Кантор Ігор Володимирович

український військовик

І́гор Володи́мирович Ка́нтор (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Кантор Ігор Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження11 січня 1987(1987-01-11)
Грибовиця Волинська область
Смерть14 липня 2014(2014-07-14) (27 років)
Черемшине Свердловський район
ПохованняІваничівський район
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

ред.

Народився Ігор Кантор 11 січня 1987 року в селі Грибовиця Іваничівського району. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи проживав у місті Нововолинську, працював підземним електросюсарем на Нововолинській шахті № 5. В 2006—2007 роках проходив строкову службу у повітряно-десантних військах України. 2011 року одружився; працював на заводі «Кроноспан» — оператор автоматичних та напівавтоматичних верстатів й установок.[1][2]

Призваний до збройних сил за мобілізацією 8 квітня 2014 року, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. 14 липня 2014 року у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади прийняв бій з терористичними угруповуваннями. Позиції українських військових бойовики обстріляли із реактивної артилерії, і один із зарядів влучив у бронемашину. Під час бою загинуло троє українських військових — Ігор Кантор, Олександр Абрамчук та молодший сержант Юрій Трохимук. Ігор не встиг скористатися бронежилетом, який йому купили односельці, та не встигли передати бійцеві.[1][2]

Удома у загиблого бійця залишилилась вагітна дружина.[1]

Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.

Нагороди

ред.

4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Під Амвросіївкою загинув Ігор Кантор. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2015.
  2. а б Один із загиблих під Амвросіївкою - волинянин Ігор Кантор. Волинські новини. 15 липня 2014. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 13 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  3. Відбулося урочисте відкриття Стели Героям. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
  4. а б П'ятьом волинським школам присвоїли імена загиблих воїнів АТО[недоступне посилання з червня 2019]
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

ред.