Яцків Володимир Васильович
Володимир Васильович Яцків (3 вересня 1974, село Олексинці, Тернопільська область) — український військовик, полковник, командир 51-ї окремої механізованої бригади (жовтень 2012—травень 2014), учасник російсько-української війни.
| Яцків Володимир Васильович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
3 вересня 1974 (49 років) Олексинці, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 Україна | ||||
| Освіта | Військова академія | ||||
| Звання | полковник | ||||
| Командування | |||||
| Нагороди |
| ||||
Життєпис ред.
Народився 3 вересня 1974 року в селі Олексинці Тернопільської області.[1]
З 1981 по 1989 рік навчався у восьмирічній школі. З 1989 по 1991 рік навчався в Калінінському СВУ.[1]
В 1991 році поступив до Київського Вищого загальновійськового командного училища, а в серпні 1992 року був переведений до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 1995 році.[1]
З 1995 по 2012 роки пройшов кар'єрний шлях від командира механізованого взводу механізованого полку до заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади.[1]
Станом на 2012 рік двічі перебував за кордоном у складі миротворчих місій.[1]
2012 року призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади.[1]
В травні 2014 року відсторонений від керівництва 51-ю бригадою.
Нагороди ред.
Нагороджений медалями та відзнаками ЗС України та ООН. Зокрема,[1]
- пам'ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець»;
- медаллю «За сумлінну службу» (ІІ ступеня);
- медаллю «За миротворчу діяльність»;
- почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» (ІІ ступеня);
- медаллю «За сумлінну службу» (І ступеня) тощо.
Одружений. Виховує двох дітей.
Примітки ред.
Посилання ред.
- У найбільшої військової частини у Волинській області новий командир!. https://blogs.korrespondent.net/. Корреспондент. 31 жовтня 2012. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 1 березня 2018.
- Екс-командира 51 бригади притягнули до відповідальності [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Військові 51 бригади «не визнають» нове керівництво [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]