сержант Юрій Трохимук, 2 зазнали поранень.

25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72-ї ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон. Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ. Того ж дня від поранень, котрих зазнав у бою під Луганськом, помер солдат Григорій Савчук.

1 серпня під Мар'янівкою загинули капітан Андрій Задорожний, сержант Руслан Калуш, молодший сержант Андрій Курочка, старші солдати Сергій Дармофал, Михайло Котельчук та Сергій Кушнір.

2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ).

6 серпня, прикриваючи відхід бійців бригади під селом Красний Яр, поліг солдат Іван Сирватка. 7 серпня загинув у бою за Савур-могилу старший лейтенант 51-ї бригади Валентин Прихід.

17 серпня на блокпосту біля Савур-могили зазнав поранення у плече солдат 51-ї бригади Дмитро Герасимик. В Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив в голову Дмитру. Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення у голову.

21 серпня зазнав смертельних поранень на блокпосту під Мар'їнкою сержант 51-ї бригади Сергій Приймак, ще троє військовиків поранено.

24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку. Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку. Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту.

Зовнішні медіафайли
Зображення
	1. Затоплений Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38
	2. Т-72Б, бортовий № 37, у «Оплоту» // 22 серпня 2014
	3. Т-72Б, бортовий № 37 // Askai
	4. Т-72Б, бортовий № 37 як трофей // 24 серпня 2014
Відеофайли
	1. Танкіст Микола Тишик про захоплення ворожого танка // Громадське, 18 вересня 2014

Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода. В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».

25 серпня у боях за Іловайськ загинули вояки Олександр Лобжин, Ігор Пугач, Валерій Янчук.

27 серпня під артобстрілом біля Кутейникового зник безвісти солдат Сергій Курука.

29 серпня 2014 року при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» загинули військовики 40-го батальйону Іван Джадан, Ігор Долгов, Костянтин Нечепуренко, Сергій Конопацький, 51-ї механізованої бригади — Василь Зелінський, Віталій Малишев, два невідомі бійці. Тоді ж полягли Вадим Засєкін, Богдан Тарасюк. В'ячеслав Іонов був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася; Олександр Василюк, Олег Ващишин, Микола Гуменюк, Ігор Кушнір, Олександр Перепелиця, Андрій Посполітак, Андрій Саксін.

4 вересня 2014 року на блокпосту під Орлами Покровського району авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи, загинув рядовий 51-ї ОМБр Сергій Писарук. 12 вересня від важких поранень помер старший лейтенант Олексій Кітновський.

Розформування

22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.

8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51-ї ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО:

Ті підрозділи, які героїчно себе проявили, не мають бути розформовані. Вони мають у повному складі зі збереженням своїх традицій стати основою нової бригади.

— Петро Порошенко

Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду.

Втрати

1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ої бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25.

30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь).

1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади.

6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені. 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51-ї ОМБР Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців.

9 вересня 2015 року з полону терористів звільнені командир гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, підполковник Сергій Фураєв та командир гармати гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, старший матрос Артем Комісарчук — перебували у заручниках з часу Іловайського котла.

Структура

2002

Нарукавні знаки дивізії

управління

170 ТП

43 САП

21 ОРБ

• 50 окремий танковий батальйон
• 44 механізований полк
• 47 механізований полк
• 170 танковий полк
• 11 інженерний батальйон
• 21 Окремий розвідувальний батальйон
• 43 Артилерійський полк
• 59 зенітно-ракетний полк
• 25 окремий батальйон зв'язку
• 309 окремий батальйон технічного забезпечення
• 24 Польовий навчальний полігон
• 84 Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон

Командування

• полковник Кравченко Володимир
• (жовтень 2009—жовтень 2012) підполковник Залужний Валерій Федорович
• (жовтень 2012—травень 2014) полковник Яцків Володимир Васильович
• (травень—серпень 2014) полковник Півоваренко Павло Васильович в.о., загинув 29 серпня 2014 року у бою під Іловайськом.

Див. також

• 14-та окрема механізована бригада
• 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (І формування)
• 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (ІІ формування)

Посилання

• Офіційні втрати
• Командний пункт розформованої 51-ї механізованої бригади взяли в облогу військові та їх рідні
• У демобілізованих волинян вимагають гроші і «ставляться як до худоби»
• 51-ша окрема механізована бригада в боях влітку 2014 року
• Комбриг Павло Пивоваренко: від зрадника до Героя
• Жирохов М. Невідомі сторінки Іловайської операції: другий батальйон 51-ї бригади
• Сьогодні – річниця з дня створення славетної 51-ї ОМБр